Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"04" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/870/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008)
про стягнення в сумі 21 747 711, 68 грн.
за участі представників:
від позивача (в режимі ВКЗ): Незнамова Тетяна Олександрівна;
від відповідача: ОСОБА_1 ; Бабій Володимир Вікторович (в режимі ВКЗ)
У грудні 2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою №14/4-995-19 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 21 747 711, 68 грн. заборгованості за Договором №8368/1718-КП-28 про постачання природного газу, з яких: 15 816 978,70 грн основного боргу, 3 750 568,18 грн пені, 749 657,96 грн трьох процентів річних та 1 430 506,84 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.12.2019.
Ухвалою суду від 26.12.2019 відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 23.01.2020. Продовжено відповідачу процесуальний строк на подачу відзиву на позовну заяву до 13.01.2020.
13 січня 2020 року відповідачем засобами поштового зв'язку надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, що надійшов 15.01.2020, відповідно до якого відповідач, посилаючись на обставини зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" вих.№03-05/63/66 від 01.01.2020, внаслідок чого, на думку відповідача, зобов'язання ТОВ "Рівнетеплоенерго" щодо сплати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі договору №8368/1718-КП-28 про постачання природного газу від 18.09.2017 основного боргу в сумі 15 816 978,70 грн, 3 750 568,18 грн пені, 749 657,96 грн трьох процентів річних та 1 430 506,84 грн інфляційних втрат є припиненими в силу зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог, просив закрити провадження у справі.
16 січня 2020 року до суду подано заяву свідка ОСОБА_2 , що стосується обставин надіслання та отримання позивачем заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" вих.№03-05/63/66 від 01.01.2020 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою суду від 23.01.2020, зокрема, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 11.02.2020; продовжено позивачу процесуальний строк на подачу відповіді на відзив до 03.02.2020 включно.
03 лютого 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої останній, зокрема, зазначив, що заперечує проти зарахуванням зустрічних однорідних вимог та готує відповідний позов до суду. Вказує, що договір поставки природного газу укладений між сторонами на даний час виконаний та припинив свою дію в частині поставки газу. Відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
10 лютого 2020 року відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, згідно яких останній просив закрити провадження у справі, з посиланням, зокрема на те, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних однорідних вимог породжує правові наслідки.
У судовому засіданні 11.02.2020 судом було оголошено перерву до 25.02.2020.
21 лютого 2020 року позивачем подані письмові пояснення, відповідно до яких, крім вказаного раніше, позивач посилається на судову практику, яка на його переконання свідчить про відсутність обов'язку НАК "Нафтогаз України" здійснити перерахунок вартості спожитого газу.
У судовому засіданні 25.02.2020 провадження у справі №918/870/19 зупинено до набрання судовим рішення у справі №918/137/20 законної сили.
11 грудня 2020 року позивачем до матеріалів справи подані письмові пояснення у яких позивач звертає увагу на постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 та від 16.10.2020 у справі №903/918/19 та просить їх врахувати при розгляді справи.
Ухвалою суду від 18.12.2020 провадження у справі № 918/870/19 поновлено. Підготовче судове засідання у справі призначено на 28.12.2020.
28 грудня 2020 року до суду від ТОВ "Рівнетеплоенерго" надійшли клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців з дня його ухвалення та заява про зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 100%.
Ухвалою суду від 28.12.2020 закрито підготовче провадження у справі №918/870/19, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2021.
13 січня 2021 року позивачем подані письмові заперечення проти заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
У судовому засіданні 21.01.2021 представник позивача заперечила проти відстрочення рішення суду. Представник відповідача зазначив, що основний борг не визнає, крім того, заява свідка та відзив на даний момент не актуальні, остаточна позиція відповідача міститься в запереченнях на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою у судовому засіданні 21.01.2021 судом оголошено перерву до 04.02.2021. У судовому засіданні 04.02.2021 представник позивача просив задоволити позов з підстав наведених у позовній заяві. Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову, зменшити на 100 % штрафні санкції.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
18 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі - Споживач, відповідач) було укладено Договір №8368/1718-КП-28 постачання природного газу (далі - Договір, том І, а.с. 12-21), за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
В подальшому 02.04.2018, 07.06.2018 та 08.08.2018 сторони Договору уклали додаткові угоди №1-3 (том І, а.с. 22-24).
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).
Постачальник передає Споживачу з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 3,500 тис. куб. метрів (п. 2.1. Договору).
Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9 488,64 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.2., 5.4. договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. п. 8.1, 8.2. Договору).
Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання умов Договору Постачальник передав Споживачу у власність природний газ на загальну суму 42 460 620,25 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 1 430 099,35 грн, актом приймання-передачі від 30.11.2017 на суму 5 751 150,10 грн, актом приймання-передачі від 31.12.2017 на суму 7 156 854,17 грн, актом приймання-передачі від 31.01.2018 на суму 8 956 811,22 грн, актом приймання-передачі від 28.02.2018 на суму 7 940 966,90 грн, актом приймання-передачі від 31.03.2018 на суму 7 519 661,81 грн, актом приймання-передачі від 30.04.2018 на суму 2 437 413,37 грн, актом приймання-передачі від 31.05.2018 на суму 1 267 663,33 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками постачальника та споживача без зауважень та заперечень (том І, а.с. 35-42).
Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором на момент звернення з позовом складає 15 816 978,70 грн.
Також, у зв'язку із порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за договором поставки природного газу, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 3 750 568,18 грн - пені, 3% річних в розмірі 749 657,96 грн та 1 430 506,84 грн інфляційних втрат згідно долученого розрахунку (том І, а.с. 25-34).
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів сплати заборгованості в сумі 15 816 978,70 грн відповідач не надав, вимог позивача в цій частині не спростував.
Враховуючи надані позивачем копії актів приймання-передачі природного газу та докази часткової сплати заборгованості відповідачем (надані позивачем банківські виписки), суд дійшов висновку про підставність позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 816 978,70 грн основної заборгованості за Договором.
Посилання відповідача на обставини зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" вих.№03-05/63/66 від 01.01.2020 не приймаються судом до уваги та спростовуються судовим рішенням у справі №918/137/20 від 03.08.2020 за участі сторін у даній справі, яким визнано недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог № 03-05/63/66 від 10.01.2020 року.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що відповідач допустив порушення строків оплати поставленого згідно Договору природного газу, відтак повинен нести відповідальність за порушення зобов'язання передбачену Законом та Договором.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач, керуючись пунктом 8.2. Договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 3 750 568,18 грн.
Судом перевірено наданий розрахунок пені та визнано його арифметично правильним.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідач подав клопотання у якому просив суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню на 100% із врахуванням: того, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури та має стратегічне значення; майнового (збиткового) стану відповідача; стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних без істотного зменшення у період фінансової кризи призведе до збитковості відповідача; того, що заборгованість за природний газ, отриманий відповідачем від позивача виникла через несплату кінцевими споживачами; добросовісної поведінки відповідача та відсутності прямого умислу; ТОВ "Рівнетеплоенерго" не могло впливати на розподіл коштів з рахунку із спеціальним режимом використання, нормативи відрахування з якого визначалось Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; майнового стану позивача, який не довів що погіршення фінансового стану чи завдання йому збитків виникло саме у зв'язку з невиконанням відповідачем Договору; відповідач має заборгованість за оренду котелень та теплопунктів та за оренду об'єкта централізованого теплопостачання - цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради в сумі 11 188 257,96 грн за 2020 рік; у зв'язку з несвоєчасною виплатою державою пільг і житлових субсидій виник борг державного бюджету перед ТОВ "Рівнетеплоенерго"; при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Позивач подав заперечення проти зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, вказав, що: заявлені позивачем 3% річних та інфляційних втрат не є надмірними, а є співмірними з розміром заявленої заборгованості; відповідачем не доведено належними доказами свого скрутного фінансового становища; зазначає про значний обсяг несплаченої заборгованості у позивача, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону; несвоєчастність оплати контрагентами прямо впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Суд зауважує, що норми частини три статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України передбачають можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені). Оскільки законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати та відсотки річні, клопотання відповідача в частині їх зменшення не підлягає до задоволення.
Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх позицій, з огляду на відсутність підстав для висновку про те, що порушення відповідачем зобов'язання за Договором мало наслідком значні збитки для позивача, суд, повно та всебічно перевіривши доводи сторін щодо зменшення штрафних санкцій та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення розміру належних до сплати пені на 50 %, до 1 875 284 грн 09 коп., що за обставин цієї справи не призводить до нівелювання значення неустойки як відповідальності за порушення виконання зобов'язання.
При цьому суд враховує те, що Позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.
За таких обставин, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 3 750 568,18 грн, та стягнути її в сумі 1 875 284 грн 09 коп.
В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 875 284 грн 09 коп. слід відмовити.
Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 1 430 506,84 грн та 749 657,96 грн 3% річних.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що надані розрахунки позивача є арифметично вірними, відповідають положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 430 506,84 грн та 749 657,96 грн 3% річних підлягають до задоволення.
Посилання відповідача на той факт, що останнє існує лише з діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, та те, що кошти що надходять від населення розподіляються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не приймаються судом до уваги, оскільки не звільняють відповідача від прийнятих на себе зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого за Договором природного газу, які як встановлено судом порушувались.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 15 816 978 (п'ятнадцять мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн 70 коп. основної заборгованості, 3% річних в розмірі 749 657 (сімсот сорок дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн 96 коп., інфляційні втрати у сумі 1 430 506 (один мільйон чотириста тридцять тисяч п'ятсот шість) грн 84 коп., пеню у розмірі 1 875 284 (один мільйон вісімсот сімдесят п'ят тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 09 коп. підлягають до задоволення. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 875 284,09 коп. слід відмовити.
Як роз'яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та покладається на відповідача в сумі 326 215 грн 68 коп.
Згідно із частиною 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення на 12 місяців, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Обставина, на яку відповідач посилається в обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення, а саме: поширення на території України з березня 2020 року гострої респіраторної хвороби COVID-19, що уповільнила темпи економічного зростяння та є одним із факторів збитковості відповідача, не є, на переконання суду, такою, що ускладнює або робить неможливим виконання рішення. Більше того, прострочення виконання зобов'язань за Договором допущене задовго до настання обставини, на яку відповідач посилається.
Суд зазначає, що заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження існування виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.
З огляду на встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
З урахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ "Рівнетеплоенерго" про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 21 747 711, 68 грн задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ) основний борг у сумі 15 816 978 (п'ятнадцять мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн 70 коп., 3% річних в розмірі 749 657 (сімсот сорок дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн 96 коп., інфляційні втрати у сумі 1 430 506 (один мільйон чотириста тридцять тисяч п'ятсот шість) грн 84 коп., пеню у розмірі 1 875 284 (один мільйон вісімсот сімдесят п'ят тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 09 коп. та 326 215 (триста двадцять шість тисяч двісті п'ятнадцять) грн 68 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1 875 284,09 коп. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.02.2021.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич