ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/10/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року про повернення зустрічної позовної заяви, м. Одеса, суддя Погребна К.Ф., повний текст складено та підписано 16.06.2020 року
у справі № 916/10/18
за позовом Фонду державного майна України, м. Київ
до відповідача-1 Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт.Затока м. Білгород-дністровський
до відповідача-2 Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський
про визнання незаконним рішення,-
Короткий зміст позовних вимог, зустрічної позовної заяви та ухвали суду першої інстанції.
У січні 2018 року Фонд державного майна України, м. Київ звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 року № 357 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський і Приватним підприємством “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт.Затока м. Білгород-Дністровський від 08.06.2017 року, який зареєстровано в реєстрі № 1367.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, є державною власністю, оскільки рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.05.2017 року № 35115434 було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису 20328673, за яким рахується база відпочинку «Зорі Тирасполя». Тому, на думку позивача, який посилається на вимоги ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, а також рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2015 року у справі №9162773/15, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 року, та яким встановлено, що майно бази відпочинку «Зорі Тирасполя», яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, є державною власністю України, відтак, земельна ділянка, розташована за вказаною вище адресою також належить до державної власності. З огляду на зазначене вище, позивач вважає, що Затоківська селищна рада, не маючи відповідних повноважень, незаконно передала у власність земельну ділянку державної власності, що є підставою для скасування рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 року № 357 та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 року недійсним.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2018 року у справі №916/10/18, поміж іншого, було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, визначено дату проведення підготовчого засідання на 26.02.2018 року, запропоновано відповідачам подати до суду відзиви на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України в строк до 19.02.2018 року.
19.02.2018 року через канцелярію до Господарського суду Одеської області від відповідача - Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м.Білгород-Дністровський надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3729/18), у якому відповідач-1 просив суд у задоволенні позовних вимог Фонду державного майна України про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 року № 357 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 року - у повному обсязі. Відзив долучено Господарським судом Одеської області до матеріалів господарської справи.
Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що зазначені Фондом державного майна України, м. Київ позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність у останнього порушеного права (інтересу), враховуючи той факт, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул.Лазурна, 19, відсутнє майно, яке б належало державі в особі Фонду.
11.06.2020 року через канцелярію до Господарського суду Одеської області від Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський надійшов зустрічний позов (вх. № 1731/20), у якому, відповідач-1 просив суд визнати за Приватним підприємством «Готельний комплекс «Курорт Еліт», смт. Затока м.Білгород-Дністровський право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157.
Зокрема, відповідач-1 у зустрічній позовній заяві вказує про те, що згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну дiлянку № НВ-510311622016 вiд 04.07.2016 року земельна дiлянка площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, яка розташована в Одеській областi, м. Бiлгород - Днiстровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, належала до комунальної форми власностi, власником значилась територiальна громада смт. Затока в особi Затоківської селищної ради) дата державної реєстрації 29.05.2015 року). Аналогічна iнформацiя мiстилася в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (рiшення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з вiдкриттям роздiлу), iндексний номер: 21813181 вiд 04.06.2015 року, номер запису про право власностi: 9910902).
Крiм того, як зазначив відповідач-1, право власностi Затоківської селищної ради на земельну дiлянку площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, яка розташована в Одеській областi, м. Бiлгород-Днiстровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, підтверджуєтъся в тому числi i рiшенням Господарського суду Одеської областi вiд 02.12.2011 року у справi № 5/17-4110-2011, що залишене без змiн постановою Вищого господарського суду України вiд 12.06.2012 року, яким повернуто Затокiвськiй селищній радi земельну дiлянку загальною площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, яка розташована в Одеськiй областi, м. Бiлrород - Днiстровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, яка ранiше перебувала у користуваннi МП «Аліса» та складалася iз земельної дiлянки площею 0,6914 га (вiдчужена за спiрним договором купiвлi-продажу на користь ПП «ГК «Курорт Еліг») та земельної дiлянки площею 0,0585 га. Тобто, на думку Приватного підприємства «Готельний комплекс «Курорт Еліт», смт. Затока м.Білгород-Дністровський, Затокiвська селищна рада на момент укладення спiрного договору купiвлi-продажу вiд 08.06.2017 року, дiяла як власник земельної дiлянки в межах наданих їй законом повноважень, а відповідач-1 набув право власностi на спiрну земельну дiлянку на пiдставi оплатного правочину.
З огляду на наведене вище, відповідач-1, посилаючись на низку законодавчих актів та постанову Великої Палати Верховного Суду вiд 04 липня 2018 року у справi №653/1096/16-ц, зазначив, що Фонд державного майна України, стверджуючи про набуття права власностi на спiрну земельну дiлянку, не надав доказiв вчинення ним станом на момент зверневня з позовом, передбаченого чинним законодавством комплексу послiдовних юридично значимих дiй з оформлення вiдповiдного речового права, якi б свiдчили про завершення юридичного складу набуття повноважень власника нерухомого майна, тодi як Приватне підприємство «Готельний комплекс «Курорт Еліт» оформив та здiйснив державну реєстрацію права власностi на спiрну земельну дiлянку у 2017 роцi.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року у справі №916/10/18 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський до Фонду державного майна України, м. Київ та подані до неї документи повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, Приватне підприємство “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський при поданні зустрічного позову не дотрималося встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі строку на його подання, а тому вищевказана зустрічна позовна заява підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Приватне підприємство “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року у справі №916/10/18 про повернення зустрічної позовної заяви скасувати, справу направити до Господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо відкриття провадження.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, посилаючись на вимоги ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України, спрямованих на забезпечення додаткових соцiальних та економiчних гарантiй у зв'язку iз поширенням коронавiрусної хвороби (COVID-19) вiд 30.03.2020 року № 540-IX, яким роздiл Х Прикiнцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змiсту: пiд час карантину, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України з метою запобiгання поширенню коронавiрусної хвороби (COVID-19), строки, визначенi ст. 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також iншi процесуальнi строки щодо змiни предмета або пiдстави позову, збiльшення або зменшення розмiру позовних вимог, апеляцiйного оскарження, залишення апеляцiйної скарги без руху, повернення апеляцiйної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по сутi, строки, на якi зупиняєтъся провадження, подання заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зi скаргою; оскарження рiшення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання вiдзиву продовжується на строк дiї такого карантину, зазначає, що у даному випадку суд першої інстанції повинен був не повертати зустрічну позовну заяву, а надати позивачу за зустрічним позовом строк на усунення недолiкiв зустрiчної позовної заяви, який не може бути меншим нiж встановлений в державi строк карантину.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року у справі № 916/10/18, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
08.02.2021 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України, м. Київ надійшов відзив (вх. № 366/21/Д1), у якому позивач за первісним позовом просить суд апеляційну скаргу Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року у справі № 916/10/18 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.
Відзив обґрунтовано тим, що всупереч встановленому Господарським судом Одеської області в оскаржуваній ухвалі строку для подання відзиву до 19.02.2018 року, зустрічна позовна заява відповідача-1 надійшла до суду лише 11.06.2020 року, тобто після спливу двох років від закінчення строку на подання відзиву на позовну заяву, що, в свою чергу, є порушенням вимог ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.
Також, позивач за первісним позовом щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції повинен був не повертати зустрічну позовну заяву, а надати позивачу за зустрічним позовом строк на усунення недолiкiв зустрiчної позовної заяви, який не може бути меншим нiж встановлений в державi строк карантину, наголошує на тому, що Закон України вiд 30.03.2020 року «Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України, спрямованих на забезпечення додаткових соцiальних та економiчних гарантiй у зв'язку з поширенням коронавiрусної хвороби (COVID-19)» на який посилається апелянт набрав чинностi лише 02.04.2020 року. Відтак, на думку Фонду державного майна України, м.Київ, строк на подання зустрiчного позову відповідачем-1 сплинув до набрання чинностi вищезазначеного закону.
З огляду на вищенаведене, Фонд державного майна України, м. Київ вважає оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року у справі №916/10/18 такою, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі - непереконливими.
Затоківська селищна ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський - відповідач-2 за первісним позовом своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів оскарження ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року у справі №916/10/18 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, у провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/10/18 за позовом Фонду державного майна України, м. Київ до Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт.Затока м. Білгород-Дністровський та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 року № 357 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський і Приватним підприємством “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський від 08.06.2017 року, який зареєстровано в реєстрі № 1367.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2018 року у справі №916/10/18 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, визначено дату проведення підготовчого засідання на 26.02.2018 року. Крім цього, вищевказаною ухвалою суду першої інстанції запропоновано відповідачам подати до суду відзиви на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України в строк до 19.02.2018 року.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, в установлений судом строк, 19.02.2018 року, через канцелярію до Господарського суду Одеської області від відповідача - Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3729/18), у якому відповідач-1 просив суд у задоволенні позовних вимог Фонду державного майна України про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 року № 357 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2017 року - у повному обсязі. Відзив долучено Господарським судом Одеської області до матеріалів господарської справи.
11.06.2020 року, через канцелярію до Господарського суду Одеської області від Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський надійшов зустрічний позов (вх. № 1731/20), у якому, відповідач-1 просив суд визнати за Приватним підприємством «Готельний комплекс «Курорт Еліт», смт. Затока м.Білгород-Дністровський право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157.
Позовні вимоги зустрічної позовної заяви ґрунтуються на таких обставинах:
- Приватне підприємство «Готельний комплекс «Курорт Еліт», смт. Затока м.Білгород-Дністровський зазначає, що оскільки вимоги позивача за первiсним позовом - Фонду державного майна України, м. Київ спрямованi на позбавлення Приватного підприємства «Готельний комплекс «Курорт Еліт», смт. Затока м. Білгород-Дністровський будь-яких прав вiдносно земельної дiлянки, яким, на думку скаржника, останнє володіє, Приватне підприємство «Готельний комплекс «Курорт Еліт», смт. Затока м. Білгород-Дністровський з метою захисту своїх прав та законних iнтересiв, вважає за необхiдне звернутися до мiсцевоrо господарськоrо суду iз зустрічним позовом до Фонду державного майна України, м. Київ;
- тпозивач за зустрічним позовом, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складi палати для розгляду справ щодо земельних вiдносин та права власностi Касаційного господарського суду вiд 18.03.2019 року у справi №922/3312/17 та постановах Верховного Суду вiд 03.09.2019 року у справi № 922/1224/18, вiд 24.09.2019 року у справi № 922/266/19 вважає, що належним i допустимим доказом належності спірної земельної дiлянки тiй чи iншiй особi є наявнiсть правовстановлюючого документа;
- посилаючись на положення ст. 80, 83 Земельного кодексу України, Витяг з державного земельного кадастру про земельну дiлянку № НВ-510311622016 вiд 04.07.2016 року, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень, iндексний номер: 21813181 вiд 04.06.2015 року, рiшення Господарського суду Одеської областi вiд 02.12.2011 року у справi № 5/17-4110-2011, що залишене без змiн постановою Вищого господарського суду України вiд 12.06.2012 року, позивач за зустрічним позовом зазначає, що спірна земельна ділянка до укладення договору купівлі-продажу, недійсність якого є предметом первісного позову, належала відповідачу-2 на праві комунальної власності;
- 29.12.2015 року мiж Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський, як орендодавцем, та Приватним підприємством «Лазурна 19», правонаступником прав та обов'язкiв якого є Приватне підприємство “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський, як орендарем, укладений договiр оренди земельної дiлянки загальною площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, яка розташована в Одеськiй областi, м. Бiлгород - Днiстровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, пунктом 2.3 якого було визначено, що даний договiр укладаєтъся строком на 49 рокiв, починаючи з дати його реєстрації;
- пунктом 9.1.5 договору оренди земельної дiлянки вiд 29.12.2015 року було визначено, що орендар має переважне право на отримання орендованої земельної дiлянки у власність;
- рiшенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський вiд 31.03.2016 року № 130 «Про внесення земельної дiлянки площею 0,6914 га за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Бiлгород - Днiстровський Одеської областi, що перебуває в орендi Приватного підприємства «Лазурна 19» для експлуатації та обслуговування бази вiдпочинку до перелiку земельних дiлянок несiльськогосподарського призначення, якi пiдлягають продажу у 2016 році» внесено земельну дiлянку площею 0,6914 га за адресою: вул. Лазурна, 19, смт Затока, м. Бiлгород - Днiстровський Одеської областi, що перебуває в орендi Приватного підприємства «Лазурна 19» для експлуатації та обслуговування бази вiдпочинку, кадастровий номер земельної дiлянки 5110300000:02:019:0157 до перелiку земельних дiлянок несiльськогосподарського призначення, якi пiдлягають продажу у 2016 роцi;
- 04.04.2016 року мiж Затокiвською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський та Приватним підприємством «Лазурна 19» укладений договiр про оплату авансового внеску;
- 08.06.2017 року було укладено спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки;
- натомість, на думку позивача за зустрічним позовом, Фонд державного майна України, стверджуючи про набуття права власностi на спiриу земельну дiлянку, не надав доказiв вчинення ним станом на момент звернення з позовом передбаченого чинном законодавством комплексу послiдовних юридично значимих дiй з оформлення вiдповiдного речового права, якi б свiдчили про завершення юридичного складу набуття повноважень власника нерухомого майна, тодi як Приватне підприємство “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський оформило та здiйснило державну реестрацію права власностi на спiрну земельну дiлянку у 2017 роцi;
- таким чином, на думку заявника, саме Приватне підприємство “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський є власником земельної дiлянки, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Бiлгород-Днiстровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, при цьому, Фондом державного майна України, м. Київ безпідставно оспорюється та не визнаєтъся право власностi заявника на вищезазначену земельну дiлянку, з огляду на що, воно підлягає судовому захисту.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року у справі № 916/10/18 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський до Фонду державного майна України, м. Київ, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, смт. Затока м. Білгород-Дністровський, про визнання за Приватним підприємством “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Бiлгород - Днiстровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157 та подані до неї документи повернуто заявнику.
Предметом судового розгляду у даній справі є наявність або відсутність підстав для повернення зустрічної позовної заяви Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський про визнання за Приватним підприємством «Готельний комплекс «Курорт Еліт», смт. Затока м. Білгород-Дністровський права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачені права та обов'язки учасників справи, серед яких зокрема, учасники справи мають право: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 42); учасники справи зобов'язані зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п. 6 ч. 2 ст. 42).
Крім того, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені вищевказаним Кодексом.
Приписами ст. 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. 162, 164, 172, 173 вищевказаного Кодексу (ч. 1-4 ст.180 Господарського процесуального кодексу України).
Отже з урахуванням викладених норм права, зустрічну позовну заяву відповідач-1 мав право подати у строк, встановлений судом, а саме у строк до 19.02.2018 року.
Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, зокрема зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов (п. 8 ч. 2 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України).
Нормами п. 1 ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
За змістом ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 30.01.2020 року відповідачам було запропоновано подати до суду відзиви на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України в строк до 19.02.2018 року.
В подальшому, на виконання вказаної вище ухвали, від Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський 19.02.2018 року, через канцелярію до Господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3729/18), що в свою чергу, свідчить про обізнаність відповідача-1 про встановлені Господарським судом Одеської області строки для подання до суду відзиву та зустрічного позову.
Тобто, скаржником, у відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України було реалізовано передбачене процесуальним законом право на подання відповідних процесуальних заяв, зокрема, відзиву у строки, встановлені вищевказаним Кодексом.
Відтак, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відповідач-1 був обізнаний про встановлені ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження строки для подання будь-яких заяв до суду, з огляду на що Приватне підприємство “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м.Білгород-Дністровський було зобов'язане подати зустрічний позов у даній справі лише до 19.02.2018 року включно.
Відповідно до ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої згаданої статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Отже, законодавцем встановлено преклюзивний строк для пред'явлення зустрічного позову, порушення якого має наслідком повернення позовної заяви, а можливість поновлення такого строку (як це до прикладу передбачено ст. ст. 80, 99 Господарського процесуального кодексу України) не передбачено. Це, зокрема, підтверджується формулюванням законодавцем положень ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, якими чітко визначено наслідок пропуску строку - повернення позову без будь-якого посилання на можливість його поновлення за наявності поважних причин пропуску, з огляду на що, колегія суддів Південно-західного апеляційного суду зазначає про правомірність висновків Господарського суду Одеської області, викладених в оскаржуваній ухвалі про повернення зустрічної позовної заяви від 16.06.2020 року у справі № 916/10/18.
Крім викладеного вище, судова колегія зазначає, що доводи скаржника щодо незастосування судом першої інстанції вимог ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює порядок залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у випадках, передбачених її ч. 5 не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на те, що вказана вище норма стосується лише того випадку, коли позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього кодексу, а не строків подання зустрічного позову, визначених ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо твердження скаржника про неврахування Господарським судом Одеської області при ухваленні оскаржуваної ухвали від 16.06.2020 року у справі № 916/10/18 нормативних актів, які регулюють процесуальні строки з урахуванням поширення корона вірусної хвороби COVID-19 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти наразі.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30.03.2020 року Розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено п. 4, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Разом з тим, за приписами п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Наведений вище Закон набув чинності 17 липня 2020 року.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини, строк, наданий відповідачу-1 для надання до суду першої інстанції зустрічної позовної заяви було встановлено Господарським судом Одеської області задовго до поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на що, доводи Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м.Білгород-Дністровський в цій частині не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді ухвали Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року у справі №916/10/18 та не приймаються колегією суддів як належні.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зустрічний позов Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт.Затока м. Білгород-Дністровський, поданий з порушенням встановленого ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України та такий позов підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє відповідача-1 права звернутись до господарського суду з окремим позовом в загальному порядку.
Аналогічні правові висновки наведені у Постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 904/2739/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області прийнята з дотриманням господарського процесуального закону, тому доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
За таких обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року у справі № 916/10/18 зміні чи скасуванню не підлягає, а судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 180, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Готельний комплекс “Курорт Еліт”, смт. Затока м. Білгород-Дністровський на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 у справі № 916/10/18 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 у справі № 916/10/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді С.І. Колоколов
А.І. Ярош