Справа № 22а -134/07 Головуючий суддя у 1
Категорія статобліку -48 інстанції -В.Г.Серкіз
(справа №13/166/07-АП)
11 липня 2007 року м.Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суді - Проценко О.А.,
суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі: Серьогіній О.В.,
за участі представників:
від позивача - Лисенко О.В.,
від відповідача - Тищенко А.В., Борсукова І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 27.03.2007р.
у справі№ 13/166/07-АП
за позовом Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
доТовариства з обмеженою відповідальністю “Олеум”, м.Запоріжжя
про арешт активів платника податків у вигляді зупинення операцій на розрахункових рахунках платника податків,
В лютому 2007р. до господарського суду Запорізької області звернувся позивач - Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя із позовом про арешт активів платника податків у вигляді зупинення операцій на розрахункових рахунках платника податків
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі п.3 ст.6 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позивач у зв'язку з виявленою недостовірністю інформації даних, які містились у податкових деклараціях, поданих платником податків, провів планову документальну перевірку ТОВ “Олеум”. Під час перевірки було встановлено, що у період з 01.12.2004р. по 01.12.2006р. відповідач мав фінансово-господарські відносини з Приватним підприємством “Конгрес-груп”. Разом з тим, як стало відомо позивачу, за рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 26.10.2006р. у справі №2-а-723 статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП “Конгрес-груп” 36087006 визнано недійсними. На звернення позивача №928/23 від 15.01.2007р. до відповідача щодо надання пояснень з питання взаємовідносин з ПП “Конгрес-груп” за вищезазначений період відповідач позитивної відповіді не дав з посиланням на те, що на підприємстві відповідача вже була проведена планова документальна перевірка. Враховуючи зазначені обставини, начальником ДПІ було прийнято рішення про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ “Олеум”. На підставі наказу від 05.02.2007р. №55 та направлення №53 від 06.02.2007р. Працівники ДПІ вийшли за юридичною адресою ТОВ “Олеум” для проведення перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин відповідача з ПП “Конгрес-груп”. Однак посадові особи відповідача відмовились від отримання копії наказу №55 та направлення на перевірку, а також від надання будь-яких пояснень та документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства. За даним фактом було складено акт відмови від допуску до перевірки №29/23-2-31911155 від 06.02.2007р. Як зазначено в позові, керуючись пп.9.3.9 п.9.3 ст.9 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., пп.5.7 п.5 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом ДПА України №386 від 25.09.2001р., та Порядком зупинення операцій на рахунках платника податків позивач змушений був звернутися до суду з вищезазначеним позовом.
За результатами розгляду справи господарський суд Запорізької області постановою від 27.03.2007р. в задоволені адміністративного позову відмовив. Вирішуючи адміністративну справу, суд першої інстанції застосував норми Законів України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. (далі по тексту - Закон 2181) та керувався Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому суд першої інстанції зазначив, що рішення позивача про застосування адміністративного арешту активів позивачу не направлялось і ТОВ “Олеум” було позбавлено можливості своєчасно оскаржити таке рішення. З посилання на пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону 2181 суд першої інстанції зазначив, що арешт на активи може бути накладено строком до 96 годин від годити підписання відповідного рішення керівником податкового органу або його заступником, при цьому цей строк не може бути продовжено в адміністративному порядку. Фактично арешт активів до відповідача застосовано. Щодо умовного арешту активів відповідача суд зауважив, що ДПІ не зверталася до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків, хоча граничний термін застосування арешту активів підприємства відповідача сплинув 25.02.2007р.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову від 27.03.2007р. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні постанови допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст.9 Закону України 2181. З посиланням на ст.11 Закону України “Про державну податкову службу” позивач наполягає на праві податкового органу здійснювати документальні планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також на арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків за заявою податкового органу на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством. Апелянт заперечує повторність застосування адміністративного арешту активів відповідача.
Враховуючи вищезазначене, апелянт просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 27.03.2007р. та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача. Звертає увагу колегії на те, що судом першої інстанції повно досліджено докази у справі і правильно встановлені факти у спірних правовідносинах. Висновки суду першої інстанції відповідач вважає обґрунтованими, а постанову господарського суду Запорізької області від 27.03.2007р. - законною.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши доводи апелянта та заперечення на апеляційну скаргу, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Запорізької області повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та, керуючись чинним законодавством, правомірно виніс постанову від 27.03.2007р. по справі №13/166/07-АП, якою відмовив в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” податковим органом надано право здійснювати документальні перевірки та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами України покладено обов'язок утримувати або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Даною статтею встановлено порядок проведення планових виїзних перевірок та підстави для проведення позапланових перевірок платників податків.
Як встановлено матеріалами справи, за результатами планової документальної перевірки позивачем ТОВ “Олеум”, в зв'язку із з'ясуванням наявності фінансово-господарської діяльності відповідача з Приватним підприємством “Конгрес-груп”, працівниками позивача 06.02.2007р. згідно з наказом від 05.02.2007р. №55 та на підставі направлення №53 від 06.02.2007р. мала б бути проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин відповідача з ПП “Конгрес-груп” за період з 01.12.2004р. по 01.12.2006р. В зв'язку з відмовою посадових осіб відповідача від отримання копії наказу №55 та направлення на перевірку, а також від надання будь-яких пояснень та документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства працівниками позивача було складено акт відмови від допуску до перевірки №29/23-2-31911155 від 06.02.2007р. 21.02.2007р. на ім'я начальника відділу податкової міліції ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя було складено рапорт з посиланням на п.9.2.1 ст.9 Закону України 2181 на дозвіл застосування умовного адміністративного арешту активів відповідача. За результатами розгляду рапорту начальником ВПМ ДПІ видано подання про застосування умовного адміністративного арешту активів ТОВ “Олеум”. На підставі зазначеного подання начальник ДПІ винесла рішення про застосування умовного адміністративного арешту активів відповідача, в якому зазначено про направлення рішення до банківських установ, де обслуговується відповідач, відповідачу, іншим особам, у володінні яких перебувають активи ТОВ “Олеум”.
Відповідно до пп.9.1.1 п.9.1 ст.9 Закону України 2181 адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. За пп.9.2.1 п.9.2 ст.9 Закону 2181 арешт активів буває повним та умовним. Процедура арешту коштів на рахунках платника податків регламентується пп.9.3.9 п.9.3 ст. Закону 2181. Як свідчать матеріали справи, до відповідача було застосовано умовний арешт активів. Згідно з пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону 2181 арешт може бути накладено строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку. За приписами ч.2 пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону 2181 керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням. Суд приймає відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення. Разом з тим, застосувавши до відповідача умовний арешт активів, позивач не звернувся до суду з поданням про продовження строку арешту. Враховуючи дату підписання рішення про застосування арешту , суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що граничний термін застосування арешту активів сплинув. Суд дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність з боку позивача обставин, які обумовлюють необхідність застосування адміністративного арешту на більш тривалий строк. Також зазначив, що у позивача не було достатніх підстав для проведення позапланової перевірки. При цьому суд посилався на норми ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та пп.9.3.9 п.9.3 ст.9 Закону України 2181. Підстави для проведення позапланової перевірки передбачені п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Надані до суду першої інстанції документи не підтверджують наявність таких підстав. Підставою для позапланової виїзної перевірки, як зазначає Закон, є виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, та ненадання пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Однак запит стосовно виявленої недостовірності відповідачу не направлявся. Крім того, матеріали справи не підтверджують наявність податкового боргу відповідача перед бюджетом, відсутність такого боргу позивачем не спростовано. Таким чином, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, зробив правильні висновки щодо предмету спору, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 27.03.2007 року по справі №13/166/07-АП слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 27.03.2007 року по справі №13/166/07-АП - без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 27.03.2007 року по справі №13/166/07-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 27.03.2007 року по справі №13/166/07-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і можу бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Колегія суддів:
головуючий суддя О.А. Проценко
судді: А.О.Коршун
Л.П.Туркіна