Постанова від 09.02.2021 по справі 910/24323/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/24323/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін до суду не з'явились про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 05.08.2020

у складі колегії суддів: Копитової О.С. (головуючого), Грека Б.М., Дикунської С.Я.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 09.10.2019

у складі судді: Чеберяка П.П.

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, індексації заробітної плати в загальному розмірі 293 728,00 грн

в межах справи № 910/24323/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.

2. 17.07.2018 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про стягнення з ПАТ "Мостобуд" заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, індексації заробітної плати в загальному розмірі 293 728,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 8 287,28 грн, в іншій частині позовну заяву залишено без задоволення, видано наказ.

4. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. 25.02.2020 від розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кіцул С.Б. до Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про призначення у справі судової експертизи, проведення якої розпорядник просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставити наступне питання: Чи підтверджуються належними доказами та відповідають п. 4 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" надані до суду ОСОБА_1 розрахунки заборгованості? Якщо розрахунки заборгованості надані до суду ОСОБА_1 не підтверджуються належними доказами та не відповідають п. 4 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", то навести правильні розрахунки. Оплату вартості експертизи покласти на ПАТ "Мостобуд".

6. Обґрунтовуючи необхідність призначення експертизи в цій справі розпорядник майна зазначає, що не має можливості виконати вимоги суду та подати контррозрахунок вимог позивача в зв'язку з відсутністю в нього первинних документів. При цьому, розпорядник посилається на порушення позивачем порядку проведення розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та посилається на порушення позивачем при розрахунку позовних вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, в зв'язку з чим вважає, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

7. Суд апеляційної інстанції відмовив розпоряднику майна в призначенні судової експертизи, оскільки розпорядником майна взагалі не зазначено, на підставі яких саме первинних документів судовий експерт буде проводити експертизу, якщо у самого розпорядника майна, який виконує повноваження керівника боржника, вказані документи відсутні, а також розпорядником майна не надано суду доказів того, що відповідач має в наявності кошти для оплати призначеної судом експертизи.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; мотивувальну частину ухвали господарського суду від 09.10.2019 в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та індексації заробітної плати змінено та викладено її в редакції цієї постанови; резолютивну частину ухвали господарського суду від 09.10.2019 залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

9. 18.11.2020 ОСОБА_1 звернувся через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 18.11.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 11 560,47, індексації заробітної плати в сумі 3 198,97 грн та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні в сумі 234 910,50 грн, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

10. 30.11.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу ОСОБА_1 від 18.11.2020 разом зі справою № 910/24323/16 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/24323/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.12.2020.

12. Касаційна скарга ОСОБА_1 від 18.11.2020 містить клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги з посиланням на ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

13. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16; надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги до 31.12.2020 року шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 7 047,32 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16; повідомлено ОСОБА_1 про право у термін до 31.12.2020 року звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку та надавши докази отримання повного тексту оскаржуваного ним судового рішення.

14. 30.12.2020 ОСОБА_1 направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16, та клопотання про відмову від касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні в сумі 234 910,50 грн.

15. Колегія суддів розцінила дане клопотання як клопотання про відкликання касаційної скарги ОСОБА_1 від 18.11.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні в сумі 234 910,50 грн, та дійшла висновку про його задоволення.

16. Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2021, зокрема, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16; відкрито касаційне провадження у справі № 910/24323/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 18.11.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 11 560,47 грн та індексації заробітної плати в сумі 3 198,97 грн; призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 від 18.11.2020 на 09.02.2021 о 10:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

17. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувані ухвалу та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 11 560,47 грн та індексації заробітної плати в сумі 3 198,97 грн, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 234 910,50 грн та постановити в цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, в решті оскаржувані судові рішення залишити без змін; справу розглядати без його участі.

18. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

18.1. Суд апеляційної інстанції не послався на жоден нормативний акт чинного трудового законодавства України, яким встановлено, що нарахування та виплата суми компенсації та індексації заробітної плати ставиться в залежність від таких умов як: постійного чи періодичного характеру виконання роботи, за яку несвоєчасно виплачена заробітна плата; часу та умов прийняття на роботу; тривалості робочого часу та обсягів виконуваної роботи; характеру праці (основна робота чи за сумісництвом); зарахування позивача до штату працівників відповідача та терміну такого зарахування; порядку розрахунків між сторонами трудового договору; часу та підстав звільнення.

18.2. Відповідач, як це констатовано у оскаржуваному рішенні апеляційного господарського суду, визнав факт перебування позивача та відповідача у трудових відносинах після звільнення позивача з 01.04.2020 та наявність заборгованості із заробітної плати, що також підтверджується довідкою відповідача № 6 від 29.01.2018. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на мою користь сум індексації та компенсації заробітної плати є помилковим.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

19. ПАТ "Мостобуд" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позиція Верховного Суду

20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

22. Предметом розгляду у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ "Мостобуд" заборгованості із заробітної плати на суму 11 687,28 грн, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні на суму 267 281,28 грн, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на суму 11 560,47 грн та індексації заробітної плати на суму 3 198,97 грн, що в загальному розмірі складає 293 728,00 грн.

23. Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

24. Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

25. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічні положення містяться і в статті 94 КЗпП України. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

26. Судами встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою ПАТ "Альфа-Банк" про банкрутство ПАТ "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року.

27. ОСОБА_1 17.07.2018, тобто після порушення справи про банкрутство боржника, звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з боржника заборгованості у загальному розмірі 293 728,00 грн.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28.1. ОСОБА_1 працював у відокремленому підрозділі ПАТ "Мостобуд" - Мостобудівельний загін №12 ПАТ "Мостобуд" монтажником з 09.09.2002 по 01.04.2012, при цьому останній, звертаючись позовом вказував про наявність заборгованості по заробітній платі у червні 2013 року та листопаді 2013 року.

28.2. Згідно копії трудової книжки позивача було звільнено з ПАТ "Мостобуд" - 01.04.2012.

28.3. Згідно довідки відповідача № 6 від 29.01.2018 року, яку додано позивачем до позовної заяви, розмір заборгованості складає 11 687,28 грн, з яких 3 369,55 грн - заборгованість за червень 2013 року, 4 917,73 грн - заборгованість за листопад 2013 року, 3 400,00 грн - витрати на відрядження.

28.4. Сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 8 287,28 грн боржником визнається та не заперечується.

28.5. Щодо невідповідності даних трудової книжки про звільнення позивача 01.04.2012 і наявності заборгованості за період після його звільнення, згідно тверджень позивача, після написання заяви про звільнення та отримання трудової книжки ОСОБА_1 фактично продовжував роботу у відповідача, при цьому стверджує, що незважаючи на наявність запису у трудовій книжці про звільнення 01.04.2010 після цієї дати він фактично продовжував роботу у відповідача, що свідчить про наявність трудових правовідносин між ним на відповідачем у 2013 році.

28.6. Відповідач факт того, що позивач виконував на підприємстві роботу у вказаний період і що відповідач з ним в повному обсязі не розрахувався не заперечував.

28.7. При цьому, ні позивачем, ні відповідачем не надано суду доказів на підтвердження підстав виконання робіт, зокрема підписаного між сторонами трудового договору (контракту), наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

29. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 року у справі №910/24323/16 позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 8287,28 грн, в іншій частині позовну заяву залишено без задоволення.

30. Обґрунтовуючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд посилаючись на приписи статей 116, 117 КЗпП України, правову позицію Верховного Суду України та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначив, що компенсація у праві - є формою фінансового відшкодування збитків за порушення прав, тобто це збитки, а не основна заробітна плата термін якої визначено статтею 1 Закону України "Про оплату праці", а структура заробітної плати встановлена статтею 2 Закону України "Про оплату праці" та дійшов висновку, що оскільки заявник не звертався до ПАТ "Мостобуд" за виплатою грошових сум при звільненні і тільки при зверненні до суду з позовною заявою ним була заявлена така вимога, вимоги про стягнення з боржника середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 267 281,28 грн, компенсації втрати частини доходів в розмірі 11 560,47 грн та індексації заробітної плати на суму 3 198,97 грн задоволенню не підлягають. При цьому жодних обґрунтувань щодо підстав відмови в частині вимог про стягнення витрат на відрядження в сумі 3 400,00 грн місцевим судом не наведено.

31. Суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину ухвали господарського суду від 09.10.2019 в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та індексації заробітної плати змінено, виклавши її в редакції цієї постанови.

32. Суд апеляційної інстанції мотивуючи оскаржувану постанову виходив з наступного.

32.1. З трудової книжки позивача убачається, копія якої надана до матеріалів справи, в період за який позивач просить стягнути заборгованість з відповідача він працював на інших підприємствах.

32.2. Згідно довідки ОК-5 Пенсійного фонду України убачається, що в червні і листопаді 2013 року позивачу нараховувалась заробітна плата структурним підрозділом відповідача Мостобудівельним загіном № 12, тобто згідно наявних в матеріалах справи доказів постійної роботи протягом періоду червень - листопад позивач для відповідача не виконував.

32.3. Сторони не заперечують того факту, що станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати в розмірі 8 287,28 грн, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційного суду підтримала висновок господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

32.4. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

32.5. Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01. 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01. 2004 року за №114/8713 (надалі по тексту - Інструкція №114/8713), розробленої відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

32.6. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

32.7. Відповідно пп. пп. 2.2.7 і 2.2.8 вказаної Інструкції, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати віднесено до фонду додаткової заробітної плати.

32.8. За таких обставин суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати фактично є заробітною платою працівника та підлягають виплаті в загальному порядку.

33. Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим та таким що відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у постанові № 910/4518/16.

34. Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначав вказану правову позицію у своїх постановах у даній справі № 910/24323/16, зокрема, у постановах КГС ВС від 04.08.2020, від 06.20.2020, від 27.10.2020, від 10.11.2020, від 17.11.2020 у справі № 910/24323/16.

35. Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-18/2013 від 15.10.2013 дійшов висновку що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

36. Щодо строків звернення з позовом до суду за стягненням вказаних сум, які визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, Конституційний Суд України у зазначеному рішенні визначив, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

37. Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

38. Згідно статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

39. Відповідності до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

40. Стаття 33 Закону України "Про оплату праці" визначає, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

41. За приписами статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи населення, зокрема, оплата праці, у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

42. Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (надалі по тексту Порядок № 1078) частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

43. Згідно пункту 5 Порядку № 1078 проведення індексації грошових доходів населення у разі підвищення заробітної плати місяць у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів отриманих громадянами за цей місяць не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

44. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду позивачем не було доведено, а судом не встановлено коли саме позивач був прийнятий на роботу відповідачем, оскільки згідно із записом у трудовій книжці його було звільнено з ПАТ "Мостобуд" - 01.04.2012, і ні позивачем, ні відповідачем не надано суду доказів на підтвердження підстав виконання робіт, зокрема підписаного між сторонами трудового договору (контракту), наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

45. Отже, з огляду на викладене та відсутність доказів щодо встановленого сторонами розміру заробітної плати позивача та неможливістю встановити коли саме мало місце порушення строків виплати вказаного доходу, судом апеляційної інстанції не вбачалось за можливе визначити базовий місяць для обчислення індексації заробітної плати.

46. Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

47. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

48. Згідно частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

49. Отже, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів та підтвердження вимог позивача в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та індексації заробітної плати, суд апеляційної інстанції правомірно залишив рішення суду першої інстанції в частині відмови у їх задоволенні, однак з інших мотивів, ніж наведено у рішенні місцевого господарського суду.

50. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги, викладені у пунктах 18.1-18.2 постанови не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду даної справи, відтак є необґрунтованими.

51. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

52. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

53. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та резолютивна частина ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 11 560,47 грн та індексації заробітної плати в сумі 3 198,97 грн у справі № 910/24323/16 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

54. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, то судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 18.11.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 11 560,47 грн та індексації заробітної плати в сумі 3 198,97 грн у справі № 910/24323/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 та резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 11 560,47 грн та індексації заробітної плати в сумі 3 198,97 грн у справі № 910/24323/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

Н. Г. Ткаченко