8 лютого 2021 року
м.Харків
Справа №643/12450/14-ц
Провадження №22-ц/818/766/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря Каплоух Н.Б.,
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 ,
Боржник:ТОВ «Авангард-транс»,
Заінтересована особа: державний виконавець Московського ВДВС м.Харкова ГТУЮ в Харківській області Павличев Юрій Володимирович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 07 вересня 2020 року, постановлену суддею Мельниковою І.Д., -
у цивільній справі за скаргою на дії державного виконавця, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі Московський ВДВС) Павличева Юрія Володимировича від 26 листопада 2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме виконавчого листа виданого Московським районним судом м.Харкова від 27 липня 2015 року про стягнення з ТОВ “Авангард-транс” на користь ОСОБА_1 заборгованості за виконану роботу по перевезенню вантажів по договору підряду від 25 вересня 2013 року у розмірі 44 858 грн 97 коп. і судового збору у сумі 448, 58 грн.
В обґрунтування скарги зазначав, що 26 листопада 2019 року державним виконавцем Московського ВДВС Павличевим Ю.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, а саме виконавчого листа виданого Московським районним судом м.Харкова від 27 липня 2015 року про стягнення з ТОВ “Авангард-транс” на користь ОСОБА_1 заборгованості за виконану роботу по перевезенню вантажів за договору підряду від 25 вересня 2013 року у розмірі 44 858 грн 97 коп. і судового збору у сумі 448, 58 грн. Підставою для прийняття постанови стала та обставина, шо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Не зрозуміло чи виконав державний виконавець всі дії, передбачені розділом 7; розділом 9 ЗУ “ Про виконавче провадження”, а саме чи вживалися заходи, щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; які саме заходи щодо розшуку іншого майна були здійсненні державним виконавцем, чи звертався він з відповідним поданням, щодо обмеження виїзду керівника ТОВ “Авангард-транс” за кордон до судових органів України, також не зрозуміло, чи взагалі встановлювалися особа такого керівника. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження з'ясувалося що жодних дій щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника не здійснювалося; також не здійснювалося жодних заходів щодо розшуку іншого майна (а.с.1-2).
У відзиві на скаргу державний виконавець Московського ВДВС Павличев Ю.В. зазначив, що згідно відповіді ДФСУ на запит державного виконавця боржник має відкриті рахунки у банку, відповідно до цього був накладений арешт на рахунки, але кошти на арештованому рахунку відсутні (а.с.14).
В поясненнях ТОВ “Авангард-транс” на скаргу вказано, що відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень міститься порядок підготовки та опрацювання документів для встановлення тимчасового обмеження саме фізичній особі боржнику, а також зазначено, що ст.441 ЦПК України та ст.337 ГПК України не передбачено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме керівника боржника - юридичної особи (а.с.10-12).
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 07 вересня 2020 рокув задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлений порядок підготовки та опрацювання документів для встановлення тимчасового обмеження саме фізичній особі боржнику. Норми цивільного законодавства прямо вказують на застосування тимчасового обмеження саме до фізичної особи, яка є боржником, не передбачають можливість тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме керівника боржника - юридичної особи. Також вказано, що боржником є юридична особа і ніяких доходів як заробітна плата, стипендія, пенсія, не може отримувати (а.с.36-37).
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який є заявником у справі,звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною, та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що державним виконавцем не вжито заходів для розшуку майна боржника юридичної особи, оскільки достеменно відомо, що боржник володіє іншим майном, придбаним у 2020 році, у вигляді готової продукції, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував всі можливі заходи для досягнення необхідного позитивного результату, що не було зроблено.
Боржником ТОВ «Авангард-транс» та заінтересованою особою державним виконавцем Московського ВДВС м.Харкова ГТУЮ в Харківській області Павличевим Ю.В. відзив на апеляційну скаргу не подавався.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно шляхом направлення судових повісток та телефонограмою за №528.
8 лютого 2021 року через канцелярію суду електроною поштою від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він зазначив, що скаргу підтримує повністю.
Державний виконавець Московського ВДВС м.Харкова ГТУЮ в Харківській області Павличев Ю.В. в судове засідання апеляційцної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно шляхом направлення судових повісток та телефонограмою за №529.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 27 липня 2015 року у цивільній справі №643/12450/14-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано трудовий договір, укладений 25 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авангард-транс» договором підряду, з ТОВ «Авангард-транс» стягнуто на користь позивача заборгованість за виконану роботу по перевезенню вантажів за договором підряду від 25 вересня 2013 року в розмірі 44 858,97 грн та 448,58 грн судового збору. На виконання рішення суду Московським районним судом м.Харкова 04 квітня 2016 року, виданий виконавчий лист (а.с.3,10-12).
Постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС Павличева Ю.В. виконавчий лист у справі №643/12450/14-ц повернуто стягувачу на підставі п.2 частини першої статі 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Положеннями статті 1 Закону України №1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За вимогами частини 2 статті 36 цього Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Пунктом 2 частини першою статті 37 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до вимог ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 5 і 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Клопотання про витребування із Московського ВДВС матеріалів виконавчого провадження для перевірки його скарги ОСОБА_1 ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не заявляв. Суд не наділений повноваженнями згідно Цивільного Процесуального Кодексу України самостійно витребувати матеріали виконавчого провадження.
Оскільки матеріали цивільної справи №643/12450/14-ц не містять належних доказів не вчинення державним виконавцем виконавчих дій з виконання судового рішення у ВП №58401900, доводи скарги щодо наявності бездіяльності державного виконавця у вигляді не вчинення перелічених у скарзі виконавчих дій належним чином не доведені, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення скарги та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 викладених судом висновків не спростовують та не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.
Відповідно до ст.375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 07 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у порядку передбаченому ст.389 ЦПК України.
Головуючий С.С.Кругова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук
повний текст постанови
складено 9 лютого 2021 року