ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/18290/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ»
про стягнення 178 800, 00 грн
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ» про стягнення 178 800, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не поставив оплачений позивачем товар (нафтопродукти), а тому зобов'язаний провернути отриману попередню оплату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 162, 164 та 172 Господарського процесуального кодексу України.
07.12.2020 року до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476262875 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 вручено уповноваженому представнику відповідача - 22.12.2020.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався, у зв'язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.
31 грудня 2020 року від відповідача надійшло клопотання щодо зменшення витрат на правову допомогу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
03 лютого 2020 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ» (постачальник), було укладено договір № 2470 про постачання нафтопродуктів (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти (товар): бензин А-92, А- 95, дизельне паливо.
Відповідно до п. 1.3 Договору, кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних.
Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тієї чи іншої партії товару (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 3.4 Договору, на основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє та відправляє покупцю рахунок- фактуру. Рахунок-фактура дійсний протягом 3 днів.
Відповідно до п. 3.5 Договору, постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.
За змістом пунктів 4.2 - 4.5 Договору, оплата покупцем вартості товару, може здійснюватись на умовах попередньої оплати вартості товару або фактичної сплати вартості поставленого товару. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару.
У випадку погодження Сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.
Розрахунки по договору здійснюються у безготівковій формі згідно рахунку-фактури Постачальника.
Згідно з п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2020 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення.
Додатковою угодою № 1 від 03.02.2020 сторони вирішили змінити умови поставки товару, зокрема доповнити розділ 3 Договору пунктом 3.9 наступного змісту: «у разі 100% попередньої оплати покупцем товару, постачальник зобов'язується зарезервувати за покупцем відповідну кількість пального згідно рахунку БР000000199 та на підставі наданої у майбутньому покупцем заявки.
В подальшому, додатковою угодою № 1 від 05.05.2020 доповнено розділ 3 Договору пунктом 3.9 такого змісту: «у разі 100% попередньої оплати Покупцем Товару, Постачальник зобов'язується зарезервувати за Покупцем відповідну кількість пального згідно рахунку БР000001771 та на підставі наданої у майбутньому Покупцем заявки.
Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ» виставлено позивачеві рахунок № БР 000001771 від 05 травня 2020 року на оплату «Палива дизельного ДП-Л-Євро5-В0» у кількості 20 000 л. на суму 245 040, 00 грн, який того ж дня було оплачено згідно платіжного доручення № 29.
В подальшому, у відповідності до умов Договору, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ», направило Товариству з обмеженою відповідальністю «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ» заявку № 238 від 14.07.2020 про поставку передплаченого дизельного палива в кількості 20 000 літрів на загальну суму 245 040, 00 грн.
04 вересня 2020 року позивачем було направлено претензію відповідачу про повернення коштів у розмірі 245 040, 00 грн, яку останній отримав 08.09.2020 (відповідні докази наявні в матеріалах справи).
Після отримання претензії відповідачем було поставлено товар, відповідно до видаткової накладної № 4957 від 17 вересня 2020 року на суму 66 240, 00 грн.
Як стверджує позивач, решта передплаченого товару поставлена не була, як і не були повернуті надмірно сплачені кошти, що і стало підставою для звернення до суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За встановленими обставинами справи, між сторонами існували договірні правовідносини щодо постачання нафтопродуктів, а саме дизельного палива у кількості 20 000, 00 л. на суму 245 040, 00 грн згідно заявки № 238 від 14.07.2020.
На виконання вимог п. 3.9 Договору, 05 травня 2020 року позивач здійснив оплату по рахунку № БР000001771 від 05.05.2020 на суму 245 040,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 05.05.2020, повністю виконаши свої зобов'язання згідно з умовами Договору, отже відповідач, з огляду на погоджені сторонами у п. 3.5 Договору терміни поставки, мав поставити передплачений, згідно заявки № 238 від 14.07.2020 товар, у строк до 21.07.2020.
В подальшому позивачем було направлено відповідачеві претензію № 312 від 04 вересня 2020 року, в якій містилась вимога про повернення грошових коштів у розмірі 245 040, 00 грн.
Після отримання претензії відповідачем було поставлено дизельне паливо на суму 66 240, 00 грн, відповідно до видаткової накладної № 4957 від 17 вересня 2020 року.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем як постачальником не виконано обов'язок щодо постачання товару на суму 178 800, 00 грн (245 040, 00 грн - 66 240, 00 грн) , у зв'язку з чим у позивача, як покупця, виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідачем, в свою чергу, не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару за договором, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар, а відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 178 800, 00 грн.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову.
З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Крім цього у позові міститься вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 460, 00 грн.
Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення та розмір таких витрат, суд виходить з такого.
У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2020 року між Опольським С.В. (адвокат) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 01/07-2020, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу при вирішенні спору, який виник між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» про стягнення заборгованості за договором № 2470 про постачання нафтопродуктів від 03 лютого 2020 року.
Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв'язку із наданням такої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 12 460, 00 грн позивачем долучено до матеріалів справи:
- Додаток № 1 до Договору № 01/07-2020 про надання правничої допомоги від 18.07.2020;
- ордер серії КР № 040216 від 16.11.2020;
- платіжне доручення № 412 від 12.11.2020 на суму 4 000, 00 грн;
- платіжне доручення № 222 від 04.09.2020 на суму 1 500, 00 грн.
Так, згідно Додатку № 1 до Договору № 01/07-2020 про надання правничої допомоги від 18.07.2020 плата за надання правової допомоги (гонорар) складає 7,0% відсотків від ціни позову і сплачується наступним чином:
- вартість складання претензії становить 1 500, 00 грн, які клієнт перераховує протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку;
- у разі звернення до суду, клієнт сплачує аванс у розмірі 4 000, 00 грн, які клієнт перераховує протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку. Вказана сума включає в себе надання консультацій, підготовку матеріалів до господарського суду та повне супроводження справи в господарському суді;
- у разі повного задоволення позовних вимог клієнт сплачує залишок коштів на розрахунковий рахунок адвоката протягом 10 діб з дня вступу рішення в законну силу. У разі часткового задоволення позовних вимог, клієнт сплачує суму, пропорційну задоволеним вимогам.
Згідно частин 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому вказує на те, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним та необґрунтованим, з огляду на те, що предмет спору в даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, у зв'язку з чим не вимагали значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
Відтак станом на час розгляду справи не підтверджено понесені позивачем витрати по справі, пов'язані з професійною правничою допомогою у сумі 6 960, 00 грн (7 відсотків від суми задоволених позовних вимог), оскільки факт сплати відповідних коштів (здійснення відповідних витрат) не настав.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 500, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 15, оф. 9; ідентифікаційний код 40028849) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» (27100, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, м. Новоукраїнка, вул. Аграрна, буд. 55; ідентифікаційний код 30350894) 178 800, 00 грн. (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот гривень 00 коп.) передплати, 2 682, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 00 коп.) судового збору та 5 500, 00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 15.02.2021.
Суддя О.С. Комарова