11 лютого 2021 року
м. Рівне
Справа № 563/421/20
Провадження № 22-ц/4815/65/21
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гапонюка Василя Костянтиновича, керівника Профспілки працівників місцевої промисловості та підприємницьких структур України, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , керівника Профспілки працівників місцевої промисловості та підприємницьких структур України, в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про стягнення матеріальної і моральної шкоди,-
В травні 2020 року ОСОБА_2 , керівник Профспілки працівників місцевої промисловості та підприємницьких структур України, в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення матеріальної і моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 травня 2017 року у Корецькому відділенні АТ комерційний банк «Приватбанк» відбулося травмування інваліда другої групи загального захворювання ОСОБА_1 внаслідок падіння на східцях при виході з установи, що відбулося при відкритті карткового рахунку клієнтові. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень довгий час лікувався та змушений був витрачати власні кошти на лікування, розмір яких склав 7088,83 грн. Крім того, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, розмір якої оцінює в сумі 150000,00 грн.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом неналежно проведено оцінку матеріалів справи наданих стороною позивача щодо причинно-наслідкового зв'язку місця і дати травмування ОСОБА_1 з датою його госпіталізації в лікарняний заклад та характером травм.
Просить рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року скасувати та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій з боку працівників банку.
Просить рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року залишити без змін.
Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, дійшов висновку, про відсутність підтвердженого факту спричинення позивачу саме відповідачем матеріальної та моральної шкоди, не доведення його вини, причинного зв'язку між їх діями/бездіяльністю та відповідними наслідками, тому дійшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, 10 травня 2017 року у Корецькому відділенні АТ комерційний банк «Приватбанк» відбулося травмування інваліда другої групи загального захворювання ОСОБА_1 внаслідок його падіння на східцях при виході з банку, після відкриття карткового рахунку клієнта.
Вказує, що працівниця банку пішла на вихід до банкомату, який розміщений поза приміщенням, не забезпечивши страхування безпеки виходу клієнта - інваліда з приміщення. Східці були місцями зруйновані, тому не було чітко видно їх межі та був відсутній пандус і поручні, внаслідок чого відбулося падіння ОСОБА_1 та травмування у вигляді перелому стегнової кістки із зміщенням кісток. Він був доставлений машиною швидкої медичної допомоги в центральну районну лікарню м. Корець Рівненської області, де перебував на стаціонарному лікуванні з даного приводу до 19.05.2017 року. Після виписки з лікарні перебував на лікуванні в домашніх умовах (з періодичним оглядом сімейним лікарем та відповідними вузькопрофільними лікарями), не ходячий. Внаслідок консолідації перелому пошкодженої кінцівки, її довжина зменшилась на 5 см., що унеможливлює його самостійне пересування.
Згідно епікризу ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені Корецької ЦРЛ в період з 10.05.2017 року по 19.05.2017 року з діагнозом: закритий підвертельний перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням (а.с. 18).
Відповідно до ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно зі ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Крім наведених вище норм права, обґрунтовуючи свій позов, вину відповідача та причинно-наслідковий зв'язок з наставшими наслідками, представник позивача також посилається і на ст.1172 ЦК України, згідно якої, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Автор позовної заяви в тексті фактично стверджує, що працівник банку не забезпечив страхування безпеки виходу клієнта - інваліда з приміщення банку. З чого випливає такий обов'язок відповідача, не зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 5-7 цієї ж статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Між тим позивачем, всупереч вказаних вимог, не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому шкоди з вини відповідача та свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та отриманням травми.
Ні позивачем, ні його представником не повідомлявся орган державної влади про нещасний випадок, що не відповідає положенням Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою КМ України від 22 березня 2001 року № 270, відповідно не створювалась комісія для розслідування обставини та причин нещасного випадку і не складався Акт про нещасний випадок форми НТ.
В матеріалах справи відсутні висновки експертиз чи інші належні та допустимі докази на підтвердження того, що вхід в відділення банку був невідповідним існуючим державним нормам та стандартам в сфері будівництва, що могло привести до травмування ОСОБА_1 , про що стверджує позивач.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування щодо заявлених вимог, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , керівника Профспілки працівників місцевої промисловості та підприємницьких структур України, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 рокузалишити без задоволення.
Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: Н.М. Ковальчук
С.О. Гордійчук