Номер провадження: 22-ц/813/5139/21
Номер справи місцевого суду: 2-1528/2001
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.Н
Доповідач Ващенко Л. Г.
28.01.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Сєвєрової Є.С., Колеснікова Г.Я.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Жовтневого (Приморського) районного суду м. Одеси від 06 листопада 2001 року (одноособово суддя Чернявська Л.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ) до Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання приватизації такою, що відбулася та визнання права власності на земельну ділянку,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
У 2001 році ОСОБА_2 звернулась із позовом до Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі-Управління) про визнання приватизації такою, що відбулася та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0408 га по АДРЕСА_1 .
Представник відповідача позов визнав
Рішенням Жовтневого (Приморського) районного суду м. Одеси від 06.11.2001 року позов ОСОБА_2 задоволено. Суд: визнав приватизацію земельної ділянки розміром 0.0408 га, розташовану в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 , такою, що відбулася і визнав за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 0.0408 га, розташовану в АДРЕСА_1 ; зобов'язав Управління видати ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0.0408 розташовану в АДРЕСА_1 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2018 року відновлене втрачене провадження по цивільній справі № 2-1528 2001 року за позовом ОСОБА_2 до Управління про визнання приватизації такою, що відбулася та визнання права власності на земельну ділянку.
ОСОБА_1 , який не був стороною у справі, не погодився із рішенням суду першої інстанції від 06.11.2001 року і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 06.11.2011 року скасувати, посилаючись на незаконність рішення суду, порушення його права власності на земельну ділянку.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 зазначає:
ОСОБА_1 не був учасником справи, але під час ухвалення рішення суд фактично вирішив питання про права особи, правонаступником якої, в силу закону, є ОСОБА_1 .
Станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення, житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві спільної часткової власності: ОСОБА_5 (6/25), ОСОБА_2 (32/75), ОСОБА_6 (1/3).
ОСОБА_6 частина земельної ділянки належала на підставі свідоцтва про Спадщину за заповітом від 14.01.2000 року.
У подальшому, частина житлового будинку, що належала ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 19.02.2002 року, перейшла до ОСОБА_7 ,, а від ОСОБА_7 , на підставі договору дарування від 28.02.2002 року, перейшла до ОСОБА_8 .
В свою чергу, на підставі договору дарування від 30.03.2002 року, ОСОБА_9 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , в рівних частках, подарувала ОСОБА_1 , його дружині ОСОБА_10 та їх дітям ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Разом з правом власності на частину житлового будинку до ОСОБА_6 , а надалі і до ОСОБА_1 , перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок.
Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції фактично привласнив повноваження, які були віднесені законом до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.
09.09.1999 року ОСОБА_13 звернулась до Одеської міської ради із заявою щодо безоплатної приватизації земельної ділянки, на якій була розташована належна їй на права власності частина указаного житлового будинку. 19.01.2000 року ОСОБА_13 продала своєму сину ОСОБА_5 частку частини зазначеного житлового будинку з надвірними спорудами, що належали їй на праві власності в розмірі 6/25. У цей день ОСОБА_5 також звернувся до Одеської міської ради із заявою щодо безоплатної приватизації земельної ділянки, на якій була розташована належна йому на праві власності частина вказаного житлового будинку. Рішенням Одеської міської ради від 28.04.2000 року № 1010-ХХIII визначено передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель: ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 0,0408 га, ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0.0970 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 померла.
Згідно зі ст. 9 ЦК Української РСР, який діяв станом на дату смерті ОСОБА_13 , та станом на дату прийняття рішення Одеської міської ради від 28.04.2000 року № 1010- ХХIII, встановлено, що правоздатність громадянина припиняється з його смертю.
Тобто, ніяких правових наслідків щодо приватизації померлою ОСОБА_13 земельної ділянки, яка під час її життя знаходилась у її фактичному користуванні, вказане рішення Одеської міської ради не спричинило.
Процес приватизації ОСОБА_13 вказаної земельної ділянки не відбувся у зв'язку з її смертю, земельна ділянка залишилася у державній власності, право приватної власності щодо неї не виникло.
На момент звернення ОСОБА_2 до суду із зазначеним позовом, розпорядження землями територіальних громад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, в тому числі шляхом передачі у власність громадян через безоплатну приватизацію було віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад народних депутатів, на території яких були розташовані відповідні земельні ділянки.
Визнання судом приватизації земельної ділянки розміром 0,0408 га, розташованої в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_13 такою, що відбулася та визнання за ОСОБА_2 прав власності на земельну ділянку, розміром 0,0408, розташовану в АДРЕСА_1 , суперечить закону.
Внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення порушені права особи, правонаступником якої є ОСОБА_1 , останній не був залучений до участі у справі.
Фактично під час укладення договору дарування від 30.03.2002 року, на підставі якого до ОСОБА_1 та членів його родини перейшло право власності на 1/3 житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , межі земельної ділянки, на якій розташована частина житлового будинку, відповідали мировій угоді, затвердженій Київським районним судом м. Одеси від 14.02.2002 року у справі № 2-138/2002.
Наприкінці 2017 року, новий власник земельної ділянки, яка раніше належала ОСОБА_2 , зруйнував паркан, який розділяв ці земельні ділянки, пославшись на те, що частина ділянки ОСОБА_1 належить йому на праві власності.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого (Приморського) районного суду м. Одеси від 06.11.2001 року підлягає закриттю з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається наступне.
У 2001 році ОСОБА_14 звернулась із позовом до Управління про визнання приватизації такою, що відбулася та визнання права власності на земельну ділянку. Рішенням Жовтневого (Приморського) районного суду м. Одеси від 06.11.2001 року позов задоволено. Суд визнав приватизацію земельної ділянки розміром 0,0408 га, розташовану в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 , такою, що відбулася. За ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку розміром 0.0408 га, розташовану в АДРЕСА_1 . Суд зобов'язав Управління видати ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0.0408 розташовану в АДРЕСА_1 (а.с. 25 -26, т. 2).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2018 року відновлене втрачене провадження у цивільній справі № 2-1528 2001 року за позовом ОСОБА_2 до Управління про визнання приватизації такою, що відбулася та визнання права власності на земельну ділянку (а.с. 113-114, т. 1).
ОСОБА_1 набув право власності на 1/3 частину спірного домоволодіння 30.03.2002 року, на підставі договору дарування від 30.03.2006 року (а.с. 14 т.1).
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , на час прийняття оскаржуваного рішення суду від 06.11.2001 року, не був власником частини спірного домоволодіння, відсутні підстави для ствердження того, що рішенням суду від 06.11.2001 року порушенні його права або будь-які інтересі ОСОБА_1 .
Суд повторює (п.26 рішення Європейського Суду з прав людини від 28.06.2018 року у справі «Осовська та інші проти України від (заява № 2075/13 та 4 інші заяви), - що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ст. 362 ч.1 п.3, ч.2 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що після відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалися, у даному випадку не йдеться про особливі або непереборні обставини, апеляційне провадження підлягає закриттю.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 362 ч. 1 п.3, ч.2, 368 ЦПК України, колегія суддів,
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Жовтневого (Приморського) районного суду м. Одеси від 06 листопада 2001 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 10.02.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Є.С. Сєвєрова
Г.Я. Колесніков