17.02.2021 Справа №607/2853/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Черніцької І.М.
за участю секретаря Бойко І.І.
державний виконавець в судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,-
Старший державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О. звернулась до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань.
В обґрунтування подання державний виконавець вказує, що на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження №63453223 з примусового виконання вимоги №ф-53949-17У, виданої 04 червня 2020 року Головним Управлінням ДФС у Тернопільській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 52 431,91 грн.
03 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 03 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 06 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Згідно з повідомленнями ПАТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Оксі Банк», АТ «ТАСкомбанк», ПАТ «Індустріал Банк», ПАН «Банк Восток», за боржником відсутні зареєстровані рахунки. Згідно з відповідями ДФС від 03.11.2020 року та від 15.02.2021 року, рахунки боржника в банках та банківських установах відсутні. Згідно з відповідями УПФУ від 03.11.2020 року та від 15.02.2021 року, боржник доходів та пенсії не отримує. Згідно з відповідями МВС від 03.11.220 року та від 15.02.2021 року, транспортні засоби боржник на праві власності не належать. Згідно з витягом про власників пакетів голосуючих акцій від 15 лютого 2021 року, ОСОБА_1 не володіє акціями та цінними паперами. Згідно з витягом, за ОСОБА_1 не зареєстрована сільськогосподарська техніка. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та витягу Держземагенства, за ОСОБА_1 не зареєстроване право власності на нерухоме майно. Згідно з витягом ДРАЦС від 15.02.2021 року боржник у шлюбі не перебуває. В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем здійснено виходи за місцем проживання відповідача, однак здійснити опис та арешт майна боржника не вдалося, оскільки на стукіт у двері ніхто не відреагував. Згідно з відповіддю ДПС України, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 та державний кордон України за період з 31.12.2018 року по 14.02.2021 року не перетинав.
Посилаючись на наведене та те, що боржник рішення ДФС про стягнення коштів в користь держави не виконує, ухиляється від виконання зобов'язань, просить подання задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання державний виконавець Савчук О.В. не з'явилася, хоча про час та місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку. Попередньо подала заяву про розгляд подання без її участі.
З долучених до справи матеріалів судом встановлено, що 04 червня 2020 року Головним Управлінням ДФС у Тернопільській області винесено вимогу №Ф-53949-17У про сплату ОСОБА_1 Ннедоїмки, штрафу та пені в сумі 52 431,91 грн.
03 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 63453223 з примусового виконання вимоги №Ф-53949-17У.
03 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
06 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
Як слідує з відповіді Державної фіскальної служби України від 03 листопада 2020 року про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, боржника знято з обліку у контролюючих органах.
Як вбачається з відповіді Пенсійного фонду України №1066422447 від 03 листопада 2020 року про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформацію про боржника не знайдено.
Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України №1066427939 від 03 листопада 2020 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, інформацію про боржника не знайдено.
Як слідує з відповіді Державної фіскальної служби України від 03 листопада 2020 року про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи, інформація щодо джерела отримання доходів боржника в ДРФО відсутня.
Як вбачається з відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 03 листопада 2020 року щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00029567405 від 15 лютого 2021 року, ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі не перебуває.
Як вбачається з відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 15 лютого 2021 року щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Як слідує з відповіді Державної фіскальної служби України від 15 лютого 2021 року про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, боржника знято з обліку у контролюючих органах.
Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України від 15 лютого 2021 року щодо перетину боржником державного кордону, ОСОБА_2 за період з 31 грудня 2018 року по 14 лютого 2021 року державний кордон України не перетинав.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №244305928 від 15 лютого 2021 року не вбачається, що ОСОБА_1 належить будь-яке нерухоме майно.
Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 441 ЦПК України Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
В силу вимог п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Положеннями п. 19 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.
Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно з вимогами ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.
Як вбачається із змісту подання, державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник рішення ДФС про стягнення коштів в користь держави не виконує.
Однак, сам по собі факт невиконання рішень ДФС про стягнення коштів не є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межи території України, а наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, не підтверджує факт свідомого та злісного ухилення від виконання зобов'язання.
Крім цього, на підставі наявних в матеріалах подання доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 з часу відкриття виконавчого провадження (03 листопада 2020 року) по 14 лютого 2021 року державного кордону України не перетинав.
З вказаних матеріалів долучених до клопотання, судом не встановлено, що ОСОБА_1 відомо про вказане виконавче провадження та останній ухиляється від сплати коштів.
Державним виконавцем не подано доказів того, що ОСОБА_1 маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, має намір ухилитись від виконання покладених на нього обов'язків та виконання взятих на себе зобов'язань.
Крім того, державним виконавцем не обґрунтовано, як саме таке обмеження боржника у праві виїзду за межі України буде дійсно сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, матеріали виконавчого провадження не надав, не довів необхідність встановлення обмеження.
Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем не вжито всіх належних та ефективних заходів щодо з'ясування причин невиконання рішення суду, перетину боржником кордону України, не відібрано пояснень щодо невиконання рішень суду, не встановлено факту наявності коштів та майна у боржника для його здійснення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Савчук О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 268, 441 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Савчук О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку вимог ст. 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 17 лютого 2021 року.
Головуючий суддяІ. М. Черніцька