Справа № 569/7550/16-ц
27 січня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі Василюк В.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про стягнення заподіяної шкоди, відшкодування витрат пов'язаних з евакуацією транспортного засобу, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, суд -
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПрАТ «СК «Уніка» про стягнення заподіяних збитків, відшкодування витрат, стягнення упущеної вигоди, стягнення моральної шкоди. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 заподіяну в результаті ДТП шкоду в розмірі 80 050 грн., 4000 грн. в якості відшкодування витрат, що пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника, упущену вигоду в розмірі 72000 гривень та 10000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, а також судові витрати по справі по сплаті судового збору.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, в якій просив провести слухання справи без його участі за участю його представника ОСОБА_1 .
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала повністю з підстав, викладених у позові, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заподіяну шкоду в результаті ДТП в розмірі 80 050 грн., витрати пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника в розмірі 4000 грн., упущену вигоду в розмірі 72 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а всього 166 050 грн..
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнали, з підстав, викладених у запереченнях, просили відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПрАТ «СК «Уніка» повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі приходить до наступного:
Як було встановлено в судовому засіданні, 15 квітня 2016 року близько 13 год. 20 хв. в м.Рівне на перехресті вулиць Соборна та Кн.Острозького відбулось зіткнення автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вул.Соборна зі сторони вул.Ювілейна в напрямку вул.Корольова та не вибравши відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, безпечної дистанції виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по вул.Соборна зі сторони вул.Корольова в напрямку вул.Ювілейна. В результаті ДТП пасажир автомобіля «Nissan Qashqai» ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, автомобілі зазнали механічні пошкодження.
Постановою старшого слідчого Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 21 квітня 2016 року кримінальне провадження №12016180010002386 від 15 квітня 2016 року за фактом ч.1 ст.286 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Як зазначено у постанові про закриття кримінального провадження від 21 квітня 2016 року у безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками, що настали, перебуває порушення водієм ОСОБА_2 наступних пунктів Правил дорожнього руху України: п. 1.5, п.2.3. б,д, п. 10.1.
Позивач ОСОБА_4 є власником транспортного засобу «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , що не оспорюється сторонами.
Як вбачається із позовної заяви та не заперечується відповідачем цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СК «Уніка», страховий поліс № АІ/919983.
Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно висновку №93/04-16-1 експертного автотоварознавчого дослідження по заяві ОСОБА_4 вартість частини складових , що підлягають заміні складає 357940,87 грн., ринкова вартість автомобіля «Nissan Qashqai» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент огляду, без врахування аварійних пошкоджень з врахуванням особливостей його стану до моменту скоєння ДТП становить 347549,81 грн. Вартість матеріального збитку з технічної точки зору заподіяного власнику автомобіля «Nissan Qashqai» реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП, становить 347549,81 грн.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до копії зобов'язуючої пропозиції на порталі «АВТОонлайн» залишкова вартість пошкодженого транспортного засобу «Nissan Qashqai» становить 167500 грн.
А отже, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка підлягає відшкодуванню страховиком становить 180049,81 грн. (347549,81 грн. - 167500 грн. = 180049,81 грн.)
ПрАТ «СК «Уніка» у повному обсязі та у відповідності до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконала зобов'язання за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сплативши ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 100000 грн. в межах ліміту відповідальності.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
А отже, різниця між фактичним розміром заподіяної шкоди та сумою страхової виплати, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 , як особою, яка винна у заподіянні шкоди та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність становить 80049,81 грн. (180049,81 грн. - 100000 грн. = 80049,81 грн.).
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення із відповідача 80049,81 грн. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди підлягають до задоволення повністю.
Як вбачається із копії квитанції серії 05-ААН №888172, що видана ФОП ОСОБА_6 та долучена позивачем до матеріалів справи, за надані послуги евакуатора сплачено 4000 гривень, які також підлягають до стягнення з відповідача ОСОБА_2 , оскільки їх відшкодування прямо передбачено ст.29 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від30 травня 2018 року у справі № 14-79цс18 та Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.
27 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ДП ПАТ «Концерн-Електрон» укладено договір оренди транспортного засобу - автомобіля «Nissan Qashqai» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , зареєстрованого Центром ДАІ 4605 10.12.2014 року, що підтверджується копією договору оренди транспортного засобу, який міститься в матеріалах справи. Відповідно до п.3.1 розмір орендної плати за орендоване майно визначається в сумі 2400 гривень. разом із ПДВ за один місяць оренди. Пунктом 4.1 зазначеного договору оренди передбачено, що він укладається сторонами на три роки, а саме до 27 листопада 2018 року.
Тобто, у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_2 , які полягали у вчиненні ДТП та пошкодженні автомобіля «Nissan Qashqai» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що є предметом вищезазначеного договору оренди та неможливістю у зв'язку з цим продовження оренди транспортного засобу та, відповідно, отримання ОСОБА_4 орендної плати позивачу заподіяні збитки у виді упущеної вигоди, які підлягають до відшкодування відповідачем ОСОБА_2 у розмірі 72000 гривень, з розрахунку по 2400 гривень в місяць за 30 місяців до завершення дії договору оренди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
На обґрунтування заподіяної йому моральної шкоди позивач ОСОБА_4 посилається на те, що він після ДТП перебував у стресовому стані, що пов'язаний із самою аварією, яка сталась у місті, в якому він не проживає, необхідністю доставки пасажира, який отримав тілесні ушкодження до лікарні, вирішенням питання тимчасового зберігання транспортного засобу, транспортування пошкодженого автомобіля до м.Львів, необхідністю оформлення документів, що пов'язані із оформленням ДТП та кримінальним провадженням. Вказує, що порушився звичний порядок його життя, він втратив можливість отримувати кошти, які він заробляв, здаючи транспортний засіб в оренду, що також завдало йому моральних страждань.
У відповідності до ст. ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.
З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, враховуючи обставини завдання шкоди позивачеві, неможливість використовувати пошкоджений автомобіль для звичайного способу отримання доходу, тривалість зусиль для відновлення своїх порушених прав, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті ДТП.
Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1590,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 70А, ЄДРПОУ 20033533) про стягнення заподіяної шкоди, відшкодування витрат пов'язаних з евакуацією транспортного засобу, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заподіяну шкоду в результаті ДТП в розмірі 80 050 грн., витрати пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника в розмірі 4000 грн., упущену вигоду в розмірі 72 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн., а всього 159 050 грн.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_7 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1590,50 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.