04 лютого 2021 р.Справа № 480/3831/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача Брайко Ю.В.
представника відповідача Кошеленко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 43995469) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 23.12.19 року по справі № 480/3831/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 19/54-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000, 00 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене за відсутності належних підстав, оскільки на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України відсутній перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році. Крім того, відповідачем пропущено строк надсилання податкового повідомлення-рішення про сплату транспортного податку, не надіслано податкове повідомлення-рішення за 2016 рік до 1 липня 2016 року, а тому, у відповідача відсутнє право вимагати сплату податку у 2019 році за 2016 рік.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 27.06.2019 № 19/54-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000, 00 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньорйнкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Від регіонального сервісного центру МВС в Сумській області отримана інформація, що фізична особа ОСОБА_1 має у власності легковий автомобіль марки АUDI Q7, тип пального - дизельне паливо, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2015, дата реєстрації транспортного засобу - 06.11.2015р., проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач зазначає, що згідно Переліку, розміщеному в 2016 році на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, легковий автомобіль АUDI Q7 до 2 років, тип пального - дизель, об'єм двигуна 3,0 є об'єктом оподаткування.
На підставі отриманої від регіонального сервісного центру МВС в Сумській області інформації та розміщеного переліку на веб - сайті Мінекономровику фізичній особі ОСОБА_1 сформовано податкове повідомлення-рішення з транспортного податку форми «Ф» від 27.06.2019 року №19/54-13 на суму 25000,00 грн., отримано особисто під підпис 04.07.2019 року.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення з транспортного податку форми «Ф» від 27.06.2019 року №19/54-13 на суму 25000,00 грн. сформовано та направлено у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, є законною та обґрунтованою.
Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено, що на веб-сайті Мінекономрозвитку є переліки легкових автомобілів які підлягають оподаткуванню транспортним податком з 2017 року. В свою чергу на веб-сайті відсутній такий перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році. Відповідач не надавав такий перелік до суду першої інстанції.
Також, позивач наголошує, що відповідачем пропущено строк надсилання податкового повідомлення-рішення про сплату транспортного податку, не надіслано податкове повідомлення-рішення за 2016 рік до 1 липня 2016 року. А тому, у відповідача відсутнє право вимагати сплату податку у 2019 році за 2016 рік.
Позивач вважає, що системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що виключно надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення, такого транспортного засобу до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, прийняття органом доходів і зборів податкового повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.
Крім того, відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було перевірено середньоринкову вартість транспортного засобу позивача відповідно до методики визнання середньоринкової вартості легкових автомобілів.
На думку позивача, наведені обставини свідчать про те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 19/54-13, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. не пересвідчився, що транспортний засіб останнього є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки не володів достатньою та достовірною інформацією щодо середньоринкової вартості відповідного автомобіля, що у свою чергу є обов'язковою умовою для визначення платників відповідного податку.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки AUDI, модель Q7, 2015 року випуску, коричневого кольору, номерний знак - НОМЕР_1 , номер шасі, кузова, рами - НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 39).
Головним управлінням ДФС у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.06.2019 № 19/54-13, яким нараховано ОСОБА_1 транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 7).
Позивач подав до ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.06.2019 № 19/54-13, в якій просив його скасувати, проте рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 13.09.2019 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 8, 9).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 27.06.2019 № 19/54-13, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000, 00 грн. були відсутні, а тому вказане рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 цього Кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267.
Редакція підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, якою встановлено ознаки (характеристики) легкового автомобіля, наявність яких є умовою для віднесення його до об'єкта оподаткування транспортним податком, змінювалась.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII внесено зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які були чинними в період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Згідно з абзацом першим підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII).
Таким чином, платником транспортного податку за базовий податковий період - 2016 рік є власник легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500 грн. (1378 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац другий підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016)).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною в пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Мінекономрозвитку відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно з додатком 1 та додатком 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що виключно надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, прийняття органом доходів і зборів податкового повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 витребувано від відповідача інформацію про розмір середньоринкової вартості легкового автомобіля марки "AUDI" модель "Q7", яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення; відомості про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля марки "AUDI" модель "Q7": рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, а також інформацію про джерело отримання відповідачем вказаної інформації; перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році.
У додаткових поясненнях від 03.12.2019 (а.с. 67-68) на виконання ухвали суду від 19.11.2019 відповідач вказав, що середньоринкова вартість легкового автомобіля марки "AUDI" модель "Q7", яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, була розрахована ним відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів. При цьому, ним було використано інформацію про ціну нового автомобіля, яка наведена на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, станом на 01 січня 2019 року, а саме - 2 352 337,54 грн., а також коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 - 62 (строк експлуатації понад 1 до 2 років). Отже, середньоринкова вартість легкового автомобіля розрахована наступним чином: 2 352 337,54 х (62/100) = 1 458 449,27 грн., що перевищує суму 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (2016) року (1033500 грн.). Крім того, відповідач зауважив, що підставою нарахування податкових зобов'язань згідно спірного податкового повідомлення-рішення стала податкова інформація (а.с. 69).
З наведених пояснень відповідача вбачається, при визначенні середньоринкової вартості легкового автомобіля ОСОБА_1 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу податковим органом не застосовувався.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що при нарахуванні позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік відповідач використав інформацію про середньоринкову вартість легкового автомобіля без урахуванням даних про його пробіг, що суперечить Методиці визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403.
Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 витребувано від Міністерства економічного розвитку та торгівлі України перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році.
На виконання ухвали суду Мінекономрозвитку була надана інформація щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року (а.с. 53-63).
Колегія суддів звертає увагу на те, що надана Мінекономрозвитку інформація щодо переліку автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року, містить інформацію про автомобіль - Audi , моделі Q7, об'єм двигуна 3000 куб.см.
При цьому, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки AUDI, модель Q7, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб.см. (а.с. 39).
Водночас відсутня інформація про оподаткування автомобіля марки Аudi, модель Q7, з об'ємом двигуна 2967куб. см.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що автомомобіль марки автомобіля марки Аudi, модель Q7, 2015 року випуску, коричневого кольору, номерний знак - НОМЕР_1 , з об'ємом двигуна 2967 куб. см., власником якого є ОСОБА_1 , не є об'єктом оподаткування транспортним податком.
При цьому, стосовно доводів відповідача про те, що об'єм циліндрів двигуна визначений з урахуванням тисячних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, а в Переліку об'єми усіх автомобілів для зручності сприйняття заокруглено, колегія суддів зазначає наступне.
Положення статті 4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення та в процесі судового розгляду справи відповідачем не наведено норм закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.
Тому, вирішення спору у цій справі повинно бути на користь платника податків, та обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 05.11.2018 у справі № 822/2687/17 та від 02.09.2020 року у справі № 824/1518/19-а.
Таким чином, контролюючим органом при визначенні позивачу транспортного податку щодо зазначеного автомобіля об'єм двигуна автомобіля заокруглено відповідно до зазначених у Переліку визначеного Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та винесено спірне рішення суб'єкта владних повноважень на більший об'єм двигуна, ніж той, який встановлений на автомобіль позивача.
Посилання відповідача на податкову інформацію як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів не бере до уваги з огляду на те, що виключно надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об'єкта оподаткування транспортним податком.
Колегія судідв вважає, що межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 19/54-13, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. не пересвідчився, що транспортний засіб останнього є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки не володів достатньою та достовірною інформацією щодо середньоринкової вартості відповідного автомобіля, що у свою чергу є обов'язковою умовою для визначення платників відповідного податку.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 19/54-13 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року по справі № 480/3831/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 43995469) залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року по справі № 480/3831/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 11.02.2021 року