01.02.2021 Справа №607/1667/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту родинних відносин, -
До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту родинних відносин.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказав, що 25 червня 2009 року його мамою - ОСОБА_3 , був складений заповіт на земельний пай площею 2,51 га на його ім'я. Далі, оскільки він досягнув пенсійного віку, його сестра ОСОБА_2 , переконала ОСОБА_3 скласти новий заповіт на її користь.
Позивач вказав, що його мати використала належну їй власність - земельний пай, для того, щоб завдати шкоди його конституційним правам. Зауважив, що однією із причин прийнятого його матір'ю рішення про складення заповіту не у його користь є різниця у світогляді та віросповіданні.
Позивачем зазначено, що його мати не мала повноважень і права складати новий заповіт, оскільки була не письменна і не усвідомлювала значення своїх дій, в зв'язку із чим порушує його конституційні права і свободи.
Предметом позову, як зазначено позивачем, є спір за земельний пай його матері - ОСОБА_3 . Однак, як зазначив позивач, для того щоб вчинити нотаріальні дії на право приватної власності щодо земельного паю йому потрібне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .
Виходячи із наведеного, позивач вказав, що просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 надати позивачу копії документів: свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , паспорта ОСОБА_3 , нового заповіту, свідоцтва про шлюб батьків, документу огляду тіла покійної національною поліцією, документу огляду тіла покійної лікарем.
Позивач вказав, що у нього немає жодних підтверджуючих документів які б доводили факт родинних відносин його із матір'ю, однак, як зазначено позивачем, це досягається ухваленням судового рішення про встановлення факту родинних відносин, зокрема те, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 була одна і та ж особа.
Окрім наведеного, позивач у позовній заяві просить ухвалити рішення про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти нотаріальні дії по новому заповіту заповідача ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову, згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.2 ч.1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, за змістом ст.150 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обгрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до положень ч.1 ст. 151 ЦПК України - заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.
Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).
З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.
Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Проаналізувавши клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, а також зміст позовної заяви позивача, суд вважає, що клопотання про застосування заходів забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки позивачем у позовній заяві не викладено зміст позовних вимог, тобто із змісту позовної заяви незрозуміло яким чином позивач просить захистити його права.
Також, у позовній заяві не обґрунтовано в зв'язку із чим слід застосувати заходи забезпечення позову, а також не обґрунтовано чому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, з урахуванням того факту, що позовна заява ОСОБА_1 не містить позовних вимог.
Крім цього, відповідно до положень ч.6 ст. 151 ЦПК України - до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. В порушення вказаних вимог позивачем також не додано документів, що підтверджують сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти нотаріальні дії - слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 151-153,258-260,п.4ч.1ст.353,ст.354ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти нотаріальні дії - відмовити.
Копію ухвали направити ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена та підписана 01 лютого 2021 року.
СуддяВ. Л. Дзюбич