04 лютого 2021 р.Справа № 440/3229/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача Стасовської Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 03.08.20 року по справі № 440/3229/20 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області третя особа Комунальне підприємство "4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради"
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, у якому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 24.06.2020 вих.№28-17/3229 /а.с. 61-62/, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 25.05.2020 №136 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4303,13 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.06.2020 №172 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 456,13 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтував посиланням на протиправність спірних рішень з огляду на відсутність у позивача, як роботодавця, обов'язку з перевірки правомірності видачі найманому працівнику листа непрацездатності закладом охорони здоров'я та повноти і правильності його заповнення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року у задоволенні позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Позивач в апеляційній скарзі заначає, що Комісією із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності повинно бути здійснено перевірку на помилки та дефекти у заповненні листка непрацездатності з технічної сторони, а також наявності виправлень, або повноти інформації (щодо страхувальника, застрахованої особи) тощо. Заповнення листка непрацездатності, як здійснення свої професійної діяльності, обов'язок лікаря, через що і відповідальність покладена на останнього.
Позивач зазначає, що повноважень при перевірці правильності заповнення листка непрацездатності щодо граф які стосуються професійної діяльності саме лікаря, у Комісії із соціального страхування підприємства відсутні. Листок непрацездатності серії АДЦ 235042 з 14.03. по 12.04.2019 виданий на ім'я ОСОБА_1 недоліків не містить; листок непрацездатності оформлено відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом від 03.И.2004 року № 532/274/136-ос/1406, а тому відповідно був достатньою підставою для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та підлягав оплаті.
Також, позивач вважає, що в обов'язки комісії з соціального страхування, зокрема ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», не входить перевірка обгрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності.
Діючим законодавством позивач не наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за достовірністю інформації, яка відображається лікарем у листку непрацездатності.
Позивач звертає увагу, що саме відповідач у відповідності до пункту 10 Постанови КМУ № 1317 від 03.12.2009 року «Питання медико-санітраної експертизи», входить до складу МСЕК яка складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки.
Позивач зазначає, що представники відповідача, будучи членами Комісії, повинні були перевірити своєчасність та обґрунтованість направлення громадян, зокрема ОСОБА_1 , на медико-соціальну експертизу.
Також, позивач наголошує, що комісія з соціального страхування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», перевіряючи правильність оформлення конкретного листка непрацездатності, перевіряє його відповідність вимогам Інструкції № 455, однак не володіє медичною документацією, історією хвороби кожного працівника та не зобов'язана досліджувати всі обставини тимчасової непрацездатності працівників, а виходячи з інформації, що наявна в одному листку непрацездатності не може зробити висновок щодо загальної тривалості хвороби працівника, та необхідності направлення його на МСЕК, оскільки такими повноваженнями наділений лікуючий лікар, яким видано листок непрацездатності, що дає підстави зробити висновок про те, що ні керівник, ні головний бухгалтер підприємства, ні комісія з соціального страхування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не може нести відповідальності за порушення порядку видачі листка непрацездатності лікарями іншого медичного закладу.
Позивач вважає, що жодна із визначених підстав не стосується відсутності направлення на МСЕК, внаслідок чого у позивача не було підстав не виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 .
Як зазначалося вище, відповідно до статті 16 Закону 1105 . застраховані особи мають право, окрім іншого, на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Отже, наявність чи відсутність направлення на МСЕК у листку непрацездатності не заперечує виникнення у працівника страхового випадку.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не довів, а суд першої інстанції не встановив наявності визначених ст. 23 Закону №1105-XIV підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а позивач не несе відповідальності 'за оформлення та видачу листків непрацездатності, зважаючи, що сам факт настання страхового випадку по досліджуваним листкам непрацездатності не ставиться під сумнів відповідачем, суд дійшов неправомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На думку позивача, судом першої інстанції не взято до уваги всіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення, рішення прийнято без дотриманням принципу рівності перед законом, що мало прояв в прийнятті до уваги лише доводів відповідача, а також без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідач подав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому серед іншого зазначав, що в ході перевірки, проведеної уповноваженими особами відповідача, встановлено, що позивач надавав працівнику ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок загального захворювання, яке настало 10.12.2018, в тому числі за рахунок коштів Фонду. Тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 за страховим випадком, що настав 10.12.2018, засвідчувалася не одним, а кількома листками непрацездатності, із яких кожний, починаючи з другого, був продовженням попередньо виданого, як це передбачено абз. 2 п. 1.14 Інструкції №455. Копії листків непрацездатності на ім'я ОСОБА_1 , якими засвідчена тимчасова непрацездатність за одним страховим випадком, що настав 10.12.2018 і тривав по 13.05.2019 включно, залучені до позовної заяви.
Відповідач наголошує, що ОСОБА_1 призначено і виплачено за рахунок коштів Фонду допомогу по тимчасовій непрацездатності із розрахунку по 191,25 грн за кожний календарний день на підставі: листка непрацездатності АДЦ 235042 від 14.03.2019 (продовження листка непрацездатності 785393) за період з 14.03.2019 по 12.04.2019; листка непрацездатності АДЦ 235548 від 12.04.2019 (продовження листка непрацездатності 235042) за період з 13.04.2019 по 06.05.2019. Отже, тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 за одним і тим самим захворюванням безперервно тривала з 10.12.2018.
Відповідач вважає, що виходячи із норм абз. 2 п. 2.2, п. 4.1 Інструкції № 455, ЛКК лікувально- профілактичного закладу мала право продовжувати цьому хворому листки непрацездатності без висновку МСЕК про визнання непрацездатним не довше, ніж до спливу чотирьох місяців безперервної непрацездатності, тобто до 10.04.2019 (або по 09.04.2019 включно).
Відмітки у листках непрацездатності АДЦ №235042 та АДЦ № 235548 свідчать, що 23.04.2019, тобто на 14 день після спливу чотирьох місяців безперервної непрацездатності, документи хворого були направлені ЛКК Третьої особи до МСЕК. За результатами огляду МСЕК тільки 25.04.2019 визнала ОСОБА_1 таким, що продовжує хворіти.
Відповідач зазначає, що ЛКК третьої особи, як лікувально-профілактичного закладу, продовжувала тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 протягом 15 календарних днів з 10.04.2019 по 24.04.2019 без висновку МСЕК про необхідність доліковування їщого громадянина, тобто не володіючи повноваженнями на такі дії. Зокрема, ЛКК лікувально-профілактичного закладу, не маючи до 25.04.2019 відповідного висновку МСЕК, засвідчила тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 , який 10.04.2019 набув статусу безперервно хворіючого понад чотири місяці.
Відповідач вважає, що Комісія із соціального страхування позивача всупереч нормам ч. 3 ст. 30 Закону № 1105, п. 2.2 розділу II, п. 3.1.1 розділу III Положення № 13, не розглядала правильність видачі та продовження листків непрацездатності АДЦ № 235042 та А ДІЇ №235548 на ім'я ОСОБА_1 , зокрема відповідність продовження тимчасової непрацездатності вимогами Інструкції № 455 із огляду на безперервну тривалу відсутність найманого працівника на роботі у зв'язку із хворобою.
Відповідач не заперечує, що під час видачі та продовження листків непрацездатності АДЦ № 235042, АДЦ № 235548 на ім'я ОСОБА_1 порядок, встановлений Інструкцією № 455, порушено лікарсько-консультативною комісією Комунального підприємства «4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Але неправомірне використання коштів Фонду у сумі 2868,75 грн стало наслідком винних дій не лікувально-профілактичного закладу, а самого позивача, який володіючи відомостями про тривалу відсутність працівника на роботі через, хворобу, не вжив заходів щодо перевірки правильності видачі цій особі листків непрацездатності за одним і тим самим страховим випадком. Порушення з боку лікувально-профілактичного закладу не виключають обов'язку страхувальника дотримуватись вимог Закону № 1105 і не є підставою для звільнення позивача від зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну Фонду внаслідок допущених саме ним порушень.
На думку відповідача, твердження позивача про те, що за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідальність несуть лікарі, є безпідставним, оскільки рішенням від 25.05.2020 № 136, що оскаржується, позивача притягнуто до відповідальності не за порушення порядку видачі чи заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, а за порушення порядку використання страхових коштів, що були виплачені за листками непрацездатності, які видані з порушенням встановлених правил, обов'язок перевірки яких покладено на страхувальників (роботодавців).
Третя особа, Комунальне підприємство "4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради", надала до Другого апеляційного адміністративного суду пояснення з яких вбачається, що під час першого прийому в лікарні 14.03.2019 року ОСОБА_1 повідомив, що перебував на стаціонарі в онкодиспансері з 10.12.2018 року по 03.01.2019 року та з 25.01.2019 року по 13.03.2019 року. Разом з тим, з невідомих причин він не зазначив, що знаходився на амбулаторному лікуванні в онкодиспансері в період з 04.01.2019 р. по 24.01.2019 р. та отримав за цей період листок непрацездатності.
Лікуючий лікар КП «4 МКЛ ПМР» під час збору анамнезу (опитування хворого) не з'ясував даного питання, оскільки цілком покладався на об'єктивність та повноту записів у вище зазначених виписках, зроблених лікарями онкодиспансера.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 4 по 15 травня 2020 року Управлінням проведено планову перевірку дотримання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, результати якої оформлені актом від 15.05.2020 /а.с. 10-16/.
Перевіркою встановлено та відображено у акті перевірки факт порушення позивачем вимог пункту 1 частини другої статті 15, частини третьої статті 30, частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що полягало у такому: листок непрацездатності виданий та продовжений хворому, звільненому від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності без направлення документів на МСЕК (дата чотирьохмісячного строку - 9.04.2019, дата подачі документів на МСЕК - 233.04.2019, дата огляду МСЕК - 25.04.2019) /а.с. 15/.
На цій підставі відповідачем зроблено висновок про неправомірну витрату ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" коштів Фонду соціального страхування у розмірі 2868,75 грн.
Заперечення позивача від 18.05.2020 вих.№29-17/776 на акт перевірки від 15.05.2020 відхилені листом Управління від 25.05.2020 №1108-06 /а.с. 17-18, 19-21/.
25.05.2020 Управлінням на підставі висновків акта перевірки від 15.05.2020 прийнято рішення про повернення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" коштів Фонду соціального страхування України у розмірі 2868,75 грн, а також застосування фінансових санкцій у розмірі 1434,38 грн /а.с. 22/.
12.06.2020 Полтавським міським відділенням Управління складено довідку №09-01-13/1019 несвоєчасного повернення або повернення не у повному обсязі коштів Фонду соціального страхування, у якій зазначено про порушення позивачем вимог частини третьої та абзацу першого частини шостої статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині несвоєчасного повернення коштів Фонду на підставі рішення від 25.05.2020 №136 /а.с. 88/.
23.06.2020 відповідачем на підставі цієї довідки прийнято рішення №172 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення коштів Фонду соціального страхування України, відповідно до якого до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" застосовано штраф за несвоєчасне повернення страхових коштів - 430,31 грн та нарахування пені у розмірі 25,82 грн /а.с. 63/.
Не погодившись із вищезазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Відмовляючи в задоволенні позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я урегульовані Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №1105-XIV).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 30 Закону №1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
Пунктом 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №13 (надалі - Положення №13), визначено, що комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов'язана:
- приймати рішення про призначення матеріального забезпечення;
- приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення;
- здійснювати контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам роботодавцем за рахунок коштів Фонду як за власною ініціативою, так і у зв'язку із зверненням застрахованих осіб;
- вживати заходів по своєчасному наданню на підприємстві застрахованим особам матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
- брати участь у перевірках, що здійснюються на підприємстві робочими органами виконавчої дирекції Фонду з питань правильності використання страхових коштів, надавати контролюючим органам необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;
- здійснювати заходи по усуненню виявлених комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства та контролюючими органами порушень з питань надання матеріального забезпечення, використання страхових коштів.
У силу положень частини першої статті 31 Закону №1105-XIV, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування, порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок визначено Інструкцією про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 №29, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 за №393/19131 (надалі - Інструкція №29).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №29 за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до страхувальника відповідно до статей 21, 22, 28, 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14), яке надсилається страхувальнику разом з листом про результати розгляду заперечень (за їх наявності) протягом 20 календарних днів з дня підписання акта перевірки. Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складається за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Інструкції.
Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції №29 передбачено, що у разі несвоєчасного виконання страхувальником рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій щодо повернення коштів Фонду та сплати фінансових санкцій або виконання його не в повному обсязі на страхувальників накладається штраф та нараховується пеня відповідно до статті 30 Закону.
У рішеннях зазначаються суми коштів Фонду, що підлягають поверненню органу Фонду, суми фінансових санкцій, які належить перерахувати до Фонду та в подальшому відобразити у звіті страхувальника по коштах Фонду, строк для виконання рішення та строк, передбачений законодавством для звернення страхувальника зі скаргою про перегляд цього рішення.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 №455 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (надалі - Інструкція №455).
За змістом абзацу другого пункту 2.2 Інструкції №455 при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів.
Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.
Пунктом 4.1 Інструкції №455 визначено, що направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності.
Відповідно до пункту 4.4 Інструкції №45 особам, не визнаним інвалідами:
- у разі визнання їх працездатними термін тимчасової непрацездатності закінчується датою огляду в МСЕК;
- у разі визнання їх непрацездатними листок непрацездатності продовжується ЛКК лікувально-профілактичного закладу до відновлення працездатності або повторного направлення до МСЕК.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону №1105-XIV у разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.
Частиною шостою цієї статті визначено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.
Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
А відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 10 Закону №1105-XIV, Фонд має право накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що спір у цій справі виник щодо правомірності покладення на страхувальника (роботодавця) відповідальності за надмірне витрачання коштів Фонду внаслідок безпідставного оформлення найманому працівнику (застрахованій особі) закладом охорони здоров'я листків непрацездатності понад законодавчо визначені терміни без направлення такого працівника на МСЕК.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо безперервності тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 понад чотири місяці підряд. Наведений факт підтверджений залученими до матеріалів справи копіями листків непрацездатності серії АДЦ №308533 на період з 10.12.2018 по 3.01.2019, серії АДЦ №308283 на період з 4.01.2019 по 24.01.2019, серії АДН №785393 на період з 25.01.2019 по 13.03.2019, серії АДЦ №235042 на період з 14.03.2019 по 12.04.2019, серії АДЦ №235548 на період з 13.04.2019 по 6.05.2019 /а.с. 23-28/ та не заперечувався сторонами.
Дійсно, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 безперервно перебував на лікарняному у період з 10.12.2018 по 6.05.2019. Чотирьохмісячний термін тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 завершився 9.04.2019, однак направлення на МСЕК зазначеній особі видано лише 23.04.2019, а огляд МСЕК, за результатами якого ОСОБА_1 визнано таким, що продовжує хворіти, проведено 25.04.2019 /а.с. 94-95/.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що у період з 10.04.2019 по 24.04.2019 лікувально-профілактичний заклад продовжував перебування застрахованої особи на лікарняному понад установлені строки без висновку МСЕК про необхідність його долікування.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, суд не надає оцінку питанню про наявність умислу чи інших неправомірних дій лікувально-профілактичного закладу та/або застрахованої особи в частині продовження ОСОБА_1 листків непрацездатності у період з 10.04.2019 по 24.04.2019, оскільки такі обставини не входять до предмета доказування у цій справі.
Колегія суддів враховує, що у силу наведених вище положень частини третьої статті 30 Закону №1105-XIV та пункту 2.2 Порядку №13 обов'язок з розгляду питання про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам, а також перевірки підстав і правильності видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, покладено на комісію із соціального страхування, що утворюється роботодавцем.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у пункті 36 постанови від 29.04.2020 у справі №805/1376/16-а.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду питання про наявність підстав для призначення і виплати ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю на підставі листків непрацездатності серії АДЦ №№ 235042, 235548 за період з 10.04.2019 по 24.04.2019 Комісія із соціального страхування ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" володіла достовірною та достатньою інформацією, яка у своїй сукупності підтверджувала факт перебування застрахованої особи на лікарняному понад чотири місяці без направлення та проходження МСЕК, адже у розпорядженні позивача була наявна повна інформація про загальний період непрацездатності ОСОБА_1 та останнім не було надано роботодавцю довідки МСЕК про встановлення йому групи інвалідності чи визнання таким, що потребує долікування.
Колегія суддів, не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що у нього були відсутні підстави для не надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначені статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та статтею 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за вищезазначеними листками непрацездатності, оскільки вказаними нормами визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а оскаржуване рішення прийнято за порушення позивачем вимог статті 31 цього Закону, якою встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Аналогічний висновок викладений у пункті 58 постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №805/1376/16-а.
Посилання в апеляційній скарзі позивача, на пункт 8.3 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яким передбачено, що за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідальність несуть лікарі колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оскаржуваним рішенням позивача притягнуто до відповідальності не за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, а за порушення порядку використання страхових коштів, що були виплачені за листками непрацездатності, які заповнені з порушенням встановлених правил, обов'язок перевірки яких покладено на комісію страхувальника, тобто, позивача.
Аналогічний висновок щодо правозастосування наведено у пункті 14 постанови Верховного Суду від 6.03.2018 у справі №805/3126/17-а.
Враховуючи викладене, аналізуючи наведені норми права та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість рішення Управління від 25.05.2020 №136 про повернення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" коштів у розмірі 2868,75 грн та застосування штрафу у розмірі 1434,38 грн.
Крім того, слід врахувати, що зазначена вище сума надміру виплачених коштів та штрафу мала бути сплачена позивачем у десятиденний термін з дня отримання рішення, про що прямо зазначено у цьому рішенні /а.с. 87 - зворот/. Рішення від 25.05.2020 №136 отримане позивачем 27.05.2020, що підтверджено підписом головного бухгалтера ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" Антонової І.М. на примірнику цього рішення /а.с. 87 - зворот/.
Проте, кошти у визначений строк не сплачені, з урахуванням чого рішенням Управління від 23.06.2020 №172 на позивача накладено штраф у розмірі 430,31 грн та нарахована пеня у розмірі 25,82 грн, що відповідає наведеним вище вимогам частини третьої статті 15 Закону №1105-XIV та пунктів 4.1 - 4.3 Інструкції №29.
Отже, позивач, змінивши предмет спору шляхом доповнення позову вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Управління від 23.06.2020 №172, взагалі жодним чином не обґрунтував правомірність позовних вимог у цій частині.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" повністю.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року по справі № 440/3229/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року по справі № 440/3229/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 11.02.2021 року