17.02.2021 Справа №607/2850/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Черніцької І.М.
за участю секретаря Бойко І.І.
державний виконавець в судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документа,-
Старший державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О. звернулась до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , шляхом заборони перетинати кордон України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов'язань.
В обґрунтування подання державний виконавець вказує, що на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження №54089468 з примусового виконання виконавчого листа №8119/1683/16, виданого 23.03.2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДФСУ ТОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області 68 247,32 грн.
09 червня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 09 червня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 01 липня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Згідно з повідомленнями ПАТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк», за боржником відсутні зареєстровані рахунки та кошти на них. Згідно з відповідями ДФС від 09.06.2017 року, 08.12.2017 року, 11.12.2017 року, 18.01.2019 року, 25.03.2020 року, 01.07.2020 року, 15.02.2021 року, рахунки боржника в банках та банківських установах відсутні. Згідно з відповідями УПФУ від 09.06.2017 року, 08.12.2017 року, ОСОБА_1 отримував дохід у ТОВ «Брейн Сорс Інтернешенал». 11 грудня 2017 року державним виконавцем направлено постанову про стягнення із заробітної у ТОВ «Брейн Сорс Інтернешенал» для виконання. Згідно з обліком депозитних сум стягнення проводилося частково: 2020,22 грн. від 28.12.2017 року, 1987,19 грн. від 02.02.2018 року, 3904.01 грн. від 30.03.2018 року. Згідно з відповіддю ДФС, УПФУ від 01.07.2020 року, боржник доходів та пенсії не отримує. Згідно з відповіддю МВС від 15.02.2021 року, транспортні засоби боржнику на праві власності не належать. Згідно з витягом за боржником не зареєстрована сільськогосподарська техніка. Згідно з інформаціює з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та витягу Держземагенства, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нерухоме майно. Згідно з витягом ДРАЦС від 15.02.2021 року боржник у шлюбі не перебуває. Згідно з відповіддю ДПС України, боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 . Згідно з витягом ДПС України від 15.02.2021 року ОСОБА_1 неодноразово перетинав кордон України.
Посилаючись на наведене та те, що боржник не виконує рішення суду, ухиляється від виконання зобов'язань, просить подання задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання державний виконавець Савчук О.В. не з'явилася, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена у встановленому законом порядку. Попередньо подала заяву про розгляд подання без її участі.
З долучених до подання матеріалів судом встановлено, що на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження №54089468 з примусового виконання виконавчого листа №8119/1683/16, виданого 23.03.2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДФСУ ТОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області 68 247,32 грн.
09 червня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 54089468.
09 червня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
Як слідує з відповіді Державної фіскальної служби України №1026831556 від 12 червня 2017 року, боржник на обліку в органах ДПС не перебуває.
Як вбачається з відповіді Пенсійного фонду України від 16 червня 2017 року №28631771 про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформації про боржника не знайдено.
Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України №1027106653 від 17 червня 2017 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, останнє місце роботи боржника ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл».
11 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Як слідує з відповіді Державної фіскальної служби України №1032006053 від 11 грудня 2017 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник на обліку в органах ДПС не перебуває.
Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України №1031925998 від 08 грудня 2017 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, останнє місце роботи боржника ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл».
Як вбачається з відповіді Державної фіскальної служби України №1032035867 від 12 грудня 2017 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник на обліку в органах ДПС не перебуває.
Як слідує з відповіді Пенсійного фонду України №1046896427 від 18 січня 2019 року про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформації про боржника не знайдено.
Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України №1046905238 від 18 січня 2019 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, інформації про боржника не знайдено.
Як вбачається з відповіді Державної фіскальної служби України №1047357809 від 21 січня 2019 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник на обліку в органах ДПС не перебуває.
Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України №1057460644 від 11 жовтня 2019 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, інформації про боржника не знайдено.
Як слідує з відповіді Пенсійного фонду України №1057456494 від 11 жовтня 2019 року про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформації про боржника не знайдено.
Як вбачається з відповіді Пенсійного фонду України №1063728212 від 01 липня 2020 року про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформації про боржника не знайдено.
01 липня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
Як слідує з відповіді Державної фіскальної служби від 01 липня 2020 року про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, боржник на обліку в органах ДФС не перебуває.
Як вбачається з відповіді Державної фіскальної служби України від 15 лютого 2021 року про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, боржник на обліку в органах ДФС не перебуває.
Згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ України від 15 лютого 2021 року щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №244335801 від 15 лютого 2021 року, ОСОБА_1 належить 1/3 частки квартири за АДРЕСА_1 .
Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо активного запису про шлюб №00029569677 від 15 лютого 2021 року, відомостей про зареєстрований шлюб ОСОБА_1 відсутні.
Як слідує з відповіді Державної прикордонної служби України від 15 лютого 2021 року щодо перетину боржником державного кордону, ОСОБА_2 в період з 08 червня 2017 року по 14 лютого 2021 року неодноразово перетинав кордон України.
Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 441 ЦПК України Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
В силу вимог п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Положеннями п. 19 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.
Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно з вимогами ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.
Як вбачається із змісту подання, державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник рішення суду не виконує, при цьому документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон та перетинав державний кордон України.
Однак, сам по собі факт невиконання рішень суду не є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межи території України, а наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, не підтверджує факт свідомого та злісного ухилення від виконання рішень суду.
Державним виконавцем не подано доказів того, що ОСОБА_1 маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та перетинаючи кордон України, має намір ухилитись від виконання судових рішень та виконання взятих на себе зобов'язань.
Більше того, в матеріалах подання відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт надсилання боржникові копій постанов про відкриття виконавчих проваджень, вимог, повідомлень про необхідність з'явитись до ДВС, а також той факт що боржнику відомо про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження.
Крім того, державним виконавцем не обґрунтовано, як саме таке обмеження боржника у праві виїзду за межі України буде дійсно сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості.
Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем не вжито всіх належних та ефективних заходів щодо з'ясування причин невиконання рішення суду, перетину боржником кордону України, не відібрано пояснень щодо невиконання рішень суду, не встановлено факту наявності коштів та майна у боржника для його здійснення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Савчук О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 268, 441 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Савчук О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку вимог ст. 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 17 лютого 2021 року.
Головуючий суддяІ. М. Черніцька