ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
18 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2870/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав”
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2020
по справі №916/2870/20
за позовом Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт”
про укладення договору
У жовтні 2020 Громадська спілка “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт” про укладення договору в якому просила з 10 квітня 2020 вважати укладеним між Громадською спілкою “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Моноліт” договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних права, крім прав організацій мовлення на програми організації мовлення, на умовах наведених в проекті договору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він у відповідності до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 від 10.09.2019, є єдиною в Україні акредитованою організацією у сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. В той же час, відповідач є суб'єктом господарювання, що відповідно до ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення здійснює на території України діяльність провайдера програмної послуги.
За твердженням позивача, всупереч вимогам законодавства, відповідач продовжує безкоштовно і без договору з акредитованою організацією використовувати у своїй діяльності об'єкти авторського права і суміжних прав, чим порушує право на винагороду численної кількості правовласників, зокрема авторів, виконавців, виробників фонограм та відеограм.
Під час розгляду справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції до із клопотанням про зупинення провадження по справі №916/2870/20 до набрання законної сили остаточним рішенням по справі №640/22936/20.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що позивач по справі №916/2870/20 базує свої вимоги на тому, що він згідно до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 від 10.09.2019 є єдиною в Україні акредитованою організацією у сфері обов'язкового колективного управління авторськими та суміжними правами.
Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2020 відкрито провадження по справі №640/22936/20 за позовом ТОВ “МІСТО ТВ СЕРВІС” до Комісії з акредитації організацій колективного управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.07.2019 про акредитацію організації колективного управління Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" у сфері обов'язкового колективного управління "кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення" та визнання протиправним та скасувати наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.09.2019 №14 "Про акредитацію організації колективного управління".
Відповідач зазначає, що результатом розгляду такої адміністративної справи може стати скасування чи то зміна наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 від 10.09.2019 та втрата позивачем по справі №916/2870/20 ГС “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” статусу, наданого йому згідно такого наказу, а відтак, очевидно, може зникнути предмет спору по справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.12.2020, задоволено клопотання ТОВ “Моноліт” про зупинення провадження по справі №916/2870/20, зупинено провадження у справі №916/2870/20 до набрання законної сили остаточним рішенням по справі №640/22936/20.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції з посиланням на приписи п.4 ч.1 ст.229 ГПК України зазначив, що зважаючи на те, що у справі №640/22936/20 предметом спору є наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 від 10.09.2019, що надає ГС “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” правові підстави виступати позивачем у справі №916/2870/20, результати вирішення справи №640/22936/20 будуть мати істотне значення для вирішення справи №916/2870/20, позаяк, існує об'єктивна неможливість її розгляду до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/22936/20, що відповідно зумовило задоволення клопотання ТОВ “Моноліт” про зупинення провадження по справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Громадська спілка “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2020 про зупинення провадження у справі №916/2870/20 і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Так, посилаючись на висновки Верховного Суду щодо тлумачення п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, апелянт відзначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не врахував того, що наявні у справі докази (у тому числі Наказ про акредитацію позивача, який є чинним і не визнано жодним судом протиправним) дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На переконання скаржника, сам лише наявність адміністративної справи про оскарження наказу про акредитацію позивача не спричиняє нечинність вказаного наказу, а тому, суд має можливість дати оцінку зазначеному доказу.
Як вважає скаржник, зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд допустив необґрунтоване затягування строків розгляду справи, що негативно позначиться на інтересах авторів та інших правовласників, які весь зазначений час будуть позбавлені можливості одержувати від позивача винагороду за використання їхніх об'єктів прав відповідачем.
Також, на переконання апелянта, якщо в майбутньому той чи інший акт, в т.ч. наказ про акредитацію позивача, буде визнано протиправним і незаконним в результаті розгляду адміністративної справи, на яку посилався відповідач, або будь-якої іншої адміністративної справи, відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, адже на час розгляду справи у місцевому господарському суді сторони й суд хоча й знають про розгляд адміністративним судом справи про оскарження наказу про акредитацію позивача, проте їм невідомий і не може бути відомим факт визнання чи не визнання незаконним і протиправним такого наказу в майбутньому.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №916/2870/20 за апеляційною скаргою Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2020, визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ “Моноліт” в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що процедура зупинення провадження у відповідності до приписів ГПК України має на меті реалізацію процесуальної економії, оскільки дозволяє не завантажувати суди вирішенням конфліктних питань (повернення виконання рішення, тощо), породжених вірогідними наслідками об'єктивно передчасно винесених судами рішень. Позиція ж апелянта, у разі її втілення, на переконання відповідача, приведе у цій справі та аналогічних справах за участю апелянта, більше сотні яких одночасно слухається у господарських судах України, до виникнення із високою вірогідністю підстав для перегляду винесених рішень чи то ініціювання нових позовів для перегляду відносин сторін, виходячи з результатів розгляду справи №640/22936/20.
За твердженням відповідача, предметом позову у даній справі є укладення між сторонами договору у запропонованій позивачем редакції, при цьому позивач зазначається не лише стороною по договору, а спеціально акредитованим суб'єктом, тобто суб'єктом, якому згідно до оскаржуваного по справі №640/22936/20 рішення органу виконавчої влади надані специфічні права. Відтак, на переконання відповідача, рішення по справі №640/22936/20 впливає на наявність чи то відсутність акредитації та, відповідно, не тільки на реалізацію, пов'язаних із цим повноважень на висування вимоги за позовом по справі №916/2870/20, а й на укладення договору у якості акредитованого суб'єкту взагалі. Внаслідок потенційного скасування чи зміни оскаржуваного рішення органу виконавчої влади та наступного обрання у якості акредитованого суб'єкту іншої особи, до моменту набрання законної сили рішення по справі №640/22936/20, як вважає відповідач, відсутня визначеність того, що, саме, позивач має бути стороною по договору, якій він просить зобов'язати укласти у позові.
Щодо посилання апелянта на практику ЄСПЛ, а саме, на справу «Пінкова та Пінк проти Чеської республіки», відповідач відзначає, що саме із прийняттям міркувань, викладених у рішенні по цієї справі, суд має зупинити провадження у справі № 916/2870/20, оскільки, якщо у ході розгляду справи № 640/22936/20 буде виявлена «минула помилка» органу державної влади, то така помилка, за умови винесення судом рішення по справі № 916/2870/20 та потенційного укладення договору, викликає необхідність проведення дій реституційної природи та, беззаперечно, втручання в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Також, на переконання відповідача, зупинення провадження у справі є, саме, застосуванням заходів процесуальної економії, оскільки продовження розгляду справи за наявності відчутної вірогідності скасування рішення щодо наділення позивача специфічними повноваженнями, на яких він базує власні позовні вимоги по справі, очевидно може привести до винесення судом рішення, яке не буде реалізоване, або майбутнього врегулювання відносин сторін всупереч рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно ч. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/1962/17, від 17.12.2019 у справі №917/131/19, від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 23.01.2020 у справі № 917/130/19.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.
При цьому пов'язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 4-6 ст. 75 ГПК України).
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18.
Сама лише взаємопов'язаність двох справ (у тому числі й тих, у яких місцевий господарський суд дійшов протилежних висновків) не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. При цьому наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19.
Статтею 234 ГПК України передбачено, що ухвала повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Однак, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження всупереч вимогам п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили остаточним рішенням по справі №640/22936/20, так і стосовно того, що зібрані у справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Так, колегія суддів зазначає, що у відповідності до наявних матеріалів справи вбачається, що Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» є акредитованою організацією колективного управління у сфері обов'язкового колективного управління-кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, повноваження якої підтверджуються Рішенням Комісії з акредитації організацій колективного управління від 30.07.2019, яке набрало чинності згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України від 10.09.2020 №14.
Як вбачається із відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №640/22936/20 за позовом ТОВ "Місто ТВ Сервіс" про визнання протиправним та скасувати рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.07.2019 про акредитацію організації колективного управління Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" у сфері обов'язкового колективного управління "кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення"; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.09.2019 №14 "Про акредитацію організації колективного управління"
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/22936/20, визначено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Однак, у Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься відомостей щодо прийняття адміністративним судом рішення у справі №640/22936/20 по суті.
Відтак, наразі наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 від 10.09.2019, у відповідності до якого позивача визначено єдиною в Україні акредитованою організацією у сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, є чинним. Матеріали справи не містять доказів втрати чинності таким наказом чи його скасування.
До того ж, наявні матеріли справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження того, що будь-якій інші організації, окрім позивача у даній справі, акредитовані у сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
Судова колегія відзначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є, зокрема, виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Отже, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Проте, колегія суддів вважає, що наразі наявні матеріали справи, з огляду на чинність наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 від 10.09.2019, та відсутності інших перешкод, дозволяють суду першої інстанції встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом спору у даній справі.
В той же час, колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у справах №910/5425/18, від 20.06.2019 у справі №910/12694/18 неодноразово зазначав, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18.
Колегія суддів зазначає, що порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 30.11.2020 по справі №916/2870/20 скасуванню, а матеріали справи підлягають поверненню до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Враховуючи те, що справа передається для подальшого розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2020 по справі №916/2870/20 скасувати.
У задоволенні клопотання ТОВ “Моноліт” про зупинення провадження по справі №916/2870/20 відмовити.
Справу №916/2870/20 передати до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Лавриненко Л.В.
Суддя Мишкіна М.А.