22 грудня 2010 р. Справа № 2-а-5039/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Бажуков А.К.
відповідача : Довженко О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії
до: Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області
про: визнання неправомірною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо визнання протиправною та скасування постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана постанова № 2-15/218 від 05.11.10 року про передачу матеріалів виконавчого провадження винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки сторони виконавчого провадження про винесення даної постанови не повідомлялись, що є порушенням ч.2 ст.20-1 Закону України "Про виконавче провадження", та відповідно порушенням законних прав учасників виконавчого провадження. Крім того, що оскаржувана постанова була винесена 05.11.2010 року, проте про існування та зміст оскаржуваної постанови банк дізнався лише 29.11.2010 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 8). Вказане унеможливило подати скаргу з дотриманням термінів передбачених ст. 85 Закону України “Про виконавче провадження”.
За вказаних обставин позивач звернувся до суду 06 грудня 2010 року з вимогами:
- поновити термін для подання адміністративного позову на дії посадових осіб підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області;
- визнати неправомірною та скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 05.11.2010 року про передачу матеріалів виконавчого провадження.
Крім того в позовних вимогах міститься вимога застосувати заходи для забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони відповідачу та Вінницькій філії ТОВ "Торговий дім" проводити будь які дії, спрямовані на організацію продажу автомобіля. Однак в судовому засіданні представник позивача відкликав дану вимогу.
У зв'язку з викладеним, позивач просить визнати неправомірною та скасувати постанову № 2-15/218 від 05.11.10 року про передачу матеріалів виконавчого провадження.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав зазначивши, що постанова начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Макушинської К.С. від 05.11.2010 року про передачу матеріалів виконавчого провадження винесена у спосіб, на підставах та у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши подані сторонами документи, матеріали виконавчого провадження, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконанні в відділі державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 20010539 з примусового виконання виконавчого напису, виданого 10.06.2010 року приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Дібровою Л.О. про звернення стягнення на заставне майно на суму 15372,30 дол. США та 1700 грн.
05 листопада 2010 року начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області прийнято рішення про передачу відповідно до Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 38/5 від 17.05.2004 року на виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області матеріалів виконавчого провадження № 20010539 з примусового виконання виконавчого напису, виданого 10.06.2010 року приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Дібровою Л.О. про звернення стягнення на заставне майно на суму 15372,30 дол. США та 1700 грн. Дана постанова була направлена лише начальнику відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Шуляку В.О.
10 листопада 2010 року на виконання постанови від 05.11.2010 року заступником начальника відділу ДВС Липовецького РУЮ Кліщевським С.А. прийнято відповідну постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження. Копія даної постанова не була направлена сторонам виконавчого провадження, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутній супровідний про направлення. Також 10 листопада 2010 між заступником начальника Липовецького районного управління юстиції начальника відділу державної виконавчої служби та старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області складено акт приймання-передавання матеріалів виконавчого провадження.
12 листопада 2010 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Довженком О.Д. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження, та копія даної постанови направлена сторонам виконавчого провадження.
Позивач вказує на неправомірні дії відповідача, оскільки постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження не вмотивована, крім того не була надіслана сторонам виконавчого провадження, що в судовому засіданні не заперечувалось відповідачем.
Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
В силу положень статті 1 даного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці) (частина друга статті 2 Закону України “Про виконавче провадження”).
Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Водночас, стаття 7 Закону встановлює гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Зокрема, ч.6 ст.20 Закону порядок передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого встановлюється Міністерством юстиції України.
Відповідно до положень ст. 20-1 Закону в установленому Міністерством юстиції України порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції можуть передаватися інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби. Про прийняття до виконання виконавчого провадження або передачу виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого провадження.
Наказом Міністерства юстиції України № 38/5 від 17.05.2004 року затверджено Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого (далі Порядок).
Відповідно до п.2.2 даного Порядку посадова особа про передачу матеріалів виконавчого провадження виносить вмотивовану постанову. У постанові зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, визначаються особи, на яких покладаються обов'язки щодо передачі та прийняття матеріалів виконавчого провадження, встановлюються спосіб та строки передачі та зазначається, у якій частині рішення виконане до моменту його передачі.
В даному випадку, начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Макушинською К.С. при прийнятті рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження від 05.11.2010 року єдиною мотивацією є " з метою належного та вчасного виконання виконавчого документа".
З документів, наявних в матеріалах справи, та на які посилається представник відповідача, заперечуючи проти позову, не вбачається можливим встановлення факту не належного та несвоєчасного вчинення виконавчих дій з боку ВДВС Липовецького районного управління юстиції. А тому не було жодних підстав для передачі матеріалів виконавчого провадження з зазначеною в постанові мотивацією.
Крім того, законодавством про виконавче провадження визначено інформацію, яка має бути доведена державним виконавцем до сторін виконавчого провадження. Однак, в порушення вимог ст. 20-1 Закону відповідачем не вжито заходів для ознайомлення сторін виконавчого провадження з оскаржуваною постановою від 05.11.2010 року.
Для виконання своїх повноважень державний виконавець наділений певним обсягом процесуальних прав та обов'язків, основні з яких визначені ст.5 Закону України "Про виконавче провадження і конкретизовані іншими нормами цього Закону.
При цьому повноваження державним виконавцем мають здійснюватися лише в межах виконавчого провадження і у точній відповідності до закону, щоб не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.
Разом з тим, враховуючи принципи адміністративної юстиції, визначені ч. 3 ст. 2 КАС України прийняття рішення, вчинення дій повинне відбуватися з дотриманням принципу рівності перед законом. Суб'єкт владних повноважень повинен забезпечувати дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) - цей критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу у публічно-правових відносинах, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень.
Суд вважає, що приймаючи постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області не зазначено мотивацію передачі, а відтак суд приходить до висновку, що спірна постанова винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 вказаної статті, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем при винесенні постанови від 05.11.2010 року про передачу матеріалів виконавчого провадження не дотримані, у зв'язку з чим позовні вимоги, в частині скасування постанови підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Проте, в ч. 3 ст.99 КАС України, встановлено, що цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом, що не заперечується представником відповідача, постанова начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області не була направлена на адресу стягувача, а стала відома лише 29.11.2010 року. Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права 29.11.2010 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач звернувся в межах строку звернення до адміністративного суду.
Так, у відповідності до вимог ст. 71 ч. КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначалось вище, за правилами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі вищевикладеного, оскільки зворотного відповідачем, в порушення вимог ст.71 КАС України, не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості своїх дій, суд вважає, що відповідач -Підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області не довів, що діяв добросовісно, враховуючи усі обставини спірних правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 05.11.2010 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області № 2-15/218 від 05.11.2010 про передачу матеріалів виконавчого провадження № 20010539
Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії витрати повязані зі сплатою судового збору в сумі 3 грн.40 коп ( сплаченого згідно платіжного доручення № 2662054 від 06.12.10р.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 27.12.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна
22.12.2010