16.02.2021 Справа № 912/108/20
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віра Вікторія" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2020 у справі №912/108/20 (суддя Коваленко Н.М., повне рішення складено 05.10.2020)
за позовом Приватного підприємства "Престиж Сервіс", м. Одеса
до Фермерського господарства "Віра Вікторія", с. Миролюбівка, Маловисківського району, Кіровоградської області
про стягнення 200 367,26 грн.
- рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2020 у справі №912/108/20 позовні вимоги Приватного підприємства (далі-ПП) "Престиж Сервіс" задоволено частково, з Фермерського господарства (далі-ФГ) "Віра Вікторія" на користь позивача стягнуто 24 177 грн 36 коп. пені та 173 414 грн 12 коп. штрафу, в решті в позові відмовлено;
- приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з обставин часткової непоставки відповідачем позивачу оплаченого товару у строк, передбачений договором купівлі-продажу №0208/01 х від 02.08.2019;
- при відмові в задоволенні решти позовних вимог господарським судом зазначено, що три проценти річних та втрати від інфляції нараховуються лише за невиконання грошового зобов'язання, а непоставка товару у строк, встановлений договором є негрошовим зобов'язанням;
- не погодившись з прийнятим рішенням, ФГ "Віра Вікторія" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне дослідження доказів, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права просить це рішення скасувати та закрити провадження у справі;
- апеляційна скарга мотивована тим, що:
суд відмовив відповідачу в задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву на позов та відкладення судового засідання на іншу дату внаслідок хвороби голови ФГ "Віра Вікторія" та неможливості виконання своїх процесуальних обов'язків;
при винесенні рішення суд не дослідив товарно-транспорту накладну № 042623 від 01.12.2019, лист за підписом директора ПП "Престиж Сервіс" Кіпєра І.Б. за вих. № 11/04 від 10.04.2020, який надійшов на адресу ФГ "Віра Вікторія", які також підтверджують факти виконання відповідачем передбачених договором умов, неправильно визначився з характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягав застосуванню, зокрема ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України;
ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2020 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання на іншу дату, а також відмовлено в задоволенні іншої заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату, поданої представником відповідача 05.10.2020, чим порушено передбачені законом його права як відповідача по справі, оскільки вказана справа розглядається судом починаючи з 15.01.2020 та без ознайомлення з її матеріалами представник відповідача не має можливості належним чином здійснювати свої повноваження та подавати суду докази;
судом не враховано, що відповідач повністю виконав умови договору купівлі- продажу №0208/01 х від 02.08.2019, тому що відповідно до платіжних доручень №188 від 17.03.2020, №2 від 20.01.2020 та № 195 від 20.03.2020 на розрахунковий рахунок позивача перераховано грошові кошти за непоставлений товар на загальну суму 346 828 грн 33 коп., що підтверджує факт повного розрахунку з позивачем у даній справі відповідно до договору;
- 11.12.2020 відповідачем надані додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені, оскільки та обставина, що за умовами договору у разі непоставки або несвоєчасної поставки товару, покупець має право нарахувати та стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного продавцем зобов'язання за кожен день прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням, стосовно неправомірності задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 173 414 грн 12 коп. відповідач зазначає, що основне його зобов'язання складало 346 828 грн 23 коп., а загальна сума нарахованих позивачем штрафних санкцій склала 200 020 грн 43 коп., у зв'язку з чим вбачається очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу та пені, при цьому наслідки невиконання боржником зобов'язання є більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;
- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, про розгляд справи господарським судом позивач повідомлений належним чином.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відмовлено в задоволенні заяви ФГ "Віра Вікторія" про зупинення дії рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2020 та про скасування наказу Господарського суду Кіровоградської області від 02.11.2020 у справі № 912/108/20.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою ФГ "Віра Вікторія", ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2019 між ПП "Престиж Сервіс" (покупцем) та ФГ "Віра Вікторія" (продавцем) укладено договір купівлі-продажу №0208/01 х (а.с. 15-16 т.1), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати належний йому товар у власність покупцеві у майбутньому, у визначені договором строки, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на визначених умовах.
Пунктами 2.1., 2.2. договору визначено найменування товару - кукурудза та загальну кількість товару, яка становить 225 т.
Відповідно до п. 3.1. договору продавець зобов'язався також передати товар покупцю у повному обсязі в термін до 01.10.2019 року. Місце передачі товару: Черкаська обл., м.Христинівка вул. Ювілейна, 20.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що покупець надає продавцю попередню оплату в сумі 900 000,00 грн.
Підпунктом 5.1.5. договору передбачено, що продавець зобов'язується передати засобами факсимільного зв'язку або по електронній пошті наступні документи, зокрема рахунок - фактуру та підписаний договір.
Відповідальність сторін визначена розділом 6 договору.
Згідно п. 6.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 6.4. договору у разі невиконання продавцем обов'язку щодо передачі товару, передбаченого п.3.1. договору, останній зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно п. 6.5. договору у разі непоставки або несвоєчасної поставки товару за договором продавець несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного продавцем зобов'язання за кожний день прострочення.
Пункт 6.7. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 05.09.2019) передбачає, що у разі відмови продавця від обов'язку щодо передачі покупцеві товару згідно п.2.1. договору продавець зобов'язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 50 процентів від суми попередньої оплати, передбаченої п.4.3. договору.
В п. 7.1. договору сторонами узгоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині зобов'язань за договором, які є невиконаними на вказану дату, - до повного виконання сторонами цих зобов'язань за договором.
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
05.09.2019 між ПП "Престиж Сервіс" та ФГ "Віра Вікторія" укладено додаткову угоду №1 до договору №0208/01 х купівлі-продажу від 02.08.2019 (а.с. 17 т.1), на підставі якої внесено зміни до п.3.1. договору шляхом викладення в новій редакції, а саме: "продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі в термін до 15 жовтня 2019 року. Місце передачі товару: Черкаська обл., м. Христинівка вул. Ювілейна, 20."
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання.
02.08.2019 ФГ "Віра Вікторія" виставило ПП "Престиж Сервіс" рахунок - фактуру №12 для оплати 900000,00 грн за кукурудзу 225,000000 т, ціна - 3333,33 грн, сума всього 750000 грн 00 коп. (а.с. 18 т.1).
На виконання умов договору ПП "Престиж Сервіс" перерахувало попередню оплату в сумі 900000,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 110845 від 02.08.2019 із призначенням платежу: "за кукурудзу зг рах№12 від 02.08.2019 ПДВ 20% 150000,00 грн ". (а.с.19 т.1).
В період із 17.09.2019 по 29.10.2019 ФГ "Віра Вікторія" здійснило поставку підприємству товару у кількості 194,383 т на загальну суму 553 171 грн 77 коп, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних (а.с. 20-28 т.1), а саме:
- накладної №23 від 17.09.2019, найменування товару - кукурудза, кількість - 9,030007 т, загальна сума 21 081 грн 89 коп.;
- накладної №32 від 02.10.2019, найменування товару - кукурудза, кількість - 10,971731т, загальна сума 28 318 грн 00 коп.;
- накладної №33 від 03.10.2019, найменування товару - кукурудза, кількість - 42,634051т, загальна сума 126 441 грн 00 коп;
- накладної №34 від 06.10.2019, найменування товару - кукурудза, кількість - 13,398991т, загальна сума 38 569 грн 00 коп.;
- накладної №37 від 07.10.2019, найменування товару - кукурудза, кількість - 14,331989т, загальна сума 44 415 грн 70 коп.;
- накладної №38 від 12.10.2019, найменування товару - кукурудза, кількість - 28,886962т, загальна сума 83 326 грн 18 коп.;
- накладної №39 від 14.10.2019, найменування товару - кукурудза, кількість - 25,484021т, загальна сума 74890 грн 00 коп.;
- накладної №44 від 24.10.2019, найменування товару - кукурудза, кількість - 28,617013т, загальна сума 87 407 грн 00 коп.;
- накладної №45 від 29.10.2019, найменування товару - кукурудза, кількість - 21,028012т, загальна сума 48 723 грн 00 коп.
Посилаючись на неналежне виконання господарством зобов'язань в частині своєчасної поставки товару та на обставини по неповерненню ним відповідної суми попередньої оплати, ПП "Престиж Сервіс" звернулося із вказаним позовом до суду та разом із стягненням суми попередньої оплати просило стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 346 грн 83 коп., три проценти річних в сумі 2423 грн 35 коп., пеню в сумі 24182 грн 96коп. та 50 процентів штрафу в сумі 173 414 грн 12 коп.
Матеріали справи свідчать про те, що після звернення позивача до суду, відповідачем сплачено 20.01.2020 - 50 000 грн та 17.03.2020 - 296 828 грн 23 коп., всього 346 828 грн 23коп., що складає суму попередньої оплати згідно з договором купівлі-продажу №0208/01х від 02.08.2019 та не спростовується відповідачем.
За наслідками розгляду позовної заяви ПП "Престиж Сервіс" та заяви про уточнення позовних вимог господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту наведеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2019 у справі №911/1958/18.
Відповідно позивачем обрано належну форму звернення з позовом до суду із вимогою до відповідача про повернення попередньої оплати.
Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат за листопад 2019 в сумі 346грн 83коп., трьох процентів річних за період із 16.10.2019 по 08.01.2020 в сумі 2423грн35коп., пені за період із 16.10.2019 по 08.01.2020 в сумі 24182 грн 96 коп та 50 процентів штрафу в сумі 173414 грн 12 коп., колегія суддів зазначає наступне.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 0208/01 х від 02.08.2019 в частині своєчасної та повної поставки товару і ненадання ним належних доказів, які б спростовували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для нарахування пені та штрафу за непоставку товару у строк, узгоджений сторонами.
При здійсненні апеляційним господарським судом перевірки розрахунку позивача встановлено, що пеня за період із 16.10.2019 по 08.01.2020 складає 24 177 грн 36 коп., а не 24 182 грн 96 коп. як розраховано позивачем, у зв'язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив частково позовні вимоги у відповідній частині.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Штраф в сумі 173 414 грн 12 коп. позивачем розраховано вірно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано три проценти річних за період з 16.10.2019 по 08.01.2020 в сумі 2 423 грн 35 коп. та втрати від інфляції за листопад 2019 в сумі 346 грн 83 коп.
Проте у ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто три проценти річних та втрати від інфляції нараховуються лише за невиконання грошового зобов'язання, а непоставка товару у строк є негрошовим зобов'язанням.
Крім того, підтвердженою належними доказами вимогою про повернення попередньої оплати є лише позов у даній справі, який подано до суду 13.01.2020 і лише у разі прострочення виконання зобов'язання щодо повернення попередньої оплати виникає право нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимога про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат заявлена безпідставно.
Доводи скаржника про порушення господарським судом прав господарства внаслідок ненадання йому можливості подати докази у справі безпосередньо до суду, ненадання доказам правової оцінки та відмови господарським судом в задоволенні декількох заяв про відкладення судових засідань господарським судом не прийняті до уваги з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При цьому в розумінні положень ч. 5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 03.02.2020 відкрито позовне провадження у справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з моменту вручення зазначеної ухвали, попереджено про наслідки ненадання відзиву.
Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 06.02.2020, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.75 т.1).
З моменту відкриття провадження у справі відповідач не надавав суду першої інстанції будь-яких письмових документів та доказів, в тому числі відзиву на позовну заяву, усних пояснень, оскільки в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, не обґрунтував поважності причин або об'єктивних обставин, які б перешкоджали та унеможливлювали вчасно подати до суду відзив на позовну заяву у строки, встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що представником відповідача неодноразово подавались до суду заяви про відкладення судових засідань на іншу дату у зв'язку з його неможливістю взяти участь у розгляді даної справи з підстав участі в судовому засіданні в іншій справі.
Між тим, суд першої інстанції в ухвалах від 22.07.2020 та від 13.08.2020 зазначав, що явка учасників справи в судові засідання не визнавалась обов'язковою.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У даному випадку, обставини щодо неможливості розгляду справи за відсутності представника скаржником не доведені.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі № 912/2528/17.
Враховуючи викладені обставини, зокрема, необов'язковість явки представників сторін в судове засідання, неодноразове відкладення судом розгляду даної справи, з урахуванням того, що розгляд позовної заяви обмежений процесуальними строками, а відкладення справи призведе лише до необгрунтованого затягування її розгляду, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо можливості розгляду даної справи за наявними у справі матеріалами за відсутності представника відповідача.
Щодо додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги, поданих скаржником після відкриття апеляційного провадження, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку, на апеляційне оскарження.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Звернення скаржника з додатковими письмовими поясненнями до апеляційної скарги відбулося поза межами строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.
За таких обставин безумовним наслідком розгляду судом по суті таких доповнень (змін) до скарги з прийняттям відповідного судового рішення (відмови у задоволенні або задоволення скарги) буде порушення встановленого статтею 13 ГПК України принципу змагальності сторін та передбачених пунктом 3 частини 1 статті 42 цього Кодексу процесуальних прав інших учасників провадження у справі.
Таким чином, в межах судового провадження, порушеного за апеляційного скаргою ФГ "Віра Вікторія", підлягають тільки доводи та вимоги відповідача, викладені у первинно поданій ним апеляційній скарзі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 266 Кодексу, колегія суддів приходить до висновку, що подані скаржником додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги не можуть бути прийняті до розгляду і через пропуск строку для їх подання.
Щодо доводів скаржника про недослідження товарно-транспортної накладної №042623 від 01.12.2019, листа за підписом директора ПП "Престиж Сервіс" Кіпєра І.Б. за вих. № 11/04 від 10.04.2020, колегія суддів зазначає, що такі документи подані відповідачем вже до суду апеляційної інстанції, відповідно вони не могли бути досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; до відзиву додаються, в тому числі, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Частиною 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним відзивом, і саме на відповідача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з відзивом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі судом апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
При цьому, приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи, зокрема, відповідачем доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи (у даному випадку - відповідач) повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
В обґрунтування подання до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме товарно-транспортної накладної № 042623 від 01.12.2019 та листа за підписом директора ПП "Престиж Сервіс" Кіпєра І.Б. за вих. № 11/04 від 10.04.2020, скаржником не доведено обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, які б об'єктивно не залежали від нього.
Інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Кіровоградської області та спростовуються наведеними вище висновками апеляційного суду.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2020 у справі №912/108/20 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ФГ "Віра Вікторія" необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2020 у справі №912/108/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- повна постанова складена 16.02.2021
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М.Кощеєв
Суддя О.В.Чус