17.02.2021 Справа №607/11901/13-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Черніцької І.М.
за участю секретаря Бойко І.І.
державний виконавець в судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Ларви Мар'яни Віталіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документа,-
Заступник начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Ларва М.В. звернулась до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, покладених на ного виконавчим листом.
В обґрунтування подання державний виконавець вказує, що на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) знаходиться зведене виконавче провадження №59136330, яке включає в себе наступні виконавчі провадження:
-виконавче провадження №59120245 з примусового виконання вимоги №Ф-1851-17, виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області про стягнення з ПП « ОСОБА_1 » боргу в сумі 117 989,67 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску;
-виконавче провадження №59121392 з примусового виконання вимоги №Ф-1851-17, виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області про стягнення з ПП « ОСОБА_1 » боргу в сумі 29 583,06 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску;
-виконавче провадження №58956616 з примусового виконання виконавчого листа №1940/1444/18 від 23.11.2018 року, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у Тернопільській області податкового боргу у сумі 11 446,20 грн. по платежах єдиного податку з фізичних осіб;
-виконавче провадження №59393546 з примусового виконання виконавчого листа №607/11901/13-ц від 29.12.2015 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 позики в сумі 25 000 доларів США в гривневому еквіваленті 394 347,63 грн.;
-виконавче провадження №59640572 з примусового виконання вимоги №Ф-1851-17У від 04.07.2018 року, виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 121 436,85 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в користь ГУ ДФС у Тернопільській області;
-виконавче провадження №60877782 з примусового виконання вимоги №Ф-1851-7-У, виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області про стягнення з ПП « ОСОБА_1 » боргу в сумі 167 904,69 грн.
17 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно. Державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно з відповіддю РСЦ МВС ГЦС у Тернопільській області, за боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби. Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України, за боржником нових відкритих рахунків в банківських установах не зареєстровано. Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України, боржник отримує дохід із заробітної плати та пенсії. 23 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у зведеному виконавчому провадженні. Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України №96508396 від 15.02.2021 року, наявні дані щодо перетину боржником державного кордону України.
Посилаючись на наведене та те, що боржник не виконує рішення суду та інших органів, ухиляється від виконання зобов'язань та те, що на даний час заборгованість боржника становить 330 370,80 грн. та 25 000 доларів США, просить подання задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання державний виконавець Ларва М.В. не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена у встановленому законом порядку. Попередньо подала заяву про розгляд подання без її участі.
З долучених до подання матеріалів судом встановлено, що на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) знаходиться зведене виконавче провадження №59136330, яке включає в себе наступні виконавчі провадження:
-виконавче провадження №59120245 з примусового виконання вимоги №Ф-1851-17, виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області про стягнення з ПП « ОСОБА_1 » боргу в сумі 117 989,67 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску;
-виконавче провадження №59121392 з примусового виконання вимоги №Ф-1851-17, виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області про стягнення з ПП « ОСОБА_1 » боргу в сумі 29 583,06 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску;
-виконавче провадження №58956616 з примусового виконання виконавчого листа №1940/1444/18 від 23.11.2018 року, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у Тернопільській області податкового боргу у сумі 11 446,20 грн. по платежах єдиного податку з фізичних осіб;
-виконавче провадження №59393546 з примусового виконання виконавчого листа №607/11901/13-ц від 29.12.2015 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 позики в сумі 25 000 доларів США в гривневому еквіваленті 394 347,63 грн.;
-виконавче провадження №59640572 з примусового виконання вимоги №Ф-1851-17У від 04.07.2018 року, виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 121 436,85 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в користь ГУ ДФС у Тернопільській області;
-виконавче провадження №60877782 з примусового виконання вимоги №Ф-1851-7-У, виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області про стягнення з ПП « ОСОБА_1 » боргу в сумі 167 904,69 грн.
Як вбачається з відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, ОСОБА_3 неодноразово перетин кордон України протягом 2019 року.
Будь-які інші матеріали виконавчого провадження до подання недолучено.
Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 441 ЦПК України Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
В силу вимог п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Положеннями п. 19 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.
Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно з вимогами ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.
Як вбачається із змісту подання, державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник рішення суду та вимоги про сплату боргу ГУ ДФС у Тернопільській області не виконує, при цьому документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон та перетинав державний кордон України протягом 2019 року.
Однак, сам по собі факт невиконання рішень суду не є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межи території України, а наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, не підтверджує факт свідомого та злісного ухилення від виконання рішень суду.
Державним виконавцем не подано жодних доказів того, що ОСОБА_1 маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та перетинаючи кордон України, має намір ухилитись від виконання судових рішень та рішень інших органів.
Більше того, в матеріалах подання відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт надсилання боржникові копій постанов про відкриття виконавчих проваджень, вимог, повідомлень про необхідність з'явитись до ДВС, а також той факт, що боржнику відомо про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження.
Крім того, державним виконавцем не обґрунтовано, як саме таке обмеження боржника у праві виїзду за межі України буде дійсно сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості.
Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем не вжито всіх належних та ефективних заходів щодо з'ясування причин невиконання рішення суду, перетину боржником кордону України, не відібрано пояснень щодо невиконання рішень суду, не встановлено факту наявності коштів та майна у боржника для його здійснення.
Більше того, державний виконавець в судове засідання не з'явився, матеріали виконавчого провадження суду не надав, відтак не підтвердив обгрунтованість та доцільність подання.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання заступника начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Ларви М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 268, 441 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання заступника начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Ларви Мар'яни Віталіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку вимог ст. 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 17 лютого 2021 року.
Головуючий суддяІ. М. Черніцька