просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
09 лютого 2021 року м.Харків Справа № 913/266/20(344/2195/19)
Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи за первісним позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
до відповідача Дочірнього підприємства "Інтерштамп" (місцезнаходження: вул. Вовчинецька, буд. 225, м. Івано - Франківськ, 76006)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" (місцезнаходження: вул.Максимовича, буд. 8, м. Івано - Франківськ, 76018)
про звернення стягнення на предмет іпотеки
та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Інтерштамп" (місцезнаходження: вул. Вовчинецька, буд. 225, м. Івано - Франківськ, 76006)
до відповідача-1 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
відповідача -2 Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк Луганська область, 93404)
відповідача -3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (місцезнаходження: вул. Максимовича, буд. 8, м. Івано - Франківськ, 76018)
про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги
в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)
до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)
про банкрутство.
Секретар судового засідання Славич В.І.
У засіданні брали участь:
від позивача за первісним позивом(відповідача за зустрічним позовом): представник не прибув;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): адвокат Сохан В. Є., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001182 від 31.05.2017; довіреність №05/03-20 від 05.03.2020 (у режимі відеоконференції);
від третьої особи на стороні відповідача (відповідача - 3 за зустрічним позовом): представник не прибув;
від відповідача - 2 за зустрічним позовом: представник не прибув.
07.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" в якому просить:
- в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" перед ОСОБА_1 за кредитним договором №002 від 10.09.2010 про відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 110804647 грн 76 коп., в тому числі заборгованість за кредитним договором - 2150000,00 доларів США (еквівалент 59674325,01 грн), заборгованість по процентами - 1001425,87 доларів США, (еквівалент - 27795075,74 грн), пеня - 840743,17 доларів США, (еквівалент - 23335247,01 грн) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлові приміщення - секція №1, загальною площею 15772,4 кв.м, яка складається з виробничих приміщень, зазначених в плані літерою "А" за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 17127426101, що належить іпотекодавцю - Дочірньому підприємству "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х- Адванс".
Визначити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом, реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах.
Встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування поданого позову, позивач посилається на те, що 10.09.2010 між ПАТ "Українській інноваційний банк" та ТОВ "Компанія "Рона" було укладено кредитний договір №002, відповідно до якого позичальнику встановлено кредитний ліміт у розмірі 11850000,00 грн, який 04.02.2013 додатковою угодою до кредитного договору №4 був збільшений до 2200000,00 доларів США з останнім днем погашення кредиту - 04.02.2016.
З метою забезпечення виконання за основним зобов'язанням, 30.08.2011 між ПАТ "Український інноваційний банк" та Дочірнім підприємством "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого майновий поручитель передав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно: нежитлове приміщення - секція №1, загальною площею 15772,4 кв.м, яка складається з виробничих приміщень, зазначених в плані літерою "А" за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 17127426101.
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінбанк", оформленим протоколом №3 від 22.11.2016 змінено найменування товариства як юридичної особи ПАТ "Український інноваційний банк", затверджено статут в новій редакції. Згідно з п. 1 Статуту ПАТ "Укрінком" продовжує свою діяльність на підставі статуту, шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", який є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк".
Рішенням позачергових загальних зборів, оформлених протоколом №6 від 28.03.2017 змінено найменування товариства як юридичної особи з "Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на "Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції. ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі статуту, шляхом зміни найменування з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "Укрінком".
31.01.2019 між ПАТ "Українська інноваційна компанія та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги №31/01-19-1, відповідно до умов якого, новому кредитору (позивач у справі) було передано право вимоги первинного кредитора за кредитним договором №002 від 10.09.2010 у розмірі 3992169,04 доларів США в еквіваленті за курсом НБУ 110804647,76 грн.
31.01.2019 між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до умов якого до позивача перейшли усі права іпотекодержателя за іпотечним договором від 30.08.2011.
У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником та третьою особою зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 08.02.2019 відкрито провадження у цивільній справі №344/2195/19; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
12.03.2019 Дочірнє підприємство "Інтерштамп" звернулось до Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рона" в якій просить:
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №31/01/19-1 від 31.01.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги первісного кредитора за кредитним договором №002 від 10.09.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рона".
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Сопків З.І. та зареєстрованим в реєстрі №5193, посвідчений 01.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрованого в реєстрі №189, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданого зустрічного позову, Дочірнє підприємство "Інтерштамп" посилається на те, що в порушення приписів ст. 1054 Цивільного кодексу України ПАТ "Українська інноваційна компанія" відступило право вимоги за кредитним договором фізичній особі, яка не є ані, банком, ані фінансовою установою, яка наділена необхідним обсягом цивільної правоздатності для надання фінансових послуг (зокрема надання кредиту). Про що, також в постанові Великої Палати Верховного Суду викладений від 11.09.2018 року по справі №909/968/16 було зроблено висновок про недійсність договорів відступлення права вимоги, оскільки фактично, договір відступлення прав вимоги за кредитним договором містив всі ознаки притаманні саме договору факторингу, а тому, зважаючи на суб'єктний склад такого договору, укладення особою, яка не являється банком чи фінансовою установою є неприпустимим.
При цьому, позивач за зустрічним позовом зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" також не могло бути носієм прав, які були предметом відступлення позивачу за первісним позовом, оскільки, як вбачається з постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 по справі №910/811/17 зроблено висновок, що виключення кредитною установою зі своєї назви слова "банк" та із переліку видів своєї діяльності - банківської діяльності без дотримання процедури, передбаченої ст.ст. 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не дає підстави вважати її правонаступником кредитної установи (банку).
Ухвалою Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 14.03.2019 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та надано справі загальний номер №344/2195/19.
Ухвалою Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 08.04.2020 закрито провадження у цивільній справі №344/2195/19 за первісним позовом ОСОБА_1 до ДП "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ДП "Вироничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги.
Постановою Івано- Франківського апеляційного суду від 18.06.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" задоволено; ухвалу Івано - Франківського міського суду від 08.04.2020 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 30.06.2020 прийнято до провадження справу №344/2195/19; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 14.09.2020 матеріали цивільної справи №344/2195/19 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги передано на розгляд до Господарського суду Луганської області.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2020 матеріали справи №913/266/20(344/2195/19) передано на розгляд судді Масловському С.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 05839888); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича.
15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).
01.06.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшла апеляційна скарга №548/1В від 28.05.2020 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 по справі № 913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".
03.06.2020 матеріали справи надіслано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишено без руху, з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 31530 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія" у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернуто без розгляду.
В той же час, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №913/266/20 скасовано. Справу №913/266/20 направлено на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.10.2020 справу №913/266/20 (344/2195/19) прийнято до провадження та вирішено розгляд за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.10.2020 об 11 год. 30 хв.
26.10.2020 на електронну адресу Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" надійшла заява №б/н від 26.10.2020 про залучення третьої особи до участі у справі №913/266/20(344/2195/19) -Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в ліквідації державою.
У судовому засіданні 28.10.2020 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 18.11.2020 о 15 год. 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 18.11.2020 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.12.2020 об 11 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 10.12.2020 суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" №б/н від 26.10.2020 про залучення третьої особи до участі у справі №913/266/20(344/2195/19), виходячи з нижчевикладеного.
13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".
28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрінком", змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на "Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.
Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ "Укрінбанк".
Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про залучення в якості третьої особи, задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 10.12.2020 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.01.2021 об 11 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 11.01.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 27.01.2021 о 12 год. 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 27.01.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 09.02.2021 о 14 год. 30 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
Дочірнє підприємство "Інтерштамп" проти первісного позову заперечило з підстав викладених у відзиві на первісну позовну заяву від 05.03.2019, та зазначило, що в порушення вимог ст. 24 Закону України "Про іпотеку" та п.4.2.5 іпотечного договору від 30.08.2011 іпотекодержатель не повідомив відповідача письмово, як іпотекодавця у п'ятиденний строк про відступлення прав як за іпотечним договором, так і за кредитним договором №002 від 10.09.2010.
Відповідач за первісним позовом не погодився з визначеним розміром заборгованості за кредитним договором, оскільки грошові кошти надавались позичальнику в національній валюті - гривні, проте вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлено в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором у валюті - долари США, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц.
Крім того, відповідачем за первісним позовом зазначено, що кредитний договір укладався з банківською установою - ПАТ "Український інноваційний банк", натомість до позовної заяви долучені копії документів яке не засвідчені належним чином ПАТ "Українським інноваційним банком", при цьому з наданих копій документів неможливо встановити розмір заборгованості.
За своєю суттю, укладений між позивачем та ПАТ "Українська інноваційна компанія" договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором, є договором факторингу, а отже, в порушення приписів ст.1054 Цивільного кодексу України право вимоги за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором перейшло до фізичної особи, яка не є ані банком ані фінансовою установою, яка не наділа обсягом цивільної правоздатності щодо стягнення грошових коштів за кредитним договором, що у свою чергу, таким правом наділений лише банк або фінансові установи.
Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" також не могло бути носієм прав, які були предметом відступлення позивачу за первісним позовом, оскільки, як вбачається з постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 по справі №910/811/17 зроблено висновок, що виключення кредитною установою зі своєї назви слова "банк" та із переліку видів своєї діяльності - банківської діяльності без дотримання процедури, передбаченої ст.ст. 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не дає підстави вважати її правонаступником кредитної установи (банку).
При цьому, відповідач звертає увагу, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" у своєму відзиві на касаційну скаргу по справі №750/8669/17 про стягнення заборгованості за банківським вкладом, зазначило, що воно не набуло прав та обов'язків ПАТ "УКРІНБАНК", посилаючись на постанову Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у склад Верховного суду від 03.08.2018 у справі №910/8117/17.
Разом з цим, відповідачем за первісним позовом заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки 23.10.2015 Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" надіслало на адресу Дочірнього підприємства "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Акціонерного товариства відкритого типу "РОДОН" повідомлення про порушення основного зобов'язання №4482/0/2-15 від 23.10.2015, тим самим строки виконання зобов'язань за кредитним договором змінились, у зв'язку з пред'явленням банком позичальнику вимоги про виконання зобов'язання.
Вказану вимогу, відповідач отримав 26.10.2015, у зв'язку з чим, останнім днем на звернення до суду з позовом в межах строку позовної давності є 25.11.2018, в свою чергу позивач звернувся до суду з позовною заявою лише 04.02.2019, тобто з пропуском строку позовної давності.
Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" проти зустрічного позову заперечило з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву від 02.04.2019, та зазначило, що рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "УКРІНБАНК"), оформленим протоколом №3 від 22.11.2016, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", затверджено статут в новій редакції.
Відповідно до п.1.1. Статуту, ПАТ "Укрінком" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту, шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк", перереєстрованого Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 05.06.2015, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ "Укрінком", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк".
Рішенням позачергових зборів акціонерів ПАТ "Укрінком", оформленим протоколом №6 від 28.03.2017, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.
Відповідно до п.1.1. Статуту ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі статуту, шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінком", перереєстрованого приватним нотаріусом Сазоновою О.М. 13.07.2016, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839000, на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Укрінком".
24.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних", та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк», ОСОБА_3 , про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.
Отже, враховуючи, що судовими рішеннями постанови Правління Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були скасовані, а тому ані фонд ані уповноважені особи фонду не мають ніяких повноважень щодо здійснення управлінням ПАТ "Укрінбанк".
Щодо зміни найменування з ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", відповідачем за зустрічним позовом зазначено, що питання правомірності вчинення 13.07.2016 реєстраційної дії №10741070127038947, відповідно до якої було зареєстровано нову редакцію статуту ПАТ "Укрінбанк" та змінено назву на ПАТ "УКРІНКОМ" було предметом розгляду справи №826/11199/16.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2017 у справі №826/11199/16 у задоволенні вказаного позову відмовлено, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 та Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2019.
У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2019 у справі №826/11199/16 зроблено правовий висновок, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління НБ України скасовані в судовому порядку, то, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органів управління банку права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції статуту тощо.
Щодо визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, відповідачем за зустрічним позовом зазначено, що доводи позивача є безпідставними оскільки отримання зустрічного задоволення від наданої банківської послуги від її замовника ліцензуванню не підлягає, відкликання банківської ліцензії у банку не зупиняє зобов'язань з повернення кредиту позичальником, отже надання позичальнику кредиту можливо виключно банком або іншою фінансовою установою, в той час як його повернення не обумовлено необхідністю збереження кредитодавцем відповідного правового статусу.
При цьому, відповідачем зазначено, що між сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги який є відмінним від договору факторингу, оскільки останньому притаманні ознаки, а саме: фактор (новий кредитор) надає послуги по фінансуванню діяльності клієнта (первісний кредитор) шляхом надання в його розпорядження коштів; такі послуги надаються за винагороду у вигляді здійснення клієнтом (первісний кредитор) відповідної плати послуг фактора (новий кредитор); та грошові кошти передаються в рахунок грошової вимоги клієнта (первісного кредитор) до третьої особи (боржника).
В той же час, укладений між сторонами договір не передбачає зобов'язання нового кредитора здійснити фінансування попереднього кредитора і тому, на думку відповідача, даний правочин не містить ознак договору факторингу.
Щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідач також заперечив, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Щодо питання правонаступництва за ПАТ "Укрінбанк, Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" зазначило, що в обґрунтування свої позовних вимог щодо відсутності переходу прав та обов'язків ПАТ "Укрінбанк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія", позивач за зустрічним позовом посилався на постанову Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №910/8117/17, в той час коли існують рішення інших судів, та мають протилежний висновок.
Зокрема, 20.06.2018 Перша судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №442/5241/13-ц дійшли висновку про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонаступником "ПАТ "Український інноваційний банк".
12.09.2018 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду при розгляді справи №159/778/17 при прийнятті рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не погодилась з висновком Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/8117/17, оскілки зазначена позиція не узгоджується зі статтями 91, 92 Цивільного кодексу України.
23.01.2019 у справі № 925/698/16 Касаційним господарським судом було ухвалено передати справу №925/698/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
При цьому суд прийшов до наступного висновку: наявність відмінних один від одного висновку судів різних юрисдикцій щодо правового статусу ПАТ «Укрінком» як правонаступника ПАТ «Укрінбанк», щодо наявності або відсутності у ПАТ «Укрінком» прав та обов'язків ПАТ «Укрінбанк», вказує на наявність у даній справі виключної правової проблеми, вирішення якої має важливе значення для права в цілому. Предметом вирішення спору у даній справі є дослідження правомірності стягнення на користь ПАТ "Українська інноваційна компанія", як такого що стало належним правонаступником прав та обов'язків ПАТ "Укрінком", шляхом зміни найменування юридичної особи з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", солідарно з відповідачів спірної суми боргу, який виник внаслідок неналежного виконання боржником умов кредитного договором № 12- 070201 про відкриття кредитної лінії від 05.02.2007, укладеного між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" на виконання якого укладено договір поруки № 1 від 01.08.2013. Вирішуючи даний спір про стягнення боргу за кредитним договором, суду необхідно встановити обсяг прав та обов'язків позивача у цій справі, зокрема, як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносин, при цьому, визначити в даному випадку чи відбулась заміна назви, КВЕД, спочатку ПАТ Український інноваційний банк" перейменовано в ПАТ "Укрінком", а в подальшому ПАТ "Українська інноваційна компанія", що свідчить про правонаступництво позивача і наявність у останнього права вимагати з відповідачів сплати заборгованості по кредиту в примусовому порядку, чи виключення кредитною установою зі своєї назви слова "банк" та із переліку видів своєї діяльності банківської діяльності, відповідає вимогам Закону України Про банки і банківську діяльність", внаслідок чого позивача можна вважати правонаступником банку, а звідси суд повинен встановити наявність чи відсутність у позивача права заявляти позовні вимог и до боржника та поручителів щодо стягнення з них кредитного боргу.
Таким чином, в даному випадку, при розгляді даної справи наявна правова проблема щодо застосування вимог чи ст. 104 ЦК України , Глави 50 Цивільного кодексу України, щодо припинення зобов'язань, чи застосування вимог ст.ст. 2, 15, 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
З урахуванням викладеного, Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" зазначає, що доводи позивача за зустрічним позовом щодо того, що обставина відсутності правонаступництва між ПАТ "УКР/ІН/КОМ" та ПАТ "Укрінбанк" є загальновідомою і не потребує доказування, є безпідставними та не можуть бути враховані судом.
Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Юршин О.А., проти зустрічного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву від 17.11.2019, та зазначив, що рішенням позачергових зборів акціонерів ПАТ "Укрінком", оформленим протоколом №6 від 28.03.2017, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.
Відповідно до п.1.1. Статуту ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі статуту, шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінком", перереєстрованого приватним нотаріусом Сазоновою О.М. 13.07.2016, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839000, на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Укрінком".
В той же час, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичної особи - "Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" не існує, а ідентифікаційний номер юридичної особи - 05839888 присвоєно Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія".
Таким чином, ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є набувачем прав та обов'язків ПАТ "Укрінбанк", а отже мало усі права кредитора та іпотекодержателя на момент укладання договорів про відступлення права вимоги.
Щодо визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, ОСОБА_1 зазначено, що доводи позивача є безпідставними оскільки отримання зустрічного задоволення від наданої банківської послуги від її замовника ліцензуванню не підлягає, відкликання банківської ліцензії у банку не зупиняє зобов'язань з повернення кредиту позичальником, отже надання позичальнику кредиту можливо виключно банком або іншою фінансовою установою, в той час як його повернення не обумовлено необхідністю збереження кредитодавцем відповідного правового статусу.
При цьому зазначено, що між сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги який є відмінним від договору факторингу, оскільки останньому притаманні наступні ознаки, а саме: фактор (новий кредитор) надає послуги по фінансуванню діяльності клієнта (первісний кредитор) шляхом надання в його розпорядження коштів; такі послуги надаються за винагороду у вигляді здійснення клієнтом (первісний кредитор) відповідної плати послуг фактора (новий кредитор); та грошові кошти передаються в рахунок грошової вимоги клієнта (первісного кредитор) до третьої особи (боржника).
В той же час, укладений між сторонами договір не передбачає зобов'язання нового кредитора здійснити фінансування попереднього кредитора і тому, на думку відповідача, даний правочин не містить ознак договору факторингу.
Щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідач також заперечив, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -
10.09.2010 між Акціонерним товариством "Українська інноваційний банк" (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рона" (позичальник за договором) було укладено кредитний договір №002, відповідно до умов якого банк надав позичальнику на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в розмірі 11850000 грн 00 коп. або еквівалент в доларах США на термін по 04.02.2013 включно. Остаточне погашення - 04.02.2013 (в редакції додаткової угоди №3 від 24.12.2012).
Додатковою угодою №4 від 04.02.2013 сторони погодили викласти п. 3.1. кредитного договору в наступній редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору, банк надає позичальнику, кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 2200000,00 доларів США, або еквівалент в гривні по курсу Національного банку України на дату видачі кредитних коштів на термін до 04.02.2015 включно, згідно з наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: щомісячно рівними частинами, починаючи з березня 2014."
Додатковою угодою №14 від 30.06.2015 сторони погодили викласти п. 3.1. кредитного договору в наступній редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору, банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 2200000,00 доларів США або еквівалент в гривні по курсу Національного банку України на дату видачі кредитних коштів, на термін до 04.02.2016 включно. Станом на 30.06.2015 ліміт за кредитною лінією становить 2150000,00 доларів США. Зменшення ліміту заборгованості здійснюється згідно з наступним графіком:
- до 31.07.2015 - 200000,00 доларів США;
- до 31.08.2015 - 60000,00 доларів США;
- до 30.09.2015- 60000,00 доларів США;
- до 02.11.2015 -60000,00 доларів США;
- до 30.11.2015 - 60000,00 доларів США;
- до 31.12.2015- 60000,00 доларів США;
- до 01.02.2016 - 60000,00 доларів США;
- 04.02.2016 - повне погашення заборгованості."
Відповідно до п.3.7.1. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 04.02.2013) забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором є майно майнового поручителя ДПВФК "Інтерштамп" АТВТ Родон, а саме:
- іпотека, виробничі приміщення, загальною площею 15722,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Івано - Франківська область, м. Івано - Франківськ, вул. Вовчинецька, буд. 225к, вартістю 37000000,00 грн, яке належить Майновому поручителю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12.03.2013;
- поруки фізичних осіб - учасників позичальника, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Відповідно до п.7.1. сторони за невиконання (неналежне виконання) умов договору несуть відповідальність, передбачену законодавством України.
В якості забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, 13.08.2011 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель за договором) та Дочірнім підприємством "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Акціонерного товариства відкритого типу "Родон" (іпотекодавець за договором, Дочірнє підприємство "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс") було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №002 від 10.09.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "компанія Рона" та іпотекодержателем, додаткової угоди №1 від 25.05.2011 до кредитного договору №002 від 10.09.2010, додаткових угод до нього, укладених протягом строку його дії.
24.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Дочірнім підприємством "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" (Дочірнє підприємство «Інтерштамп») було укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 24.10.2014, відповідно до якого п.1.1. іпотечного договору викладено в наступній редакції: "Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №002 про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії від 10.09.2010, додаткових угод №1 від 25.05.2011, №2 від 10.11.2011, №3 від 24.12.2012, №4 від 04.02.2013,, №5 від 23.04.2013, №6 від 10.09.2013, №7 від 10.01.2014, №8 від 10.02.2014, №9 від 28.08.2014 до нього, укладеного між іпотекодержателем та позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", згідно з яким іпотекодержатель на визначених в ньому умовах надає, а позичальник зобов'язаний повернути в термін по 04.02.2016 включно, кредит в розмірі 2200000,00 доларів США, або еквівалент в гривні по курсу Національного банку України на дату видачі кредитних коштів, зі сплатою процентів, згідно п.3.4. кредитного договору, а також банківські комісії, пеню та штрафи, інші платежі у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором."
Предметом іпотеки є нежитлові приміщення секція №1, загальною площею 15772,4 кв.м, що складається з виробничих приміщень, зазначених в плані літерою А, що знаходиться за адресою: Івано - Франківська область, м. Івано - Франківськ, село Вовчинець, вул. Вовчинецька, буд. 225к, що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 1142931, виданого 12.03.2013 Реєстраційною службою Івано - Франківського міського управління юстиції Івано - Франківської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 1143589, який виданий 12.03.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано - Франківського міського управління юстиції Попович Р.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17127426101, номер запису про право власності 321905 (п.2.1. іпотечного договору в редакції договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 14.03.2013).
31.01.2019 між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №31/01/19-1, відповідно до умов якого, первісний кредитор в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає) а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора яке йому належить відповідно до умов кредитного договору №002 від 10.09.2010 зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід'ємною частиною, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона". Право вимоги за кредитним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право вимоги основної суми заборгованості за кредитним договором, право вимог суми нарахованих процентів за кредитним договором, строк платежу яких настав на дату укладення даного договору, процентів, неустойки, штрафів, пені, тощо.
Загальна сума заборгованості боржника за договором кредиту станом на 21.01.2019 становить 3992169,04 доларів США в еквіваленті за курсом НБУ на 31.01.2019 -110804647,76 грн, в тому числі відсотки 1001425,87 доларів США (еквівалент за курсом НБУ на 31.01.2019 - 27795075,75 грн, та пеня - 840743,17 доларів США (еквівалент за курсом НБУ на 31.01.2019 - 23335247,01 грн) (п.1.3 договору).
Новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором та одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх без виключення зобов'язань за кредитним договором, які існували та існують на момент укладення даного договору. При цьому новий кредитор також набуває статусу заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором в разі їх наявності (п.1.4 договору).
В силу цього договору, первісний кредитор відступає новому кредитору також вимоги за договорами поруки/застави/іпотеки, що забезпечують виконання зобов'язання за кредитним договори в разі їх наявності, про що укладаються окремі договори,протягом узгодженого між сторонами строку (п.1.5. договору).
Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється на платній основі у розмірі та в строки, вказані в пунктах 4.1. та 4.2. цього договору (п.2.1. договору).
Ціна відступлення права вимоги за цим договором складає 3992169,04 доларів США. Оплата по договору здійснюється на умовах відстрочення платежу. Новий кредитор оплачує ціну відступлення права вимоги протягом 12 місяців, починаючи з наступного за місяцем підписання цього договору та акту приймання - передачі документів та права вимоги (п.4.1., п. 4.2. договору).
01.02.2019 між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30.08.2011, відповідно до якого, у зв'язку з укладенням між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем договору про відступлення права вимоги №31/01/19-1 від 31.01.2019, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю право вимоги за кредитним договором №002 від 10.09.2010, з урахуванням усіх змін та доповнень внесених до нього, укладеним між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Компанія Рона".
Відповідно до п.4.1. договору новий іпотекодержатель не здійснює на користь первісного іпотекодержателя будь - яких нових платежів за виключенням тих, що визначені договором відступлення права №31/01/19-1 від 31.01.2019.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в якому просить в рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, яке було передано в іпотеку Дочірнім підприємством "Інтерштапм" з метою забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором.
В той же час, Дочірнє підприємство "Інтерштамп" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рона" в якій просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №31/01/19-1 від 31.01.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги первісного кредитора за кредитним договором №002 від 10.09.2010, (укладеного між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рона") та визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30.08.2011, посвідчений 01.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрованого в реєстрі №189, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 , оскільки в порушення приписів ст. 1054 Цивільного кодексу України ПАТ "Українська інноваційна компанія" відступило право вимоги за кредитним договором фізичній особі, яка не є ані, банком, ані фінансовою установою, яка наділена необхідним обсягом цивільної правоздатності для надання фінансових послуг (зокрема надання кредиту).
З приводу посилання позивача (за зустрічним позовом) на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, суд зазначає наступне.
В Ухвалі про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 03 червня 2020 року справа №3-88/2020(175/20), Конституційним Судом України зазначено, що постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 6 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року не можна вважати остаточним судовим рішенням у справі.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/2144/16 від 25 листопада 2020 року зазначено, що посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду №925/698/16 від 10.12.2019 є безпідставним, оскільки зазначеною постановою справу №925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.
Також суд звертає увагу, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, обставини встановлені у справі №925/698/16 не мають преюдиційного значення для справи, яка розглядається господарським судом Луганської області з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до п. 6.33 постанови ВП ВС №48/340 від 02.07.2019 зазначено, що суд не врахував належним чином, що в іншій справі №137/7 суди не визнали за державою права власності на спірне майно. При цьому Господарський суд міста Києва, з рішенням якого погодився Вищий господарський суд України, дійшов правильного висновку про те, що рішення у справі № 137/7 не вважається преюдиційним з двох причин. По-перше, склад учасників справи № 137/7 та цієї справи не є тотожним. По-друге, преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не правової їх оцінки.
В п. 47 постанови ВС №761/29966/16-ц від 18.12.2019 зазначено, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 є безпідставним, оскільки направлення справи на новий розгляд свідчить про відсутність остаточного рішення та правового висновку, а обставини встановлені у справі не мають преюдиційного значення.
Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.
В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб'єктності в порядку правонаступництва.
Згідно з ст. 104 ЦКУ юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
В п. 50 постанови ВП ВС №914/3587/14 від 24.04.019 зазначено, що з аналізу зазначених положень убачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне (ПАТ "Львівобленерго" на ПрАТ "Львівобленерго") не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Частиною 1 статті 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб'єкта (п. 4), який зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).
Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов'язків від одного суб'єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов'язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб'єктів, дотримання процедури переходу прав та обов'язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов'язків однією особою, та набуття іншою.
В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою. Крім того, відповідно до імперативних приписів статті 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.
За таких обставин суд погоджується з твердженням позивача за зустрічним позовом що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк", оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/8117/17 від 03 серпня 2018 зроблено висновок: 6.11 Ураховуючи зазначені положення законодавства, за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни назви на ПАТ "Укрінком", а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, висновок судів попередніх інстанцій про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов'язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище.
В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/11199/16 від 19.04.2019 зазначено, що з огляду на вищевикладені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління Національного банку України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.
Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанції щодо наявності у органів управління банку права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо.
Предметом спору у справі №910/8117/17 було стягнення заборгованості, тоді як у справі №826/11199/16 позов було заявлено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
Суд враховує те, що правовий висновок у справі №826/11199/16 було сформовано пізніше, та враховує те, що саме у зазначеній справі до предмету доказування входили обставини на підтвердження або спростування законності проведення реєстраційних дій, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, та знайшли своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Глава 7 ЦК України містить загальні положення про юридичну особу.
Відповідно до статті 91 "Цивільна правоздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 "Цивільна дієздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Спеціальна правоздатність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюють окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).
Правосуб'єктність юридичної особи та спеціальна правосуб'єктність, не є тотожними поняттями, а відрізняються умовами та моментом набуття, обсягом юридичних можливостей, та умовами припинення.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню, зокрема, підлягає банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та інша діяльність, ліцензування якої здійснює НБУ відповідно до закону.
Таким чином право на надання банківських або інших фінансових послуг, юридична особа набуває після отримання відповідної ліцензії.
В свою чергу підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені статтею 11 Цивільного кодексу України, однією з яких є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено що 10.09.2011 між АТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" було укладено кредитний договір №002, відповідно до якої банк надав позивачу кредит на умовах мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 2200000,00 доларів США до 04.02.2016.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30.08.2011 між ПАТ "Український інноваційний банк" та Дочірнім підприємством "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Акціонерного товариства відкритого типу "Родон" (Дочірнє підприємство "Інтерштамп") було укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач (за зустрічним позовом) передав банку в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення, за адресою Івано - Франківська область, м. Івано - Франківськ село Вовчинець, вул. Вовчинецька, буд. 225к.
Постановою Правління Національного Банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку" №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ № 180 від 22.03.2016.
Станом на момент розгляду справи доказів повернення банківської ліцензії відповідачу, та відновлення банківської діяльності - суду надано не було.
Отже станом на момент укладення договорів (10.09.2011 та 30.08.2011) у відповідача 2 за зустрічним позовом, існувала банківська ліцензія, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов'язків юридичної особи змінився, адже саме з цієї дати відповідач втратив право здійснювати банківську діяльність.
В свою чергу зобов'язання між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем 2 за зустрічним позовом, який в подальшому відступив своє право вимоги, виникли на підставі укладених договорів 10.09.2011 та 30.08.2011, в той час коли останній мав статус банківської установи. Втрата банківської ліцензії позбавляє відповідача 2 за зустрічним позовом в подальшому здійснювати банківську діяльність, але не припиняє набутих прав та обов'язків. Так само втрата банківської ліцензії відповідачем 2 за зустрічним позовом, не звільняє позивача за зустрічним позовом від обов'язку належного виконання взятих не себе договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Нормами чинного законодавства та договору, не передбачено такої підстави припинення існуючих зобов'язань, як відкликання банківської ліцензії, або внесення змін до статуту юридичної особи.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Висновок щодо розмежування договорів факторингу та інших способів відступлення права вимоги викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій Суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 ЦК України).
Зазначений правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування правочину відступлення права вимоги (цесія) та договору факторингу викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 910/13731/18, та постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 916/144/17, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 11.12.2019 у справі № 127/8772/17-ц
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
При цьому Суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Положеннями статтей 1077 та 1079 Цивільного кодексу України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.
Фінансова установа - це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 того ж Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (пункт 11 частини 1 статті 4 Закону).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
При цьому статтею 350 ГК України визначено, що фактором може бути лише банк, разом із тим у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, зазначено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах 1, 2 статті 7 цього Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо згідно із законом надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Отже, фактор для надання фінансової послуги має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Відповідно до ч.1-ч.3 ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Разом з цим, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, правочин, якому не притаманні ознаки договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
Судом встановлено, що 13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство «Укрінком».
28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрінком», змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства «Укрінком» на «Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», затверджено статут в новій редакції.
Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ «Укрінбанк».
Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.
31.01.2019 між ПАТ Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги №31/01/19-1, відповідно якого, ПАТ «Українська інноваційна компанія» відступило (передало), а ОСОБА_1 прийняв (набув) права вимоги первісного кредитора відповідно до умов кредитного договору №002 від 10.09.2010 зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід'ємною частиною, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона".
Новий кредитор після переходу до нього права вимоги став кредитором за кредитним договором та одержав право вимагати від боржника належного виконання всіх без виключення зобов'язань за кредитним договором, які існували та існують на момент укладення даного договору. При цьому новий кредитор також набув статусу заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором в разі їх наявності (п.1.4 договору).
Відступлення права вимоги за вказаним договором здійснювалось на платній основі та ціна якого становить 3992169,04 доларів США. Оплата по договору здійснюється на умовах відстрочення платежі. Новий кредитор оплачує ціну відступлення права вимоги протягом 12 місяців, починаючи з наступного за місяцем підписання цього договору та акту приймання - передачі документів та права вимоги (п.4.1., п. 4.2. договору).
Також, 01.02.2019 між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30.08.2011.
Відповідно до п.4.1. договору новий іпотекодержатель не здійснює на користь первісного іпотекодержателя будь - яких нових платежів за виключенням тих, що визначені договором відступлення права №31/01/19-1 від 31.01.2019.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Враховуючи те, що зобов'язання між Акціонерним товариством "Українська інноваційний банк" (ПАТ «Українська інноваційна компанія») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рона" (позичальник за договором) виникли на підставі кредитного договору №002, в якості забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, 13.08.2011 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель за договором) та Дочірнім підприємством "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Акціонерного товариства відкритого типу "Родон" (іпотекодавець за договором, Дочірнє підприємство "Виробничо - комерційна фірма "Інтерштамп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс") було укладено іпотечний договір, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України.
Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Таким чином, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги №31/01/19-1 від 31.01.2019 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30.08.2011 підлягають задоволенню, адже укладені всупереч частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України.
За таких обставин оскільки судом встановлена недійсність вищезазначених правочинів, вимоги позивача за первісним позовом, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі недійсних правочинів задоволенню не підлягають.
Витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за первісним позовом.
Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються пропорційно на відповідачів за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Інтерштамп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона", про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.
3.Позов Дочірнього підприємства "Інтерштамп" до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги - задовольнити.
4. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №31/01/19-1 від 31.01.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги первісного кредитора за кредитним договором №002 від 10.09.2010, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рона".
5. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 01.02.2019 за іпотечним договором від 30.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрованого в реєстрі №189, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 .
6. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства "Інтерштамп" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн 00 коп.
7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь Дочірнього підприємства "Інтерштамп" витрати за сплати судового збору в розмірі 1921 грн 00 коп.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) Дочірнє підприємство "Інтерштамп" (місцезнаходження: вул. Вовчинецька, буд. 225, м. Івано - Франківськ, 76006, ідентифікаційний номер 30984636)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" (місцезнаходження: вул.Максимовича, буд. 8, м. Івано - Франківськ, 76018, ідентифікаційний номер 31789757)
Відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк Луганська область, 93404, ідентифікаційний номер 05839888)
Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2021.
Суддя С. В. Масловський