04 лютого 2021 р.Справа № 520/3066/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача Могильової І.А.
представника відповідача Павленко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.06.20 року по справі № 520/3066/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна"
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області , Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення пені,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» (код ЄДРПОУ 33607742, 61057. м.Харків, вул. Гоголя, буд.5, к.24) пеню у розмірі 1080946,81 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення пені - задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» пеню у розмірі 1080946,81 грн. (один мільйон вісімдесят тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 81 копійка) за порушення строків відшкодування податку на додану вартість.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що згідно з п. 200.13 ст. 200 ПКУ передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги вищезазначені обставини та позовні вимоги про стягнення пені за період з 12.04.2012 по 27.05.2019 у сумі 1 080 946, 81 гривень є необгрунтованими та безпідставними.
Крім того, ТОВ «Корнеліус Україна» (код ЄДРПОУ 33607742) задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р. 25.1) згідно з податковими деклараціями з ПДВ: за липень 2010 року (від 20.08.2010 № 9003488386) у сумі 667 348, 00 гривень; за серпень 2010 року (від 17.09.2010 № 9003882537) у сумі 762 175, 00 гривень; за вересень 2010 року (від 19.10.2010 № 9004405683) у сумі 256 001, 00 гривень.
3а результатами акту позапланової невиїзної перевірки від 18.03.2011 № 1163/07-008/33607742 прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0000140700 на зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 684 149, 00 гривень, в т. ч. за липень 2010 року у розмірі 665 973, 00 гривень, за серпень 2010 року у розмірі 762 175, 00 гривень, за вересень 2010 року у розмірі 256 001, 00 гривень.
Відповідач зазначає, що позивачем було здійснено сплату податку на додану вартість, нарахованого по деклараціях та уточнюючих розрахунках, внаслідок чого в інтегрованій картці платника сформувалась переплата грошовими коштами по грошових зобов'язаннях з податку на додану вартість у розмірі 1 684 149, 00 гривень.
Відповідно до пп. 3 п. 34 Підрозділу 2 Розділу XX ПКУ станом на 01.07.2015 на електронному рахунку платника податку ТОВ «Корнеліус Україна» одноразово збільшилась сума надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ на суму переплати у розмірі 1423 101, 48 гривень, тобто врахована у збільшення суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, як складова формули, за якою здійснюється обрахування такої реєстраційної суми.
Переплата грошовими коштами у розмірі 266 522, 00 гривень повернута на електронний рахунок ТОВ «Корнеліус Україна» платіжним дорученням від 12.04.2018 № 30197, по декларації з податку на додану вартість від 21.05.2018 № 9097736137 і відповідної заяви (додаток 4) від 21.05.2018 № 9097736234 сума коштів у розмірі 266 522, 00 гривень з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перерахована на поточний рахунок платника.
Відповідач зазначає, що органами державної казначейської служби України у Харківській області від 27.05.2019 проведено відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за рішенням суду по ТОВ «Корнеліус Україна» у розмірі 1 684 149, 00 гривень. Дана операція від 30.06.2019 відображена в інтегрованій картці платника податку, що відповідно до вимог Порядку № 765 призвело до виникнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1 684 149, 00 гривень.
На думку відповідача, ТОВ «Корнеліус Україна» використано суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 423 101, 48 гривень в рахунок поточних нарахувань протягом 2014 - 2015 років, а у розмірі 266 522, 00 гривень отримано в 2018 році на поточний рахунок, отже платник не має права на нарахування та стягнення пені у розмірі 1 080 946, 81 гривень за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування.
Позивачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено, що правомірність повернення бюджетного відшкодування визнана Верховним Судом в постанові від 19.04.2019 року по справі №820/2136/15. Дана справа розглядалася з 2015 року. Під час розгляду цієї справи контролюючий орган в жодній із судових інстанцій не зазначав про те, що бюджетне відшкодування вже частково повернуто. Верховний Суд у 2019 році виніс рішення про повернення бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у розмірі 1684149.0 грн. Тобто, розгляд справи відбувався чотири роки, при цьому, податковий орган був ініціатором зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач вважає, що у контролюючого органу відсутні підстави стверджувати, що бюджетне відшкодування було частково повернуто позивачу протягом 2014-2015 років.
Позивач звертає увагу, що сума в розмірі 266522,0 грн., зовсім не відноситься до бюджетного відшкодування, а є переплатою, як зазначено і в самих поясненнях, і в Листі ГУ ДПС у Харківській області від 23.02.2018 року №11548/10/20-40-12-02-20, а отже, до позовних вимог значення не має.
Крім того,позивач наголошує, що існує Порядок взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.03.2016 № 343.
Вказаним Порядком передбачено, що у випадку, якщо контролюючим органом було частково повернуто бюджетне відшкодування до виконання рішення суду або він не згоден із сумою бюджетного відшкодування, що підлягає поверненню, він звертається до суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Проте, вказаним порядком відповідач 1 не скористався, до суду не звернувся, що на думку позивача, ще раз доводить той факт, що у контролюючого органу відсутні докази того, що бюджетне відшкодування вже повернуто позивачу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекцій Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник - Східна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області; далі - відповідач 1/Інспекція), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м.Харкова, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Корнеліус Україна» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 665973,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 762175,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 256001,00 грн., всього - 1684149,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 19.04.2020 по справі №820/2136/15 касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі №820/2136/15 - без змін.
Поновлено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі №820/2136/15.
27.05.2019 органами казначейства було виконано вказане рішення Верховного Суду та перераховано на рахунок ТОВ «Корнеліус Україна» суму у розмірі 1684149,00 податку на додану вартість, як бюджетне відшкодування.
Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стали ті обставини, що товариство протягом 2012-2019 років не могло отримати належну до сплати суму бюджетного вдшкодування у розмірі 1684149,00 грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна" зверталося до суду із позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 28.03.2011р. № 0000140700, № 0000150700. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що підприємство виконало усі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» умови щодо отримання бюджетного відшкодування ПДВ за липень -вересень 2010 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України (К/9991/29198/12) від 28.01.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-10153/11/2070 залишено без змін.
Під час розгляду вказаної справи суди дійшли висновку, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за липень 2010р. у розмірі 101566 грн., за серпень 2010р. у розмірі 30072 грн. є правомірним. Судами зазначено, що висновок контролюючого органу про неправомірність включення ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманим податковим накладним, а саме: по декларації за липень 2010 року у розмірі 101566 грн.; по декларації за серпень 2010 року у розмірі 30072 грн. в порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та фактам, встановленим податковим органом під час проведення виїзних перевірок за липень, серпень 2010р. на підставі первинних документів ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» пені у розмірі 1080946,81 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість є обгрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.8 ст. 200 ПК України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Згідно п. 200.10 ст. 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п. 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджувалися із пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (чинним на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Отже, аналізуючи наведені норми, колегія суддів доходить висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.
У зв'язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.
Відповідно до п.п. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно п.п. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).
Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (далі - Порядок № 26).
Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Колегія суддів звертає увагу, що неузгодженість в роботі між органами державної влади, у цьому випадку між податковим органом та органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не може слугувати причиною порушення прав платників податків у сфері бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
З огляду на те, що позивачем заявлено бюджетне відшкодування у відповідності до вимог законодавства, така сума (1080946,81 грн.) не відшкодована з незалежних від платника податків причин, позивач набув право вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 803/655/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження №11-778апп18).
За даними інтегрованої картки платника з податку на додану вартість ТОВ «Корнеліус Україна» протягом 2014-2015 років заявлені до відшкодування суми ПДВ за липень, серпень, вересень 2010 у розмірі 1 684 149,00 грн. були зменшені у рахунок нарахувань по деклараціях та уточнюючих розрахунках в хронологічному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Корнеліус Україна" було здійснено сплату податку на додану вартість, нарахованого по деклараціях та уточнюючих розрахунках, внаслідок чого в інтегрованій картці платника сформувалась переплата грошовими коштами по грошових зобов'язаннях з податку на додану вартість у розмірі 1 684 149,00 гривень.
Станом на 01.07.2015 року на електронному рахунку платника податку ТОВ "Корнеліус Україна" одноразово збільшилась сума надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ на суму переплати в розмірі 1 423 101,48 грн., тобто врахована у збільшення суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, як складова формули, за якою здійснюється обрахування такої реєстраційної суми.
Переплата грошовими коштами у розмірі 266522,0 грн. повернута на електронний рахунок ТОВ "Корнеліус Україна" платіжним дорученням від 12.04.2018 № 30197 та по декларації з податку на додану вартість від 21.05.2018 № 9097736137 і відповідної заяви від 21.05.2018 № 9097736234 сума коштів у розмірі 266522,0 грн. з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перерахована на поточний рахунок платника.
Головним управлінням ДПС у Харківській області на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області за результатами розгляду листа казначейської служби направлено лист від 06.05.2019 № 14235/9/20-40-12-02-19 щодо відсутності залишку невідшкодованого податку на додану вартість з відповідними обставинами щодо його використання. Органами державної казначейської служби України у Харківській області 27.05.2019 року проведено відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за рішенням суду по ТОВ «Корнеліус Україна» у розмірі 1684149,0 грн. Дана операція 30.06.2019 відображена в інтегрованій картці платника податку, що відповідно до вимог Порядку № 765 призвело до виникнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1 684 149,0 гривень.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що ТОВ «Корнеліус Україна» використано суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1423101,48 грн. в рахунок поточних нарахувань протягом 2014-2015 років, а у розмірі 266522,0 грн. отримано в 2618 році на поточний рахунок, тобто платник не має права на нарахування та стягнення пені у розмірі 1080946,81 грн. за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування.
Обов'язок у контролюючого органу щодо повернення суми бюджетного відшкодування виник з дати набрання рішенням суду у справі №2а-10153/11/2070 законної сили, а саме з 04.04.2012, оскільки у 2012 році відшкодування процедури бюджетного відшкодування здійснювалося відповідно до норм ПК України. До введення в дію нового порядку, тобто з 2017 року, контролюючий орган зобов'язаний був повернути товариству належну суму бюджетного відшкодування.
Так, ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» пені у розмірі 1080946,81 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року по справі № 520/3066/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року по справі № 520/3066/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 11.02.2021 року