ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.02.2021Справа № 910/18912/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Віп"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
простягнення 1123 001 грн 14 коп.
Представники сторін:
від позивача:Степанишена А.В. - адвокат на підставі ордеру
від відповідача:не з'явились
01.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Віп" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 1 123 001 грн 14 коп. заборгованості за договором поставки ветеринарних препаратів від 06.04.2018 № 338/2018/КАМ/О, в тому числі: 1 048 687 грн 98 коп. основного боргу, 7 277 грн 89 коп. інфляційних втрат, 14 600 грн 88 коп. 3 % річних та 52 434 грн 39 коп. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки ветеринарних препаратів від 06.04.2018 № 338/2018/КАМ/О неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 1 048 687 грн 98 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 7 277 грн 89 коп. інфляційних втрат, 14 600 грн 88 коп. 3 % річних та 52 434 грн 39 коп. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18912/20, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2020.
Крім того, 01.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Віп" про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 1 139 846 грн 17 коп., а також нерухоме та рухоме майно відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Віп" задоволено частково.
08.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про видачу копії ухвали.
13.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні 14.01.2021 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.02.2021.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 суд викликав сторін у судове засідання на 11.02.2021.
01.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник відповідача у судове засідання 11.02.2021 з розгляду справи по суті не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Станом на 11.02.2021 відповідачем вимог ухвали суду від 04.12.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.
Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
У судове засідання 11.02.2021 для розгляду справи по суті з'явився представник позивача та надав пояснення, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.
У судовому засіданні 11.02.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
06.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Віп" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" укладено договір поставки ветеринарних препаратів № 338/2018/КАМ/О (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник бере себе зобов'язання здійснити поставку товару, який не обтяжений правами третіх осіб та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти за оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.
Відповідно до пункту 3.2. договору предметом даного договору є поставка ветеринарних препаратів (медикаменти, вакцини, дезінфікуючі засоби) (далі - товар). Перелік і найменування товару зазначається у специфікаціях до даного договору, накладних документах на кожну окрему партію товару.
Згідно із пунктами 4.3., 4.4. договору строк поставки товару складає 2 (два) робочі дні з моменту підтвердження замовлення постачальником, якщо інший строк поставки товару не визначено у рахунку-фактурі. У разі погодження покупцем кількості та строку поставки товару у визначеному рахунку-фактурі, останній здійснює оплату відповідного рахунку-фактури.
Постачальник зобов'язаний падати покупцю рахунок-фактуру протягом двох годин з моменту отримання заявки від покупця. У рахунку-фактурі зазначається наступна інформація: номер договору; дата підписання договору; найменування товару; асортимент товару; кількість товару; одиниця виміру; ціна товару за одиницю; загальна вартість товару; строк поставки товару, при умові якщо він складає більше строку, передбаченого п. 4.3. даного договору.
Пунктом 4.8. договору визначено, що постачальник повинен здійснити поставку товару покупцю в робочі дні до 13 години дня. Поставка товару після 13 години дня заборонена.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що вартість товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до пунктів 6.6., 6.7. договору покупець сплачує 80 % оплати вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 робочих днів. Остаточний розрахунок в розмірі 20 % оплати вартості поставленого товару здійснюється протягом 3 робочих днів після того як постачальник в строки, передбачені чинним законодавством засобами електронного зв'язку надіслав покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь-якому разі не раніше строку, вказаного в пункті 6.6.1. даного договору.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 (пункт 10.1. договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки ветеринарних препаратів від 06.04.2018 № 338/2018/КАМ/О позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявних в матеріалах справи підписаних між сторонами належним чином засвідчених копій видаткових накладних: від 18.12.2019 № 878 на суму 140 014 грн 32 коп., від 18.12.2019 № 879 на суму 118 021 грн 74 коп., від 20.01.2020 № 51 на суму 273 058 грн 80 коп., від 11.02.2020 № 109 на суму 165 348 грн 30 коп., від 05.03.2020 № 163 на суму 266 695 грн 86 коп., від 16.04.2020 № 275 на суму 85 548 грн 96 коп. Крім того, поставка товару підтверджується довіреностями, товарно-транспортними та податковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки ветеринарних препаратів від 06.04.2018 № 338/2018/КАМ/О та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати поставленого позивачем товару згідно накладних, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 048 687 грн 98 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 1 048 687 грн 98 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 06.04.2018 № 338/2018/КАМ/О, та факту наявності заборгованості у розмірі 1 048 687 грн 98 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7 277 грн 89 коп. інфляційних втрат, 14 600 грн 88 коп. 3 % річних та 52 434 грн 39 коп. пені.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За порушення грошових зобов'язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пункту 7.7. договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення за кожний день прострочення, але не більше 5 % від загальної вартості неоплаченого товару.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.7. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановлення факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором поставки від 06.04.2018 № 338/2018/КАМ/О, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 277 грн 89 коп. інфляційних втрат, 14 600 грн 88 коп. 3 % річних та 52 434 грн 39 коп. пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (вул. Пожарського, 3, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Віп" (вул. Смольна, 30, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 41468663) 1 048 687 (один мільйон сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 98 коп. основного боргу, 7 277 (сім тисяч двісті сімдесят сім) грн 89 коп. інфляційних втрат, 14 600 (чотирнадцять тисяч шістсот) грн 88 коп. 3 % річних та 52 434 (п'ятдесят дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн 39 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 845 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн 02 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 15.02.2021
Суддя Н.Б.Плотницька