11 лютого 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/20986/19
Провадження № 22-ц/4815/58/21
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2020 року у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В листопаді 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.10.2012 року відповідач підписала анкету-заяву, тим самими приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг та у такий спосіб уклала кредитний договір, відповідно до якого отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач своєчасно не надав Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач, станом на 30.09.2019 має заборгованість 260176,14 грн. і на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов'язання та заборгованість за кредитним договором не погашає. Просить стягнути 127890,37 грн., з яких 1946,79 грн. заборгованості за кредитом, 125943,58 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом з 31.10.2012 по 30.09.2019.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник АТ КБ «Приватбанк»подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що строк позовної давності банком не пропущено, оскільки перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місця дії картки, тобто 30 листопада 2016 року, банком подано позовну заяву 05 листопада 2019 року.
Просить рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить рішення залишит без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з пропуском строку позовної давності.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції, що початок перебігу позовної давності з моменту внесення позичальником останнього платежу на погашення кредитної заборгованості не погоджується, оскільки згідно з пунктом 2.1.1.2.11 Умов та Правил, які є складовою частиною кредитного договору, картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти, включно.
За таким договором перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104 цс16.
Строк дії виданої картки встановлено до 11 листопада 2016 року (а.с. 154).
З огляду на викладене та з урахуванням наведених обставин і факту пред'явлення банком позову в листопаді 2019 року, тобто в межах позовної давності з часу закінчення строку дії картки, висновок суду першої інстанції про пропуск банком позовної давності суперечить положенням статті 256, частин першої та п'ятої статті 261, частини четвертої статті 267 ЦК України.
Як вбачається з матеріалівсправи, що ОСОБА_1 31.10.2012 звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (21.05.2018 змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») із Анкетою-заявою на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (платіжну кредитку «Універсальна» - пенсійна картка).
До позову позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 312.12.2012 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 30.09.2019 року існує заборгованість за тілом кредиту в сумі 1946,79 грн., заборгованість за процентами 251899,35 грн., нарахована комісія 6330 грн., а в загальному 260176,14 грн., з яких позивач просить стягнути заборгованість кредитом в сумі 1946,79 грн., заборгованість за процентами з 31.10.2012 по 30.09.2018 в сумі 125943,58, а в загальному 127890,37 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена.
На підтвердження укладення договору та його умов позивач надав суду анкету-заяву від 31.10.2012 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, довідку про видану кредитну картку, виписку по картковому рахунку.
Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати відсотків у зазначених розмірах та порядку їх нарахування.
Наданий АТ КБ "Приватбанк" розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом суперечить умовам кредитування, на які покликається позивач в апеляційній скарзі, оскільки нарахування заборгованості, здійснені на підставі умов, які відсутні в анкеті-заяві.
Враховуючи, що позичальник періодично здійснювала погашення за наданим кредитом, у т.ч. й нарахувань не передбачених в Заяві, колегія суддів позбавлена можливості встановити дійсний розмір заборгованості.
Неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Водночас, згідно позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що наявна заборгованість по тілу кредиту кредиту в сумі 1946,79 гривень.
Відповідно до ч.ч. 1.3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому суд стягує з відповідача на користь позивача 1946,79 гривень заборгованість по тілу кредиту.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 29,20 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2020 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 31 жовтня 2012 року, яка скаладється з тіла кредиту в розмірі 1946,76 (одна тисяча дев'ятсот сорок шість) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 29,20 (двадцять дев'ять) грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
Н.М. Ковальчук