Провадження № 11-кп/4820/195/21
Справа № 681/92/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.125 КК України Доповідач ОСОБА_2
08 лютого 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240200000245 від 25 липня 2019 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2020 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працює, має на утриманні одну малолітню дитину, не має судимостей,
визнаний винуватим за ч.1 ст.125 КК України з призначенням покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин.
Відповідно до ст.72 КК України зараховано у строк покарання один день перебування обвинуваченого 21.01.2020 року під затриманням - за вісім годин громадських робіт.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 7 000 (сім тисяч) грн. моральної шкоди.
За вироком місцевого суду, 25 липня 2019 року приблизно о 12 годині ОСОБА_7 на сходовому майданчику четвертого поверху будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті існуючих неприязних відносин між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_9 умисно завдав їй правою ногою один удар по її лівій нозі, після чого долонями обох рук вдарив потерпілу в область грудей, спричинивши ОСОБА_9 легке тілесне ушкодження у вигляді синця по передньо-зовнішній поверхні середньої третини лівої гомілки, синця на поверхні лівої молочної залози, синця на поверхні правої молочної залози, синця на передній поверхні грудної клітки в ділянці мечовидного паростка грудини, чим вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просив вирок Полонського районного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Уважав, що вирок ухвалено з порушеннями кримінального процесуального закону.
Посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Зазначав, що суд першої інстанції формально погодився з суперечливими і непослідовними показаннями потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 про механізм та послідовність заподіяних тілесних ушкоджень потерпілій.
Стверджував, що перебування свідка ОСОБА_10 поряд з потерпілою ОСОБА_9 під час заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень є припущенням, а не підтвердженим фактом та доказом у справі.
На думку захисника, висновок суду першої інстанції про те, що «наведені судом обставини про умисне заподіяння для останньої правою ногою одного удару по лівій нозі, після чого долонями обох рук вдарив потерпілу в область грудей» підтверджується даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення не відповідає матеріалам справи, які були досліджені в судовому засіданні та фактичним обставинам.
Таким чином, судом першої інстанції було допущено суттєві порушення процесуального та матеріального закону, що вплинуло на вирішення справи по суті.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та узагальнених доводів апеляційної скарги; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу про скасування вироку суду та закриття провадження; думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 України відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є обґрунтованим, підтверджений сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та детально викладених у вироку доказів, яким судом дана належна оцінка.
Обвинувачений ОСОБА_7 у суді своєї вини не визнав, заперечував факт заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Стверджував, що злочин не вчиняв, бо вказаного дня він вийшов з квартири та лише пройшов через сходовий майданчик, де знаходилася потерпіла.
Суд не взяв до уваги такі його показання та спростував сукупністю наступних доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10 в місцевому суді показали, що 25.07.2019 року вони обоє піднялись на сходовий майданчик будинку АДРЕСА_2 , до квартири АДРЕСА_3 , де потерпіла мала намір побачитись зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_11 , однак обвинувачений, вийшовши із квартири на майданчик, завдав ОСОБА_9 спочатку удар ногою в область її лівої ноги, а потім долонями обох рук вдарив потерпілу в груди.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили суду, що вони є батьками ОСОБА_9 та що 25.07.2019 року вранці дочка поїхала в м. Полонне на судове засідання, а через деякий час зателефонувала для матері вказавши, що її побив обвинувачений і у неї болить нога, та що не зможе дійти з автобуса додому, після чого батько від автобусної зупинки гужовою повозкою привіз потерпілу до місця проживання.
Свідок ОСОБА_14 надала суду аналогічні показання.
Показаннями обвинуваченого та його матері - свідка ОСОБА_15 , які в місцевому суді визнали, що потерпіла 25.07.2019 року приблизно о 12 годині дійсно перебувала на сходовому майданчику біля їхньої квартири, а ОСОБА_7 в цей час вийшов із квартири та проходив через сходовий майданчик, де знаходилась потерпіла.
Вказані обставини стверджуються також дослідженими доказами, зокрема:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, із яких вбачається, що потерпіла 25.07.2019 року о 13.00 годині звернулась до Полонського відділення поліції, де повідомила про нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_7 25.07.2019 року приблизно о 12 годині в АДРЕСА_2 .
- висновками судово-медичних експертиз №313 від 29.07.2019 року, №340 від 16.08.2019 року та №368 від 03.09.2019 року, згідно яких у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження, які утворились від щонайменше 3-4 ударних травмуючих дій тупих твердих предметів, та могли виникнути від удару правою ногою сторонньої особи в ліву гомілку потерпілої, а також пальцями кистей рук при поштовху обома руками в передню поверхню грудної клітки потерпілої, з контактом в ділянці обох молочних залоз та грудини при обставинах вказаних ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_10 під час проведення з ними слідчого експерименту.
- протоколами проведення слідчих експериментів від 02.08.2019 року та від 27.08.2019 року зі свідком ОСОБА_10 , а також від 02.08.2019 року з потерпілою, із яких вбачається, що вказані особи під час зазначених слідчих дій розповідали та показували, як саме обвинувачений завдавав для ОСОБА_9 тілесні ушкодження, зокрема наніс удар правою ногою по лівій нозі потерпілої, а потім обома руками вдарив її в область грудей.
Ретельно проаналізувавши докази, зокрема показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, висновок судово-медичної експертизи, суд дав їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість обвинуваченого у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.125 КК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Твердження обвинуваченого, що він не вчиняв вказаний злочин, місцевим судом правильно розцінено як намагання уникнути відповідальності, з чим повністю погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони суперечать наявним у справі доказам.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 з приводу того, що місцевим судом не враховано усіх доказів у справі та обставин справи, є надуманими, безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи, а тому колегією суддів апеляційного суду відхиляються.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б могли вплинути на прийняте рішення або свідчать про необ'єктивність, упередженість та незаконність проведення судового провадження, не встановлено.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, мотиви і причини, які призвели до скоєння ним цього правопорушення, його ставлення та поведінку після вчинення злочину, наслідки що настали, дані про особу, сімейний та матеріальний стан.
Обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення щодо колишньої дружини, з якою він перебував у сімейних відносинах.
Обставин, які пом'якшують покарання, обвинуваченого не встановлено.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність, ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_7 та безпідставність доводів апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що ОСОБА_7 є не працевлаштованим, раніше притягався до кримінальної відповідальності також за спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, не усвідомив свої неправомірні дії, а тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у виді громадських робіт у максимальній кількості годин, передбачених санкцією ч.1 ст.125 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 вирішено судом відповідно до вимог цивільного і кримінального процесуального законодавства. Суд навів у вироку докази на обґрунтування позовних вимог потерпілої та розмір їх задоволення на відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування вироку суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
Вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4