Справа № 554/6690/19 Номер провадження 22-ц/814/45/21Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
15 лютого 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Бондаревська С.М., Одринська Т.В.,
секретар Зеленська О.І.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Колеснікова О.В., відповідача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , їх представника - адвоката Голяніщева Д.Ю., третьої особи ОСОБА_4 , її представника - адвоката Зязюн Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2020 року, постановлене суддею Потетій А.Г. (повний текст складено 13 жовтня 2020 року),
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні садовим будинком із земельною ділянкою, поділ майна в натурі та зобов'язання відповідача виконати перебудову,
за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності,
25.07.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, який змінив заявою від 24.04.2020. Зазначив, що із 08.08.1998 перебував із відповідачкою у шлюбі, який розірвано рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 15.04.2019. У період шлюбу ними придбано садовий будинок в садовому товаристві «Спорт» за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,30 га, цільове призначення: для дачного будівництва, ведення особистого підсобного господарства. Незважаючи на те, що вказані об'єкти нерухомості зареєстровані на його ім'я, відповідач чинить перешкоди в користуванні та розпорядженні зазначеним майном. Тому просить усунути перешкоди в користуванні дачним будинком та земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у доступі до вказаного нерухомого майна, користуванні та розпорядженні ним. Крім того, просить провести поділ спільного майна в натурі згідно висновку судової технічної експертизи, варіанту №1, виділивши йому частину житлового будинку з будівлями та спорудами та частину земельної ділянки, що позначені на схемі жовтим кольором. Відповідачці виділити згідно вказаного варіанту частину житлового будинку, будівель та споруд, і земельної ділянки, що позначені зеленим кольором, визнавши за кожним право власності на відповідні частки. Стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за перевищення її частки у нерухомому майні в розмірі 124 990,00 грн. Зобов'язати відповідачку здійснити перебудови, зазначені у висновку експерта.
19.09.2019 треті особи, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю із відповідачем та ОСОБА_2 , починаючи із 27.12.2001р. по серпень 2018 року та просили визнати об'єктом їх спільної сумісної власності садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що у вказаний період вони разом із подружжям ОСОБА_1 спільно будували спірний садовий будинок для спільного відпочинку та спілкування, спільно здійснювали поточний ремонт, обробляли земельну ділянку, займалися городництвом. Доводять, що в результаті спільної праці та за спільні кошти створено вказане майно, яке є їх спільною сумісною власністю.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні садовим будинком із земельною ділянкою, поділ майна в натурі та зобов'язанні відповідача виконати перебудову.
Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності - задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , починаючи із 27.12.2001р. по серпень 2018 року.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 21947064).
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 понесені витрати по оплаті судового збору за подання позову по 1 536,80 грн. із кожного.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи позов третіх осіб, районний суд виходив із доведеності належними і допустимими доказами факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , починаючи із 27.12.2001р. по серпень 2018 року. Садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був збудований за їх спільні кошти, а тому підлягає визнанню спільною сумісною власністю зазначених осіб. Доказів того, що відповідач та треті особи чинять перешкоди у користуванні спірним майном, позивачем не надано.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , який у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити, а у позові третіх осіб - відмовити.
Вважає, що ним обґрунтовано заявлено позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя та виділ йому в натурі 2/5, а відповідачу 3/5 частини спірного будинку і земельної ділянки, як зазначено в першому варіанті висновку експерта.
Зазначає, що треті особи не надали належних та допустимих доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї. Звертає увагу, що у платіжних документах відсутні відомості про платника, та що придбані будматеріали використані саме за адресою спірного майна. Крім того, вказані документи не містять інформації щодо належності коштів, внесених за придбання товару. Переважна більшість документів датована 2008-2014 роками, тоді як будинок 2001 року забудови.
Доводить, що надані третіми особами копії довіреностей від 24.01.2008 та 18.04.2012, якими він уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси у відповідних органах з питань реєстрації за ним права власності на спірний будинок та земельну ділянку, підтверджують відсутність в останнього жодних прав на спірне майно. Крім того, вказаними довіреностями він надав право ОСОБА_3 на вчинення певних дій, зокрема, сплачувати належні з нього платежі. Отже надані квитанції та інші документи не можуть свідчити про існування сімейних відносин з повіреним, а є підтвердженням виконання останнім своїх повноважень.
Вважає, що до моменту державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ним, ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 підтвердив відсутність у нього та його дружини майнового права відносно цього майна.
Зазначає, що реєстрація місця проживання його і дружини за однією адресою із третіми особами не може свідчити про пов'язаність їх спільним побутом із третіми особами, та, що відносини носили характер сімейних.
Не погоджується із наданою районним судом оцінкою показань свідків, оскільки жоден із них не підтвердив факт проживання однією сім'єю сім'ї Данченків і сім'ї ОСОБА_1 , ведення ними спільного господарства та інших обставин, які мають значення для справи.
Вважає неналежною оцінку, як доказу, технічного паспорту на спірний садовий будинок, згідно даних якого будівлі та споруди споруджені у 2001 році.
19.11.2010 відповідач ОСОБА_2 та треті особи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких заперечили доводи апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення районного суду - без змін.
Зазначають, що твердження позивача про відсутність у нього доступу до спірного майна та можливості користуватися і розпоряджатися ним не підтверджені жодними доказами. До подачі позовної заяви він із будь-якими пропозиціями щодо поділу садового будинку не звертався, вимог щодо усунення перешкод не надсилав, а після розлучення із власної волі не користується спірним майном.
Заперечують проти першого варіанту поділу садового будинку, оскільки при такому варіанті позивачу виділяються обидві наявні у будинку вбиральні та сходи на другий поверх, що позбавить малолітню доньку доступу до вбиральні, а технічна можливість зробити перепланування в частині, що виділяється відповідачу, відсутня.
Заперечують доводи позивача, що він проживав у квартирі АДРЕСА_2 на законних підставах як співвласник майна, а не як член сім'ї Данченків, оскільки вказана квартира була виділена ОСОБА_3 , а в подальшому приватизована усіма членами однієї сім'ї.
Звертають увагу, що ОСОБА_1 не надав жодного доказу своєї участі при будівництві спірного дачного будинку, а видані ним довіреності у 2008 та 2012 роках стосувалися виключно державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, а не особистої участі у будівництві садового будинку. До того ж позивач не має та не надав жодного належного доказу його особистої або фінансової участі при будівництві садового будинку, тоді як ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надали докази їхньої безпосередньої участі у фінансуванні будівництва, подальшого ремонту, утримання садового будинку.
Доводять, що надані третіми особами докази спростовують презумпцію рівності часток колишнього подружжя ОСОБА_1 на спірний будинок, оскільки він набутий в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї сторін і третіх осіб та є їх спільною власністю.
У суді апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Колєсніков О.В. підтримав доводи апеляційної скарги, наполягаючи на скасуванні рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а у позові третім особам відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечила. Пояснила, що разом з позивачем проживали упродовж двадцяти років з її батьками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , їх відносини були сімейними, вони вели спільне господарство. Заперечила проти запропонованого позивачем варіанту розподілу дачного будинку, оскільки такий розподіл порушує інтереси малолітньої дитини.
Треті особи також заперечили проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просили залишити рішення районного суду без змін.
Адвокат Голяніщев Д.Ю., діючи в інтересах відповідачки ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 , адвокат Зязюн Ю.А., діючи в інтересах третьої особи ОСОБА_4 , підтримали викладені в письмових поясненнях аргументи, заперечуючи доводи апеляційної скарги. Звертають увагу на необхідність застосування практики Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 20.03.2020 у справі №521/13148/17, згідно якої при визнанні права спільної сумісної власності подружжя суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тоді як спірний садовий будинок був набутий в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти сторін і третіх осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 08.08.1998 ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 15.04.2019 (справа №554/9157/18), яке набрало законної сили 15.05.2019, їх шлюб розірвано./а.с.11, 18, 19 т.1/
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.01.2008 Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об'єкта: садовий будинок А-2, загальна площа 137,4 кв.м.; баня Б; літня кухня Б1; гараж Б2; вбиральня В; альтанка Г; ворота, хвіртка №1,2,3; огорожа №4; вигреба №5,6; колодязь №7./а.с.14 т.1/
Згідно даних технічного паспорту на садовий будинок станом на 23.01.2008р., виготовленого 22.03.2019р., садовий будинок та всі будівлі і споруди 2001 року спорудження./а.с.20-25 т.1/
Згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 14.11.2001 II-ПЛ №054223 ОСОБА_1 на підставі рішення 21 сесії 23 скликання Щербанівської сільської ради від 25 вересня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,30 га, що розташована на території с.Нижні Млини Щербанівської сільської ради, для ведення особистого підсобного господарства, з них - 0,1000 га- для дачного будівництва./а.с.15 т.1/
Відповідно до Витягів із Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва має кадастровий номер 5324087700:00:040:0227, земельна ділянка площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324087700:00:040:0226./а.с.49,53 т.2/
24.01.2008 та 18.04.2012 ОСОБА_1 нотаріально посвідченими довіреностями уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси у відповідних органах з питання реєстрації за ним права власності на будинок та земельну ділянку./а.с.129,130 т.1/
Відповідач ОСОБА_2 є дочкою третіх осіб - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених ним в позові обставин щодо перешкод з боку відповідача та третіх осіб в користуванні спірним майном. Ураховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, районний суд визнав доведеним факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , починаючи із 27.12.2001р. по серпень 2018 року та будівництво за спільні кошти спірного садового будинку, який підлягає визнанню спільною сумісною власністю.
Апеляційний суд такі висновки суду першої інстанції визнає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1,2 статті 89 ЦПК України).
Згідно вимог частин 1,2,3,5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо їх виховання, розвитку та утримання (ч.1 ст.2 СК України).
Статтею 3 СК України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку із навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Аналізуючи вказані норми сімейного права, слід дійти висновку, що першою основною підставою для створення сім'ї законодавець визначив шлюб.
Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).
Відповідно ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами норми частини 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, викладені норми сімейного та цивільного права встановлюють презумпцію спільної власності подружжя щодо майна, яке набуто подружжям під час шлюбу.
Встановлюючи правовий режим такого майна, визначальним для віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя є його придбання у період шлюбу.
За відсутності між подружжям і третіми особами договору щодо створення об'єкту спільної сумісної власності, зокрема, спірного садового будинку, висновок районного суду про те, що останній є їх спільною сумісною власністю - помилковий.
Надані третіми особами до матеріалів справи накладні, квитанції, товарні чеки, акти приймання виконаних робіт за адресою спірного садового будинку, підписані ОСОБА_3 , не можуть бути визнані доказами створення третіми особами разом з подружжям ОСОБА_1 спільної сумісної власності, оскільки між сторонами відсутній договір щодо створення такого майна. Крім того, треті особи та відповідач не надали доказів у підтвердження того факту, що така допомога надавалася подружжю не безоплатно.
Доводи третіх осіб про те, що вони проживали із Подлєсними однією сім'єю упродовж майже двадцяти років, з посиланням на те, що на них, як членів сім'ї ОСОБА_3 , також надавалася квартира АДРЕСА_2 , яка згодом була приватизована усіма членами сім'ї, апеляційним судом відхиляються, з огляду на наступне.
Право членів сім'ї, які постійно проживають у квартирі державного житлового фонду, на приватизацію цього житла передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був включений до складу сім'ї ОСОБА_3 та з його урахуванням надавалося останньому вказане житло, в якому він був зареєстрований та постійно проживав на час здійснення приватизації, він правомірно став учасником приватизації вказаної квартири. При цьому зазначені обставини ніяким чином не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 на спірний садовий будинок, визначену ст.60 СК України.
Не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом доводи відповідачки та третіх осіб, що ОСОБА_1 не надав доказів своєї участі у будівництві спірного дачного будинку, оскільки зазначені обставини не є предметом доказування в даній справі, а факт правомірного набуття позивачем права власності підтверджується свідоцтвом про право власності та державною реєстрацію такого права.
Посилання на правові висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20.03.2020 (справа №521/13148/17), про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна, колегія суддів відхиляє. Наведена позиція Верховного Суду встановлює обов'язок того із подружжя, який порушує питання про спростування презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя, довести обставини, що її спростовують, зокрема, що спірне майно придбано хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного із подружжя, а тому є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Саме в контексті викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Посилання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на докази їхньої безпосередньої участі у фінансуванні будівництва, подальшого ремонту, утримання спірного садового будинку не заслуговують на увагу з огляду на те, що такі докази є неналежними для встановлення правового статусу спірного садового будинку об'єктом спільної сумісної власності сторін та третіх осіб за відсутності між ними відповідної домовленості. Відповідачкою ОСОБА_2 та третіми особами не доведено, що надання останніми допомоги у будівництві спірного будинку здійснювалося на умовах повернення коштів чи на умовах набуття ними права власності на цей будинок.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що садовий будинок по АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та підлягає поділу між ними в натурі.
Вирішуючи питання поділу спірних об'єктів нерухомості, колегія суддів враховує висновок судового експерта Федорова Д.Ф. №133 від 18.03.2020 за результатами судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи./а.с.99-130 т.2/
Згідно розділу 3 «Терміни та визначення понять» ДБН Б.2.2-12-2019 «Планування і забудова територій» садовий будинок - будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.
Таким чином, з огляду на цільове призначення садового будинку, на будівництво якого законодавством не встановлені будівельно-технічні норми, а вимоги до проектування житлових будинків на будівництво садових будинків не поширюється, судовим експертом запропоновано можливі варіанти розподілу садового будинку, господарських будівель і споруд із зазначенням необхідних для реального поділу переобладнань, а також варіанти поділу земельних ділянок.
Оскільки у першому варіанті поділу садового будинку, за яким позивач просив здійснити його поділ, одному співвласнику відходять обидва санвузли та внутрішній сходовий марш, а іншому необхідно встановлювати зовнішній сходовий марш на другий поверх, апеляційний суд відхиляє такий варіант.
Крім того, аналізуючи запропоновані експертом варіанти, колегія суддів враховує інтереси обох сторін, із дотриманням пропорційності та найбільш сприятливих для них умов у використанні садового будинку та земельних ділянок, тому обирає до поділу варіант 2.1. поділу садового будинку (додаток №3) та відповідний йому варіант 2.1. - поділу земельних ділянок (додаток №7)./а.с.122,126 т.2/
При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що експертом в присутності третіх осіб та їх представника, обстежено об'єкт дослідження - земельну ділянку з розташованими на ній садовим будинком, господарськими будівлями і спорудами, встановлено фактичний порядок користування, проведено необхідні заміри і фотофіксацію, та ідентифіковано спірну земельну ділянку, яка складається з двох частин, відповідно до актуальних даних з Державного земельного кадастру.
За вказаним варіантом наявна технічна можливість провести розподіл садового будинку в частках, які хоч і не є рівними, однак грошова компенсація різниці в частках є меншою, ніж по першому варіанту з урахуванням запропонованих експертом переобладнань. При цьому першому співвласнику виділяється 29/50 частин, що більше за ідеальну частку на 99 992,00 грн., а другому співвласнику - 21/50 частин. Оскільки позивач не заперечував проти одержання грошової компенсації вартості різниці в частці, апеляційний суд визнає можливим обрати вказаний варіант та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача вказану суму компенсації.
Отже, з урахуванням викладеного та керуючись п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо поділу садового будинку та в частині задоволенні позову третіх осіб щодо визнання садового будинку спільною сумісною власністю та ухвалює в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні та розпорядженні садовим будинком задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів, що відповідач чинить такі перешкоди.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог ОСОБА_1 в рівних частках по 6 705,00 грн., із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача, підлягають стягнення понесені ним витрати, що складаються із 6 201,60 грн. - за подачу позову (6 970,00 грн. (сплачений позивачем судовий збір) - 768,40 грн. (немайнова вимога про усунення перешкод в користуванні майном)); 13 913,40 грн. - за подачу апеляційної скарги (15 066,00 грн. (сплачений позивачем) - 1 152,60 грн. (150% ставки за немайнову вимогу про усунення перешкод в користуванні майном)./а.с.1 т.1, а.с.33 т.3/
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2020 року в частині: відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі та зобов'язання відповідача виконати перебудову; задоволення позову третіх осіб, які заявлять самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про встановлення факту проживання їх однією сім'єю разом із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , починаючи з 27.12.2001 по серпень 2018 року; вирішення судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі та зобов'язання виконати перебудову - задовольнити частково.
Провести поділ садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який є спільною сумісною власністю подружжя, згідно варіанту №2.1 (додаток №3) висновку експерта №133 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеного 18 березня 2020 року судовим експертом ОСОБА_6 .
Виділити ОСОБА_1 у власність та користування у садовому будинку літ.А-2: коридор 1-1 площею 10 кв.м., коридор 1-8 площею 10,2 кв.м., кімната 1-9 площею 18,6 кв.м., кімната 1-10 площею 20,1 кв.м., вітальня 1-11 площею 14,2 кв.м., санвузол 1-12 площею 4 кв.м., як показано на схемі жовтим кольором (додаток №3); альтанку «Г», хвіртка №3, частина огорожі №4, вигреб №5, вигреб №6, що становить 21/50 частин садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити ОСОБА_2 у власність та користування у садовому будинку літ. А-2: коридор 1-1 площею 4,2 кв.м., хол 1-2 площею 21,6 кв.м., кухня 1-4 площею 8,4 кв.м., коридор 1-5 площею 2,0 кв.м., топочна 1-6 площею 1 кв.м., санвузол 1-7 площею 2,2 кв.м., як показано на схемі зеленим кольором (додаток №3); баня Б, літня кухня Б1, гараж Б2, вбиральня В, ворота №1, ворота №2, частина огорожі №4, колодязь №7, що становить 29/50 садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_1 провести перебудови: закласти дверний проріз між приміщеннями №1-2 та №1-1, улаштувати перегородку в приміщенні №1-1, розділивши його на два коридори відповідно до схеми додатку №3.
Зобов'язати ОСОБА_2 провести перебудови: улаштувати дверний проріз на місці віконного у приміщенні №1-1 для входу в частину, що їй виділяється.
Зобов'язати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обладнати виділені їм частини садового будинку самостійним електропостачанням.
Порядок користування горищем проводиться по лінії розподілу садового будинку без установлення перегородки.
Провести поділ земельних ділянок площею 1014 кв.м., кадастровий номер 5324087700:00:040:0227, та площею 2000 кв.м., кадастровий номер 5324087700:00:040:0226, згідно варіанту №2.1. висновку експерта №133 від 18.03.2020 (додаток №7).
Виділити у власність та користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1419 кв.м, у тому числі у земельній ділянці площею 0,1014 га, кадастровий номер 5324087700:00:040:0227 - 882 кв.м, у земельній ділянці площею 0,2000 га, кадастровий номер 5324087700:00:040:0226 - 537 кв.м., як показано на схемі жовтим кольором.
Виділити у власність та користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1419 кв.м., у тому числі у земельній ділянці площею 0,1014 га, кадастровий номер 5324087700:00:040:0227 - 882 кв.м., у земельній ділянці площею 0,2000 га, кадастровий номер 5324087700:00:040:0226 - 537 кв.м., як показано на схемі зеленим кольором.
У загальне користування співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділити 176 кв.м., у тому числі: у земельній ділянці площею 0,1014 га, кадастровий номер 5324087700:00:040:0227 - 132 кв.м, у земельній ділянці площею 0,2000 га, кадастровий номер 5324087700:00:040:0226 - 44 кв.м., як показано на схемі червоним кольором.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 99 992,00 грн . (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві грн.) грошової компенсації вартості різниці в частці.
У задоволенні позову третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності, - відмовити.
Рішення в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 6 705,00 грн. із кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.02.2021.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді С.М. Бондаревська
Т.В. Одринська