11 лютого 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/15032/20
Провадження № 22-ц/4815/203/21
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Шептицька С.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович,
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2020 року (ухвалене у складі судді Кучиної Н.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що лише 15 вересня 2020 року він дізнався, що приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович вчинив виконавчий напис від 14 серпня 200 року № 17371 про стягнення заборгованості з боржника - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у розмірі 17 035, 94 грн.. Стверджує, що жодних правовідносин із вищезгаданою юридичною особою у нього не було і про її існування довідався вперше. Тому виконавчий напис нотаріуса є незаконним, оскільки не може підтверджувати наявність заборгованості, а тим більше її безспірність. Крім того, протягом останніх трьох років не перебував у правовідносинах із будь-якою іншою юридичною чи фізичною особою, які могли б бути підставою для виникнення грошових зобов'язань, що підтверджує недотримання нотаріусом умови про можливість виконавчого напису лише за зобов'язаннями, що виникли протягом трьох років. Останні 5 років зареєстрований за іншою адресою, ніж вказана у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса, що підтверджує неможливість виникнення грошового зобов'язання перед стягувачем протягом трьох років, у зв'язку з відсутністю у останнього та нотаріуса актуальної інформації щодо його персональних даних. Просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Горай О.С. від 14 серпня 2020 року № 17371 про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт - Капітал» заборгованості таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості суперечить ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки з дня виникнення права вимоги Банку минуло більше трьох років. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відомості щодо безспірності заборгованості по кредитному договору від 11.01.2007 року № 0380/040413 відсутні, доказів протилежного відповідачем не надано, то суд вважає, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» оскаржило його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що для вчинення нотаріусом виконавчого напису було надано усі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а позивач у свою чергу не зазначив жодних обставин, які б підтверджували наявність спору щодо заборгованості. Суд неправильно визначив процесуальний статус одного з учасників, а саме приватного нотаріуса. Мотивує це тим, що спори щодо оскарження вчинених виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників та стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої вчинено виконавчий напис, яким порушено права позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за вчиненням відповідного виконавчого напису. Нотаріус може залучатися як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Також покликається на недоведеність та неспівмірність витрат на правову допомогу, оскільки справа була розглянута місцевим судом за одне засідання, що свідчить про незначну її складність, а тому зазначена сума є завищеною.
З наведених міркувань ТзОВ «Вердикт Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Сторони в судове засідання апеляцйного суду не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
З виконавчого напису від 14 серпня 2020 року вбачається, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм Олегом Станіславовичем звернено стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №0380/040413 від 11.01.2007 року (укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт - Капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 29-01\19\2 від 29 січня 2019 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2019 року по 11.03.2019 року у сумі 16 385,94 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 11 194,59 грн.; заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом у сумі 4 869,19 грн.; строковою заборгованістю за комісією у сумі 322, 16 грн..
Крім того за вчинення виконавчого напису нотаріусом з ОСОБА_1 додатково стягнено на користь відповідача 650,00 грн..
Загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт - Капітал» по виконавчому напису нотаріуса становить - 17 035,94 грн..
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої ЗУ «Про нотаріат» - нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 88 цього ж Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було враховано сплив трьох річного строку з дня виникнення права вимоги за кредитним договором № 0380/040413 від 11січня 2007 року.
Пунктом 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно п. 3.2 Глави 16 цього Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Також відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Позивач категорично заперечує наявність у нього будь-якої заборгованості перед ТзОВ «Вердикт Капітал» та стверджує, що жодних правовідносин із зазначеною юридичною особою у нього не було і про її існування довідався вперше. Наголошує, що протягом останніх трьох років не перебував у правовідносинах із будь-якою іншою юридичною чи фізичною особою, які могли б бути підставою для виникнення грошових зобов'язань, що підтверджує недотримання нотаріусом умови про можливість виконавчого напису лише за зобов'язаннями, що виникли протягом трьох років. Вказує, що останні 5 років зареєстрований за іншою адресою, ніж вказана у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса, що підтверджує неможливість виникнення грошового зобов'язання перед стягувачем протягом трьох років, у зв'язку з відсутністю у останнього та нотаріуса актуальної інформації щодо його персональних даних.
Зважаючи на те, що позивач заперечує наявність у нього заборгованості, матеріали справи беззаперечно не свідчать про її безспірність, а протилежного судом не встановлено, правомірним є висновок суду першої інстанції, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Разом з цим, з оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що право вимоги за основним зобов'язанням передавалося спочатку від АТ «Укрсоцбанк» на користь ТзОВ «Фінансова компанія Інвестохіллс Веста», а потім від останньої до ТзОВ «Вердикт Капітал». У той же час, у матеріалах справи відсутні договори про відступлення права вимоги, які б свідчили про об'єми переданих АТ «Укрсоцбанк» прав та обов'язків за кредитним договором №0380/040413 від 11.01.2007 року та правомірність нарахування ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за період з 29.01.2019 року по 11.03.2019 року.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Стаття 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року№ 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
07 вересня 2020 року було укладено Договір про надання правової допомоги між Адвокатом Столяром Михайлом Васильовичем та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4.1. даного Договору, правову допомогу що надається адвокатом Клієнт сплачує в гривнях шляхом безготівкового переказу на рахунок адвоката. Пунктом 4.2. Договору встановлено, що оплата за даним Договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.
30 жовтня 2020 року між сторонами договору було підписано Акт виконаних робіт на суму 8000 (вісім тисяч) грн..
03 листопада 2020 року Клієнтом було оплачено надані послуги у розмірі 8000 (вісім тисяч) гри., що підтверджується квитанціями (а.с.112-113).
Витрати понесенні позивачем на правому допомогу підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, з урахуванням ухваленого судом рішення про задоволення позову, підлягають відшкодуванню. Підстав для зменшення їх розміру апеляційний судом не вбачає.
Покликання апелянта на те, що судом невірно визначений процесуальний статус нотаріуса у справі не спростовують правильності ухваленого судом рішення по суті спору.
За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України,, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.