вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2021 р. Справа№ 910/23404/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Алданової С.О.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.02.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Національного банку України
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 09.12.2020
про призначення повторної оціночно-будівельної експертизи
у справі №910/23404/16 (суддя - Мальована Л.Я.)
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Будівельна компанія "Основа"
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит"
про стягнення 375 891 300, 00 грн
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №910/23404/16 призначено повторну оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На виконання експертизи поставлено наступне питання:
- Яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - майнового комплексу загальною площею 23 252 м2. (корпуси А,Б,В,Г), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ (колишня Патріса Лумумби), буд. 4/6, з урахуванням: даних технічної інвентаризації 2020 року; технічного стану даного майнового комплексу, відповідно до експертних звітів за результатами обстеження технічного стану громадської будівлі майнового комплексу; та розміру витрат, необхідних для усунення виявлених пошкоджень/відхилень/деформацій.
Місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що під час проведення судової оціночно-будівельної експертизи не було встановлено фактичної площі будівлі. Технічний стан конструкцій предмету іпотеки не відповідає вказаному стану у висновку судового експерта. При цьому, судовим експертом під час визначення вартості будівлі не було враховано обсяг ремонтно-відновлюваних робіт та їх вартість, що необхідно для відновлення нормальної експлуатації будівель.
Відтак, суд першої інстанції на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) дійшов висновку про зупинення провадження у даній справі до надання Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України висновку експертизи.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Національний банк України (надалі - позивач, скаржник, НБУ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №910/23404/16 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, у зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Узагальнені доводи апеляційної скарги (з урахуванням доповнень до апеляційної скарги) зводяться до того, місцевим господарським судом після завершення підготовчого провадження, в порушення ч. 2 ст. 207 ГПК України, поза межами встановленого строку, прийнято до розгляду клопотання та пояснення, що стало підставою для призначення повторної судової експертизи та зупинення провадження у даній справі. Скаржник вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Водночас, позивач з посиланням на Закон України "Про іпотеку" зазначає про відсутність імперативності щодо встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки при винесенні судового рішення. При цьому, на думку скаржника висновок експерта не є єдиним і безпосереднім доказом без якого неможливо прийняти обгрунтоване та законне рішення.
На переконання позивача, очевидне безпідставне призначення повторної судової експертизи має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього, зокрема принципу розумності строків розгляду справи судом.
Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, з обґрунтуванням причин такого пропуску.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2020 апеляційну скаргу НБУ передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя - доповідач) Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2021 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено, поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №910/23404/16, відкрито апеляційне провадження у даній справі за названою скаргою та призначено до розгляду на 02.02.2021.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подав.
01.02.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" (надалі - відповідач, ТОВ "БК "Основа") надійшло клопотання про здійснення судового розгляду апеляційної скарги НБУ за відсутності повноважного представника відповідача.
У судове засідання 02.02.2021 з'явився представник позивача. Третя особа представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників відповідача, третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи подане відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника, а також належне повідомлення третьої особи про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача, третьої особи.
У судовому засіданні 02.02.2021 представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі (з урахуванням доповнень до апеляційної скарги), просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 02.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, Національний банк України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" (надалі - відповідач, ТОВ "БК "Основа"), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.11.2008, укладеного між НБУ та ТОВ "БК "Основа" майнового комплексу, загальною площею 22 621, 10 кв. м., що розташований за адресою м. Київ, вул. Патріса Лумумби 4/6, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 375 891 300, 00 грн без ПДВ.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2018 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом Київської області висновків експертів.
30.07.2020 до загального відділу Господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/23404/16 з висновком експерта від 29.07.2020 №56/19-12.
Так, за результатами проведення оціночної-будівельної експертизи, судовим експертом Сверидою Олександром Миколайовичем складено висновок наступного змісту: "Ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - майнового комплексу загальною площею 22 621, 10 кв.м. (корпуси А,Б,В,Г), який розташований за адресою м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ (колишня Патріса Лумумби), буд. 4/6, станом на дату оцінки складає 405 422 000 (чотириста п'ять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі гривень 00 копійок).".
07.12.2020 через канцелярію суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про призначення повторної оціночно-будівельної експертизи, проведення якої останній просить суд доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на те, що у період з 06.10.2020 по 19.10.2020 у майновому комплексі, що є предметом спору, відбулась технічна інвентаризація за результатами якої було встановлено, що площа майнового комплексу значно відрізняється від тієї, що визначена в договорі іпотеки від 18.11.2008 та у позовній заяві, а також старих поповерхових планах, які надавались суду та які передавались експерту. Зокрема загальна площа будівлі по вул. Іоанна Павла ІІ (колишня Патріса Лумумби), буд. 4/6 складає 23 252м2, а не 22 621, 10 м2.
Водночас протягом жовтня-листопада 2020 року було виконано обстеження технічного стану конструкцій корпусів, за результатами якого встановлено, що будівлі всіх корпусів за рядом показників не відповідають вимогами будівельних норм, у зв'язку з чим їх нормальна експлуатація неможлива.
Суд першої інстанції вказане клопотання задовольнив та, відповідно оскаржуваною ухвалою від 09.12.2020 у даній справі призначив повторну оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для призначення повторної оціночно-будівельної експертизи, з огляду на наступне.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки, визначає Закон України "Про судову експертизу".
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (ст. 1 Закону України "Про судову експертизу").
Згідно із ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Стаття 7 Закону України "Про судову експертизу" до суб'єктів судово-експертної діяльності відносить державні спеціалізовані установи, а також судових експертів, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівців (експертів) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.11.2008, укладеним між НБУ та ТОВ "БК "Основа" майнового комплексу, загальною площею 22 621, 10 кв.м., що розташований за адресою м. Київ, вул. Патріса Лумумби 4/6, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 375 891 300, 00 грн без ПДВ.
Судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання, з метою визначення вартості предмету іпотеки (а отже, і визначення меж відповідальності відповідача) було призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, за результатами якої надійшов висновок експерта від 29.07.2020 за №56/19-42 із встановленням ринкової вартості об'єкта нерухомого майна - майнового комплексу площею 22 621, 10 кв.м. (корпуси А, Б, В, Г), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла II (колишня Патріса Лумумби), буд 4/6), що станом на дату оцінки складає 405 422 000, 00 грн.
Разом з тим, як раніше зазначалось, відповідачем у період з 06.10.2020 по 19.10.2020 у майновому комплексі, що є предметом спору, проводилась технічна інвентаризація з метою уточнення характеристик об'єкту нерухомості та виготовлення технічних паспортів на корпуси майнового комплексу.
За результатами технічної інвентаризації було встановлено, що на поточний момент часу загальна площа зазначеного майнового комплексу значно відрізняється від тієї, що визначена в договорі іпотеки та у позовній заяві, а також старих поповерхових планах, які надавались суду та які передавались експерту.
Слід зазначити, що умовами договору іпотеки від 18.11.2008 визначено (п.1.3 договору), що предмет іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, саме майновий комплекс, загальною площею 22 621, 10 кв.м. (корпуси А, Б, В, Г), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла II (колишня Патріса Лумумби), буд 4/6.
Тобто відповідач, за умовами вказаного договору забезпечив зобов'язання боржника майновим комплексом, загальною площею 22 621, 10 кв.м.
Втім, в ході технічної інвентаризації встановлено, що:
- загальна площа в будівлі літ. "А" зменшилась на - 154, 4 кв.м. за рахунок опоряджувальних робіт, уточнення лінійних замірів;
- загальна площа в будівлі літ. "Б" зменшилась на - 3,0 кв.м. за рахунок опоряджувальних робіт, уточнення лінійних замірів;
- загальна площа в будівлі літ. "В" збільшилась на - 88, 6 кв.м за рахунок опоряджувальних робіт, уточнення лінійних замірів, та включення (доповнення) технічного поверху будівлі, яке раніше не було враховане в загальній площі будівлі літ. "В";
- загальна площа в будівлі літ. "Г" зменшилась на - 0,1 кв.м за рахунок опоряджувальних робіт, уточнення лінійних замірів.
Таким чином, майновий комплекс фактично складається з нежитлової будівлі літ. "А" загальною площею - 91 34, 4 кв.м; нежитлової будівля літ. "Б" загальною площею - 2 131, 5 кв.м; нежитлова будівля літ. "В" загальною площею - 11 344, 5 кв.м; нежитлова будівля літ. "Г" загальною площею - 641, 8 кв.м.
Враховуючи наведене, загальна площа будівлі по вул. Іоанна Павла II (колишня Патріса Лумумби), буд 4/6 у м. Києві складає 23 252, 00 кв.м, тобто загальна площа збільшилась на 630, 90 кв.м.
Крім того, в ході технічної інвентаризації спеціалістом, який здійснював обстеження будівель, було звернуто увагу власника на те, що технічний стан конструкцій корпусів будівлі є значно погіршеним, наявні ознаки зносу, пошкодження конструкцій, тощо.
У зв'язку з цим протягом жовтня-листопада 2020 року було виконано обстеження технічного стану конструкцій корпусів будівлі по вул. Іоана Павла II (Патріса Лумумби) 4/6 у м. Києві.
Матеріали справи містять експертні звіти за результатами обстеження технічного стану всіх корпусів нежитлової будівлі - а саме корпусів "А", "Б", "В" даної будівлі, та захисної споруди - корпусу "Г".
За результатами обстеження, зокрема встановлено, що будівлі всіх корпусів за рядом показників не відповідають вимогам будівельних норм, у зв'язку з чим їх нормальна експлуатація неможлива, зокрема у зимовий період без проведення ремонтно-відновлювальних робіт, облаштування теплоізоляції, модернізації систем опалення, заміни вікон і пр. Зокрема, в корпусах "А", "Б", "В" опір теплопередачі існуючого стінового огородження через відсутність утеплення, застарілі вікна та недостатній опір теплопередачі стін є нижчим встановлених норм, а також через неефективне та застаріле обладнання опалення будівлі, враховуючи нинішній стан підвальних тепломагістралей з їхніми протіканнями, порушеною теплоізоляцією у холодну пору року експлуатація офісних приміщень неможливе, відсутнє комфортне перебування та є порушенням ДБН В.2.6-31:2016 "Теплова ізоляція будівель". Крім того, наявні ознаки руйнування конструкцій та оздоблення, що викликає затікання, та інш. Захисна споруда - будівля літера "Г" взагалі перебуває у стані "непридатній для нормальної експлуатації".
З огляду на це в розділах 9 Звітів "Рекомендації, щодо усунення виявлених пошкоджень /відхилень/ деформацій" вказано, що для відновлення стану, що дозволяє здійснювати нормальну експлуатацію майнового комплексу, необхідно виконання значного обсягу робіт, як то повне утеплення всіх фасадів, повна заміна системи опалення, повна заміна вікон, бетонні, штукатурні, облицювальні роботи, встановлення систем пожежооповіщення, пожежогасіння та заходи по димовидаленню, тощо.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що за висновком судового експерта від 29.07.2020 за №56/19-42, не враховано фактичної площі та планування об'єкту нерухомості, жодні виміри та обстеження, перевірка планувань, стану будівельних конструкцій, на місці не проводилась також, а поповерхові плани, наявні на той момент, не відповідали фактичному стану будівлі.
Апеляційний господарський суд наголошує, що площа спірного об'єкту нерухомості є однією з його істотних характеристик, що впливає як на ідентифікацію об'єкту (площа зазначається в Реєстрі прав власності на нерухоме майно), так і на його вартість. Ринкова вартість нерухомого майна залежить від технічного стану будівлі, а визначення ринкової вартості нерухомого майна не може відбуватись без врахування технічного стану конструкцій будівлі, та зокрема врахування витрат, які необхідно здійснити для відновлення стану будівель, що дозволить його нормальну експлуатацію за призначенням.
Технічний стан об'єкту оцінювання також залишився поза увагою експерта, та не врахований під час здійснення оцінки, не враховано витрати, які необхідно здійснити з метою приведення об'єкту в стан, що дозволяє його нормальну експлуатацію.
Враховуючи невідповідність фактичних площ будівлі та площі, зазначеній у висновку експерта, технічний стан конструкцій не відповідає вказаному у висновку судового експерта, та взагалі ним не врахований, судовим експертом під час визначення вартості будівлі не було враховано обсяг ремонтно-відновлюваних робіт та їх вартість, що необхідно для відновлення нормальної експлуатації будівель, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо проведення повторної оціночно-будівельної експертизи
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на даний час господарським судом першої інстанції не вирішено питання щодо прийняття до розгляду або відмови у прийнятті поданих позивачем заяв №63-0008/63-0008/33441 від 27.06.2019 та №63-0008/47435/БТ від 02.09.2020 про уточнення позовних вимог, а відтак спір у даній справі розглядається за позовною заявою, поданою у грудні 2016 року, відповідно до якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.11.2008, укладеним між НБУ та ТОВ "БК "Основа" майнового комплексу, загальною площею 22 621, 10 кв.м., що розташований за адресою м. Київ, вул. Патріса Лумумби 4/6, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 375 891 300, 00 грн без ПДВ.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити про те, що частиною 3 статті 195 ГПК України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 ГПК України).
Статтею 201 ГПК України передбачено, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься.
Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового процесу з'явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників.
Частиною 2 статті 223 ГПК України у протоколі судового засідання зазначаються такі відомості:
1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;
3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших учасників справи;
4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;
5) назва процесуальної дії;
6) час вчинення процесуальної дії;
7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати;
8) інші відомості, визначені цим Кодексом.
З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після закінчення підготовчого провадження, відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки.
Отже, початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог.
Хід і результат відповідних процесуальних дій мають бути зафіксовані в протоколі судового засідання, який має доказове значення для встановлення процесуальних фактів. При цьому учасникам судового процесу надано право як знайомитися з протоколом, так і подавати письмові зауваження в разі наявності у ньому певних неправильностей чи неповноти.
Колегією суддів, встановлено, що місцевим господарським судом фактично не було здійснено перехід до розгляду справи по суті, оскільки в рамках підготовчого судового засідання суд не переходив до розгляду позовних вимог.
За змістом ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
За змістом ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку призначення судом експертизи, про що суд постановляє ухвалу.
Отже, у розумінні наведених положень зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не можуть розумітись як обов'язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і аргументів, які є важливими.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність спеціальних знань для вирішення питань, які виникли під час розгляду даної справи, а тому призначення повторної судової оціночно-будівельної експертизи є доцільним.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у статях 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, рішеннями ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 (п. 33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про обґрунтованість доводів відповідача в клопотанні про призначення судової експертизи, з якими погодився суд першої інстанції та наявністю підстав для проведення у цій справі повторної судової експертизи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника - Національний банк України.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №910/23404/16 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №910/23404/16 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Національним банком України.
4. Матеріали справи №910/23404/16 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 18.02.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
С.О. Алданова