22.02.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5067/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р.
( суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 23.11.2020 р.)
у справі
за позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця"
в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень"
регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" м. Кривий Ріг
про стягнення штрафу в розмірі 53 010 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" про стягнення штрафу в розмірі 53 010 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на завантаження вагону № 63619282 без врахування вантажопідйомності, неправильне зазначення маси вантажу в залізничній накладній №45989621.
У відзиві Відповідач навів обґрунтування незгоди із заявленими вимогами. Відповідач вказав, що підприємством під час завантаження вантажу для відправлення у відповідності до встановлених вимог здійснювалось зважування завантаженого вагону на придатних вагонних вагах. Претензій з боку працівників станції Шмаково при прийманні вантажу до перевезення не було.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р. позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" на користь на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу в розмірі 53 010 грн. та судовий збір у розмірі 2 102 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що ТОВ «Рудомайн» зі свого боку було дотримано всіх передбачених чинним законодавством України вимог, пов'язаних із зважуванням вищевказаного вантажу, його оформленням та передачею да перевезення, а перевантаження вагону № 63619282 сталось ймовірніше через неточність зважування на вагонних статистичних вагах ст. Тимкове ВТВ-1СТ ( держ. повірка, 09.12.2019 р.), яка відбулась у період слідування вагону № 63619282 по маршруту перевезення. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Рудомайн» вважає, що Господарським судом Дніпропетровської області не було надано доказам у справі всебічної та повної оцінки, порушено застосування норм матеріального та процесуал|ного права, що в свою чергу призвело до прийняття по суті неправильного рішення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
У лютому 2020 р., згідно накладної № 45989621, зі станції Шмаково Придніпровської залізниці до станції Славків ( Польща ) Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" здійснено відправлення вантажу на адресу одержувача - АреселорМіттал Поланд С.А. У графі "найменування вантажу" значиться - руди та концентрати залізні, окрім опаленого піриту неагломеровані.
Згідно відомості вагонів за залізничною накладною № 45989621 перевозились вагони № № 63679815, 63747257, 63893556, 56489917, 56119779, 63619282, 55073050, 55383665, 63679765, 63568281.
На станції Тимково Одеської залізниці складений акт загальної форми № 1336 від 01.03.2020 р..
Відповідно до змісту вказаного акту у зв'язку з комерційною несправністю ( код - 9283002 ), а саме - підозрою на завантаження вагону № 63619282 понад його вантажопідйомність вагон був відчеплений для перевірки.
Відповідно до акту загальної форми № 10185 від 01.03.2020 р., у вагоні № 63619282 виявлена завантаженість понад вантажопідйомність вагону ( код - 7011083 ).
В акті вказано, що комерційна несправність буде усуватись після відчеплення вагону.
Таким чином, під час зважування вказаного вагону виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у залізничній накладній. За вказаним фактом складені акт загальної форми ГУ-23 № № 1336, 10185 від 01.03.2020 р. та комерційний акт № 414115/8 від 02.03.2020 р..
В розділі Д комерційного акта № 414115/8 від 02.03.2020 р. зазначено, що на підставі актів загальної форми № № 1336, 10185 від 01.03.2020 р. ст. Тимково Одеської залізниці здійснено комісійне переважування вагону № 63619282 на справних 150 т залізничних тензометричних статичних вагах станції Тимково ВТВ-1СТ ( державна повірка 09.12.2019 р.).
Зважування проводилось у присутності начальника станції Лаврукович, бригадира ПКО Сіротенко, старшого приймальника поїздів Савенко приймальника поїздів Леонченко.
В документі зазначено: "руди та концентрати залізні, окрім опаленого піриту неагломеровані. Маса тари 23 050 кг. Маса вантажу 70 000 кг. Вантажопідйомність 70т". Фактично виявилось: брутто 95 080 кг, тара з ПД 23 050 кг, нетто 72 030 кг, що більше ніж вказано у документів та перенавантаження більше вантажопідйомності вагону на 2 030 кг. Вантаж навантажений насипом, у три пагорби, нижче бортів 750 мм. Вагон глуходверний, люки зачинені щільно, розсипання вантажу відсутнє.
Зважування здійснювалось двічі, вага більше документа та перенавантаження більше вантажопідйомності вагона на 2 030 кг підтвердились, що є порушення вимог п. 4.1 Глави 1 Додатку 3 до СМГС.
В акті загальної форми № 1353 від 02.03.2020 р. вказано, що надлишок вантажу у вагоні № 63619282 відвантажений та вивезений вантажовідправником автотранспортом з території станції. Маса вантажу у вагоні приведена до маси нетто 70 000 кг.
Вагон № 63619282 направлений за досилочною відомістю № 42957829 за станції Тимково Одеської залізниці до станції Славків ( Польща ).
Причиною виникнення спору є неправильно зазначена в залізничній накладній № 45986921 маса вантажу у вагоні № 63619282.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність порушення відповідачем при оформленні накладної та неправильного зазначення в ній маси вантажу, обґрунтованість нарахування штрафу.
Ст. 307 ГК України, яка кореспондується зі ст. 908 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (із змінами та доповненнями) (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до частини першої ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини перша - третя статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 4 ст. 1 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 03.06.1999 р., що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 р." та те, що Україна приєдналася 05.06.1992 р. до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 р. при вирішенні спорів, пов'язаних із перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, слід застосовувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - Угода).
За змістом §§ 1, 2 статті 2 Угоди на її умовах здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному вантажному сполученні між станціями, які відкриті для виконання вантажних операцій відповідно до національного законодавства Сторін цієї Угоди та за накладними, передбаченими цією Угодою, і тільки по мережі доріг - учасників цієї Угоди.
Ця Угода має обов'язкову силу для залізниць, відправників та отримувачів вантажів і діє незалежно від державної належності Сторін договору перевезення.
За відсутності відповідних положень у цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій повноважна особа реалізує свої права (стаття 5 Угоди).
Згідно з § 2 ст. 19 Угоди національним законодавством країни відправлення визначається, ким повинно здійснюватися завантаження вантажу у вагон - перевізником чи відправником.
Отже, у цих питаннях, у тому числі й щодо визначення маси вантажу, слід керуватися Статутом залізниць України та Правилами приймання вантажів до перевезень, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082.
За § 3 статті 14 Угоди укладення договору перевезення підтверджується накладною єдиного зразка, зміст якої визначений статтею 15 цієї Угоди.
Відтак залізнична накладна № 45989621 є договором на перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
За статтею 15 Угоди в залізничній накладній, серед іншого, зазначається маса вантажу.
Згідно з § 1 ст. 16 Угоди правильність відомостей і заяв у накладній забезпечує відправник. Саме він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення відомостей чи заяв, а також від того, що вони внесені у невідповідну графу накладної.
Аналогічний нормативний припис міститься також і в ст. 37 Статуту залізниць України, згідно з якою під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Приписами § 1 ст. 23 Угоди передбачено, що перевізник має право перевіряти дотримання відправником умов перевезення та чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником у накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.
Згідно з абзацом четвертим пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Пунктом 1 § 1 статті 29 Угоди встановлено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним у накладній.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, що кореспондується з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, у розумінні частини першої ст. 77 ГПК України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Порядок складання комерційних актів визначено Правилами складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р..
Правильність складення Позивачем комерційного акту № 414115/8 від 02.03.2020 р. Відповідачем не оспорюється.
З огляду на викладене зазначені комерційний акт № 414115/8 від 02.03.2020 р. є належним й допустимим доказом порушення відповідачем порядку складення залізничної накладної № 45989621 в частині зазначення правильної маси вантажу у вагоні № 63619282.
В силу приписів частин першої та другої ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
За змістом пункту 3 § 3 ст. 16 та § 2 ст. 23 Угоди відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявить неправильність, неточність або неповноту вказаних відправником в накладній даних і при цьому встановлює, що при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагона поза його вантажопідйомність.
При цьому неустойка стягується відповідно до приписів ст. 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, що належить перевізнику, який виявив цей надлишок.
Відповідно до § 1 ст. 31 Угоди якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника, який бере участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється.
Відносно неустойки діє такий же порядок.
Згідно з § 5 ст. 31 Угоди провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата.
Абзацом першим ст. 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли ( ст. 122 Статуту залізниць України ).
За перевезення надлишку вантажу, виявленого у вагоні № 63619282 Позивачем здійснений розрахунок провізної плати у відповідності до ст. 16 § 3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Тарифного керівництва № 4, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 р. № 317 ( зареєстр. в МЮ України 15.04.2009 р. за № 340/16356 ).
За перевезення надлишку вантажу, у вагоні № 636192820, Позивачем здійснений розрахунок провізної плати у розмірі 10 602 грн., відтак неустойка у п'ятикратному її розмірі за пунктом 3 § 3 частини першої та частини третьої ст. 16 Угоди становить 53 010 грн. ( 10 602 х 5 = 53 010 ). Отже, сума неустойки складає 53 010 грн.
Доводи Скаржника, що він здійснював зважування завантажених вагонів на придатних вагонних вагах, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим оскільки, факт зважування вагону на справних, повірених вагах жодним чином не доводить того, що вага, зазначена відправником у накладній є правильною. Отже придатність ваг до використання ніяким чином не гарантує дотримання Відповідачем самої процедури зважування та внесення у перевізний документ саме тих даних, які були отриманні в результаті зважування.
У той же час, як вірно зазначив суд першої інстанції - правовою підставою для матеріальної відповідальності за неправильно зазначену у накладній масу вантажу є комерційний акт, правильність складення якого Відповідачем не оскаржується.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р. у справі № 904/5067/20 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рудомайн".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус