Постанова від 16.02.2021 по справі 916/875/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/875/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року

у справі №916/875/20 (суддя Бездоля Ю.С., повний текст складено 20.11.2020)

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38728549)

до відповідачів:

1.Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (67550, Одеська обл., смт Нові Біляри, вул. Лиманна, буд. 2, код ЄДРПОУ 05406037);

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "ТЕХАГРО" (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречки, буд. 3, каб. 314, код ЄДРПОУ 37392684)

за участю Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37472062)

про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки,

за участю представників сторін:

Від прокуратури - Бондаревський О.М., посвідчення № 057613, дата видачі : 22.10.20;

Від ДП "АМПУ" - Семака В.Ю., Ордер ОД № 361099, дата видачі : 16.02.21;

Від ТОВ Компанія "Техагро" - Ярема І.В., довіреність № 4/2021, дата видачі : 04.01.21;

Від КМУ - Барабанова Т.О., Витяг з ЄДР № б/н, дата видачі : 06.08.20;

Інші представники в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "ТЕХАГРО" про визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 25.01.2019 №415-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 від 17.05.2017, укладеного між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області та ТОВ Компанією "ТЕХАГРО".

Позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) обґрунтовані порушенням законодавства при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 з боку Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером: 5122755400:01:002:0286 фактично знаходиться під водою, входить до Аджалицького лиману та є складовою акваторії морського порту Південний відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406 та тим, що передача в оренду ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" земельної ділянки водного фонду зі складу акваторії морського порту відбулась з порушенням розробленої проектної документації «Реконструкція водних підходів, маневрових зон та операційних акваторій біля причалів з урахуванням перспективного вантажообігу морського порту «Южний» в м. Южне Одеської області».

У поясненнях від 02.06.2020 року позивач просить суд по тексту позовної заяви (в тому числі в прохальній частині) вважати вірним написанням дати договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 - « 17.05.2019», оскільки правильність вказаної дати не викликає сумнівів з урахуванням поданих доказів до позовної заяви, та іншого договору з тим самим предметом та умовами стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 тільки датованого 17.05.2017 не існує.

Ухвалою суду від 14.07.2020 залучено Кабінет Міністрів України та Міністерство інфраструктури України до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року у справі №916/875/20 (суддя Бездоля Ю.С.) у задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що спірна земельна ділянка, якою відповідач-1 розпорядився і спірним рішенням надав її в оренду відповідачу-2, а після цього відповідачами укладено і спірний договір оренди землі - ця земельна ділянка відноситься на даний час до земель не державної власності, а до земель комунальної власності, розпоряджатись якими із передачею їх у користування для всіх потреб має право відповідна рада - в даному випадку Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області.

Рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області», яким було встановлено нові межі смт Нові Біляри та затверджено відповідний проект землеустрою - є чинним, ніким не оскаржено, при формуванні та виділенні відповідачу-2 спірної земельної ділянки, такі дії пройшли погодження у встановленому законодавством порядку, з огляду на що суд дійшов висновку, що відповідач-2 зі свого боку діяв добросовісно і з дотриманням процедури відведення йому спірної земельної ділянки, органами виконавчої влади, які здійснили розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286, проект був погоджений.

За встановлених судом обставин, відсутні підстави для задоволення заявлених Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) позовних вимог, позовні вимоги оцінюються судом як недоведені.

Одеська обласна прокуратура не погодилась з вказаним рішенням та звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2020 у справі № 916/875/20- скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити в повному обсязі; у разі задоволення апеляційної скарги стягнути з позивача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений за її подачу та за подачу позовної заяви судовий збір на рахунок Одеської обласної прокуратури.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заступник прокурора зазначає, що суд дійшов невірного висновку, що приймаючи спірне рішення Новобілярська селищна рада діяла у межах повноважень та у спосіб, передбачений ст. 122 Земельного Кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності та лише межує з водним об'єктом - Аджалицьким лиманом.

Судом при прийняті оспорюваного рішення невірно застосовано норми Водного та Земельного кодексу України, а саме ст.12, 59, 79 ЗКУ, ст.3, 4, 5, 14, 84 ВКУ.

Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідна сільська, селищна, міська рада у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст може надавати земельні ділянки у користування лише із земель комунальної власності, у той час як управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, в тому числі розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.

Проте суд першої інстанції, в порушення вказаних приписів чинного законодавства дійшов помилкового висновку, що селищна рада діяла у межах повноважень та фактично застосував до спірних правовідносин лише ст. 122 Земельного Кодексу України, не кореспондуючи її з іншими вимогами Закону, які мають застосовуватись у спірних правовідносинах.

Крім того, надаючи оцінку письмовим доказам, наявним у матеріалах справи суд дійшов невірного висновку, якій не відповідає обставинам справи, а саме - що спірна земельна ділянка лише межує з водним об'єктом - Аджалицьким лиманом.

Так, апелянт зазначає, що судом не надано оцінку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанія «ТЕХАГРО» в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286, яка відноситься до предмету розгляду даної справи.

Письмові докази, що містяться в Проекті землеустрою повністю підтверджують позовні вимоги позивача та встановлюють певні обставини, а саме:

стр. 27 «викопіювання з графічного матеріалу території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області», на якому зображено бажане місце розташування земельної ділянки орієнтованою площею 0,86 га, яка передбачається до відведення ТОВ Компанії «ТЕХАГРО» в оренду. З вказаного графічного матеріалу візуально можливо встановити перебування спірної земельної ділянки безпосередньо в водному об'єкті - Аджалицькому лимані, який в свою чергу є акваторією морського порту Південний;

стр.45 - 47 «Пояснювальна записка експерта Павлової О.В.», відповідно до якої встановлено, що земельна ділянка площею 0,8600 га, складається з 0,0626 га інші, а 0,7974 га - під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами;

стр. 89 «Схема розташування земельної ділянки» згідно з якої візуально зображено межу Григорьевського лиману (колишня назва Аджалицького лиману), який є акваторією морського порту Південний, та на якій позначено місце розташування спірної земельної ділянки. З вказаної схеми однозначно вбачається, що земельна ділянка знаходиться в межах Григорьївського лиману, а отже є частиною акваторії морського порту Південний; аналогічне зображення міститься на стр. 95 «Матеріали землевпорядного проектування»;

стр. 113 а «Відомості з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою щодо бажаного місця розташування земельної ділянки видана відділом у Лиманському районі Одеської області ГУ Держгеокадастру від 18.01.2019 № 97-15-0.220-84/170-19» аналогічно вбачається приналежність земельної ділянки до водного об'єкту - Григорьївського лиману (акваторії морського порту Південний);

аналогічна інформація міститься у листі відділу містобудування та архітектури Лиманської РДА від 27.06.2018 № 827/01-22/630, який знаходиться на стр. 191;

стр. 197 «Довідка відділу у Лиманському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 19.06.2018 № 97-15-0.220-1995/170-18» визначено категорію земель - «землі водного фонду», складом угідь: під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами.

Аналогічні відомості зазначені у Висновку експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 15.11.2018 № 12458/82-18 (стр. 215), а саме: п.п. 3 п. 6 Висновку містить інформацію про категорію земель - «землі водного фонду» складом угідь: під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами;

стр. 215 «Висновок Державного агентства водних ресурсів України від 14.09.2018 №5547/9/11-18» у відповідності до якого зазначено, що частина ділянки площею 0,8600га, а саме 0,7974 га знаходиться під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, а 0,0626 га - інші. Також, згідно вказаного висновку визначена категорія земель у відповідності до довідки відділу у Лиманськоу районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 19.06.2018 № 97-15-О.220-1995/170-18 та № 97-15-О.220- 1996/170-18 - землі водного фонду. В графі відношення до водних об'єктів зазначено - Григоріївський лиман, Чорне море ( стара назва Аджалицького лиману).

При цьому, зазначеним висновком погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії «Техагро» в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (із зміною цільового призначення із земель водного фонду в землі промисловості, транспорту; зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Стр. 227- 230 «Висновок Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 14.11.2018 № 7406/05- 09/4916» згідно з яким встановлено у розділі 6 Загальна площа та склад угідь земельної ділянки № 2 площею 0,8600 га (інші - 0,0626 га, під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами - 0,7974 га), розділ 5 Категорія земель - землі водного фонду. Розділом 13 визначено, що спірна земельна ділянка площею 0,8600 га межує з півночі з землями ТОВ «Ресурсагро», з півдня Аджалицький лиман, з заходу - землі на території Новобілярської селищної ради ( фактично там знаходиться Аджалицький лиман), зі сходу - Аджалицький лиман, тобто з трьох сторін знаходиться Лиман, який є акваторією морського порту Південний, а четверта частина - прибережна (сухопутна) перебуває у користуванні ТОВ «Ресурсагро».

Разом з цим, судом не надано оцінки розділу 14 Висновку, яким встановлено розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території : «... частина земельних ділянок загальною площею 0,9326 га є акваторією Малого Аджалицького лиману, та частина площею -0,1587 га розташовані в межах прибережної захисної смуги вздовж Малого Аджалицього лиману».

Крім того, відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання наявному в Проекті, межових знаків на спірній ділянці встановлено не було.

Оскільки проектом передбачено відведення в оренду частини дна водної акваторії Аджалицького лиману, де відсутні межі в натурі (на місцевості) а також неможливо встановити межі запроектованої території в натурі ( на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка, запроектована до відведення територія не має ознак земельної ділянки - встановлених меж що додатково підтверджує той факт, що відведена земельна ділянка не може бути об'єктом земельних правовідносин.

Таким чином, вищевказане є беззаперечним доказом приналежності спірної земельної ділянки до водного фонду, та відповідно до акваторії морського порту Південний, та відсутності у Новобілярівської селищної ради Лиманського району Одеської області повноважень з розпорядження вказаною земельною ділянкою, оскільки у відповідності до ст.ст. 4, 5, 6, 14 Водного кодексу України та ст. 79, ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України вказані повноваження надані виключно Кабінету Міністрів України.

Проте, на думку прокурора, судом в порушення зазначеної вимоги Закону вказані письмові докази взагалі не взято до уваги та не надано їм належної оцінки в судовому рішенні, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та є підставою для скасування судового рішення.

В свою чергу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406 державному підприємству «Адміністрація морських портів України» надано у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб'єктам господарювання.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406, акваторія Аджалицького лиману, до якої, у тому числі, входить і земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286; надана у користування державному підприємству «Адміністрація морських портів України», входить до меж морського порту Південний та не може бути передана іншим суб'єктам господарювання, зокрема в оренду ТОВ Компанії «Техагро».

Крім того, прокурор зазначає, що у зв'язку з невірними висновками суду щодо відсутності підстав для визнання незаконним рішення Новобілярівської селищної ради невірним є висновок суду про відмову в задоволенні похідної вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Ураховуючи те, що на підставі незаконного рішення між Новобілярівською селищною радою та ТОВ «ТЕХАГРО» укладено договір оренди землі від 17.05.2019, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК, статей 20, 207 ГК, статті 152 ЗК спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Отже, ураховуючи те, що Новобілярівська селищна рада розпорядилася спірною земельною ділянкою поза межами компетенції та у супереч ст. 79 та ч. 8 ст. 122 Земельного Кодексу України та фактично те, що спірна територія не має ознак земельної ділянки, оскільки в даному випадку встановити її межи неможливо, а отже не може бути об'єктом цивільних прав, то оскаржуване рішення селищної ради має бути визнано незаконним, а договір оренди земельної ділянки недійсним.

Проте судом першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову взагалі не надано оцінку зазначеним доводам, письмовим доказам та не застосовано вказані приписи Закону, чим порушено вимори вищевказаних норм матеріального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах водного об'єкту загальнодержавного значення - Аджалицького лиману, розпорядження яким віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Крім того, з рішенням суду першої інстанції також не погодилось Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2020 у справі № 916/875/20; Прийняти нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «ТЕХАГРО» про визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 25.01.2019 №415-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії «ТЕХАГРО» в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 від 17.05.2019, укладеного між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області та ТОВ Компанією «ТЕХАГРО».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 є частиною акваторії морського порту, тобто водного об'єкту, та може бути відведена виключно за розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Крім того, акваторія морського порту Південний знаходиться в межах Аджаликського лиману, який відноситься до внутрішніх вод України згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний кордон України», що означає, що акваторія морського порту Південний є водним об'єктом загальнодержавного значення двічі, як акваторія порту та як внутрішні морські води України. Тобто, розпоряджатися такими водами може виключно Кабінет Міністрів України.

Зазначеним фактам суд першої інстанції не надав належної оцінки, що призвело до винесення по суті незаконного рішення.

Скаржник зазначає, що надавав змістовні письмові пояснення щодо меж акваторії морського порту Південний, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 1073 «Про межі акваторії морського порту Южний», які судом першої інстанції взагалі не досліджені.

Скаржник зазначає, що враховуючи, що акваторія морського порту Південний та земельна ділянка, яка знаходиться під нею, є невіддільними складовими одного об'єкта розділення їх, неможливе так само й двох користувачів вказаного об'єкту.

При цьому, апелянт вважає за необхідно звернути увагу суду апеляційної інстанції, що в матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «ТЕХАГРО» в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об' єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01 :002:0286, яка відноситься до предмету розгляду даної справи.

Саме вказаний проект землеустрою, на думку апелянта, підтверджує приналежність спірної земельної ділянки до водного фонду, та відповідно до акваторії морського порту Південний, та відсутності у Відповідача- 1 повноважень з розпорядження вказаною земельною ділянкою, оскільки у відповідності до ст.ст. 4, 5, 6, 14 Водного кодексу України та ст. 79 Земельного кодексу України вказані повноваження надані виключно Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406, акваторія Аджалицького лиману, до якої, в тому числі, входить і земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01 :002:0286, надана у користування державному підприємству «Адміністрація морських портів України», входить до меж морського порту Південний та не може бути передана іншим суб'єктам господарювання, зокрема в оренду ТОВ Компанії «Техагро».

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В свою чергу, розпорядженням Кабінету Міністрів України №1356-р від 07 жовтня 2009 року, земельну ділянку, розташовану в межах наданої акваторії Аджалицького лиману, надано у постійне користування державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний», правонаступником якого є позивач.

Апелянт пояснює, що Аджалицький лиман належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки відноситься до внутрішніх морських вод України (ст. 5 Водного кодексу України та п. 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №431) водночас із тим, зазначена земельна ділянка розташована безпосередньо під акваторією Аджалицького лиману, що є складовою частиною акваторії морського порту Південний, межі якої визначено відповідно до постанови КМУ від 30.08.2007 №1073 та яка надана у користування державному підприємству «Адміністрація морських портів України», відповідно до Постанови КМУ від 03.06.2013 №406.

Відведення земельної ділянки з кадастровим номерам 5122755400:01:002:0286 в оренду ТОВ Компанії «ТЕХАГРО» йде всупереч з розробленою проектною документацією «Реконструкція водних підходів, маневрових зон та операційних акваторій біля причалів з урахуванням перспективного вантажообігу морського порту «Южний» в м. Южне Одеської області» - стадія ТЕО, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.09.16 №657-р, що, у свою чергу, унеможливлює забезпечення створення рівних і конкурентних умов для розвитку та подальшого ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту Південний усіх портових операторів та потенційних інвесторів, надання рівності прав усіх зацікавлених існуючих та майбутніх суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, недопущення дискримінації у доступі до об'єктів портової інфраструктури загального користування.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги факт передачі в оренду ТОВ Компанії «ТЕХАГРО» земельної ділянки водного фонду із складу акваторії морського порту, адміністрацією морського порту Південний вбачаються порушення законодавства при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 з боку Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області.

Таким чином, враховуючи положення статей 14, 172 ВК, статті 79 ЗК, затверджуючи проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, апелянт вважає, що Новобілярська селищна рада Лиманського району діяла поза межами наданих їй повноважень, а отже прийняті спірні розпорядження є незаконними.

Одночасно, у ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вказано, що не можуть бути об'єктами оренди, в тому числі, акваторії портів, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флоти.

З аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що відповідна сільська, селищна, міська рада у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст може надавати земельні ділянки у користування лише із земель комунальної власності, у той час як управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, в тому числі розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.

Проте суд першої інстанції, в порушення вказаних приписів чинного законодавства дійшов помилкового висновку, що селищна рада діяла у межах повноважень та фактично застосував до спірних правовідносин лише ст. 122 Земельного Кодексу України не кореспондуючи її з іншими вимогами Закону, які мають застосовуватись у спірних правовідносинах.

При цьому, скаржник наголошує, що судом першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову взагалі не надано оцінку фактам викладених у заявах по суті та інших письмових поясненнях виконаних з посиланням на наявні в матеріалах справи доказах, а також не застосовано належні норми права, які дійсно регулюють спірне питання, чим порушено вимоги норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах водного об'єкту загальнодержавного значення - Аджалицького лиману, розпорядження яким віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/875/20 за апеляційною скаргою Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та призначено до розгляду на 16 лютого 2021 року о 12:00 годині.

Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи; заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/875/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року. Об'єднано апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) у даній справі.

21.01.2021 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Кабінету Міністрів України, в яких Кабінет Міністрів України підтримує апеляційну скаргу ДП АМПУ, посилається на ст.13 Конституції України , ст.1, п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України, статтю 8 Закону України «Про морські порти України», зазначає, що відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону. Таким чином, на землях водного фонду, покритих водою, земельні ділянки відводитися не можуть, оскільки вони не є частиною земної поверхні.

На виконання положень Земельного кодексу України, щодо використання та охорони земель водного фонду, які вкриті водами, прийнято відповідно до пункту 7 статті 14 Водного кодексу України постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 № 557 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду». Цією постановою регулюється порядок отримання дозволів на виконання будівельних, днопоглиблювальних робіт, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду особами, яким землі водного фонду не належать та не можуть належати на будь-якому праві. Причому з вищенаведеної постанови вбачається, що виконання зазначених у ній робіт на землях водного фонду, не призводить до створення нового об'єкта нерухомого майна.

Крім того, відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 19.02.2020 №98-ДК/37/АП/09/01/-20, земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 площею 0,86 га з цільовим призначенням 12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Новобілярська селищна рада, смт. Нові Біляри - встановлено, що земельна ділянка покрита водами Аджалицького лиману.

22.01.2021 року до суду надійшли письмові пояснення Міністерства інфраструктури України щодо апеляційної скарги ДП АМПУ, в яких підтримує апеляційну скаргу, вважає, що надана в оренду земельна ділянка знаходиться в акваторії Аджалицького лиману та надана ДП «АМПУ» в користування, входить до меж морського порту та не може бути передана іншим суб'єктам господарювання в оренду. Акваторія морського порту Південний та землі водного фонду є нероздільними об'єктами та їх використання окремо є неможливим. Обставини, викладені апелянтом є обґрунтованими та підставними, і є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

02.02.2021 року до суду надійшла заява Міністерства інфраструктури України щодо задоволення апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в якій прокуратура підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Ухвалою суду від 04.02.2021 року розгляд справи №916/875/20 призначено на 16 лютого 2021 року о 12-00 год. в режимі відеоконференції. Доручено Київському апеляційному суду який знаходиться за адресою забезпечити проведення судового засідання у справі №916/875/20 в режимі відеоконференції в приміщенні цього суду.

01.02.2021 року до суду надійшов від ТОВ «Техагро» відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги ДП «АМПУ», вважає що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає що :

- спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, тому Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством;

- проект землеустрою погоджено всіма заінтересованими органами державної влади в порядку, визначеному законодавством;

- чинне законодавство України розмежовує окреме існування природних об'єктів у вигляді водних об'єктів та земельних об'єктів;

- постановою КМУ №1073 від 30.07.2007 року та розпорядженням КМУ №1356-р від 07.10.2009 року не визначено площу та координати земельної ділянки, яку передано у постійне користування ДП «АМПУ», позивачем не надано ні акт на право постійного користування, ні витяг з Єдиного державного реєстру речових прав у підтвердження того, що земельна ділянка, зайнята Аджалицьким лиманом, знаходиться на праві постійного користування у позивача.

15.02.2021 року від ДП АМПУ в особі Південної філії надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії постанови КМУ від 20.01.2021 року №44 «Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 30.08.2007 №1073», якою зокрема, встановлено, що Акваторія морського порту Південний включає : водний об'єкт Аджалицький лиман (до урізу води).

Вказане на думку позивача, є беззаперечним доказом приналежності спірної земельної ділянки до акваторії морського порту Південний з огляду на наявні в матеріалах справи докази щодо місця розташування земельної ділянки під водним об'єктом.

Зазначає, що на момент подання позову та апеляційної скарги вказаної постанови не існувало, проте вказаний документ має істотне значення для справи, тому позивач просить поновити процесуальний строк на подання доказу та приєднати зазначену постанову КМУ до матеріалів справи.

15.02.2021 року від Міністерства інфраструктури України до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що повноважний представник міністерства, який обізнаний щодо даної справи, знаходиться на лікарняному, інші представники не знайомі з матеріалами справи, крім того, посилається на обмежений штат міністерства та відсутність необхідної кількості працівників та обмежене фінансування, що унеможливлює прибуття представника до м. Одеса.

В судове засідання 16.02.2021 року представники Міністерства інфраструктури України та Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області не з'явились, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалами суду від 22.12.2020 року та 15.01.2021 року на 16.02.2021 року, обов'язковою не визнавалась.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, колегія суддів відхиляє клопотання Міністерства інфраструктури України про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Міністерства інфраструктури України та Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області .

Відповідно до приписів ст..269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Судовою колегією в судовому засіданні 16.02.2021 року відмовлено у долученні до матеріалів справи та повернуто представнику заявника ДП «АМПУ» в особі Південної філії копію постанови КМУ від 20.01.2021 року №44 «Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 30.08.2007 №1073», оскільки зазначена постанова є загальновідомою, розміщена у публічному доступі. Клопотання про приєднання долучено до матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 22.12.2017 №291-VII «Про затвердження генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області» затверджено Генеральний план смт Нові Біляри, поєднаний з планом зонування смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області; надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області; доручено виконавчому комітету Новобілярської селищної ради замовити в землевпорядній організації розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, розроблений ТОВ «ІНАГРО ГРУПП»; встановлено межі смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області загальною площею 1291,9300 га.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць №НВ-5106342312018 від 25.05.2018 на підставі рішення Лиманської районної ради Одеської області від №03.04.2018 №372-VII 25.05.2018 внесено відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць: смт Нові Біляри, площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - 1291,93 га.

Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 08.06.2018 №357-VII «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія «ТЕХАГРО» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області» надано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії «ТЕХАГРО» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,24 га в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області; надано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії «ТЕХАГРО» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,86 га в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 25.01.2019 №415-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області; передано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії "ТЕХАГРО" в оренду терміном на 49 років, загальною площею 1,0913 га, з них: 0,2313 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0287) та 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

17.05.2019 між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області (Орендодавець, відповідач-1) та ТОВ Компанією «ТЕХАГРО» (Орендар, відповідач-2) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області №451-VII від 25.01.2019 передав, а Орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності, загальною площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

Згідно з розділом 2 договору в оренду передається земельна ділянка із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області, загальною площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) (земельна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 5122755400:01:002:0286. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Код використання згідно класифікації видів цільового призначення земель (КВПЦЗ): 12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, що належать Орендарю на праві власності. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1514288 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, виданого Відділом у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.05.2019 №936/0/200-19 та підлягає щорічній індексації. Земельна ділянка не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню за цільовим призначенням. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.

У відповідності до розділу 3 договору договір укладено строком на 49 років. Право оренди земельної ділянки виникає у Орендаря з моменту державної реєстрації права оренди відповідно до закону. Після закінчення строку дії договору Орендар, за умови виконання обов'язків, відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України, має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) У цьому разі Орендар зобов'язаний письмово (листом повідомленням з проектом додаткової угоди) повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору. При поновленні договору його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших умов договору переважне право Орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється.

За п.4.1 договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Новобілярської селищної ради в ГУ ДКСУ в Одеській області в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у пункті 2.4 договору, що складає 75714,40 грн. за 1 (один) календарний рік.

Відповідно до п.6.1 договору після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За п.п. 14.1, 14.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Земельна ділянка вважається переданою Орендодавцем Орендареві з моменту підписання акту приймання-передачі земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

У відповідності до п.14.6 договору невід'ємною частиною договору є: витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру, акт приймання-передачі земельної ділянки.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки, Орендодавець надав, а Орендар прийняв в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) форма власності - комунальна, категорія землі - землі промисловості.

Посилаючись на порушення інтересів держави, ДП «АМПУ» звернулось до господарського суду з відповідним позовом, на підтвердження правової позиції позивачем надано наступні документи:

- постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073 «Про межі акваторії морського порту Південний»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 №1356-р «Про надання Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки»;

- рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 25.01.2019 №451-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії «ТЕХАГРО» в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області»;

- договір оренди землі від 17.05.2019, укладений між Новобілярською селищною радою Лиманської районної ради Одеської області та ТОВ Компанією «ТЕХАГРО» з актом приймання-передачі земельної ділянки;

- лист Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) за №4694/27-01-05/Вих/27 від 11.12.2019 до Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області;

- лист Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 19.12.2019 до Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний);

- постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №341 «Про перейменування морського порту Южний та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України»;

- наказ Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №94/10 від 05.06.2019 «Щодо зміни найменування і реквізитів місцезнаходження деяких філій ДП «АМПУ» (Адміністрація морських портів)»;

- Статут Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»;

- Положення про Південну філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний)»

- витяг з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць №НВ-5114601902020 від 22.06.2020;

Схема меж акваторії морського порту Южний (Південний) відповідно до постанови Кабіну Міністрів України від 30.08.2007 №1073;

- інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.06.2020;

- висновок Державного агентства водних ресурсів України про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №5547/9/11-18 від 14.09.2018;

- лист Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) за №2850/27-01-05/ВИХ/27 від 27.08.2020 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «ТЕХАГРО»;

Прокурор, Міністерство інфраструктури України та Кабінет Міністрів України підтримали правову позицію позивача у даній справі.

Натомість відповідачами на спростування позовних вимог надано до суду наступні документи:

- витяг з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць від 25.05.2018;

- довідку із звітності з кількісного обліку про наявність земель та розподіл їх власниками земель, землекористувачами, угіддями за №97-15-0.220-1995/170-18 від 19.06.2018

- рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області №451-VII від 25.01.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії «ТЕХАГРО» в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області»;

- рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 08.06.2018 №357-VII «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія «ТЕХАГРО» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області»;

- рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 22.12.2017 №291-VII «Про затвердження генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області»;

- рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області»;

- витяг з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць №НВ-5106342312018 від 25.05.2018;

- викопіювання з генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області;

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №98-ДК/37/АП/09/01/-20 від 19.02.2020;

- лист Відділу у Лиманському районні Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за№18-15-0.220-246/110-20 від 06.08.2020 на адресу Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;

- проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії «ТЕХАГРО» в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області.

Так, відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України, преамбули Водного кодексу України, ст. 324 Цивільного кодексу України, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу та його національним надбанням, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст.ст. 1, 19 Закону України "Про охорону земель" охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Приписи ст.13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У відповідності до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає обов'язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а земельної ділянки, розташованої у зоні відчуження або зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища; розташованої на території пам'яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини; розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини; лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства; водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.3 ЗК України (в редакції від 01.03.2018), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.2 ВК України (в редакції від 18.06.2017 - станом на дату прийняття оспорюваного рішення) земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст.3 ВК України (в редакції від 18.06.2017), усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст.1 ВК України, водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

У відповідності до ст.ст. 4-6 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

За п.п. 2,6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 8 Закону України «Про морські порти України» межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 «Про межі акваторії морського порту Южний» (з урахуванням змін) визначено межі акваторії морського порту Южний (нині - порт Південний), зазначено, що акваторія порту (у системі координат WGS-84) включає:

- акваторію Аджалицького лиману;

- водний простір, обмежений дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46° 36' 03,3" північної широти, 31° 01' 19,4" східної довготи;

- акваторію якірної стоянки №356, обмежену лініями, що з'єднують точки з такими координатами: 46° 31' 47,3" північної широти, 30° 57' 12,4" східної довготи; 46° 32' 47,3" північної широти, 31° 59' 55,4" східної довготи; 46° 31' 59,3" північної широти, 31° 00' 24,4" східної довготи; 46° 30' 53,3" північної широти, 31° 59' 55,4" східної довготи; 46° 30' 13,3" північної широти, 30° 58' 06,4" східної довготи; 46° 28' 55,3" північної широти, 30° 58' 42,4" східної довготи; 46° 28' 35,3" північної широти, 30° 57' 48,4" східної довготи; 46° 29' 52,3" північної широти, 30° 57' 12,4" східної довготи;

- акваторію якірної стоянки №357, обмежену лініями, що з'єднують точки з такими координатами: 46° 34' 29,3" північної широти, 31° 00' 42,4" східної довготи; 46° 35' 41,3" північної широти, 31° 05' 42,4" східної довготи; 46° 35' 04,3" північної широти, 31° 05' 54,4" східної довготи; 46° 33' 53,3" північної широти, 31° 01 00,4" східної довготи;

- акваторію якірної стоянки №358, обмежену лініями, що з'єднують точки з такими координатами: 46° 33' 47,3" північної широти, 31° 03' 54,4" східної довготи; 46° 34' 52,3" північної широти, 31° 07' 28,4" східної довготи; 46° 34' 33,3" північної широти, 31° 09' 06,4" східної довготи; 46° 34' 14,3" північної широти, 31° 09' 06,4" східної довготи; 46° 32' 53,3" північної широти, 31° 06' 18,4" східної довготи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 року №44 «Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 30.08.2007 №1073», зокрема, встановлено, що Акваторія морського порту Південний включає: водний об'єкт Аджалицький лиман (до урізу води).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1356-р від 07.10.2009 «Про надання Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки», відповідно до статей 13, 69 і 92 Земельного кодексу України, статті 14 Водного кодексу України, статей 73-75 Кодексу торговельного мореплавства України надано Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.

Пунктом 2 вказаного розпорядження доручено Одеській облдержадміністрації та Держкомзему забезпечити виконання пункту 1 цього розпорядження. (т.1 а.с.20)

Відповідно до ч.10 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття розпорядження) рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється, зокрема, затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Згідно з ч.3 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття розпорядження) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 25.01.2019 №415-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 від 17.05.2017, укладеного між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області та ТОВ Компанією "ТЕХАГРО".

Як зазначалось вище, Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 22.12.2017 №291-VII «Про затвердження генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області» затверджено Генеральний план смт Нові Біляри, поєднаний з планом зонування смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

Затвердженим Генпланом було збільшено межі смт. Нові Біляри з 107,9943 га до 1291,9300 га.

Судовою колегією встановлено, що рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області», яким було встановлено нові межі смт Нові Біляри та затверджено відповідний проект землеустрою - є чинним, ніким не оскаржено та в судовому порядку не скасовано.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць №НВ-5106342312018 від 25.05.2018 на підставі рішення Лиманської районної ради Одеської області від №03.04.2018 №372-VII 25.05.2018 внесено відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць: смт Нові Біляри, площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - 1291,93 га.

Таким чином, зазначеним рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 на час прийняття оскаржуваного рішення та на даний час перебуває в межах смт Нові Біляри, які були затверджені чинним Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII.

На підставі рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 08.06.2018 №357-VII «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія «ТЕХАГРО», відповідачем замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою було погоджено :

висновком Державного агентства водних ресурсів України від 14.09.2018 року №5547/9/11 (т.4 а.с.35-36)

висновком Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.11.2018 №12458/82-18 (т.4 а.с.33),

висновком відділу містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 03.09.2018 року №1136/01-12/879 (т.4 а.с.34),

листом управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної держадміністрації від 20.09.2018 №01-17/2265 (т.4 а.с.37-38),

висновком Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної держадміністрації №7406/05-09/4916 від 14.11.2018, (т.4 а.с.39-42).

Таким чином, при формуванні та виділенні відповідачу-2 спірної земельної ділянки, такі дії пройшли погодження у встановленому законодавством порядку, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «ТЕХАГРО» зі свого боку діяв добросовісно і з дотриманням процедури відведення йому спірної земельної ділянки, органами виконавчої влади, які здійснили розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286, проект був погоджений.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

На сьогоднішній день обов'язковою умовою при переході права власності на земельну ділянку та об'єктів нерухомого майна, розташованих на ній (купівля-продаж, спадщина, оренда тощо) є наявність кадастрового номера.

Вимогами статті 16 "Про Державний земельний кадастр" визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України.

Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 9 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Місцева державна адміністрація, сільська, селищна, міська рада визначають можливість здійснення ними повноважень з надання відомостей з Державного земельного кадастру з урахуванням можливості організаційного та технічного забезпечення їх реалізації.

Державний кадастровий реєстратор, зокрема, перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Стаття 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначає відомості про земельні ділянки. Так, до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) тощо.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 9, а також ч.10 Закону України "Про державний земельний кадастр", в редакції, яка є чинною на момент ухвалення рішення у справі, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Підсумовуючи наведені вище положення Закону України "Про державний земельний кадастр", суд зазначає, що дії державного кадастрового реєстратора та державна реєстрація 22.01.2019 року спірної земельної ділянки площею 0,8600 га в Державному земельному кадастрі (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286) із визначенням форми власності - комунальна власність, позивачем не оскаржені, в судовому порядку не скасовані та є чинними.

Постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 «Про межі акваторії морського порту Южний» (з урахуванням змін) визначено межі акваторії морського порту Южний (нині - порт Південний), зазначено, що акваторія порту (у системі координат WGS-84) включає, зокрема, акваторію Аджалицького лиману (до урізу води).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1356-р від 07.10.2009 «Про надання Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки», відповідно до статей 13, 69 і 92 Земельного кодексу України, статті 14 Водного кодексу України, статей 73-75 Кодексу торговельного мореплавства України надано Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.

Пунктом 2 вказаного розпорядження доручено Одеській облдержадміністрації та Держкомзему забезпечити виконання пункту 1 цього розпорядження. (т.1 а.с.20)

При цьому, судова колегія наголошує, що матеріали справи не містять доказів виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України №1356-р від 07.10.2009 з оформлення у встановленому законодавством порядку земельної ділянки, наданої у користування позивачу, зі встановленням її меж, площі, координатів тощо, будь-яких звернень ДП «Морський торговельний порт «Южний» та його правонаступника.

Матеріали справи не містять ані копію акта на право постійного користування, ані копію витягу з Державного реєстру прав, в підтвердження того, що земельна ділянка, зайнята Аджалицьким лиманом, знаходиться на праві постійного користування у позивача.

Отже, межі акваторії Аджалицкого лиману (яка є частиною акваторії порту "Південний") збігаються із межами земельної ділянки наданої у постійне користування порту "Південний", натомість, на даний час межі земельної ділянки, яка надана у постійне користування ДП "Морський торгівельний порт "Южний" відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" не встановлено.

З матеріалів справи не вбачається, з яких причин позивач протягом тривалого проміжку час не розробив та не затвердив власний проект землеустрою щодо земельної ділянки, яка необхідна позивачу для виконання власних статутних завдань та завдань відповідно до статей 73-75 Кодексу торговельного мореплавства України, натомість межі земельної ділянки позивача в установленому законодавством порядку не встановлені в натурі.

Таким чином, судова колегія зазначає, що земельна ділянка, яка необхідна позивачу для виконання його статутних завдань, з 2009 року по теперішній час не сформована та межі її не встановлені в натурі, проект землеустрою не затверджений.

Судова колегія відхиляє доводи апелянтів про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286, яка надана в оренду ТОВ «Компанія «Техагро», входить до меж морського порту Південний, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.73-74, 76-78 ГПК України, встановлення меж земельної ділянки, наданої в користування морського порту Південний.

Посилання апелянта ДП АМПУ в особі філії «Південний» в судовому засіданні 16.02.2021 року на постанову Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 року №44 «Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 30.08.2007 №1073», якою встановлено, що Акваторія морського порту Південний включає: водний об'єкт Аджалицький лиман (до урізу води), вищенаведених висновків суду не спростовує.

Судова колегія зазначає, що ТОВ «Техагро» надано в оренду земельну ділянку, а не водний об'єкт, що підтверджується проектом землеустрою та позитивними узгодженнями відповідних органів для його подальшого затвердження (т.4 а.с. 21-42).

Посилання апелянтів на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, спростовуються наявністю чинного рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області».

Згідно зазначеного рішення, спірна земельна ділянка входить до меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області

За таких обставин, враховуючи чинність рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» та відсутність доказів виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №1356-р від 07.10.2009 «Про надання Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем свого порушеного права та відповідно, недоведеність позовних вимог.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України у постанові від 29.03.2016 у справі №814/4685/13-а, та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №915/1134/16, судова колегія відхиляє оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними; встановлені обставини даної справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності з огляду на наявність рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області», тоді як у справі №915/1134/16 судами встановлено, що земельна ділянка відноситься до земель державної власності. У справі № 814/4685/13-а, в якій Верховним Судом України висловлена правова позиція та на яку посилаються апелянти, предметом спору було відведення у користування саме водного об'єкта, а не земельної ділянки.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати

обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апелянтів Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури, викладені у апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року у справі №916/875/20 без змін, а апеляційних скарг - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року у справі №916/875/20 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 18.02.2021 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська