Номер провадження: 11-сс/813/250/21
Номер справи місцевого суду: 521/9329/16-к 1-кс/521/1569/16
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.02.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
представника ТОВ «Вердикт Капітал» - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «Вердикт Капітал» - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42016162020000026 від 18.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого Малиновського відділу поліції в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №42016162020000026 від 18.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Накладено арешт на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , (загальною площею 64, 6 кв.м.), та на праві приватної спільної часткової власності 1А, квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_10 . Заборонено користуватися та розпоряджатися зазначеним майном.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, як накладення арешту на зазначені об'єкти нерухомості з забороною користування та розпорядження ними.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду представник ТОВ «Вердикт Капітал» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, обґрунтовуючи її тим, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_10 за кредитним договором №377/07ф від 15.10.2007 року та ВАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений іпотечний договір від 15 жовтня 2007 року, предметом якого виступає квартира АДРЕСА_1 .
На теперішній час іпотеко держателем за договором виступає ТОВ «Вердикт Капітал».
У зв'язку із тим що, зобов'язання за кредитним договором позичальником не виконуються, ТОВ «Вердикт Капітал» вважає за необхідне задовольнити свої майнові інтереси за рахунок переданого в іпотеку майна - зазначеної квартири.
Таким чином, ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 року по справі 521/9329/16-к перешкоджає ТОВ «Вердикт Капітал» звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
За результатом розгляду апеляційної скарги представник ТОВ «Вердикт Капітал» ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42016162020000026 від 18.05.2016 року та постановити нову ухвалу, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Одночасно в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Вердикт Капітал» - ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд її задовольнити.
Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву №ЕП-2510/21 від 08.02.2021, якою просив розглянути справу за його відсутності, залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки вирок в кримінальній справі перебуває на розгляді в Одеському апеляційному суді та не набув законної сили, відтак апеляційна скарга є передчасною.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Щодо доводів пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді можуть бути подані протягом п'яти днів з дня їх проголошення.
Частиною 3 статті 395 КПК України передбачено, що якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що 28 листопада 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки, копію оскаржуваного судового рішення ТОВ «Вердикт Капітал» не отримувало, оскільки не є учасником зазначеного кримінального провадження.
Враховуючи подання представником ТОВ «Вердикт Капітал» ОСОБА_7 апеляційної скарги 20.01.2021 року, апеляційний приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки у відповідності до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України строк є таким, що фактично не пропущений.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України - заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
З матеріалів кримінального провадженнявбачається, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 року по справі 521/9329/16-к, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №42016162020000026 було накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною користуватися та розпоряджатися зазначеним майном.
Вироком Київського районного суду міста Одеси від 25.01.2018 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10 визнано винуватими за ч. 3 ст. 368 КК України.
На теперішній час матеріали кримінального провадження перебувають на розгляді Одеського апеляційного суду у зв'язку із поданням обвинуваченими апеляційних скарг, тому вирок Київського районного суду м. Одеси від 25.01.2018 року не набрав законної сили.
Оскільки апеляційна скаргапредставника ТОВ «Вердикт Капітал» ОСОБА_7 не містить доказів, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, тому вимоги апеляційної скарги є передчасними.
Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ТОВ «Вердикт Капітал» - ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись статтями 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Вердикт Капітал» - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42016162020000026 від 18.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4