ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3484/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Головея В.М.,
Разюк Г.П. Н.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”
на рішення Господарського суду Одеської області
від 02 вересня 2020 року (повний текст складено 03.09.2020р.)
по справі № 916/3484/19
за позовом Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”
на рішення Господарського суду Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України
про стягнення 85 683,73 грн., -
суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А.,
дата та місце винесення рішення: 02.09.2020р., м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
У листопаді 2019 року Державне підприємство “Морський торговельний порт “Чорноморськ”(позивач, ДП МТП «Чорноморськ» Порт) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (відповідач, Залізниця), в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 85 683,73 грн., з яких: 84 575,59 грн. - основного боргу, 771,61 грн. - 3% річних та 336,53 грн. - інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП “МТП “Чорноморськ” посилається на несплату з боку відповідача витрат за послуги з використання водопровідних та каналізаційних мереж, якими забезпечує Залізницю позивач, оскільки на території порту “Чорноморськ” знаходяться об'єкти відповідача, які позивач забезпечує такими послугами.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2020р. по справі №916/3484/19 (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” задоволені повністю.
Задовольняючи позовні вимоги ДП “МТП “Чорноморськ”, місцевий господарський суд дійшов висновку про існування відповідної заборгованості відповідача перед позивачем та зазначив, що ані позивач, ані третя особа не надають послуг з водопостачання та водовідведення, а є набувачами таких послуг у КП “Чорноморськводоканал”, у зв'язку з чим, тарифи, що встановлені АМПУ для Порту за користування мережами водопостачання та водовідведення є тарифами на відшкодування третіми особами понесених володільцями мереж витрат на набуття таких послуг безпосередньо у водопостачальника, а також плата за користування мережами водопостачання та водовідведення.
В процесі розгляду справи, судом першої інстанції було залучено до участі у справі Іллічівську філію ДП “АПМУ” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2020р. у справі №916/3484/19 та прийняти нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу АТ “Українська залізниця” зазначає,що рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2020р. по справі №916/3484/19 є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права та неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів по справі.
Зокрема, відповідач зазначає, що підписуючи акт на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж, він погоджувався лише з об'ємами спожитої води та водовідведення, а не з вартістю послуг.
При цьому, посилаючись на копії листів Порту від 10.01.2017р. вх.№18/09.3-20, від 06.02.2017р. №52/09.3-20, від 01.06.2017р. №228/09.3-20, від 15.12.2017р. №517/09.3-20, від 04.06.2018р. №212/09.3-20-1666, від 22.08.2018р. №293/09.3-20, наявних у матеріалах справи, апелянт вказує, що на час підписання актів, відповідач не мав можливості не підписувати останні, або підписувати їх зауваженнями, через погрози позивача відключити подачу води на об'єкти АТ «Укрзалізниця».
Скаржник також вважає, що саме ДП “МТП “Чорноморськ”, а не органи державної влади, визначає тарифи на послуги з використання мереж водопостачання та водовідведення, які в свою чергу є завищеними (у порівнянні з тарифами КП «Чорноморськводоканал»), чим порушується вимоги п.32 ч. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», який суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин, обмежившись лише фактом підписання відповідачем актів на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж.
Відповідач не погоджується з тим, що судом не застосовано до спірних правовідносин ч.1. ст.7, ст.5 та ст.8 Закону України «Про природні монополії», оскільки всі об'єкти портової інфраструктури загального користування на території морського порту, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, знаходяться на балансі третьої особи - ДП «АМПУ», ринок послуг, пов'язаних з водокористуванням, знаходиться у стані природної монополії в розумінні ст. 1 Закону України «Про природні монополії», адже послуги, що можуть надаватися лише третьою особою, не можуть бути замінені іншими послугами на території Порту ані для ДП МТП «Чорноморськ», ані для АТ «Укрзалізниця», ані для іншого суб'єкта господарювання, що діє на території Порту. Відтак, ДП «АМПУ» є природним монополістом мереж водопостачання та водовідведення, а тому, укладені між позивачем та третьою особою Договори від 10.01.2018р. №6-П-ІЛФ-19, від 22.01.2018р. №13-П-ІЛФ-18, від 05.02.2019р. №7-П-ІЛФ-19 та від 05.02.2019р. №8-П-ІЛФ-19, на підставі яких позивач стягує з відповідача понесені втрати, суперечать вимогам діючого законодавства та є неправомірними угодами між суб'єктами господарювання, в розумінні ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, а тому, не можуть створювати правових наслідків для АТ «Укрзалізниця».
Водночас, апелянт зауважує, що позивачем не надано будь-яких доказів, з яких можливо було б встановити, що за умовами Договорів від 10.01.2018р. №6-П-ІЛФ-19, від 22.01.2018р. №13-П-ІЛФ-18, від 05.02.2019р. №7-П-ІЛФ-19 та від 05.02.2019р. №8-П-ІЛФ-19 здійснюється надання послуг саме відповідачу.
Крім того, відповідач звертає увагу, що враховуючи підставу позову, а саме: відшкодування витрат, понесених позивачем за рахунок АТ «Укрзалізниця», Портом не надано жодного доказу оплати послуг ані КП «Чорноморськводоканал», ані ДП «АМПУ».
Більш детально доводи Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2020р. по справі №916/3484/19, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.
Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
19.11.2020р. від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2016р. між Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” (Порт) та ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” (Підприємство) було укладено Договір №16/57-од, відповідно до умов п.1.1. якого на підставі Договорів від 25.01.2016р. №16/2-Т-5-П-ІЛФ-1б та від 25.01.2016р. №66/3-Т-6-П-ІЛФ-16 між портом та ДП “АМПУ” в особі Іллічівської філії порт забезпечує підключення до мереж водопостачання та водовідведення об'єктів підприємства, які розташовані на території порту, а підприємство зобов'язується відшкодовувати фактичні витрати, що відшкодовуються портом ІФДП "АМПУ" (т.1 а.с. 16-19).
Пунктом 7.2. Договору №16/57-од встановлено, що зміни або доповнення до цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод.
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонам та скріплення печатками і діє до 31.05.2016р. (п.7.1. Договору №16/57-од).
Додатковою угодою від 27.07.2016р. (21.09.2016р.) сторони встановили строк дії Договору №16/57-од до 31.12.2016р.
Матеріали справи свідчать, що в подальшому ДП «МТП «Чорноморськ» неодноразово зверталось до регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» із пропозицією укласти договір на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж із надсиланням відповідних проектів такого договору, що вбачається з листів позивача №52/09.3-20 324 від 06.02.2017р., №245/09.3-20 1624 від 12.06.2017р., №163/09.3-20 1159 від 18.04.2018р., №212/09.3-20 1666 від 04.06.2018р., №293/09.3-20 від 22.08.2018р., які містяться у матеріалах справи (т.1 а.с.21-25).
Однак, доказів укладення такого договору між сторонами до матеріалів справи не подано.
Разом з тим, 12.03.2019р. листом №Д115-07/200 у відповідь на лист позивача від 21.01.2019р. за вих. №38/09.3-20 174, Залізниця надіслала позивачу підписані примірники :
- акту на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж за період з березня по травень 2018р.,
- акту на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж за період з червня по грудень 2018р. (т.1 а.с. 26-29).
Відповідно до підписаних сторонами актів на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж за періоди березень-травень та червень-грудень 2018р., сторонами визначено наявну у Залізниці заборгованість у сумі 18 268,80 грн. та 66 306,79 грн., відповідно.
На підставі вищевказаних актів, позивачем відповідачу поштою були надіслані рахунки від 04.04.2019р. №Пр/3 443 на суму 18 268,80 грн. та №Пр/3 444 на суму 66 306,79 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що на балансі ДП «МТП «Чорноморськ» не перебувають мережі водопостачання та водовідведення (каналізаційні мережі), тому витрати на експлуатацію мереж водовідведення та водопровідних мереж позивача відшкодовує ІФ ДП “АМПУ”, оскільки остання є балансоутримувачем вказаних мереж, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, укладеними між ДП “МТП “Чорноморськ” та ІФ ДП “АМПУ”, на період 2018 року - №18/3-ППЗ від 10.01.2018р., №18/6-ППЗ від 22.01.2018р., на період 2019 року - №19/1-ППЗ від 05.02.2019р., №19/2-ППЗ від 05.02.2019р.
З матеріалів справи також вбачається що між ДП “МТП “Чорноморськ” та КП “Чорноморськводоканал” укладено договір про надання послуг водопостачання та водовідведення від 30.04.2015р. №193-0 та додаткова угода до нього від 30.01.2017р згідно умов якого позивач зобов'язаний сплачувати послуги водопостачання та водовідведення.
Відповідні тарифи на водопостачання та водовідведення на 2017 рік затверджені рішенням Чорноморської міської ради №300 від 30.08.2017р. “Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) комунальному підприємству “Чорноморськводоканал” Чорноморської міської ради Одеської області”. На 2018 рік - затверджені рішенням Чорноморської міської ради №263 від 23.08.2018р.
У зв'язку з несплатою відповідачем рахунків від 04.04.2019р. №Пр/3 443 та №Пр/3 444, останньому позивачем була надіслана вимога позивача від 04.07.2019р. №676/06-23 1888 про сплату наявної заборгованості в загальній сумі 84 575,59 грн.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 6501227113988, відповідач отримав наведену вимогу 15.07.2019р. (т.1 а.с. 68).
Місцевим господарським судом встановлено, що ДП “МТП “Чорноморськ” листами №18/09.3-20 від січня 2017р., №228/09.3-20 від 01.06.2017р., №517/09.3-20 від 15.12.2017р., №212/09.2-20 від 04.06.2018р., №293/09.3-20 від 22.08.2018р. повідомляло Залізницю про необхідність укласти договір по водопостачанню та водовідведенню та про наявність заборгованості Підприємства із вказаних послуг.
Як свідчать матеріали справи, листами №ДН5-07/325/1 від 26.04.2019р., №ДН5-07/483 від 20.06.2019р. Залізниця звернулась до КП “Чорноморськводоканал” із проханням щодо розгляду питання про укладення договору на водопостачання та водовідведення у адміністративне приміщення та пост ЕЦ станції Чорноморськ-Порт, які розташовані на території ДП “МТП “Чорноморськ”.
Листами №845/05-04 від 03.06.2019р., №1611/05-04 від 26.09.2019р. КП “Чорноморськводоканал” повідомив Залізницю про те, що в районі розташування її об'єктів відсутні комунальні мережі водопостачання та водовідведення, які знаходяться на балансі КП “Чорноморськводоканал”, у зв'язку з чим слід виконати підключення вищенаведених об'єктів безпосередньо до комунальних мереж водопроводу і каналізації.
Також, листом №ДН5-07/323/1 від 24.04.2019р. відповідач звернувся до Іллічівської філії ДП “АМПУ” з пропозицією укласти договори про відшкодування вартості послуг з експлуатації мереж водопостачання та водовідведення.
Згідно листа №237/15-06-02-20-1221 від 10.05.2019р. Іллічівська філія ДП “АМПУ” повідомила Залізницю про те, що для укладання договору на надання послуг з експлуатації мереж водопостачання та водовідведення залізниці необхідно отримати технічні умови від водопостачальної організації міста - КП “Чорноморськводоканал”, потім укласти саме з ним договір на надання послуг водопостачання та водовідведення, а також, отримати технічні умови на підключення до інженерних мереж ІФ ДП “АМПУ”.
Враховуючи споживання відповідачем послуг водопостачання та водовідведення і несплату за споживання цих послуг ДП “МТП “Чорноморськ” звернулось до господарського суду із відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Насамперед, апеляційна колегія погоджується із місцевим господарським судом, що Договір №16/57-о/д від 22.02.2016р. на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж, укладений між сторонами у даній справі, не враховується судом, оскільки він діяв до 31.12.2016р., а тому не охоплює період спірних правовідносин сторін.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги базуються на існуванні підписаних сторонами актів на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж за періоди березень-травень, червень-грудень 2018р.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Оскільки законом не встановлена особлива форма договору на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж, суд доходить до висновку про фактичне укладення сторонами вказаного договору, адже сторонами вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення сторонами договору на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж, шляхом підписання та скріплення печатками юридичних осіб актів на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж за періоди березень-травень та червень-грудень 2018р.
В свою чергу, вказані обставини свідчать про виникнення у сторін у справі господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, використання відповідачем водопровідних та каналізаційних мереж є підставою виникнення у відповідача зобов'язання відшкодувати вартість з використання вказаних мереж, згідно актів між ДП «МТП «Чорноморськ» та АТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж за періоди березень-травень та червень-грудень 2018р., які підписані та скріплені печатками обох сторін.
Враховуючи підписання актів з боку відповідача без зауважень, апеляційна колегія вважає хибним довід апелянта, що підписуючи акт на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж, він погоджувався лише з об'ємами спожитої води та водовідведення, а не з вартістю послуг.
Твердження Залізниці, що відповідач не мав можливості не підписувати вказані акти, або підписувати їх зауваженнями, через погрози позивача відключити подачу води на об'єкти АТ «Укрзалізниця», судовою колегією не беруться до уваги, оскільки із п'яти листів Порту, на які посилається відповідач, та які надсилались Залізниці протягом лютого 2017р. - серпня 2018р., лише у двох останніх позивачем було зазначено, що саме АТ «Укрзалізниця» «…примушує своєю бездіяльністю ДП «МТП «Чорноморськ» припинити водопостачання на об'єкти ПАТ «Укрзалізниця», які розташовані на території порту».
Водночас, судова колегія враховує, що ніякого припинення водопостачання не відбулось, що матеріалами справи не спростовано та сторонами не заперечується, хоча відповідач договори на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж так і не підписав і відповідні витрати станом на дату розгляду справи не відшкодував.
Крім того, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, який зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав всіх можливих заходів для досягнення згоди щодо встановлення розцінок на відшкодування, у т.ч. у судовому порядку. Проте, протягом року відповідач споживав водні ресурси та користувався послугою водовідведення для власних об'єктів, тобто, мала місце мовчазна згода щодо вартості таких послуг.
Посилання відповідача на незастосування місцевим господарським судом Закону України «Про публічні закупівлі» апеляційна колегія вважає безпідставним з огляду на те, що встановлення відповідних тарифів на послуги з використання мереж водопостачання та водовідведення не є предметом розгляду у даній справі, а Залізниця, як вже зазначено вище, підписала акти на відшкодування витрат з використання водопровідних та каналізаційних мереж із визначеними тарифами без зауважень.
Щодо посилання на Закон України «Про природні монополії».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про природні монополії», зокрема, природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари); суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
Згідно зі статтею 5 вказаного Закону останнім регулюється діяльність суб'єктів природних монополій, зокрема, у таких сферах: користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; централізованого водопостачання та водовідведення; централізованого постачання теплової енергії.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про природні монополії» перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3.06.2013р. №405, затверджено перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, а саме: забезпечення лоцманського проведення; регулювання руху суден; забезпечення проведення криголамних робіт; забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства
У відповідності до ст.74 Господарського кодексу України, Державне підприємство “Морський торговельний порт “Чорноморськ” - це державне комерційне підприємство, суб'єкт підприємницької діяльності, що діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.
Згідно з п.1.1. Статуту ДП “МТП “Чорноморськ” є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
Відповідно до п.4.1 Статуту, майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Згідно ст. 1 Закону України “Про морські порти”, портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності. Таке ж визначення міститься і в п.2.1. Правил надання послуг у морських портах України, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013р.
Отже, ДП “МТП “Чорноморськ” в розумінні Закону України “Про морські порти” є портовим оператором.
За положеннями ст.1 Закону України “Про морські порти України”, адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).
Згідно Закону України “Про морські порти України” та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. №133-р “Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту” здійснено реорганізацію державних підприємств морського транспорту у тому числі Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” (з 26.09.2016р. - Державне підприємство “Морський торговельний порт “Чорноморськ”) шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільних балансів та утворено внаслідок виділу ДП “Адміністрація морських портів України”.
Як визначено у п.8 ч.1 ст.1 Закону України “Про морські порти України”, об'єкти портової інфраструктури - рухомі та нерухомі об'єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під'їзні шляхи, лінії зв'язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань №482/19 від 13.06.2013р. на виконання наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163 “Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства “Адміністрація морських портів України” комісія з реорганізації державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” передала майно, майнові права та зобов'язання, яке належить ДП “Іллічівський морський торговельний порт”, ДП “Адміністрація морських портів України” прийняла майно, майнові права та зобов'язання. До складу об'єктів передачі в тому числі входить: водопровідні мережі, каналізаційні мережі, насосні станції тощо.
У зв'язку із зазначеним до ДП “АМПУ” перейшли об'єкти портової інфраструктури у тому числі мережі водопостачання та водовідведення.
Між ДП “АМПУ” та ДП “МТП “Чорноморськ” укладені договори стосовно надання послуг щодо експлуатації мереж водопостачання та водовідведення (каналізаційних мереж), а саме на період 2018 року (вимоги за який заявлені до відповідача) - №18/3-ППЗ (реєстр. ЧФ ДП “АМПУ” №6-П-ІЛФ-18) від 10.01.2018р., №18/6-ППЗ (реєстр. ЧФ ДП “АМПУ” №13-П-ІЛФ-18) від 22.01.2018р.
Таким чином, ані позивач, ані третя особа не надають послуг з водопостачання та водовідведення, а є набувачами таких послуг у КП “Чорноморськводоканал”, а відтак, ані ДП «МТП «Чорноморськ», ані ДП «АМПУ» не відноситься до суб'єктів, що зазначені в ст. 2 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», отже дія вказаного закону не поширюється на останніх.
З огляду на те що позивач є портовим оператором, діяльність якого направлена на здійснення вантажно/розвантажувальних робіт, та на те, що Порт не здійснює водопостачання та водовідведення, а лише компенсує їх вартість, апеляційний суд зазначає, що ДП «МТП «Чорноморськ» не є монополістом на ринку водопостачання та водовідведення, а тому, посилання відповідача на Закон України «Про природні монополії» є помилковим.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків апеляційного суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на остаточний висновок.
Колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).
Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2020р. у справі №916/3484/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” - без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2020р. у справі №916/3484/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Головей В.М.
Суддя Разюк Г.П.