Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"16" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/40/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Басич Людмили Володимирівни до відділу освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення 49 193,15 грн.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
У січні 2021 року фізична особа - підприємець Басич Людмила Володимирівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відділу освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - відповідач) про стягнення 49 193,15 грн. посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 27.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 16.02.2021 року.
12 лютого 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що розпорядженням №1к від 06.01.2021 року прийнято рішення про "Про реорганізацію структурних підрозділів Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області, які мають статус юридичної особи публічного права". На сьогоднішній день у відділі освіти як у розпорядника бюджетних коштів відсутні затверджені в установленому порядку бюджетні видатки на закупівлю овочів та фруктів для дітей закладів дошкільної освіти. Крім того, подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача через складну епідеміологічну ситуацію та перебування установи в стадії ліквідації.
У судове засідання 16.02.2021 року представник позивача не з'явився, однак 16.02.2021 року подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі доказами. Крім того, подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме підписаного представниками позивача та відповідача акту звірки взаєморозрахунків від 01.04.2020 року.
У судове засідання представник відповідач не з'явився, однак 12.02.2021 року останнім було подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача через складну епідеміологічну ситуацію та перебування установи в стадії ліквідації.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 16.02.2021 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 16 лютого 2021 року судом було прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
08 жовтня 2019 року між Відділом освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області як замовником та ФОП Басич Людмилою Володимирівною як постачальником було укладено договір №299-ВТ (далі - договір) (а.с. 7-12).
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника продукти харчування (далі за текстом - товар), а замовник прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Найменування товару за ДК 021:2015 код 03220000-9 "овочі, фрукти".
Згідно з п. 1.2. договору, асортимент, кількість та ціна товару зазначені в специфікації (додаток № 1), що додаються до істотних умов договору та є його невід'ємними частинами (а.с. 13).
Відповідно до п. 5.1 договору, місце поставки (призначення) товару: заклади дошкільної освіти Рокитнівського району Рівненської області відповідно до дислокації, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток №2) (а.с. 14).
Пунктом 5.5. договору передбачено, що датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність замовника в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами (товарно-транспортними накладними, видатковими накладними).
26 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до договору №299-ВТ від 08.10.2019 року про продовження дії цього договору на строк, достатній для закупівлі на початку 2020 року (а.с. 15).
Позивачем зазначено, що оскільки відповідач з січня до вересня 2020 року не зміг провести закупівлі овочів та фруктів, на виконання досягнутих домовленостей позивач постачав на протязі січня - лютого 2020 року обумовлений товар в заклади дошкільної освіти.
Як зазначає позивач, свої зобов'язання за договором ФОП Басич Л.В. як постачальник добросовісно виконав, а відповідач товар приймав та претензій щодо його поставки не мав, однак взяті на себе зобов'язання по оплаті товару виконав не в повному обсязі, зокрема не був оплачений товар згідно накладних №№ 25-28 від 28.01.2020 року, №1 від 14.02.2020 року, №№ 2-3, №№ 4-5 від 20.02.2020 року, №№ 6-8 від 24.02.2020 року, №№ 9-13 від 25.02.2020 року, №№ 14-16 від 26.02.2020 року, №№ 17-20 від 28.02.2020 року на загальну суму 49 193,15 грн., що підтверджується копіями реєстрів неоплачених накладних та копіями накладних, які долучені до матеріалів справи (а.с. 16-31).
01 березня 2020 року між сторонами договору проведено звірку взаємних розрахунків, за наслідками якої встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 49 193,15 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 32).
Крім того, вищезазначена заборгованість підтверджується підписаним представниками позивача та відповідача актом звірки взаєморозрахунків від 01.04.2020 року.
З метою врегулювання спору в позасудовому порядку позивач 27.11.2020 року направив відповідачу претензійний лист з вимогою погасити вищезазначену заборгованість (а.с. 33).
Позивач вказує, що відповідач лист розглянув, і хоч проти наявності заборгованості не заперечив, однак заборгованість не погасив.
04 грудня 2020 року позивач надіслав відповідачу лист з проханням провести звірку взаємних розрахунків та погасити заборгованість, однак як зазначає позивач, що відповідач вкотре проігнорував таке прохання позивача (а.с. 34).
В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 49 193,15 грн. заборгованості за поставлений та неоплачений товар.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення замовником оплати поставленого товару, а сторони не заявляли про існування таких доказів.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.
Розглядаючи спір по суті, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості - суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з неналежним виконанням умов договору поставки в частині своєчасної оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За умовами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у визначений строк.
Як вбачається з умов договору, а саме пунктів 4.1 - 4.6, що розрахунки між замовником та постачальником здійснюються в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів. Замовник протягом 30 банківських днів після підписання сторонами накладної, реєстру накладних на товар, за наявності відповідного бюджетного призначення, перераховує на поточний рахунок постачальника вартість поставленої партії товару, що зазначається накладною, реєстром накладних на товар, виходячи з цін визначених в додатку №1 даного договору. Бюджетні зобов'язання замовника за цим договором виникають в межах затверджених кошторисних призначень. Оплата за поставлений товар здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно видаткових накладних. Постачальник зобов'язується проводити звірку взаєморозрахунків за поставлений товар та складати акт звірки взаєморозрахунків з замовником щомісяця. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
12 лютого 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що на сьогоднішній день у відділі освіти як у розпорядника бюджетних коштів відсутні затверджені в установленому порядку бюджетні видатки на закупівлю овочів та фруктів для дітей закладів дошкільної освіти.
Статтею 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
За нормами статті 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Отже, укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.
Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
В договорі міститься посилання про те, що розрахунки здійснюються замовником протягом 30 банківських днів після підписання сторонами накладної, реєстру накладних на товар, за наявності відповідного бюджетного призначення, а у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, замовник, наперед знаючи про відсутність фінансування, приймав товар та претензій щодо його поставки не мав, однак взяті на себе зобов'язання по оплаті товару виконав не в повному обсязі, зокрема не був оплачений товар згідно накладних №№ 25-28 від 28.01.2020 року, №1 від 14.02.2020 року, №№ 2-3, №№ 4-5 від 20.02.2020 року, №№ 6-8 від 24.02.2020 року, №№ 9-13 від 25.02.2020 року, №№ 14-16 від 26.02.2020 року, №№ 17-20 від 28.02.2020 року на загальну суму 49 193,15 грн., що підтверджується копіями реєстрів неоплачених накладних та копіями накладних, які долучені до матеріалів справи.
Судом враховується, згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Верховний Суд України в Постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 зробив висновок, що на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. У пункті 61 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16 Велика палата зазначила про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відділу освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки, як встановлено судом, за відсутності фінансування було отримано товар від постачальника.
Окрім того, матеріли справи не містять доказів того, що на момент поставки продуктів та на день розглдяу справи судом у відділі освіти як у розпорядника бюджетних коштів відсутні затверджені в установленому порядку бюджетні видатки на закупівлю овочів та фруктів для дітей закладів дошкільної освіти, а самі лише твердження відповідача у відзиві про це не є належним доказом в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України.
Додатково слід зазначити, що матеріалами справи також підтверджено, що позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити вартість поставленого товару у розмірі 49 193,15 грн. (а.с.33).
Так, ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За таких обставин, додатково зважаючи на пред'явлену вимогу від 27.11.2020 року у відповідача виник обов'язок сплати вартість поставленого товару в розмірі 49 193,15 грн.
Проте, вимога позивача щодо сплати заборгованості за поставлений товар задоволена відповідачем не була, грошові кошти в сумі 49 193,15 грн. не сплачено.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи не підтверджено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив оплату основного боргу у сумі 49 193,15 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу за поставлений товар в сумі 49 193,15 грн.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця Басич Людмили Володимирівни до відділу освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області підлягають до задоволення підлягають в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 2 270,00 грн. судового збору.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов фізичної особи - підприємця Басич Людмили Володимирівни - задовольнити.
2. Стягнути з відділу освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області (34200, Рівненська обл., смт. Рокитне, вул. Незалежності, 13, ЄДРПОУ 02145895) на користь фізичної особи - підприємця Басич Людмили Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 49 193 (сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто три) грн. 15 коп. - основного боргу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2021 року.
Суддя Романюк Ю.Г.