справа №22а-146/07 головуючий суддя у 1-й
категорія обліку-34 інстанції -Кожан М.П.
(справа №А36/3-07)
18 липня 2007 року м.Дніпропетроськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Туркіної Л.П. (доповідач)
суддів
при секретарі:
за участю представників
позивача:
відповідача: Проценко О.А.,Стежко В.А.
Серьогіна О.В.
Любима О.В.
Філіна І.В.,
Сеннов О.А.
розглянув у відкритому
засіданні апеляційну скаргу
Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт. Ювілейне Дніпропетровська обл..
на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007р.
посправі
№А36/133-07
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», смт. Ювілейне Дніпропетровської області
до
про:Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт. Ювілейне Дніпропетровська обл..
визнання недійсними податкових повідомлень рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгтрой» (далі «АТБ-Торгстрой» 30.01.2007р. звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі Дніпропетровська МДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001502341/0 від 08.09.2006р., №0001502341/1 від 10.11.2006р., №0001502341/2 від 17.01.2007р.
Позовна заява була мотивована тим, що вказані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам діючого законодавства України, оскільки відповідачем під час перевірки не застосовувався непрямий метод при визначенні звичайних цін, застосування кого є обов'язковим, донарахування податкових зобов'язань до рівня звичайних цін за результатами перевірки має відбуватися на підставі судового рішення за умови прийняття відповідного законодавчого акту щодо непрямих методів, а не відповідно до акту перевірки платника податків, ці вимоги відповідачем не були виконані, а тому позивач вважає, що донарахування податкових зобов'язань є незаконним, зроблені відповідачем висновки щодо недотримання позивачем рівня звичайних цін є незаконними та необґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству України з питань оподаткування, тому позивач просив позовні вимоги задовольнити та визнати недійними податкові повідомлення-рішення №0001502341/0 від 08.09.2006р., №0001502341/1 від 10.11.2006р., №0001502341/2 від 17.01.2007р.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007 року по справі №А36/133-07 позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0001502341/0 від 08.09.2006р., №0001502341/1 від 10.11.2006р., №0001502341/2 від 17.01.2007р.
Постанова суду мотивована тим, що відповідно до п. 1.18 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються і застосовуються за правилами визначеними п. 1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами і застосування непрямих методів при визначенні звичайних цін є обов'язковим, тому суд прийшов до висновку про те. Що позовні вимоги обґрунтовані та задовольнив позовні вимоги позивача по даній адміністративній справі у повному обсязі.
Дніпропетровська МДПІ не погодившись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу. Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом під час вирішення даної справи було невірно застосовано норми матеріального права, судом не було прийнято до уваги, що позивач завищив суму податкових зобов'язань та занизив суму податкового кредиту з ПДВ, а тому просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду від 19.03.2007р. по даній справі та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволені позовних вимог по даній справі.
У своїх письмових заперечення ТОВ «АТБ-торгстрой» заперечувало проти доводів відповідача у апеляційній скарзі, та посилаючись на те, що під час розгляду справи суд повно та об'єктивно з'ясував усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, під час розгляду справи судом не було допущено порушень норм матеріального права, а тому постанова суду є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому просило суд залишити апеляційну скаргу Дніпропетровської МДПІ без задоволення, а постанову суду від 19.03.2007р. по даній справі залишити без змін.
У судовому засіданні 18.07.2007р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скарги задовольнити, скасувати постанову суду від 19.03.2007р. по даній справі та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову у повному обсязі.
Представники позивача у судовому засіданні 18.07.2007р. підтримали доводи викладені у письмових запереченнях ТОВ «АТБ-торгстрой» на апеляційну скаргу та просили суд апеляційну скаргу відповідача на постанову суду від 19.03.2007р. по даній справі залишити без задоволення, а постанову суду від 19.03.2007р. залишити без змін.
Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Дніпропетровською МДПІ було проведено планову перевірку ТОВ «АТБ-торгстрой» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р. , за результатами якої було складено відповідний акт №175ДСК/23-4/32010549 від 29.08.2006р.
Як вбачається з акту перевірки №175ДСК/23-4/32010549 від 29.08.2006р. позивачем порушено п. 4.1., п. 4.2. ст.. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 323449,71 грн., у тому силі в вересні 2005р. на суму 257677,77 грн., в листопаді 2005р. на суму 65771,94 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Дніпропетровською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001502341/0 від 08.09.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 485174, 57 коп., в тому числі за основним платежем 323449,71 грн., штрафні(фінансові) санкції 161724,86 коп.
Внаслідок адміністративного оскарження позивачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0001502341/1 від 10.11.2006р.,яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму386516,65 коп., а тому числі за основним платежем 257677,77 коп., штрафні (фінансові) санкції 128838,88 грн.,
- №0001502341/2 від 17.01.2007р.,яким позивачу визначено суду податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму386516,65 коп., а тому числі за основним платежем 257677,77 коп., штрафні (фінансові) санкції 128838,88 грн.
Як вбачається з акту перевірки, матеріалів справи і було підтверджено представниками сторін у судовому засіданні:
- у вересні 2005р. позивач реалізував АТЗТ «Ново московський завод мін води» на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2005р. майно, яке розташовано за адресою Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н., смт. Ювілейне вул.. Теплична 17 за 138235,01 грн., у тому числі ПДВ-23054,67 грн..
- у листопаді 2005р. позивач реалізував ТОВ «Технокапітал» 51\100 частину нежитлової будівлі (приміщення другого поверху площею 11742 кв.м. та сходові клітини першого поверху №2 площею 25,9 кв.м.) у будинку №17 по вул.. Кириленко у м. Кривий Ріг за 628500,00 грн., у тому числі ПДВ - 104750,00 грн.
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Дніпропетровського РКПП БТІ, яке видано для відчуження майна, балансова вартість цього майна становить 1403662,19 відповідно до довідки позивача №7/1396 від 11.08.2005р., станом на 01.10.2005р. балансова вартість нежитлової будівлі №17 по вул. Кириленко у м. Кривий Ріг (згідно податкового обліку) складала 1671783,72 грн., таким чином вартість 51\100 частини цієї будівлі складає 852609,70 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини відповідач по справі за результатами перевірки прийшов до висновку, що базою оподаткування по податку на додану вартість при продажу основних фондів в вересні 2005р. слід вважати звичайну ціну, яка повинна дорівнювати балансовій вартості майна, яка зазначена у витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, а в листопаді 2005р. базою оподаткування по податку на додану вартість при продажу основних фондів слід вважати залишкову вартість об'єкту згідно податкового обліку станом на 01.10.2005р., і тому позивач повинен був віднести до податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2005р. 280732,44 та у листопаді 2005р.. суму 170521,94 грн. Як свідчать матеріали справи ні у акті перевірки, ні у податковому повідомленні-рішенні не зазначено на підставі якої норми закону звичайну ціну визначено, виходячи з балансової вартості майна.
Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємсттв», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Як свідчать матеріали справи , податковою не надано доказів, щодо наявності обставин, які б підтверджували, що ціну визначену сторонами при відчуженні майна вважати справедливою не можна.
П. 1.20.10. ст. 1 цього ж закону встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.
Крім цього висновок про обов'язкове застосування непрямих методів при визначені звичайних цін наведено у листі Державної податкової адміністрації України №1738/7/23-6117 від 31.01.2003р.
Під час розгляду судом даної справи встановлено, що на момент здійснення перевірки та прийняття оскаржуємих позивачем податкових повідомлень-рішень закон, який м було б затверджено методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами не прийнято. Крім того слід зазначити , що податковий орган в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні не визначив, на підставі яких саме норм п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку» визначено звичайну ціну.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що звичайну ціну визначено ним згідно п. п. 1.20 51 п. 1.20 ст. 1 названого закону, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (Закон № 2658), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Здійснення такої оцінки суд вважає необґрунтованим, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку, оподаткування майна згідно з законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними ст. 9 цього закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях, що затверджується Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень ( національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або фондом Державного майна України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 о. № 1442 затверджено Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна».
Оскільки звичайну ціну визначено податковою не у відповідності до зазначеного вище Національного стандарту № 2, а згідно Положення бухгалтерського обліку № 7 названу ціну слід вважати такою, що встановлена необґрунтовано, всупереч діючому законодавству.
Враховуючи вищезазначені обставини колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив обставини які мають суттєве значення для вирішення даної справи, встановив факти, які підтверджуються зібраними по справі доказами, та постановлене рішення є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи та не суперечать нормам матеріального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним постанову суду від 19.03.2007 року залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007 року у справі № А36/133-07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУкраїни та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги відповідно до ст. 212 КАС України.
Ухвала виготовлена у повному обсязі 06.08.2007 р.
Головуючий: Л.П. Туркіна
судді: В.А. Стежко
О.А. Проценко