Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.І.,
суддів
Косарєва В.І., Пекного С.Д.,
за участю прокурора
Матюшевої О.В.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь при розгляді справи, на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2004 року щодо ОСОБА_1
Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 березня 2004 року засуджено:
ОСОБА_1,
1980 року народження, громадянина України, судимого у 2002 році за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
- за ч. 1 ст. 213 КК України на 200 годин громадських робіт, а на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено 3 роки 25 днів позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2004 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено:
- призначено за ч. 1 ст. 213 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 2000 грн, на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він не будучи суб'єктом підприємницької діяльності, без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання уАДРЕСА_1організував пункт прийому металобрухту, а 26 червня 2003 року за місцем його проживання було вилучено 6900 кг брухту чорних металів.
У касаційному поданні прокурор просить ухвалу щодо ОСОБА_1скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд, мотивуючи тим, що судом порушено вимоги ст. 71 КК України, оскільки покарання за сукупністю вироків повинно бути більшим, ніж призначено за попереднім вироком.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка просила касаційне подання залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена зібраними у справі доказами, у тому числі його показаннями, у яких він визнав себе повністю винним, а також іншими матеріалами справи, перевіреними судом, а його злочинні дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 213 КК України, що не оспорюється у поданні.
Доводи касаційного подання з приводу допущених апеляційним судом помилок при призначенні ОСОБА_1 покарання позбавлені підстав.
Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, змінивши вирок та призначивши ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 213 КК України у виді сплати штрафу, правильно вказав, що відповідно до положень ст. 72 КК України, основне покарання у виді штрафу не підлягає складанню з іншими видами покарань та виконується самостійно.
Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що подання прокурора, за вказаних мотивів, не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 394-396 КК України, колегія суддів
Касаційне подання прокурора, який брав участь при розгляді справи, залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2004 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Присяжнюк Т.І. Косарєв В.І. Пекний С.Д.