11 лютого 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/10596/20
Провадження № 22-ц/4815/117/21
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання - Шептицька С.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року про забезпечення позову (постановлену у складі судді Тимощука О.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.
Разом із позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову.
Заяву обґрунтовує тим, що для погашення заборгованості зі сплати аліментів був оголошений аукціон з продажу належної відповідачу квартири. Оскільки квартира не була продана, нею було виявлено бажання залишити непродане майно за собою та в подальшому перераховано різницю вартості квартири та наявної заборгованості в розмірі 42983 грн. 28 коп. на рахунок Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Вважає, що у разі видачі вказаних коштів відповідачу, він може розпорядитися ними на власний розсуд, оскільки останній багато років ухилявся від сплати аліментів, що свідчить про його безвідповідальність і небажання виконувати аліментні зобов'язання. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково.
Накладено арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті ОСОБА_2 , в тому числі і кошти, які знаходяться на рахунках Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах ціни позову - 77 300,72 грн..
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Покликається на те, що позивачем не було доведено його намірів відчужити майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду, яке буде прийняте за результатами розгляду даної справи. Також зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та повернута для усунення недоліків, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.
З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 77 300,72 грн. - пені за несвоєчасну сплату аліментів, які стягненні рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2012 року на утримання їхнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області 25 листопада 2020 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі. Справа призначена до розгляду.
Згідно розрахунку державного виконавця Кілійського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18 червня 2020 року заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на травень 2020 року складає - 122 757,22 грн..
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Так, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається із змісту п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами дійсно виник спір, а тому враховуючи характер та зміст заявлених позовних вимог, які виходять із неналежного виконання відповідачем аліментних зобов'язань, щодо виконання яких останній ухилявся, що свідчить про умисний характер його дій, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.