11 лютого 2021 року
м. Рівне
Справа № 562/1133/20
Провадження № 22-ц/4815/123/21
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року (ухвалене у складі судді Шуляка А.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочинними діями,-
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 43 375 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач 13 травня 2019 року наніс йому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2019 року ОСОБА_2 був засуджений за ч. 2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Неправомірними діями позивачу була заподіяна матеріальна шкода, яка виражається у втраті ним заробітку. З лютого по квітень 2019 року він офіційно працював в ТОВ «Стербал», Чеська республіка. Виходячи з його доходів за останні два місяці його середньомісячний заробіток становив 43 375 грн., обґрунтовуючи дану суму копією зарплатної відомості. Натомість внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він не міг вчасно повернутися на роботу і був звільнений. Тому у результаті сильних душевних страждань, фізичного болю, приниження йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у розмірі 15 000 грн..
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів (контракт, наказ про прийняття на роботу, наказ про звільнення та ін.), які б підтверджували, що позивач і в подальшому мав працювати в ТОВ «Стербал», а його звільнення було обумовлено необхідністю лікування від отриманих тілесних ушкоджень, не надано. Сама ж зарплатна відомість не підтверджує даний факт.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що рішення є необ'єктивним, незаконним і таким, що не відповідає обставинам справи. Відмовляючи у стягненні з відповідача матеріальної шкоди, суд не взяв до уваги зарплатної відомості, де зазначена заробітна плата, термін роботи і займана посада. На його думку, це підтверджує, що він працював у ТОВ «Стербал». Щодо відсутності документів про призначення та звільнення з роботи, то позивач посилається на неможливість їх отримати у зв'язку із карантином. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 5000 тисяч гривень, суд нічим не обґрунтував вказану суму, а тому не погоджується з цим.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2019 року, який набрав законної сили, відповідач ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України за те, що він 13 травня 2019 року приблизно о 18:30 год., перебуваючи в приміщенні бесідки магазину «Крамниця», що за адресою АДРЕСА_1 , під час словесної суперечки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно наніс ОСОБА_1 не менше чотирьох ударів кулаком правої руки в область голови з лівої сторони біля ока, внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синців на верхній та нижній повіках лівого ока, припухлості м'яких тканин в лівій тім'яній ділянці, садна в правій виличній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1, абзацу другого ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обґрунтування заявлених позивач покликається на те, що він працював у ТОВ «Стербал», Чеська республіка та у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями не зміг своєчасно повернутися на роботу внаслідок чого був звільнений.
Для підтвердження трудових відносин з роботодавцем надав до суду офіційний переклад з чеської мови зарплатної відомості, з якої вбачається, що з лютого 2019 року по квітень 2019 року працював в ТОВ «Стербал», Чеська республіка та отримував заробітну плату.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з відсутності доказів, які б підтверджували, що позивач працював і у подальшому мав працювати у ТОВ «Стербал» та необхідність лікування отриманих тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим він не мав змоги вчасно приступити до роботи. Зарплатна відомість не являється належним доказом, що підтверджує факт трудових відносин позивача з роботодавцем. Не надано позивачем таких доказів і під час апеляційного провадження справи.
Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,психічних,тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити і з засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи характер та обсяг завданої відповідачем шкоди, ступінь тілесних ушкоджень та тривалість розладу здоров'я позивача, виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду в частині визначеного до стягнення розміру моральної шкоди.
За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.