04.02.2021 Справа № 904/27/20
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бендерського Ігора Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 у справі №904/27/20 (суддя Петренко І.В.)
за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
до фізичної особи-підприємця Бендерського Ігора Олександровича, м. Дніпро
про стягнення 286 157 грн 69 коп.
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 у справі №904/27/20 позов Дніпропетровської місцевої прокуратури №2, пред"явлений в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено, з фізичної особи-підприємця Бендерського Ігора Олександровича на користь Державного бюджету України стягнуто 286157грн69коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів під час перевірки цього засобу працівниками Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, щодо ненадання відповідачем доказів на спростування факту перевищення, а також щодо наявності підстав для відхилення заперечень відповідача по усуненню перевищення з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про розвантаження саме спірного вантажу;
- не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Бендерський І.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову;
- у поданій скарзі йдеться про те, що Державна служба України з безпеки на транспорті має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом, однак, не скористалася відповідним правом, при цьому строк звернення до суду не вичерпано, у зв"язку з чим, у прокурора були відсутні підстави звернення до господарського суду і даний позов слід залишити без розгляду, про безпідставне відхилення господарським судом доказів відповідача щодо розвантаження автомобіля, на підтвердження відповідних обставин відповідачем було надано до суду первинну документацію, про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю автомобіля відповідача та причепа, водій не був ознайомлений з показами автомобільних вагів, в процесі зважування перевіряючи не надалі водію документи, які посвідчують повірку вагів, на вимогу водія перевіряючи особи не представили копію акта перевищення, розрахунку плати за проїзд, результатів зважування, а повідомили, що відповідні копії будуть надіслані поштою на юридичну адресу перевізника, в подальшому автомобіль було зупинено у м.Кропивницькому, зернові культури перезавантажено з автомобіля, який проходив перевірку в інший вантажний автомобіль, про те, що при розрахунку розміру плати за проїзд, наведеного у позові, позивачем розраховано суму відстаней перевезення за пройдену частину маршруту від м.Дніпро до м.Кропивницького та частину, яку перевізник мав намір проїхати з м.Кропивницького до с.Степанівка Вінницької області - 548км, однак автомобіль відповідача проїхав лише відстань від м.Дніпро до м.Кропивницького, що становить 247км, з урахуванням подальшого перевантаження автомобіля за 301км плата нарахована безпідставно, про те, що п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю визначено альтернативу проведення нарахування плати, однак позивачем розраховано суму плати за проїзд за суму пройденого маршруту та частину маршруту, яку перевізник, начебто, мав намір проїхати, а також про численні порушення співробітниками Укртрансбезпеки названого вище Порядку, які свідчать про використання зважувального обладнання, яке на момент здійснення габарино-вагового контролю не пройшло метрологічну атестацію, автомобіль після переваження не був доставлений для зберігання на спеціальний майданчик, або тимчасово затриманий;
- прокурор вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що Державна служба України з безпеки на транспорті тривалий час не звертається до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Бендерського І.А. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, що підтверджується листами від 04.09 та 09.12.2019, вказане свідчить про неналежне здійснення суб"єктом владних повноважень своїх функцій та обумовлює виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, на те, що при здійсненні розрахунку відстані Управлінням Укртрансбезпеки взято до уваги відомості товарно-транспортної накладної від 23.04.2019 та розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, яку перевізник підприємця мав намір проїхати, фізична особа-підприємець Бендерський І.О. не звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також на те, що перевізником перезавантаження транспортного засобу з метою приведення вагових параметрів не здійснювалося, подальший рух транспортного засобу перевізник не припинив;
- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Бендерського І.О. про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 286157грн 69коп..
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що 24.04.2019 при проведенні рейдової перевірки у пункті пл.ГВК у Кіровоградській області а/д М-12716+405 м представниками Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області проведено зважування автомобіля (тягача) марки RENAULT модель MAGNUM 440.18.Т з державним номером НОМЕР_1 , причіп (напівпричип) марки SCHMITZ модель S01 з державним номерним знаком НОМЕР_2 з визначеним маршрутом руху м.Дніпро - с.Степанівка Вінницької області 548км, перевізник фізична особа-підприємець Бендерський І.О..
Під час перевірки транспортного засобу виявлено перевищення осьового навантаження транспортним засобом встановлених вагових обмежень, а саме: повна маса при допустимих 40т склала 56,4т, осьове навантаження на одиничну вісь при допустимих 11 т склало 14,45т, на строєну вісь при допустимих 22т склало 34т, тобто перевищення загальне склало 16,4т, на одиничну вісь - 3.45т, на строєну вісь - 12т. Вказане підтверджується чеком про зважування транспортного засобу та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №045038 від 24.04.2019.
Виявлені порушення зафіксовані актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №025098 від 24.04.2019.
Підпис водія автомобіля у вказаному акті відсутній.
За результатами перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №894 , відповідно до якого пройдена відстань за маршрутом руху складає 548км, загальна маса автомобіля 56,4т, з яких понаднормативна 16,4т, навантаження на одиничну вісь 14,45т, з яких понаднормативне - 3,45т, навантаження на строєну вісь 34т, з яких понаднормативне - 12т, з урахуванням чого плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи склала 9535 євро.
Станом на 24.04.2019 за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України нарахована плата становила 286157грн 69коп..
З метою усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт на адресу фізичної особи-підприємця Бендерського І.О. Управлінням направлені листи №7997/28//24-19 від 03.05.2019 та №12461/28/24 від 21.05.2019, а також акт №025098 від 24.04.2019, розрахунок плати №894, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.04.2019 з повідомленням про необхідність сплати протягом 30 календарних днів коштів за проїзд великоваговим транспортним засобом з перевищенням нормативних параметрів без відповідного дозволу, про що слід повідомити Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області.
Як зазначає прокурор, відповідач не здійснив в добровільному порядку плату за проїзд у сумі 286157грн 69коп. у встановленому законом порядку та у строк, визначений в повідомленні Укртрансбезпеки.
При зверненні до суду прокурор посилався на положення ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст.131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а саме: здійснення ним представництва інтересів держави в суді в особі Державної служби України з безпеки на транспорті як органу, який уповноважений здійснювати функції із захисту майнових інтересів держави у спірних відносинах, але належним чином не здійснює такий захист представницькими засобами.
Ст.15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ч.2 ст.2 Кодексу передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст.167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-рп/2008 від 01.04.2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Ст.1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч.3 ст.23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами ч.4 ст.23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
За приписами ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Аналіз положень ст.53 Кодексу у взаємозв'язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
П.6 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Держаного бюджету України в частині доходів є, зокрема, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Отже, плата за проїзд, несплачена у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.3 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Пп.15, 27 п.5 Положення передбачено, що Уктрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З аналізу наведених положень вбачається, що Державна служба України з безпеки на транспорті має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, оскільки відповідні повноваження передбачені ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пп.15, 27 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Звертаючись до суду з цим позовом прокурор зазначив, що Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
При цьому прокурором вказано, що Державна служба України з безпеки на транспорті маючи відповідні повноваження не вживає належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача в судовому порядку заборгованості перед Державним бюджетом України з плати за проїзд.
На підтвердження нездійснення позивачем належних заходів щодо захисту інтересів держави прокурор додав до позовної заяви лист Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області №46893/28/24-19 від 04.09.2019, адресований першому заступнику прокурора Дніпропетровської області, в якому позивач виклав вказані вище обставини справи, зазначив, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України належить до спеціального фонду Державного бюджету України. Враховуючи вищевикладене, позивач просив прокурора розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд великовагових транспортних засобів відносно фізичної особи-підприємця Бендерського І.О..
Отже, Укртрансбезпека була обізнана про можливе порушення інтересів держави, що полягає у ненадходженні до Державного бюджету України плати у сумі 286157грн 69коп. за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом, про що свідчить її лист на адресу прокурора.
Разом з тим, протягом тривалого часу позивач не вживав заходів зі звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів.
Вказане є свідченням бездіяльності та неналежного виконання Укртрансбезпекою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.
Листом №46-5585вих19 від 26.12.2019 Дніпропетровська місцева прокуратура №2 повідомила Державну службу України з безпеки на транспорті, що прокуратурою прийнято рішення про представництво в Господарському суді Дніпропетровської області інтересів держави в особі вказаного державного органу шляхом пред'явлення позову до фізичної особи - підприємця Бендерського І.О. про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 286157грн 69коп..
Отже, прокурором дотримано вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для представництва та захисту інтересів держави в суді.
Щодо дотримання порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Згідно з ч.3 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
За приписами ч.3 ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт" при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
П.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 передбачено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Згідно з п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до п. 3 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
П.п.12, 13 Порядку передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених п. 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно з п. 14 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
За приписами п. 20 Порядку виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007.
Відповідно до п.п.3 п.2 Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
П.п.4 п.2 Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
П.15 Порядку встановлено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
За приписами п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
П.27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.
Згідно з п. 28 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до п. 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
П.311 Порядку встановлено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: встановлення органами державного контролю на автомобільному транспорті факту перевищення транспортним засобом фізичної особи-підприємця Бендерського І.О. нормативних вагових параметрів, відсутності у перевізника дозволу щодо узгодження умов і режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень та документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення плати за проїзд, невнесення її відповідачем в добровільному порядку у встановлений законодавством строк та ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростували вказане порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Доводи скаржника про те, що водій автомобіля не був ознайомлений з показами вагів, про те, що покази вагів не відповідають дійсності є взаємовиключними.
Доводи скаржника про ненадання співробітниками мобільного пункту контролю Укртрансбезпеки документів, які посвідчують повірку вагів, копій акту і довідки за результатами здійснення габаритно-вагового контролю колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки дії вказаних осіб в установленому порядку незаконними не визнані.
Обставини щодо відсутності в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №025098 від 24.04.2019 підпису водія автомобіля є необґрунтованими тому, що не спростовують факту перевищення і не призводять до неправильності висновків господарського суду по суті порушення.
Посилання скаржника на зупинення руху автомобіля "RENAULT" у м.Кропивницькому та на перезавантаження вантажу в іншу машину з метою дотримання правил перевезення вантажів, а також на те, що після такого перезавантаження вага автомобіля відповідача зменшилася на 20 тон визнані колегією суддів безпідставними.
Так, відповідно до п.п.23, 24 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
На виконання наведених вище положень докази здійснення повторного габаритно-вагового контролю спірного автомобіля скаржником не представлені.
Отже надані скаржником на підтвердження факту перевантаження копії договору транспортного експедирування №3 від 19.04.2019, акта здачі-приймання виконаних за цим договором послуг від 25.04.2018 та рахунку-фактури №2504/01 від 25.04.2019 на оплату послуг з перевезення вантажу - зернові культури 20т м.Кропивницький - с.Степанівка Вінницька область мають односторонній характер.
При цьому акт здачі-приймання послуг взагалі датовано 25.04.2018.
Доводи скаржника про визначення п.31-1 Порядку здійснення здійснення габаритно-вагового контролю альтернативи проведення нарахування плати і нарахування позивачем плати за проїзд за сумою пройденого маршруту та частину маршруту, яку перевізник, начебто, мав намір проїхати, однак він її не проїздив колегією суддів також не прийняті до уваги тому, що при умові відсутності належним чином підтвердженого факту перевантаження автомобіля або здійснення нарахованої плати відповідна відстань визначається від місця завантаження до місця зважування - 247км та від місця зважування до кінцевого пункту призначення доставки вантажу.
Інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення місцевого господарського суду, спростовуються вищевикладеним і не впливають на юридичну оцінку обставин справи.
Керуючись ст. 269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 у справі №904/27/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- повна постанова складена 16.02.2021 (у зв'язку з перебуванням 15.02.2021 судді Чус О.В. у відпустці )
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М.Кощеєв
Суддя О.В.Чус