17 лютого 2021 року № 320/4123/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Київської області, прокурора Київської області Киричука Максима Юрійовича про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - Позивач) з позовом до прокуратури Київської області (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) (далі - Відповідач 1), прокурора Київської області ОСОБА_2 (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) (далі - Відповідач 2), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність прокуратури Київської області, яка полягає у ненаданні заступнику керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Шурашкевичу Василю Миколайовичу додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів як батьку дитини ( ОСОБА_3 2016 р.н.), який виховує її без матері;
зобов'язати прокурора Київської області усунути допущені порушення прав шляхом надання у зручний для заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 час додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів як батьку дитини ( ОСОБА_3 , 2016 р.н.), який виховує її без матері.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що в червні 2019 року він звернувся до прокурора Київської області із заявою про надання додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів як батьку, який виховує дитину без матері. До заяви Позивач додав документи, що підтверджують його статус: рішення суду про розлучення та визначення місця проживання дитини, довідку (характеристику) з дошкільного навчального закладу, копію свідоцтва про народження дитини.
Проте, листом від 08.07.2019 Позивачу було повернуто заяву для приведення її у відповідність до законодавства, а саме: включити цей вид відпустки у графік відпусток, погодити заяву із керівником місцевої прокуратури та подати заяву на відпустку за 2 тижні до орієнтовної дати початку відпустки.
На переконання Позивача Відповідачем 1 була допущена бездіяльність, що полягала у ненаданні додаткової оплачуваної відпустки, чим порушено вимоги: статті 82 Закону України «Про прокуратуру» щодо права на додаткові відпустки, передбачені законом; статей 2 та 19 Закону України «Про відпустки» щодо права на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів як батьку, який виховує дитину без матері.
Позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що ця відпустка є соціальною та не належить до щорічних відпусток, на неї не поширюються норми щодо щорічних відпусток (ч.10 статті 10 Закону «Про відпустки») про черговість надання відпусток за графіками. Крім того Законом не передбачено погодження відпустки із керівником підрозділу юридичної особи, а також подання за 2 тижні до її початку. У зв'язку із перебуванням у щорічній відпустці Позивач надіслав заяву на додаткову відпустку поштовим зв'язком за 14 днів до початку відпустки.
19 вересня 2019 року Відповідач 2 надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с.47-49), у якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що діяв відповідно вимог: 1) ч.2 статті 76 Кодексу законів про працю України та ч.3 статті 82 Закону України «Про прокуратуру» що зобов'язують визначати порядок надання відпусток нормативно-правовими актами України; 2) Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 18.12.2017 № 351, яке передбачає включення відпусток до графіків відпусток, узгодження заяви про відпустку (в тому числі соціальної відпустки) із керівниками місцевих прокуратур та подання таких заяв не пізніше, ніж за два тижні до початку відпустки.
Відповідач 2 звернув увагу, що у зв'язку із порушенням Позивачем вказаного Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури його заява була повернута для приведення у відповідність до вимог законодавства України.
12 грудня 2019 року представник Позивача надіслав до Київського окружного адміністративного суду додаткові пояснення (т.1 а.с.81-82), в яких звернув увагу на те, що заяву Позивача повернув заступник відділу роботи з кадрами прокуратури Київської області, в той час як відповідно до п.10 Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури надання відпусток здійснюють керівники прокуратур усіх рівнів. Крім того, у зв'язку з тим, що відпустка, спір про яку розглядається у вказаному провадженні, є соціальною, вона надається в обов'язковому порядку та згоди керівника місцевої прокуратури не потребує.
Для врегулювання спору Позивач 28.11.2019 надіслав до Відповідача 1 повторно заяву про надання соціальної відпустки з 18 грудня 2019 року, погоджену з в.о. керівника Відповідача 1, проте вона також не була розглянута Відповідачем 1 та повернута листом за підписом начальника відділу роботи з кадрами.
20 січня 2020 року представник Відповідача 1 надіслав до Київського окружного адміністративного суду додаткові пояснення (т.1 а.с.104-105), зазначивши, що Положення про відділ роботи з кадрами прокуратури Київської області надає право начальнику відділу роботи з кадрами повертати на доопрацювання заяви на відпустки.
Заяви та клопотання сторін.
29 січня 2020 року від представника Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи і долучення матеріалів, яке суд задовольнив.
21 лютого 2020 року та 23 травня 2020 року від представника Позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які суд задовольнив.
24 березня 2020 року від представників Позивача та Відповідача 1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив.
23 липня 2020 року від представника Позивача надійшло клопотання про долучення матеріалів, яке суд задовольнив.
10 вересня 2020 року до суду від Позивача надійшла заява про подальший розгляд справи у письмовому провадженні, яку суд задовольнив.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 06 серпня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 27 серпня 2019 року суд відкрив спрощене провадження в адміністративній справі та призначив судове засідання на 29 жовтня 2019 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 - працює в органах прокуратури з 15 вересня 2009 року (наказ від 11 вересня 2009 року № 796-к) (т.2 а.с.76).
Наказом прокурора Київської області від 14.12.2015 № 2358-К його призначено на посаду заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області з 15 грудня 2015 рок, звільнивши з посади прокурора прокуратури м. Біла Церква Київської області (т.1 а.с.12).
Наказом прокуратури Київської області від 06.09.2018 № 130 затверджено Положення про відділ роботи з кадрами прокуратури Київської області (далі - Положення про відділ кадрів) (т.1 а.с.107-122).
Відповідно до п.3.18 Положення про відділ кадрів до його функцій належить підготовка наказів про надання відпусток прокурорам місцевих прокуратур та працівникам регіональної прокуратури у відповідності до вимог Закону України «Про відпустки», формування зведеного графіка надання відпусток, контроль за його виконанням.
Начальник відділу роботи з кадрами відповідно до наданих йому повноважень здійснює особистий прийом громадян, організовує розгляд у відділі звернень громадян, службових та інших осіб, а також працівників органів прокуратури з кадрових питань (п.5.1 Положення про відділ кадрів).
06 червня 2019 року Позивач надіслав Відповідачу 2 клопотання в порядку п.4.3 Інструкції з обліку кадрів в органах прокуратури України (т.1 а.с.16-18), (т.2 а.с.64), в якому просив долучити до особової справи документи, що підтверджують його статус батька, що виховує дитину без матері, а саме: рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2018 у справі № 357/13884/18 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини (т.1 а.с.26-27)(т.2 а.с.65-67), психолого-педагогічну характеристику завідувача ДНЗ № 28 «Горобинонька» та вихователя групи № 13 цього ж дошкільного навчального закладу від 06.06.2019 (т.1 а.с.20)(т.2 а.с.68), свідоцтво про народження дитини - доньки ОСОБА_3 (т.1 а.с.22) (т.2 а.с.69).
24 червня 2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача 2 заяву про надання з 08 липня 2019 року додатковї оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів, без урахування святкових і неробочих днів як батьку дитини ( ОСОБА_3 , 2016 р.н.), який виховує її без матері (далі - соціальна відпустка) (т.1 а.с.13).
Вказану заяву Позивач направив 24.06.2019 на адресу Відповідача 1 поштовим зв'язком рекомендованим повідомленням про вручення (опис від 24.06.2019 року)(т.1 а.с.14), заяву отримано 25.06.2019 (т.1 а.с.13, 50-51).
08.07.2019 року листом № 11-1261вих19 Відповідач 1 повернув заяву для приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства (т.1 а.с.23, 52).
Позивач повторно звернувся до Відповідача 1 із заявою про надання соціальної відпустки з 18 грудня 20919 року (т.1 а.с.83,90).
Листом Відповідача 1 від 05 грудня 2019 року заява була повернута Позивачу для приведення її у відповідність до законодавства у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують те, що мати не бере участі у вихованні дитини (т.1 а.с.84).
Листом від 11 грудня 2019 року Позивач повернув свою заяву Відповідачу 1 від 28.11.2019 про надання соціальної відпустки разом із довідкою (характеристикою) з дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 106 «Горобинонька» Білоцерківської міської ради Київської області про відсутність участі матері у вихованні дитини (т.1 а.с.85-89, 92-93).
Запрошені 20 січня 2020 року у судове засідання свідки ОСОБА_4 , начальник відділу захисту прав та інтересів дитини служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, а також ОСОБА_5 , в.о. головного спеціаліста відділу захисту праві та інтересів дитини служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, пояснили, що під час розгляду Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 11.12.2018 у справі № 357/13884/18 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини представники вказаного органу опіки і піклування не були запрошені та не були присутніми у судових засіданнях. При цьому, спору про виховання та особисте спілкування з дітьми між подружжям ОСОБА_6 , яке розірвало шлюб, не було. Свідки зазначили, що вони не володіють інформацією щодо того, чи бере участь мати у вихованні дитини, яка залишилася із Позивачем.
Запрошені за повістками у судове засідання, яке відбулося на 10 вересня 2020 року, у якості свідків голова та члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (т.3 а.с.13-23) не з'явилися.
Крім того, суд оглянув документи, що містяться в особовій справі Позивача, копія якої на виконання ухвали суду приєднана до матеріалів судової справи, а саме: особовий листок з обліку кадрів (т.1 а.с.207-210), паспорт та картка фізичної особи-платника податків Позивача (т.1 а.с.211-212), автобіографія (т.1 а.с.213-217), диплом магістра з додатком (т.1 а.с.218-222), диплом бакалавра з додатком (т.1 а.с.223-226), посвідчення громадянина, який постійно живе або працює на території зони посиленого радіологічного контрою (4 категорія) (т.1 а.с.227), довідка військкомісаріату (т.1 а.с.228), декларації про доходи за 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік, (т.1 а.с.229-250), декларації про доходи за 2013 рік, 2014 рік (т.2 а.с.1-20). Документи про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (т.2 а.с.21-59), повідомлення з Єдиного державного реєстру декларацій про прийняття декларацій Позивачем (т.2 а.с.60-63), листок співбесіди (т.2 а.с.70-71), заява про працевлаштування (т.2 а.с.72), заява про участь у доборі (т.2 а.с.73), рекомендація (т.2 а.с.74), заява про призначення на посаду (т.2 а.с.75), документи про присвоєння класного чину (т.2 а.с.77-80), рапорт про переведення (т.2 а.с.81-82), наказ про переведення (т.2 а.с.83), протокол № 63 засідання комісії про встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років від 23 вересня 2010 року (т.2 а.с.84), присяга працівника прокуратури (т.2 а.с.85), подання про присвоєння чергового класного чину (т.2 а.с.86), наказ від 11.04.2012 № 502к (т.2 а.с.87), рапорт від 07.06.2012 року (т.2 а.с.88), наказ від 14.06.2012 року № 749к (т.2 а.с.89), лист про ознайомлення з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури (т.2 а.с.90), розпорядження № 70 від 13.02.2014 року (т.2 а.с.91), рапорт (т.2 а.с.92), наказ від 20.02.2014 року № 172к (т.2 а.с.93), подання про присвоєння чергового класного чину (т.2 а.с.94), наказ від 15.04.2014 року № 628к (т.2 а.с.95), розпорядження від 30.04.2014 року № 150 (т.2 а.с.96), розпорядження від 06.02.2015 року № 35 (т.2 а.с.97), наказ № 1613к (т.2 а.с.98), рапорт від 22.07.2015 року (т.2 а.с.99), наказ від 14.12.2015 року (т.2 а.с.100), заява (т.2 а.с.101), протокол № 89 засідання комісії з установлення трудового стажу для одержання надбавки за вислугу років від 18.02.2016 року (т.2 а.с.102), подання про присвоєння чергового класного чину в порядку заохочення (т.2 а.с.103-104), подання про присвоєння чергового класного чину (т.2 а.с.105), наказ від 14.04.2017 року № 91к (т.2 а.с.106), ознайомлення із Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затверджений 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (т.2 а.с.107), наказ № 622л від 19.12.2018 року (т.2 а.с.108), наказ від 28.03.2019 року № 176к (т.2 а.с.109, 112), заява (т.2 а.с.110), наказ від 03.06.2019 року № 281л (т.2 а.с.111), наказ від 27.08.2019 року № 461к (т.2 а.с.113), наказ від 13.11.2018 року № 135ш (т.2 а.с.114), лист прокуратури Київської області від 14.11.2018 року (т.2 а.с.115), лист прокуратури Київської області від 19.11.2018 року (т.2 а.с.116-124), лист прокуратури Київської області від 29.11.2018 року (т.2 а.с.125), попередження про вивільнення від 26.11.2018 року (т.2 а.с.126-129, 130-132), лист Білоцерківської місцевої прокуратури від 05.12.2018 року (т.2 а.с.129), лист прокуратури Київської області від 17.12.2018 року (т.2 а.с.133-135), лист прокуратури Київської області від 08.02.2019 року (т.2 а.с.136-137), лист прокуратури Київської області від 25.02.2019 року (т.2 а.с.138-140), лист прокуратури Київської області від 13.03.2019 року (т.2 а.с.141-142), лист від 27.03.2019 року (т.2 а.с.143-144), лист прокуратури Київської області від 08.05.2019 року (т.2 а.с.145-149), лист Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 31.05.2019 року (т.2 а.с.150), рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 29.05.2019 року № 166зпз19 (т.2 а.с.151-156), лист прокуратури Київської області від 03.06.2019 року (т.2 а.с.157-158), лист Білоцерківської місцевої прокуратури від 05.06.2019 року (т.2 а.с.159-164), акт про відмову від написання заяви про призначення на одну із вакантних та тимчасово вакантних посад в органах прокуратури Київської області від 05.06.2019 року (т.2 а.с.165-169), лист прокуратури Київської області від 05.06.2019 року (т.2 а.с.170-175), лист прокуратури Київської області від 11.07.2019 року (т.2 а.с.176), лист прокуратури Київської області від 06.06.2020 року (т.2 а.с.177-182), лист прокуратури Таращанського району Київської області від 16.09.2009 року (т.2 а.с.183-199). Характеристика ділових якостей особи, яка атестується (т.2 а.с.200-202), протокол оперативної наради при прокурору Таращанського району від 15.03.2010 року (т.2 а.с.203-204), рішення атестаційної комісії від 25.03.2010 року (т.2 а.с.205), подяка (т.2 а.с.206), довідка-характеристика від 21.02.2014 року (т.2 а.с.207-209), протокол оперативної наради працівників прокуратури міста Біла Церква від 12.02.2015 року (т.2 а.с.210), характеристика ділових та особистих якостей особи, яка атестується (т.2 а.с.211-212), рішення атестаційної комісії прокуратури Київської області від 27.03.2015 року (т.2 а.с.213), характеристика від 05.08.2016 року (т.2 а.с.214-215), характеристика від 30.11.2016 року (т.2 а.с.216-217), характеристика від 17.03.2017 року (т.2 а.с.218-219), наказ від 27.06.2017 року № 5к (т.2 а.с.220-222), наказ від 26.09.2017 року № 957к (т.2 а.с.223-224), наказ від 11.10.2017 року № 988к (т.2 а.с.225-226), наказ від 01.12.2017 року № 13к (т.2 а.с.227-232), характеристика (т.2 а.с.233-234), наказ від 27.06.2018 року № 7зк (т.2 а.с.235-242), наказ від 19.07.2018 року № 10зк (т.2 а.с.243-244), характеристика від 10.11.2018 року (т.2 а.с.245-246), диплом кандидата наук (т.2 а.с.247), довідки від 08.02.2017 року та від 01.08.2017 року про проходження таємничої перевірки доброчесності (т.2 а.с.248-250).
Отже, суд встановив, що між Позивачем та Відповідачами виникли правовідносини, пов'язані із ненаданням додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів як батьку дитини ( ОСОБА_3 2016 р.н.), який, відповідно до тверджень позивача виховує її без матері.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Згідно зі статтею 76 Кодексу законів про працю України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначені Законом України «Про відпустки».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Пунктом 4 статті 4 Закону України «Про відпустки» визначено такі види соціальних відпусток, як додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Вказаний вид соціальних відпусток відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» як додатково оплачувана відпустка надається щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів ( стаття 73 Кодексу законів про працю України) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Статтею 82 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора. Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.
Порядок надання щорічних відпусток урегульовано статтею 10 Закону України «Про відпустки». Так, частиною десятою цієї статті визначено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (частина одинадцята статті 10 Закону України «Про відпустки»).
Пунктом 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.
Згідно з частиною сьомою статті 20 Закону України «Про відпустки», додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6,7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Відповідно до статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (стаття 158 Сімейного кодексу України).
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України (ч.4 ст.242 КАС України).
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги Позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити дії по наданню у зручний час додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів як батьку дитини, який виховує її без матері, не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як було зазначено вище, згідно зі статтею 76 Кодексу законів про працю України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.
Статтею 82 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.
З аналізу вимог пункту 4 статті 4 та статті 19 Закону України «Про відпустки» вбачається, що додатково оплачувана відпустка (соціальна відпустка) надається щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів ( стаття 73 Кодексу законів про працю України) одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Як вбачається із матеріалів справи, 06 червня 2019 року Позивач надіслав на адресу прокуратури Київської області клопотання (т.1 а.с.16-18), (т.2 а.с.64) та документи, а саме: рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2018 року у справі № 357/13884/18 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини (т.1 а.с.26-27)(т.2 а.с.65-67), психолого-педагогічну характеристику завідувача ДНЗ № 28 «Горобинонька» та вихователя групи № 13 цього ж дошкільного навчального закладу від 06.06.2019 року (т.1 а.с.20)(т.2 а.с.68), свідоцтво про народження дитини - доньки ОСОБА_3 (т.1 а.с.22)(т.2 а.с.69).
Крім того, листом від 11 грудня 2019 року Позивач надіслав на адресу прокуратури Київської області, серед іншого, довідку (характеристику) з дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 106 «Горобинонька» Білоцерківської міської ради Київської області про відсутність участі матері у вихованні дитини (т.1 а.с.85-89, 92-93).
З огляду на вказані вище норми статей 4 та 19 Закону України «Про відпустки» та роз'яснення, надані пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд дійшов висновку, що правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, а тому вбачається можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України. Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір'ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.06.2018 по справі № 822/2446/17 (адміністративне провадження № К9901/27847/18).
Суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки (у спірних правовідносинах - такі документи слід подавати Позивачу).
Розірвання шлюбу на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2018 у справі № 357/13884/18, а також визначення у вказаному рішенні суду місця проживання дитини з Позивачем не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджують наявність у Позивача статусу «одинокий батько». Для підтвердження такого статусу, на переконання суду, мають бути інші документи, видані офіційними установами, що свідчать про неучасть матері у вихованні дитини.
Матеріали справи містять такі документи: психолого-педагогічну характеристику завідувача ДНЗ № 28 «Горобинонька» та вихователя групи № 13 цього ж дошкільного навчального закладу від 06.06.2019 року (т.1 а.с.20)(т.2 а.с.68), довідку (характеристику) з дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 106 «Горобинонька» Білоцерківської міської ради Київської області про відсутність участі матері у вихованні дитини (т.1 а.с.85-89, 92-93).
При цьому свідки ( ОСОБА_4 , начальник відділу захисту прав та інтересів дитини служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, а також ОСОБА_5 , в.о. головного спеціаліста відділу захисту праві та інтересів дитини служби у справах дітей Білоцерківської міської ради) пояснили, що не володіють інформацією про те, чи бере участь мати у вихованні дитини, яка залишилася із Позивачем.
Як було зазначено вище, відповідно до статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (стаття 158 Сімейного кодексу України).
З аналізу вказаних вище статей 157 та 158 Сімейного кодексу України суд вбачає, що той з батьків, який проживає окремо від дитини, має обов'язок брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. У разі невиконання вказаного вище обов'язку та реалізації вказаного права, за заявою матері, батька орган опіки і піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, шляхом прийняття відповідного рішення.
Жодних рішень органу опіки і піклування щодо визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею матері, матеріали справи не містять.
Отже, з огляду на вказані вище документи, що містяться в матеріалах справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що Позивач не підтвердив свій статус батька, який виховує дитину без матері та, як наслідок отримання права на соціальну відпустку відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про відпустки», оскільки:
по-перше, за відсутності чіткого урегулювання переліку документів, які підтверджують статус «одинокого» батька, крім рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, Позивач надав Відповідачам та суду лише психолого-педагогічну характеристику та довідку (характеристику) з дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу, де перебуває на вихованні дитина Позивача.
Більш того, довідка з дошкільного навчального закладу містить лише інформацію, що батько приводить та забирає дитину з дитячого садочку. Водночас, на переконання суду, дана обставина не свідчить про не участь у вихованні дитини матір'ю в інший проміжок часу чи у вихідні дні.
По-друге, Позивач не надав суду офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі матері у вихованні дитини. Зокрема, такими документами, наприклад, можуть бути: рішення суду про позбавлення матері батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук матері у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі матері у вихованні дитини тощо;
по-третє, свідки - працівники відділу захисту прав та інтересів дитини служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, - пояснили, серед іншого, що вони не володіють інформацією щодо того, чи бере участь мати у вихованні дитини, яка залишилася із Позивачем.
Як було зазначено вище, частиною десятою статті 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що черговість надання відпусток (у спірних правовідносинах - соціальних відпусток) визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (частина одинадцята статті 10 Закону України «Про відпустки»).
Пунктом 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері).
Згідно з частиною сьомою статті 20 Закону України «Про відпустки» додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6,7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Враховуючи вимоги п.3.18 Положення про відділ кадрів, до функцій якого належить підготовка наказів про надання відпусток прокурорам місцевих прокуратур та працівникам регіональної прокуратури у відповідності до вимог Закону України «Про відпустки», формування зведеного графіка надання відпусток, контроль за його виконанням, а також п.5.1 Положення про відділ кадрів, відповідно до якого начальник відділу роботи з кадрами відповідно до наданих йому повноважень організовує розгляд у відділі звернень працівників органів прокуратури з кадрових питань, суд дійшов висновку, що повернення заяв Позивача про надання соціальної відпустки за 2019 рік за підписом начальника відділу кадрів Відповідача 1, узгоджується із локальними документами Відповідача 1.
Отже, з огляду на вказані вище документи, що містяться в матеріалах справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача щодо визнання протиправною бездіяльність прокуратури Київської області, яка полягає у ненаданні заступнику керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Шурашкевичу Василю Миколайовичу додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів як батьку дитини ( ОСОБА_3 2016 р.н.), який виховує її без матері, є необґрунтованими, оскільки Позивач не надав суду достатніх доказів для тверджень про те, що він має статус «одинокого батька» та відповідно має право на соціальну відпустку.
Що стосується вимоги зобов'язати прокурора Київської області усунути допущені порушення прав шляхом надання у зручний для заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 час додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів як батьку дитини ( ОСОБА_3 , 2016 р.н.), який виховує її без матері, то вона є похідною від первісної. У зв'язку із відмовою у задоволенні первісної вимоги, похідна вимога також не підлягає задоволенню.
Суд не бере до уваги як докази: 1) наказ прокуратури Київської області від 08 травня 2019 року № 538вк про надання Позивачу творчої відпустки (т.1 а.с.24), 2) наказ прокуратури Київської області від 22 лютого 2019 року № 240вк про надання Позивачу додаткової оплачуваної відпустки, 3) листок непрацездатності серії АДТ № 059644 (т.1 а.с.53), 4) довідку Відповідача 1 про перебування Позивача на лікарняному (т.1 а.с.54), 5) довідку Відповідача 1 про перебування Позивача у відпустках (т.1 а.с.55),- оскільки вони не стосуються питання щодо надання соціальної відпустки Позивачу.
Крім того, суд не бере до уваги як докази рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 29.05.2019 № 166зпз-19 «Про відмову у внесенні подання про звільнення ОСОБА_1 », оскільки факт того, що Позивач виховує дитину без матері, встановлено не судом, а кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, що не узгоджується зі статтею 78 КАС України щодо звільнення від доказування та статті 94 КАС України щодо форми та змісту письмових доказів.
Більш того, як вбачається із рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 29.05.2019 № 166зпз-19 є незрозумілим на підставі чого даний орган зробив висновок про те, що Позивач виховує доньку без матері, адже рішення про розірвання шлюбу, за відсутності залучення до розгляду справи як третьої особи органу опіки і піклування та визначення місця проживання доньки, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком як і твердження вихователів дитячого садочку про те, що дитину приводить та забирає батько, мати не спілкується з вихователями, не бере участі у батьківських зборах не є безумовним доказом того, що мати не приймає участь у вихованні своєї малолітньої доньки, оскільки мати могла приймати участь у вихованні дитини в інший проміжок часу.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався Позивач як на підставу своїх вимог, а Відповідачі - заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідачів та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, а також відсутністю судових витрат, понесених відповідачами, суд не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до прокуратури Київської області (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996), прокурора Київської області Киричука Максима Юрійовича (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, од ЄДРПОУ 02909996) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання усунути допущені порушення прав відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
рішення складено у повному обсязі 17.02.2021
Суддя Панченко Н.Д.