вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6348/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна", м. Бориспіль Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 93 718,14 грн. Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 93 718,14 грн., що складають суму заборгованості за видатковими накладними: № 782 від 01.04.2019; № 783 від 01.04.2019; № 1260 від 13.05.2019; № 2610 від 13.08.2019; № 2612 від 13.08.2019 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2611 від 13.08.2019.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов поставки за видатковими накладними № 782 від 01.04.2019; № 783 від 01.04.2019; № 1260 від 13.05.2019; № 2610 від 13.08.2019; № 2612 від 13.08.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар та умов оплати за отримані послуги з сервісного обслуговування за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2611 від 13.08.2019.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 відкрито провадження у справі № 904/6348/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 14.12.2020.
Станом на 11.02.2021 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором поставки відповідно до видаткових накладних № 782 від 01.04.2019; № 783 від 01.04.2019; № 1260 від 13.05.2019; № 2610 від 13.08.2019; № 2612 від 13.08.2019 та за отримані послуги з сервісного обслуговування відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2611 від 13.08.2019.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статті 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 статті 205 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними № 782 від 01.04.2019; № 783 від 01.04.2019; № 1260 від 13.05.2019; № 2610 від 13.08.2019; № 2612 від 13.08.2019 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2611 від 13.08.2019, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств (а.с. 15-20), позивач здійснив поставку товару на загальну суму 366 515,03 грн. та надав послуги з сервісного обслуговування на суму 2 999,52 грн.
Вказані обставини свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з постачання товару та надання послуг, які врегульовані нормами як Господарського так і Цивільного кодексів України.
Таким чином між сторонами укладено договір змішаного типу, який водночас містить елементи договору поставки та договору надання послуг.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На виконання умов спірного договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 366 515,03 грн., що підтверджується видатковими накладними № № 782 від 01.04.2019; № 783 від 01.04.2019; № 1260 від 13.05.2019; № 2610 від 13.08.2019; № 2612 від 13.08.2019.
Крім того, позивачем було надано послуги із сервісного обслуговування, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2611 від 13.08.2019 на суму 2 999,52 грн.
Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати за спірним договором здійснив частково на загальну суму 182 078,27 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с. 21-24).
Також сума боргу у розмірі 93 718,14 грн. підтверджується, долученим до матеріалів справи актом звіряння за період з 01.01.2019 по 01.12.2019, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача надсилалася вимога № б/н від 23.09.2020 про сплату заборгованості у сумі 93 718,14 грн., яка отримана останнім 25.09.2020 (а.с. 26-28).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів виконання зобов'язання щодо оплати товару та наданих послуг на загальну суму 93 718,14 грн. в строки встановлені відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач не надав, як не надав і доказів такої сплати на момент розгляду даної справи.
З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості у сумі 93 718,14 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 265, 530, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" (49005, м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд. 43, код ЄДРПОУ 36681090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна" (08300, Київська обл. м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 50, код ЄДРПОУ 34864680) 93 718,14 грн. (дев'яносто три тисячі сімсот вісімнадцять гривень 14коп.) - основного боргу, 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) - судового збору,
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 19.02.2021.
Суддя І.Ф. Мельниченко