17 лютого 2021 року м.Київ № 320/5660/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області та просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.07.2019 № 0008051303, відповідно до якого нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 264 535,27 грн та штрафні санкції у розмірі 132 367,64 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.07.2019 № 0008091303 на суму штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб 170,00 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.07.2019 № 0008061303 на суму військового збору в сумі 22 044,61 грн та штрафні санкції по цьому податку 11 022,30 грн;
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 04.07.2019 № 0008081303 на суму 31 746,96 грн;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 04.07.2019 № Ф - 0008071303.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем за результатами документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2017 по 31.12.2018 було винесено податкові повідомлення - рішення щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб, штрафні санкції по податку з доходів фізичних осіб, донарахування військового збору, а також прийнято вимогу зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Вважає, що податковим органом необґрунтовано визначено причиною декларування від'ємного значення чистого річного доходу у 2017 та 2018 роках є завищення витрат, шляхом віднесення його позивачем до їх складу амортизаційних відрахувань вартості основних засобів, придбаних до 01.01.2017.
Позивач вважає, що положеннями податкового законодавства не передбачено обмеження включення до складу витрат амортизації основних засобів, придбаних (створених) до 01.01.2017.
Позивач не погоджуються з оскаржуваними рішеннями та вважає, що вони суперечать нормам чинного законодавства України та Податковому кодексу України (надалі - ПК України).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
Також подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючими органами було встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, а саме встановлено заниження чистого оподаткованого доходу, що призвело до заниження єдиного внеску, а також військового збору, про що складено відповідний акт перевірки.
Вважає, що податкові повідомлення - рішення, вимога прийняті правомірно та на підставі документально встановлених порушень, які визначені податковим законодавством.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 10.12.2019 було проведено заміну відповідача, а саме Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби України в Київській області
За згодою сторін 04.02.2020 підготовче провадження було закрито та призначено судовий розгляд справи по суті.
05.03.2020 за клопотанням учасників справи розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця, про що свідчить відповідний запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця (номер запису 2 339 001 0001 001695 від 30.03.1995).
За перевіряємий період, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснював такі види підприємницької діяльності: (КВЕД 49.41) вантажний автомобільний транспорт (основний); (КВЕД 46.73) оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; (КВЕД 46.90), неспеціалізована оптова торгівля; (КВЕД 68.20); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; (КВЕД 77.12) надання в оренду вантажних автомобілів; (КВЕД 77.39) надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.
Крім того, для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 використовував власне майно, а саме нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель, адміністративний корпус та склади за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право на власність від 26.12.2011, що зареєстровано на фізичну особу - ОСОБА_1 ) та вантажні автомобілі марки VOLVO (10 одиниць та причепи до них).
Як вбачається з матеріалів справи на підставі п. 77.1 ст. 77 ПК України, направлення від 14.05.2019 № 1233 та № 1232 та згідно плану графіку - проведення документальних планових виїзних перевірко було проведено документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2017 по 31.12.2018.
За результатими проведеної перевірки був складений акт від 10.06.2019 № 470/10-36-13-03-/ НОМЕР_1 , у якому відображено порушення, що встановленні під час перевірки, а саме:
п.п. „а" п. 177.10 ст. 177 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, п.п. 8, п.п. 9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за № 1686/24218, в частині включення суми амортизаційних відрахувань з вартості основних засобів придбаних до 01.01.2017 в сумі 353 852,88 грн, в тому числі 176 926,44 грн за 2017 рік та 176 926,44 грн за 2018 рік в графу 7 «Інші витрати» книги обліку доходів і витрат;
п. 167.1 ст. 167, п. 177.1 ст. 177, п. 177.2 ст. 177, п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177, п.п. 1 п. 3 розд. IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI в частині заниження чистого оподатковуваного доходу всього в сумі 1 469 640,41 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 479 398,03 грн, та за 2018 рік в сумі 990 242,38 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 264 535,27 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 86 291,64 грн та за 2018 рік в сумі 178 243,62 грн;
абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в частині заниження чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2017, по 31.12.2018 на загальну суму 1 034 253,85 грн (з урахуванням максимальної величини), в тому числі за 2017 рік - 408 789,85 грн та за 2018 рік - 625 464,00 грн, що призвело до заниження єдиного внеску у загальній сумі 227 535,89 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 89 933,81 грн та за 2018 року у сумі 137 602,08 грн;
п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 1 469 640,41 грн без податку на додану вартість, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 22 044,61 грн, в тому числі 7 190,97 за 2017 рік та 14 853,64 за 2018 рік;
п. 63.3 ст. 63 ПК України в частині не подання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-01111 щодо внесення даних про об'єкти, які пов'язані з оподаткуванням.
На підставі акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 04.07.2019 № 0008051303, відповідно до якого нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 264 535,27 грн та штрафні санкції у розмірі 132 367,64 грн, від 04.07.2019 № 0008091303 на суму штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб 170,00 грн, від 04.07.2019 № 0008061303 на суму військового збору в сумі 22 044,61 грн та штрафні санкції по цьому податку 11 022,30 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 04.07.2019 № 0008081303 на суму 31 746,96 грн, а також прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 04.07.2019 № Ф - 0008071303.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями та вимогою позивач звернувся до суду з даним позов.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з таких міркувань.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Відповідно до пп. 16.1.2 та пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у ст. 177 розділу ІV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України.
Так, відповідно до п. 177.1 та п. 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пп. 177.3.1 п. 177.3 ст. 177 ПК України не включаються до доходу фізичної особи-підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
З висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 вбачається, що фізичній особі-підприємцю дозволено формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Отже, аналізуючи наведені вище норми можна зробити висновок, що для врахування фізичною особою-підприємцем витрат при обчисленні об?єкта оподаткування необхідно доведення безпосередньо зв?язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов?язковість ведення і зберігання яких передбачена законодавством.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 затверджено Форму та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок № 481).
Відповідно до п. 5 Порядку № 481 записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Пунктом 6 Порядку № 481 визначено, що у графі 2 книги відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та /або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 9 визначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8).
Відповідно до п. 7 Порядку № 481 фізичні особи-підприємці, зареєстровані як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт та послуг).
Пунктом 9 Порядку № 481 передбачено, що дані книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи».
Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки, податковим органом було встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, ФОП ОСОБА_1 завищено витрати пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 353 852,88 грн, в тому числі 176 926,44 грн, за 2017 рік та 176 926,44 грн за 2018 рік, а саме віднесення до складу витрат амортизаційні відрахування з вартості основних засобів придбаних до 01.01.2017 в сумі 353 852,88 грн, в тому числі 176 926,44 грн за 2017 рік та 176 926,44 грн за 2018 рік (комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 та обладнання).
В обґрунтування встановленого, зазначає, що з 01.01.2017 Законом України від 21.12.2016 № 1797-УШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни, зокрема до ст. 177 ПК України від 02.12.2010 № 2755- VI зі змінами та доповненнями.
Згідно з н.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України (в редакції, що змінена) фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Відповідно до п.п. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 ПК України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів).
Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів (п.п. 177.4.9 п. 177.4 ст. 177 ПК України).
Підпунктом 177.4.9 п. 177.4 ст. 177 ПК України поширюється виключно на об'єкти основних засобів та нематеріальних активів, витрати на придбання чи самостійне виготовлення яких підтверджені документально.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями податкового органу, оскільки до прийняття змін до ПК України, включення витрат по нарахуванню амортизації основних засобів до складу витрат підприємницької діяльності було визначено п. 138.1 138 ПК України, а саме витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПК України.
До складу інших витрат відповідно до п. "в" п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація.
Відповідно до п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 144-148 ПК України, з урахуванням п.п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначному ст. 144-146 ПК України, та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань.
Правильність формування витрат з урахуванням амортизації, яку здійснює позивача також підтверджується судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/1268/15, яке набрало законної сили 01.10.2015.
Зокрема в межах розгляду даної справи судами було встановлено, що для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 використовуються нерухоме майно - комплекс нежитлових споруд - адміністративна будівля та склади за адресою: АДРЕСА_1 , збудовані та введені в експлуатацію в період здійснення підприємницької діяльності (свідоцтво на право власності від 26.11.2011). Нарахування у 2012-2013 роках амортизації на основні засоби ФОП ОСОБА_1 , що використовуються в підприємницькій діяльності, підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 10, 13, документами на придбання основних засобів.
Тапкож встановлено, що у позивача ведеться бухгалтерський облік з застосуванням програмного забезпечення « 1-С Бухгалтерія». Перелік основних засобів, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності ведеться в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 10 «Основні засоби». Нарахування амортизації відображається в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 13 «Нарахування зносу необоротних активів»; при введенні в експлуатацію оформлюється типова форма по обліку основних засобів № ОС Щорічно, перед складанням звітності, проводиться інвентаризація основних засобів, яка оформлюється відповідним актом, що підтверджується матеріалами справи; облік у ФОП ОСОБА_1 ведеться з використанням комп'ютера, на вимогу уповноважених органів виготовляються копії первинних документів та облікових регістрів у відповідності до п. 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.
Таким чином, даними судовими рішеннями підтверджується правомірність нарахування позивачем амортизаційних відрахувань та включення їх до складу витрат господарської діяльності, що в повній мірі відповідає вимогам чинного податкового законодавства до 01.01.2017.
Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановленні рішеннями суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, суд вважає за необхідно вказати, що на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.03.2007, (свідоцтво про право власності від 26.12.2011) ОСОБА_1 належить комплекс нежитлових будівель: адміністративний корпус А, загальна площа, 423,2 кв.м; склад В, загальна площа 414,0 кв.м; склад Г, загальна площа 916,4 кв.м; огорожа 3-5, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Наказом ФОП ОСОБА_1 від 31.03.2011 № 31/03-03, згідно акта приймання- передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.03.2011, було введено в експлуатацію основний засіб - комплекс вищезазначених нежитлових будівель та споруд, встановлено строк корисного використання - 20 років, норму амортизації 5 % на рік, балансовою вартістю 3 498 527 грн (з урахуванням зносу від суми експертної оцінки від 10.05.2007).
Згідно договору купівлі-продажу від 18.11.2015, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 , а також акту приймання-передачі товару від 27.11.2015, ФОП ОСОБА_1 набув у власність агрегат АВМ - 0.65, що має наступні характеристики: дробильний комплекс; циклон пасивний та 2 дробильні установки; примусова тяга: витяжка; вентилятор транспортер; стрічковий транспортер; сушильний комплекс.
Наказом від 30.12.2015 № 30/12-1503, згідно акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.12.2015 було введено в експлуатацію основний засіб агрегат АВМ - 0.65, встановлено строк корисного використання 5 років, призначення для виробництва пелет (паливних гранул).
Документи, що підтверджують факт набуття у власність вищевказаних основних засобів, введення їх в експлуатацію, а також використання їх в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 надані позивачем під час розгляду справи.
Відтак документальне підтвердження обліковування та використання у своїй господарській діяльності, нерухомого майна та інших основних засобів дають законну підставу в порядку ст. 177.4.6 ПК України включити до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування, в тому числі витрат на придбання основних засобів та нематеріальних активів, а також витрат на самостійне виготовлення основних засобів.
Щодо висновку податкового органу стосовно порушення Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 556), в частині невірного визначення суми чистого оподаткованого доходу в розрізі видів діяльності, суд зазначає наступне.
Пунктами 1, 9 Порядку № 481 передбачено, що відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п.178.6 ст. 178 розділу IV ПК України) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Відповідно до розділу IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 556) значення граф 5-8 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці згідно з п. 177.10 ст. 177 розділу IV ПК України; у графі 9 - сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується за такою формулою: графа 4 - графа 5 - графа 6 - графа 7 - графа 8.
Відповідно до ст. 177.9 ПК України оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом. Відповідно до ст. 177.2 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Так, перевіркою підтверджено правильність визначення витрат, річна сума витрат, яка відображена в Книзі доходів і витрат за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за рік 2017, 2018 документально підтверджено перевіркою, відхилення тільки на суму 353 852,88 грн на суму амортизаційних відрахувань, які суд вважає правомірними.
Стосовно правомірності висновків акта перевірки щодо порушення позивачем норм п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, що призвело до заниження військового збору та винесення податкового повідомлення-рішення від 04.07.2019 № 0008061303, суд зазначає наступне.
Підпунктом 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками військового збору є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.
Так, нормами п. 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Положеннями п. 164.1 ст. 164 ПК України зокрема встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.
Підпунктом. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з акту від 10.06.2019 № 470/10-36-13-03-/2248914792 нарахування збору обґрунтовано виключно донарахуванням чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на суму 22 044,61 грн. на суму 1 469 640,41 грн без податку на додану вартість, а підстави нарахування грошового зобов'язання зі сплати військового збору та докази, які б підтверджували такі підстави відповідачем не зазначені.
Аналізуючи норми податкового законодавства та дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2019 № 0008061303 є похідною від вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2019 № 0008051303 та № 0008091303, оскільки база оподаткування для нарахування військового збору є тотожною базі для нарахування податку на доходи фізичних осіб.
З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки відповідача про заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності платником податків за період роботи з 2017 по 2018, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 04.07.2019 № 0008061303 є протиправним.
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 04.07.2019 № 0008081303 на суму 31 746,96 грн;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 04.07.2019 № Ф - 0008071303.
Щодо порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
Згідно з п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: в тому числі, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), а також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
В силу норм ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пп. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Тобто, для фізичних осіб-підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума чистого доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід, та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої п. 4 ст. 1 Закону № 2464.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 7 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з ч. 5 ст. 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно ч. 2 - 4 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено чистий оподаткований дохід за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 1 034 253,85 грн (з урахуванням максимальної величини), в тому числі за 2017 рік - 408 789,85 грн та за 2018 рік - 625 464,00 грн, що призвело до заниження єдиного внеску у загальній сумі 227 535,89 грн, у тому числі за 2017 року у сумі 89 933,81 грн та за 2018 року у сумі 137 602,08 грн.
Однак з акту, складеного контролюючим органом вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2019 № Ф - 0008071303 та рішення про застосування штрафних санкцій за своєчасну сплату єдиного внеску від 04.07.2019 № 0008081303 прийняті відповідачем та обґрунтовані лише висновком про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 1 469 640,41 грн, а посилання на первинні документи, які б підтверджували несвоєчасну сплату позивачем грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску чи заниження суми доходу від здійснення підприємницької діяльності відсутні.
З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки відповідача про заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який розраховується єдиний внесок є необґрунтованими, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2019 № Ф - 0008071303 та рішення про застосування штрафних санкцій за своєчасну сплату єдиного внеску від 04.07.2019 № 0008081303 є протиправними.
У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України суд вказує, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
За змістом п. 49 вказаного рішення збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки на умовах, передбачених законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Щодо висновку експерта від 25.11.2019 № 12, який зроблено на замовлення ФОП ОСОБА_1 у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги, що прийнятті на підставі акту перевірки від 10.06.2019 № 470/10-36-13-03-/ НОМЕР_1 , суд не приймає до відома, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 101 КАС України).
Згідно з ч. 6 ст. 104 КАС України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Однак, вказаний висновок не містить інформації щодо попередження експерта, що проводив вказану вище експертизу про кримінальну відповідальність, що ставить під сумнів висновки зазначеної експертизи.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.07.2019 № 0008051303, № 0008091303, № 0008061303, вимоги про сплату боргу від 04.07.2019 № Ф - 0008071303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.07.2019 № 0008081303.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 6 893,22 грн (платіжне доручення № 1176 від 27.09.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 04.07.2019 № 0008051303, відповідно до якого нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 264 535,27 грн та штрафні санкції у розмірі 132 367,64 грн, від 04.07.2019 № 0008091303 на суму штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб 170,00 грн, від 04.07.2019 № 0008061303 на суму військового збору в сумі 22 044,61 грн, а також рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 04.07.2019 № 0008081303 на суму 31 746,96 грн та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 04.07.2019 № Ф - 0008071303.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 6 893,22 (шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 22 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.