проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" лютого 2021 р. Справа № 905/2488/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від стягувача - Полянський Є.А. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;
від боржника - не з'явився;
від органу ДВС - Григорян Г.Ю. (держвиконавець), за реєстром та посвідченням;
розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Харків вх. № 1394 Д/З на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.02.2020 р. у справі № 905/2488/15 (суддя - Матюхін В.І., повний текст складено та підписано 24.02.2020 р.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сількогосподарське підприємство «Агроінвест», с. Кам'янка Донецької області
про стягнення 152 357,30 грн.
30.09.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» (далі - ПАТ «Аграрний фонд», стягувач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сількогосподарське підприємство «Агроінвест» (далі - ТОВ «СГП «Агроінвест», боржник) суми попередньої оплати у розмірі 112 070,00 грн. та 24 % річних за користування коштами в сумі 40 287,30 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2015 р. у справі № 905/2488/15 позов задоволено, з ТОВ «СГП «Агроінвест» на користь ПАТ «Аграрний фонд» стягнуто суму попередньої оплати у розмірі 112 070,00 грн., 24 % за користування грошовими коштами у розмірі 40 287,30 грн. та судовий збір в сумі 2 285,36 грн.
17.12.2015 р. на виконання рішення суду господарським судом Донецької області виданий відповідний наказ.
27.01.2020 р. стягувач звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в обґрунтування якої посилається на наступні обставини:
- у 2016-2017 роках держвиконавцем вчинено низку виконавчих дій щодо виявлення майна боржника;
- протягом 2018-2020 років держвиконавцем не вчиняються жодні виконавчі дії для виявлення та розшуку майна боржника, що свідчить про порушення Закону України «Про виконавче провадження» та про бездіяльність держвиконавця;
- останнім документом у даному виконавчому провадженні була постанова головного держвиконавця органу ДВС Григорян Г.Ю. від 07.08.2017 р., тобто рішення суду вже понад 2 роки не виконується та не вчиняються жодні виконавчі дії.
Враховуючи заяву стягувача б/н від 12.02.2020 р. про уточнення своїх вимог, стягувач просить господарський суд:
- визнати протиправною бездіяльність держвиконавця ВПВР Управління ЗПВР у Донецькій області СМРУМЮ у ВП №50787554;
- зобов'язати держвиконавця ВПВР Управління ЗПВР у Донецькій області СМРУМЮ вжити у ВП № 50787554 усіх, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання наказу ГСДО від 17.12.2015 р., а саме, але не виключно:
- здійснити запити щодо виявлення належного боржнику рухомого та нерухомого майна;
- здійснювати перевірку не рідше ніж один раз на 2 тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж 1 раз на 3 місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника;
- звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юр.особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням;
- звернутися до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.
Крім того, в обґрунтування своїх вимог стягувач також посилається на лист ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області № 22842 від 10.12.2019 р., в якому йдеться про виконавчі дії, які здійснювалися ще у 2017 році (накладення арешту на кошти та майно боржника, надсилання платіжних вимог до банківських установ тощо).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2020 р. скаргу стягувача задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність держвиконавця ВПВР Управління ЗПВР у Донецькій області СМРУМЮ у ВП №50787554;
- зобов'язано держвиконавця ВПВР Управління ЗПВР у Донецькій області СМРУМЮ вжити у ВП № 50787554 усіх, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 р.) заходів щодо примусового виконання наказу від 17.12.2015 р., а саме:
- здійснити запити щодо виявлення належного боржнику рухомого та нерухомого майна;
- здійснювати перевірку: не рідше ніж один раз на 2 тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж 1 раз на 3 місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника;
- в іншій частині скарги відмовлено.
Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що державною виконавчою службою не спростовано, а матеріали справи не містять доказів, що державним виконавцем вживалися усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі, зокрема, щодо розшуку майна, на яке можна звернути стягнення, а також доказів про направлення до всіх органів влади запитів, які володіють певною інформацією.
В частині відмови у задоволенні скарги стягувача суд першої інстанції послався на те, що звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України є правом органу ДВС, а не його обов'язком, а також на те, що заявником у скарзі не приведено аргументів щодо невиконання боржником без поважних причин чи перешкоджання виконанню рішення виконавця та не наведено жодних доказів про це (тобто, не обгрунтовано та не доведено наявності підстав для застосування в даному випадку ст.ст. 75-76 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду від 19.02.2020 р., орган ДВС звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні скарги стягувача у повному обсязі.
Орган ДВС вважає, що суд першої інстанції врахував лише інформацію про виконавче провадження, яка була надана скаржником - лист ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області № 22842 від 10.12.2019 р. про хід виконавчого провадження, який містить узагальнену інформацію по зведеному ВП.
Скаржник стверджує, що:
- держвиконавцем при направленні запитів щодо виявлення майна боржника до відповідних обліково-реєстраційних установ постійно дотримується періодичнисть направлення, яка встановлена Законом, про що свідчать скріншоти з АСВП; якщо відповіді на запити обліково-реєстраційних установ не змінювалися, то роздруківка паперових носіїв не має ніякого сенсу;
- платіжні вимоги держвиконавцем надсилаються для примусового стягнення до банківських установ лише при наявній інформації про відкриття нових рахунків боржником; у даному виконавчому провадженні боржник рахунки не відкривав, оскільки з серпня 2014 року він не здійснював ніякої діяльності.
За доводами апеляційної скарги, з метою встановлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення держвиконавцем постійно з періодичністю направлялися запити щодо рахунків боржника, щодо наявності боржника серед засновників/власників суб'єктів господарювання (корпоративні права), щодо наявності у власності боржника транспортних засобів, об'єктів нерухомого майна, сільськогосподарських машин, техніки та ін.механізмів, щодо наявності у власності чи в оренді у боржника земельних ділянок, щодо наявності та/або відсутності боржника серед власників, які володіють 10 % і більше пакетів акцій емітентів, що підтверджується відповідними запитами та відповідями про відсутність такого майна.
Окремо скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що недосягнення позитивного результату внаслідок проведених виконавчих дій не свідчить про бездіяльність державного виконавця.
16.06.2020 р. до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали зведеного виконавчого провадження.
23.06.2020 р. через канцелярію суду від стягувача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 р. закрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
Ухвала суду мотивована тим, що апеляційна скарга органу ДВС підписана Григорян Г.Ю. без підтвердження належними доказами наявності у неї повноважень на вчинення таких дій.
Постановою Верховного Суду від 08.12.2020 р. зазначену ухвалу апеляційного суду скасовано, справу № 905/2488/15 передано до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Суд касаційної інстанції зауважив, що згідно з Інформацією з ЄДРПОУ особою, уповноваженою представляти Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції як юр.особу, вчиняти дії від її імені без довіреності, є Григорян Г.Ю., відтак суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про відсутність повноважень у цієї особи на звернення до суду з апеляційною скаргою.
Справа № 905/2488/15 за супровідним листом Верховного Суду від 23.12.2020 р. отримана судом апеляційної інстанції 19.01.2021 р.
12.02.2021 р. на електронну адресу суду від органу ДВС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке судовою колегією задоволено. Після закінчення судового засідання 15.02.2021 р. дане клопотання отримано через канцелярію суду у паперовій формі.
Представник стягувача у судовому засіданні підтримав вимоги скарги на бездіяльність держвиконавця та заперечив проти апеляційної скарги.
Представник органу ДВС у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник боржника у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
05.10.2016 р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2016 р. УДВС ГТУЮ у Донецькій області отримано заяву стягувача про прийняття до примусового виконання наказу ГСДО від 17.12.2015 р. у справі № 905/2488/15.
Листом УДВС ГТУЮ у Донецькій області № 922; 923 від 21.03.2016 р. зазначений наказ скерований до Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ.
Постановою начальника Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ Бутенко І.В. відкрито виконавче провадження № 50787554 з виконання наказу ГСДО від 17.12.2015 р. № 905/2488/15.
За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), державиконавцем здійснювалися запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником - № 27166706 від 19.04.2017 р., № 28465055 від 02.06.2017 р., № 29212565 від 29.06.2017 р., № 29230838 від 30.06.2017 р.
Постановою держвиконавця Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області об'єднано виконавчі провадження № 50787554, № 52018613, № 52018914 у зведене виконавче провадження № 54232942.
Постановою держвиконавця Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області передано виконавчий документ - наказ ГСДО № 905/2488/15 від 17.12.2015 р. до ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області.
Постановою в.о. начальника УДВС ГТУЮ у Донецькій області Бутко О.В. здійснено передачу ЗВП про стягнення з ТОВ «СГП «Агроінвест» на користь юр.осіб з Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області до ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області.
Постановою головного держвиконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г.Ю. від 18.09.2017 р. прийнято ВП № 50787554.
Згідно з відомостями АСВП, держвиконавцем здійснено запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником - № 31206295 від 20.09.2017 р.
12.10.2017 р. держвиконавцем здійснено ряд запитів на інформацію до РСЦ МВС України у Донецькій області, Маріупольської філії ДП «Адміністрація морських портів України», Державної служби інтелектуальної власності України, Державіаслужби України, Держслужби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, Українського агентства з авторських та суміжних прав, Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку.
Постановою органу ДВС від 27.09.2017 р. об'єднано виконавчі провадження № 50787554, № 52018613, № 52018914 у зведене виконавче провадження № 54796105.
26.10.2017 р. держвиконавцем знову зроблено запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником - № 32250886 від 26.10.2017 р.
26.10.2017 р. держвиконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 15 464,27 грн., а також постанову про стягнення з боржника витрат ВП на суму 150,27 грн.
27.10.2017 р. головним держвиконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г.Ю. прийнято постанову про арешт коштів боржника та надіслано вимогу до банківських установ.
13.11.2017 р. зазначеним держвиконавцем постановою від 13.11.2017 р. накладено арешт на майно боржника в межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат ВП.
Наприкінці 2017 - січні-лютому 2018 року платіжні вимоги держвиконавця повернуті банківськими установами без виконання у зв'язку з відсутністю на рахунках коштів боржника.
30.11.2017 р., 19.12.2017 р., 23.01.2018 р. та 14.02.2018 р. держвиконавцем надіслано запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником - № 33525406, № 34144034, № 35092051, № 36405766.
12.02.2018 р. держвиконавцем повторно надіслані запити до відповідних органів про надання інформації.
Протягом березня 2018 року-березня 2019 року, червня-липня 2019 року держвиконавцем також надсилалися запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником.
У липні 2018 року держвиконавцем надсилалися платіжні вимоги до філії АТ КБ «Приватбанк», проте в матеріалах наданого органом ДВС виконавчого провадження відсутні відповіді банківської установи щодо їх виконання.
11.07.2018 р. супровідним листом № 6176 держвиконавець звернувся до органів державної влади (за переліком) з вимогою про надання інформації, в тому числі по рахунках та реєстрації транспортних засобів за боржником.
29.07.2019 р. державний виконавець знов звернувся до державних органів із запитом про надання інформації.
Постановою від 14.02.2020 р. держвиконавцем об'єднано виконавчі провадження № 50787554 та № 52018613 у зведене виконавче провадження № 61290431.
27.02.2020 р., 20.03.2020 р., 21.04.2020 р., 22.05.2020 р. держвиконавцем було надіслано запити до МВС України та до Державної фіскальної служби України про зареєстровані боржником транспортні засоби та рахунки.
31.03.2020 р. держвиконавець звернувся до Українського агентства з авторських та суміжних прав, Держслужби України з безпеки на транспорті, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, ГУ Держпраці у Донецькій області, ГУ Морської адміністрації, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, ГУ Держпродспоживслужби у Донецькій області, Державного агентства рибного господарства України, Національного депозитарію України із запитом про наявність будь-якого майна, зареєстрованого за боржником.
В наданій держвиконавцем 12.02.2021 р. інформаційній довідці з АСВП № 53054 від 08.02.2021 р. відображені аналогічні відомості щодо вчинення Григорян Г.Ю. виконавчих дій. Наразі, судова колегія наголошує, що в межах даного апеляційного провадження не можуть досліджуватися та аналізуватися виконавчі дії, здійснені після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали - 19.02.2020 р.
Згідно з ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Частиною другою статті 36 зазначеного Закону визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14.
Проаналізувавши надані органом ДВС матеріали виконавчого провадження, судова колегія дійшла висновку, що держвиконавцем Григорян Г.Ю. порушувалися строки проведення перевірки майнового стану боржника, встановлені ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", а також з 2018 по 2020 роки не було вчинено жодних активних та ефективних виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання боржником рішення суду у цій справі, у зв'язку з чим суд першої інстанції на законних підставах задовольнив скаргу стягувача у згаданій частині.
Отже, доводи апеляційної скарги про дотримання держвиконавцем вимог Закону щодо періодичності надсилання запитів до державних органів, платіжних вимог до банківських установ спростовуються даними матеріалів виконавчого провадження.
При цьому, судовою колегією враховується, що згідно з поясненнями директора ТОВ «СП «Агроінвест» ОСОБА_1 , зареєстрованих у ВПВР 19.02.2020 р. за вх. № 3773/2.3-41, внаслідок проведення АТО на сході України та у зв'язку з початком бойових дій на території с. Кам'янка Ясинуватського району Донецької області, де розташовані с/г угіддя ТОВ «СП «Агроінвест», підприємство припинило господарську діяльність з 20.07.2014 р. Відповідно до листа Донецької ТТП від 30.09.2014 р. № 2408/1/12.12-03 ці події кваліфіковані як форс-мажорні обставини у питанні неможливості виконання з 20.07.2014 р. своїх обов'язків в строк ТОВ «СП «Агроінвест» перед ПАТ «Аграрний фонд».
Проте, наявність висновку ТТП, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язання боржником не є підставою для зупинення, відкладення або взагалі непроведення виконавчих дій, передбачених Законом.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні скарги стягувача в частині зобов'язання держвиконавця звернутися до суду з метою встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, оскільки таке звернення є правом державного виконавця, а не його імперативним обов'язком.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
За приписами ч. 2 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на те, що стягувачем у своїй скарзі не наведено жодного обґрунтування наявності в діях боржника ознак кримінального правопорушення та, відповідно, наявності підстав для застосування наведених норм, тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні скарги стягувача в означеній частині.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За приписами ст. 344 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284, 326, 327, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Ухвалу господарського суду Донецької області від 19.02.2020 р. у справі № 905/2488/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 16.02.2021 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка