79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" лютого 2021 р. Справа №909/727/17
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.
без виклику учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Національного банку України за №63-0008/40590 від 07.08.2020
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2020, суддя: Ткаченко І. В., м. Івано-Франківськ,
про передачу справи на розгляд іншого суду
у справі №909/727/17
за первісним позовом Національного банку України, м. Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Фаворит”, м. Івано-Франківськ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом публічного акціонерного товариства “Комерційний Банк “Фінансова ініціатива”, м. Київ,
про звернення стягнення на предмет іпотеки
та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Фаворит”, м. Івано-Франківськ,
до відповідача Національного банку України, м. Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства “Комерційний Банк “Фінансова ініціатива”, м. Київ,
про визнання іпотечного договору недійсним
Короткий зміст первісного позову.
28.07.2017 в Господарський суд Івано-Франківської області звернувся Національний банк України (далі по тексту НБУ) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (далі по тексту ТОВ "Торгова мережа "Фаворит") про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 23 червня 2014 року, а саме приміщення ательє, пральні, хімчистки загальною площею 1 563,1 кв. м., яке розташоване по вул. Енергетиків, буд. 19 в м. Кузнецовськ Рівненської області, що належить іпотекодавцю на праві власності, в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" перед НБУ за кредитним договором від 13 травня 2014 року № 12/09/5 із додатковими угодами до нього № 1 від 28 травня 2014 року, № 2 від 04 червня 2014 року, № 3 від 01 грудня 2014 року, № 4 від 23 грудня 2014 року, № 5 від 26 лютого 2015 року на загальну суму заборгованості в розмірі 2 135 893 013 грн 70 коп.
Позов мотивовано тим, що ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», як позичальник не виконало взяті на себе зобов'язання за кредитним договором за №12/09/5 від 13 травня 2014 року із додатковими угодами до нього щодо повернення суми кредиту в повному обсязі.
Позивач правовою підставою позову зазначає ст.ст. 525, 526, 589, 590, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку».
Короткий зміст зустрічного позову.
27.01.2020 в Господарський суд Івано-Франківської області звернулось ТОВ «Торгова мережа фаворит» зі зустрічним позовом до Національного банку України про визнання недійсним іпотечного договору від 23 червня 2014 року за яким позивач за первісним позовом просить звернути стягнення на іпотечне майно.
Зустрічний позов мотивовано тим, що у спірному іпотечному договорі не визначено строку його дії, а тому він не відповідає вимогам ст. 17 Закону України «Про іпотеку».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2020 справу №909/727/17 передано за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.
Місцевий господарський суд встановивши, що зустрічний позов у цій справі пред'явлений до Національного банку України дійшов до висновку, що у відповідності до ч. 5 ст. 30 ГПК України справу слід розглядати за виключною підсудністю Господарським судом міста Києва. У зв'язку з цим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд першої інстанції передав справу на розгляд Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі Національний банк України просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області, у зв'язку з порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Місцевий господарський суд не врахував положення ч. 2 ст. 31 ГПК України за змістом якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Апелянт вважає, що пред'явлення відповідачем за первісним позовом зустрічного позову не свідчить про зміну складу відповідачів, а відтак ч. 5 ст. 30 ГПК України не підлягає застосуванню. У зв'язку з цим, скаржник стверджує, що справа не відноситься до виключної підсудності Господарського суду міста Києва.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача за первісним позовом.
ТОВ «Торгова мережа «Фаворит» погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін, оскільки доводи апелянта суперечать приписам ч. 10 ст. 30 ГПК України за змістом якої зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву, яке передбачене ст.263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про передачу справи на розгляд іншого суду, а предметом апеляційного перегляду - наявність/відсутність підстав для передачі справи на розгляд іншого суду.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
Відповідно до статті 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Водночас згідно з ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Таким чином, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.
З урахуванням наведеного, у випадку виникнення конкуренції норм ч. 3 ст. 30 ГПК України та ч. 5 ст. 30 ГПК України під час визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, відповідачем у якому є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, судам слід керуватись ч. 5 ст. 30 ГПК України.
Отже, Господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, центральний орган виконавчої влади.
Аналогічна правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №914/240/18 та від 12.01.2021 у справі №918/572/19, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються апеляційним судом.
Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатись за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду (ч. 2 ст. 31 ГПК України).
Таким чином вказана стаття встановлює перевагу правил виключної підсудності над загальними правилами підсудності та регулює дії місцевого суду у випадку зміни загальної підсудності справи на виключну під час розгляду справи.
Разом з тим, положення ГПК України не містять приписів, як повинен діяти суд першої інстанції у випадку, коли справа прийнята судом до свого провадження з додержанням правил виключної підсудності (у даному випадку на підставі ч. 3 ст. 30 ГПК України), однак в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду за правилами виключної підсудності (у даному випадку на підставі ч. 5 ст. 30 ГПК України).
Судами встановлено, що за змістом ч. 1 ст. 15 (територіальна підсудність справ господарському суду) та ч. 3 ст. 16 (виключна підсудність) ГПК України у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 р., тобто на момент звернення Національного банку України із первісним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Предметом спору за первісним позовом є вимога Національного банку України про звернення стягнення на належне ТОВ "Торгова мережа "Фаворит" нерухоме майно, що знаходиться в м. Кузнецовськ Рівненської області.
Із змісту позовної заяви право власності відповідача за первісним позовом позивачем не оспорюється, тому даний спір не є спором про право власності на майно в розумінні ч. 3 ст. 16 ГПК України у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 р. Відтак, враховуючи, що провадження у цій справі було порушено до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 р., місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що Національний банк України при зверненні до Господарського суду Івано-Франківської області із даним позовом правильно визначив його підсудність.
Разом з тим, оскільки відповідачем за зустрічним позовом у цій справі є Національний банк України, що відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України є виключною підсудністю господарського суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, а тому правильними є висновки суду першої інстанції про необхідність передачі даної справи за виключною підсудністю на розгляд Господарському суду міста Києва.
Відповідно до ч. 10 ст. 30 ГПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Таким чином, обґрунтованими є заперечення ТОВ «Торгова мережа «Фаворит» з приводу застосування до спірних правовідносин наведеної спеціальної процесуальної норми.
Відповідно апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про зміну складу відповідачів за первісним позовом, оскільки ця обставина не впливає на визначення підсудності справи при зверненні зі зустрічним позовом до відповідача, який є центральний орган виконавчої влади.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що дана справа підлягає розгляду відповідно до правил виключної підсудності, визначених ч. 5 ст. 30 ГПК України, Господарським судом міста Києва.
Отже, судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали дотримано приписи процесуального закону, що регулюють передачу справи на розгляд суду за виключною підсудністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані вище обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Національного банку України за №63-0008/40590 від 07.08.2020 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2020 - залишенню без змін.
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з поданням апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за виключною підсудністю за результатами розгляду справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Національного банку України за №63-0008/40590 від 07.08.2020 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2020 у справі №909/727/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: Бойко С.М.
Судді: Бонк Т.Б.
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
Якімець Г.Г.