Номер провадження: 11-сс/813/278/21
Номер справи місцевого суду: 523/1620/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.02.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного Шенгелії Мамуки - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 29.01.2021, в якій ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 29.01.2021 виправлено описку, відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зугдіді, уродженця Грузії, громадянина Грузії, з вищою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру заставистроком до 28.03.2021,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_8 та відносно ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 28.03.2021 включно.
Визначено відносно ОСОБА_9 розмір застави як запобіжного заходу, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 136200,00 гривень.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що стороною обвинувачення надані докази, які доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 хоч і має постійне місце проживання, має непогашену судимість, не має офіційного та легального і матеріального існування, тобто, існують обґрунтовані ризики можливого продовжені злочинної діяльності, що, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, дозволяє обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважав за можливе визначити в даному випадку заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 136200,00 гривень що відповідає тяжкості кримінального правопорушення. Для запобігання встановленим ризикам у випадку внесення застави доцільним буде покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть додатковою гарантією його належної поведінки поряд із ризиком втрати грошових коштів, внесених в якості застави, у випадку невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначила, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
1) слідчим суддею не враховано того факту, що підозра ОСОБА_7 необґрунтована, слідчим та прокурором не доведений жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, що в свою чергу, свідчить про недоведеність неможливості застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою;
2) слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_7 раніше у розшуку не перебував, хворіє на цукровий діабет, має постійне місце проживання, матеріальних збитків злочином не завдано.
Посилаючись на такі доводи захисник ОСОБА_6 просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 відмовити.
В судове засідання захисник підозрюваного ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. 10.02.2021 від захисника ОСОБА_6 надійшла заява №ЕП-2664/21 про розгляд справи за її відсутністю.
Прокурор ОСОБА_10 до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак 10.02.2021 надіслав заяву №11-2600, в якій просив розглянути справу також за його відсутністю.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 34 та ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки учасники судового провадження до апеляційного суду не з'явилися, про час місце та розгляд були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною першою ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється в таємному викраденні належного ОСОБА_11 мобільного телефону марки «Samsung J260 Cord», вартістю 3000 грн, з сім-карткою № НОМЕР_1 , вчиненому близько 10 годин 30 хвилин 28 січня 2021 року, шляхом проникнення до припаркованого біля магазину «Таврія В», за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 34, в м. Одесі, автомобіля марки «AVIA D120S», н/з НОМЕР_2 .
За даним фактом до ЄРДР 28 січня 2021 року внесено відповідні відомості за №12021162490000077, з кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК України. 28 січня 2021 року ОСОБА_7 було затримано, після чого йому повідомлено відповідну підозру.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зі змісту мотивувальної частини ухвали видно, що слідчий суддя дотримався приписів зазначених вище норм кримінального процесуального закону та врахував їх при постановленні ухвали.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011 р., заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Мотивуючи обґрунтованість підозри слідчий суддя керувався наявністю в матеріалах кримінального провадження визнавальними показами ОСОБА_9 , протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 , протоколом допиту потерпілого (про обставини зникнення телефону із салону автомобіля), а також протоколом допиту свідка ОСОБА_12 та протоколом затримання (про виявлення у затриманого ОСОБА_13 телефону, який раніше належав потерпілому).
При цьому, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
В п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року, де Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманому були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Доводи захисника про те, що слідчим не надано доказів обґрунтованості підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Водночас, колегія суддів також не погоджується із доводами сторони захисту про недоведеність органом досудового розслідування наявності в зазначеному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на наступні обставини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Погоджуючись з висновками слідчого судді щодо необхідності застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру заставиапеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 має непогашену судимість, не має офіційного та легального і матеріального існування, тобто, існують обґрунтовані ризики можливого продовження злочинної діяльності.
В свою чергу, у своєму рішенні «Подвезько проти України» №74297/11 від 12.02.15 р. Європейський Суд з прав людини у п. 21 вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Відповідно до п. 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 г. суд вказує, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки в залежності від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язку з державою, в якому він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти.
Враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні корисливого злочину проти власності, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає правильним висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_7 раніше у розшуку не перебував, хворіє на цукровий діабет та має постійне місце проживання апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки матеріалами кримінального провадження підтверджено, що підозрюваний вчинив це діяння в періоди: 1) перебування на іспитовому строці; 2) судового розгляду іншого кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у в іншого злочину корисливої спрямованості; 3) під час дії щодо нього запобіжного заходу у застави, як альтернативи триманню під вартою.
Також, матеріалами кримінального провадження не підтверджена необхідність постійного лікарського нагляду відносно ОСОБА_7 , зокрема, медична довідка від 14.07.2020, наявна в матеріалах кримінального провадження, вказаних відомостей не містить, а інших доказів апеляційному суду не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При цьому п.3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення слідчого судді, всупереч доводів апеляційної скарги, є законним, вмотивованим, обґрунтованим та таким, що постановлене у відповідності до вимог діючого кримінального процесуального законодавства, тому апеляційна скарга захисника підозрюваного Шенгелії Мамуки - ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого суді є такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного Шенгелії Мамуки - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 29.01.2021, якою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави строком до 28.03.2021 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4