16 січня 2021 року Справа № 160/13462/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом приватної науково-виробничої фірми «Акцент» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.10.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватної науково-виробничої фірми «Акцент» до Одеської митниці Держмитслужби, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею Держмитслужби Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00198 та Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року №UA500020/2020/000046/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
На думку позивача, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року адміністративний позов приватної науково-виробничої фірми “Акцент” було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.
06.11.2020 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду уточнений адміністративний позов з урахуванням недоліків зазначених в ухвалі суду та докази сплати судового збору у відповідності до вимог КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 11.11.2020 року відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;
2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Оскільки в матеріалах справи наявна офіційна електронна адреса відповідача, ухвалу суду разом з копією позовної заяви направлено на електронну пошту відповідача 04.12.2020 року.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 10.01.2021 року (неділя) за правилами ст. 262 КАС України.
Відповідно до частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Головуючий по справі суддя Юхно І.В. перебувала у на лікарняному з 11.01.2021 по 15.01.2021 року включно, питання про прийняття рішення по даній справі вирішується в перший робочий день 16.01.2021 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПРИВАТНА НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "АКЦЕНТ", код ЄДРПОУ 30983056, зареєстрована 30.05.2000 року, основними видами діяльності є: Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення, код КВЕД 46.44; Неспеціалізована оптова торгівля, код КВЕД 46.90, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Торгівельним партнером позивача є «SISЕСАМ DIS ТІСАКЕТ А.S.», резидент Турецької Республіки, що входить в групу компаній SISЕСАМ, що в свою чергу є одним з найбільших у світі виробників плоского скла, виробів із скла, скляної тари та хімікатів, мають виробництва у 9 країнах світу. «SISЕСАМ DIS ТІСАКЕТ А.S.» експортує товар власного виробництва більш ніж у 150 країн світу, є володільцем кількох торгових марок, зокрема, "Раsаbаhcе".
Між "ПНВФ "АКЦЕНТ" (Покупець) та «SISЕСАМ DIS ТІСАКЕТ А.S.», (Продавець) укладено Контракт від 19.07.2007 року № 3, згідно з п. 1 якого Продавець продає, а Покупець покупає на умовах FОВ Instanbul (Incoterms 2000) товари із скла партіями, визначеними в накладних. Ціни на товари узгоджуються сторонами по кожній накладній (п.2.2. Контракту від 19.07.2007 року № 3).
На виконання умов контракту від 19.07.2007 року № 3, відповідно до інвойсів від 31.03.2020 року №№ 85199696, 85199697 «SISЕСАМ DIS ТІСАКЕТ А.S.» поставило на користь позивача посуд столовий та кухонний власного виробництва, торгової марки «Раsаbаhcе».
Товар поставлений продавцем в морському 40'НС контейнері ООСU/687750/7 на борт судна СМА СGМ ARKANSAS ОВХ60Е1МА в порту КUМРОRТ Instanbul Турецька Республіка згідно Коносаменту від 12.04.2020 року № GCL/KUМ/ODS/200365.
Експедитором перевезення товару до морського порту Одеса виступило ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАМАН ШИППИНГ" на підставі укладеного з позивачем договору на транспортно-експедиторське обслуговування.
Розмитнення вантажу здійснювалося на митному посту "Одеса-центральний" Одеської Митниці Держмитслужби.
Послуги по декларуванню вантажу надавалися товариством з обмеженою відповідальністю "НІМ" на підставі договору від 18.07.2019 року № 1/180719.
З метою здійснення митного оформлення вищезгаданого товару та на підтвердження митної вартості товару, 22.04.2020 року декларантом (ТОВ "НІМ") до Одеській митниці Держмитслужби разом із митною декларацією № НА500020/220/211238, були, зокрема, надані, що підтверджується графою 44 Митної декларації:
- Інвойс від 31.03.2020 року № 85199696;
- Інвойс від 31.03.2020 року № 85199697;
- Пакувальний лист від 31.03.2020 року № 85199696;
- Пакувальний лист від 31.03.2020 року № 85199697;
- Копія Контракту від 19.07.2007 року № 3 з Додатковими угодами від 04.01.2018 року, 05.01.2018 року, 21.12.2018 року, 06.01.2019 року, 11.02.2009 року;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.04.2020 року № LS-4277346;
- Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 21.04.2020 року № 133;
- Коносамент (ВІLL of Lading) від 12.04.2020 року № GCL/KUМ/ODS/200365;
- Сертифікати про походження товару №№ S0960100 та С0348717.
Під час митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації №UА500020/220/211238, Одеською митницею Держмитслужби було направлено декларанту повідомлення, в якому для підтвердження заявленої митної вартості товару, митним органом, відповідно до частини 3 статті 53 МК України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згадане повідомлення обґрунтовано тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:
1) у наданому до митного оформлення інвойсі від 31.03.2020 № 85199696 відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту від 19.07.2007 № 3, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;
2) поданий до митного оформлення документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.04.2020 № 133 не містить інформації щодо умов поставки товару, назви судна;
3) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно додаткової угоди від 06.01.19 № б/н до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.07.2007 № 3 витрати на пакування входить у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
4) всупереч положенням зовнішньоекономічного договору та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надано до митного оформлення документів про оплату товарів".
У відповідь на повідомлення, 22.04.2020 року позивач надіслав лист, яким висловив незгоду щодо виявлених розбіжностей та надав:
- Експортний прайс-лист б/н від 01 січня 2020 року;
- Калькуляцію по вартості товару від 01 січня 2020 року.
- Експортні декларації №№ 20343100ЕХ084046, 20343100ЕХ084052 від 31.03.2020 року.
За результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації від 22.04.2020 року № UА500020/220/211238, Одеською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року № UА500020/2020/000046/2, декларанту надіслано Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2020/00198.
Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року №UА500020/2020/000046/2 обґрунтовано Одеською митницею Держмитслужби таким чином:
"У наданих додатково документах, після проведення всебічного та об'єктивного аналізу, знов виявлені розбіжності та відсутні відомості щодо підтвердження всіх складових митної вартості, а саме:
- Довідка про транспортні витрати та рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг надані суб'єктом господарювання, який не має відношення до поставки товарів, вартість яких визначається, тобто серед поданих до митного контролю та оформлення та додатково наданих не має жодного документу що підтверджує будь-які договірні стосунки між ТОВ "Ламан Шиппинг" та одержувачем вантажу, у зв'язку з чим одна з складових митної вартості - транспортування, як не мало підтвердження, так і не має;
- Листом ПНВФ "АКЦЕНТ" без номеру та дати наголошено на наданні експортної декларації. Про те ніяких схожих на це документів серед поданих та додатково надісланих не виявлено. Не зрозуміло, що малось на увазі: чи то копія декларації країни відправлення, чи щось ще;
- Надана додатково калькуляція чомусь надана до визначеного контракту, нібито собівартість товару (тобто процес виробництва та витрати на нього) змінюється в залежності від контракту, а не від вартості сировини, електроенергії тощо. При цьому наданий додатково прайс-лист, який повинен конкретизувати кому та за яку ціну проданий товар, жодного посилання на зовнішьоекономічний контракт, вантажоотримувача, комерційний інвойс не має. Слід також зазначити що у наданій калькуляція містяться ціни, які заявлені декларантом у митній декларації, тобто прибуток у компанії-виробника зовсім відсутній, нерезидент-виробник SISЕСАМ DIS ТІСАКЕТ А.S. за проданий товар з ПНВФ "АКЦЕНТ" взяв виключно ту суму, яку вони витратили на виробництво.
За таких обставин метод визначення митної вартості за ціною угоди не може бути застосований. Митний орган зауважує, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою найнижчої межі аналогічних товарів, які надійшли в Україну протягом 2019-2020 року. У зв'язку з відсутністю додаткових документі в вказана митна вартість за ціною угоди не може бути визнана.
У фіскального органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, однак наявна інформація про визнану митницею митну вартість подібних (аналогічних) товарів, тому відповідно до статей 59, 60 МК України можливо застосувати метод за ціною договору подібних (аналогічних) товарів. Між фіскальним органом та декларантом було проведено письмову консультацію стосовно обрання методу визначення митної вартості. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІ К "Інспектор-2006" та ЄАІС ДФС та встановлено, що мінімальний рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів з урахуванням ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ Раsаbаhсе, BORСАМ є більшим:
- по товару № 1 - МД №UА807170/2020/4284 від 29.01.2020 року на рівні не менше 3,99 дол. США за 1 кг нетто,
- по товару № 2 - МД №UА100020/2020/15235 від 17.02.2020 року на рівні не менше 3,20 дол. США за 1 кг нетто,
- по товару № 3 - МД № UА100020/2019/34257 від 28.11.2019 року на рівні не менше 2,79 дол. США за 1 кг нетто,
- по товару № 4 - МД №UА100050/2020/1628 від 02.04.2020 року на рівні не менше 2,59 дол. США за 1 кг нетто.
Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2020/00198 прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року № UА500020/2020/000046/2.
Внаслідок прийняття Одеською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року № UА500020/2020/000046/2, позивач вимушений був подати митну декларацію від 24.04.2020 року №UА500020/220/211527, за якою додатково повинно бути сплачено ввізного мита 6 421,98 грн. та податку на додану вартість 14 890,52 грн., усього в сумі 21 312,50 грн.
Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товару та картку відмови на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).
Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.
Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 - 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Передбачене частиною п'ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.
Відносно обставин, що слугували підставами для коригування митної вартості товару оскаржуваними рішеннями, суд зазначає наступне.
В Рішенні Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року № UА500020/2020/000046/2, зокрема, зазначено, що у наданому до митного оформлення інвойсі від 31.03.2020 № 85199696 відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту від 19.07.2007 № 3, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою.
Судом встановлено, що всі документи виробника та продавця «SISЕСАМ DIS ТІСАКЕТ А.S.» інвойс від 31.03.2020 року № 85199696, Пакувальний лист від 31.03.2020 року № 85199696, Інвойс від 31.03.2020 року № 85199697, Пакувальний лист від 31.03.2020 року № 85199697, Митні декларації «SISЕСАМ DIS ТІСАКЕТ А.S.» №№ 20343100ЕХ084046, 20343100ЕХ084052 від 31.03.2020 року - містять однакову інформацію про митну вартість та кількість товару, про морський контейнер ООLU/681420/7 40'НС, в якому здійснювалося перевезення вантажу, умови перевезення, тощо.
Згідно висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, що рекомендоване для застосування пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного договору сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.
В Рішенні Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року № UА500020/2020/000046/2, зокрема, зазначено, що поданий до митного оформлення документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.04.2020 № 133 не містить інформації щодо умов поставки товару, назви судна та номеру коносамента.
В наданій Одеській митниці Держмитслужби довідці про транспортно-експедиційні витрати від 21.04.2020 року № 133, зазначено номер морського контейнера ООLU/8211959 40'НС, маршрут перевезення та номер Коносаменту GCL/КUМ/ОDS/200365 на перевезення зазначеного контейнера, з якого і можна дізнатися умови поставки товару, назву судна.
З наданого Відповідачу Рахунку-фактуру від 21.04.2020 року № LS-4277346, в якому також зазначено номер морського контейнера, в якому здійснювалося перевезення вантажу, а отже з наданого митному органу Коносаменту від 12.04.2020 року №GCL/КUМ/ОDS/200365 на перевезення зазначеного контейнера можна дізнатися умови поставки товару, назву судна, тощо.
Також в зазначених документах є посилання на укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИППИНГ" договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 8728 от 01.09.2016 року.
Отже є безпідставними та надуманими твердження відповідача про не підтвердження такої складової митної вартості як транспортування.
Рішенні Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року № UА500020/2020/000046/2, зокрема, зазначено, що відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно додаткової угоди від 06.01.19 № б/н до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.07.2007 № 3 витрати на пакування входить у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
На вказане суд зазначає, що з огляду на зміст підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
У пункті 1 Контракту від 19.07.2007 року № 3 сторони визначили, що продавець продає, а покупець покупає на умовах FОВ Instanbul (Incoterms 2000) товари із скла партіями, визначеними в накладних. Ціни на товари узгоджуються сторонами по кожній Накладній (п.2.2. Контракту від 19.07.2007 року № 3).
Згідно А.9. FОВ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" (редакція 2000 року), ІНКОТЕРМС 2000, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.
Згідно п.5.1. Контракту від 19.07.2007 року № 3 мовою оригіналу: "Со стороны продавца должна быть проявлена полная предусмотрительность для того, чтобы товар был належно упакован, чтобы мог видержать хранение, транспортировку различными техническими средствами". Додатковою угодою від 31.01.2008 року до Контракту від 19.07.2007 року №3 п. 5.1. був доповнений наступним реченням мовою оригіналу: "Стоимость упаковки включена в стоимость товара и отдельно не компенсируется".
Аналогічні положення зазначені Сторонами у Додатковій угоді від 06.01.2019 року.
Таким чином, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, включена продавцем до ціни у накладній.
Отже, в даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).
При цьому чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 06.03.2018 року по справі 815/3142/17, від 24.01.2019 року по справі № 815/5824/17.
З урахуванням відсутності перелічених у частині третій статті 53 МК України недоліків у поданих позивачем документах, у Одеській митниці Держмитслужби були відсутні підстави для пред'явлення вимог надати документи щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням
В Рішенні Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року № UА500020/2020/000046/2, зокрема, зазначено, що всупереч положенням зовнішньоекономічного договору та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надано до митного оформлення документів про оплату товарів.
Додатковою угодою від 30.12.2007 року до Контракту від 19.07.2007 року № 3, зазначений Контракт був доповнений п.3.2. наступного змісту: "На умовах окремих угод Покупець здійснює оплату вартості товару з відстроченням платежу, що визначається угодою сторін".
Додатковою угодою від 05.01.2018 року до Контракту від 19.07.2007 року № 3 сторони домовилися, що оплата за відвантажений товар здійснюється з відстроченням платежу в 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Отже на момент розмитнення товару він був не оплачений відповідно до умов Контракту від 19.07.2007 року № 3, а тому документів про його оплату не було надано до митного оформлення.
Згідно п.3 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, що рекомендоване для застосування пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Вказане спростовує наведені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача.
Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.
Згідно з частин першої, другої статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини 6 статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.
Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.
За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.
Згідно ч.3 ст.335 МК України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:
1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
3) транспортні (перевізні) документи;
4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);
7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;
8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;
9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;
11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Судом встановлено, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.
Жодних порушень митного законодавства судом не встановлено.
Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.
Зворотного суду не доведено.
Рішення про коригування митної вартості заповнюються посадовою особою митниці відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195.
Згідно п.1.3 Правил, Рішення заповнюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в електронному вигляді за затвердженою наказом формою:
У графі 31 Код методу визначення вартості митного органу зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару;
У графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу зазначається посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно п.2.3 Правил, Рішення надсилається декларанту або уповноваженій ним особі у формі електронного документа у порядку, передбаченому Митним кодексом, для електронного декларування.
Ненадання без будь-яких пояснень позивачу на його письмове прохання в ході консультацій інформації та документів (витяги з бази) щодо раніше оформлених товарів для ознайомлення та реагування, свідчать про грубе порушення митницею одного із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб ( пункт 7 частини 1 статті 8 МК України), який означає обов'язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі.
Тобто, орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі ЄАІС).
При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по справі №809/453/17 від 03.04.2018р.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
В свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб'єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 та 60 МК України. Під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності мають стосуватися лише числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Як вбачається з оскаржуваного рішення підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такий висновок, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 у справі № 21-127а15.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови носять формальний характер та не мають під собою ніякого правового підґрунтя з огляду на те, що не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.
Відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, ґрунтується на раніше визнаній органом митної служби вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено достатніх доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорювані рішення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.
З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4058 від 18.06.2020 року на суму 2102,00 грн. та платіжним дорученням №215 від 03.11.2020 року на суму 2102,00 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 4204,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов приватної науково-виробничої фірми “Акцент” (місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, проспект Героїв, буд. 12, прим. 106, код ЄДРПОУ 30983056) до Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 65078 м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21-А, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.04.2020 року №UA500020/2020/000046/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00198 від 23.04.2020 року.
Стягнути на користь приватної науково-виробничої фірми “Акцент” за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митницї Держмитслужби сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Юхно