24 березня 2010 р. Справа №09/115
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі -Лавріненко С.І., за участю представника позивача -Крупа Р.А, за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "ім. Гончарука" смт. Катеринопіль до селянського-фермерського господарства "Поліщук" с.Чемериське Звенигородського району про визнання недійсними договорів та зобов'язання повернути майно, -
Подано позовну заяву, у якій ліквідатор позивача просить:
"1. Зобов'язати СФГ "Поліщук" повернути ПСП "ім.Гончарука" майно набуте без достатньої правової підстави, а саме: будівлі (приміщення) хімскладу та пилорами колишнього КСП ім.Гончарука, що знаходяться на території села Чемериське Звенигородського району Черкаської області.
2. Визнати недійсним договір, за яким ПСП "ім.Гончарука" купив, а СФГ "Поліщука" придбав рухоме майно: Станок токарний зав.№1130, модель 1Б-61, 1959р.в. (1 шт.); Станок токарний зав.№14187, модель 1Б20П-061 (1 шт.); Станок деревообробний зав.№1014 (1 шт.); Станок деревообробний, модель 02ф4 зав. №94120, 1977 р.в. (1 шт.); Вага 500 кг. Без № (2 шт.) та зобов'язати відповідача повернути вказане майно." (примітка: у лапках дослівно до тексту позовної заяви).
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- постановою господарського суду Черкаської області від 04.06.2009 року у справі №18/1238 позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора Ярмолінського Ю.В.;
- в ході ліквідаційної процедури ліквідатором у володінні відповідача виявлено вищевказане майно банкрута, яким відповідач безпідставно користується;
- продані приміщення хімскладу та пилорама згідно ст.181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) належить до нерухомих речей, тому перехід права власності на ці об'єкти підлягає державній реєстрації, окрім цього, згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і є таким, що відбувся тільки виконання вказаних умов;
- ПСП імені Гончарука та СФГ «Поліщук»не уклали договори купівлі-продажу нерухомості, тобто не вступили в договірні відносини, оскільки договори не посвідчені нотаріально та не проведено їх державної реєстрації;
- договір щодо відчуження майна був вчинений із порушенням норм чинного законодавство, оскільки все майно позивача перебувало у податковій заставі, про що було відомо відповідачу.
У листах від 18.02.2010р. та від 04.03.2010р. позивач додатково вказав, що вартість майна, яке він просить витребувати у відповідача, становить 27000,00 грн., також вказав, що будівлі хімскладу та пилорами знаходяться на території відповідача, місцезнаходження іншого майна йому не відоме, оскільки воно знаходиться у володінні СФГ «Поліщук».
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просить відмовити у позові, посилаючись на те, що спірне майно було придбане у позивача на підставі договорів купівлі-продажу, за нього сплачені кошти, майно поставлено на баланс господарства, як основні засоби, право власності на спірне майно набуто правомірно, продавець правомірно володів майном і на момент відчуження майна обтяження було припинено виконанням зобов'язань.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують його доводи, його явка у наступні судові засідання визнана судом не обов'язковою. Про дату та час судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити, додатково пояснив, що згідно з положеннями частин 10, 11 ст.17 та ст.ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII, із змінами та доповненнями, (далі вживається скорочено -Закон про банкрутство) ліквідатор вправі звертатися з таким позовом і даний спір підлягає вирішенню у окремому позовному провадженні.
Згідно ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 22 по 24 березня 2010 року.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Приватне сільськогосподарське підприємства ім.Гончарука (позивач) являється правонаступником СТОВ ім.Гончарука і прийняв на себе виконання зобов'язань СТОВ ім.Гончарука за укладеними ним угодами з юридичними і фізичними особами. Засновником і власником підприємства є громадянин України Кудим Яків Панасович (пункти 1.2, 1.3 Статуту ПСП ім.Гончарука)
Відповідно до Статуту СТОВ ім. Гончарука воно є підприємством заснованим на базі колективного сільськогосподарського підприємства ім. Гончарука, що реорганізується, і утворене громадянами шляхом об'єднання їх майна (п.1.1 Статуту СТОВ ім.Гончарука).
Відповідно до Переліку майна (Фонд капіталізації) КСП ім.Гончарука, затвердженого протоколом №3 від 23.06.2001 року, не була розпайована частина майна підприємства, у тому числі спірне майно: пилорама 1974 р.в., деревообр.станок 1988 р.в., станок токарний 1985 р.в., станок токарний 1986 р.в., ваги 2 шт. Окрім цього, Протоколом №3 від 23.06.2001 року було затверджено перелік майна по КСП ім.Гончарука виділеного під забезпечення боргів, у тому числі: хімсклад 1999 року введення в дію.
Звенигородським міжрайонним прокурором 15 травня 2007 року було винесено припис про усунення порушень Закону України «Про оплату праці», у якому прокурор вказав, що заборгованість по заробітній платі на ПСП ім.Гончарука становить 71049 грн. і вимагав негайно провести виплату заробітної плати працівникам, погасивши всю заборгованість.
16 липня 2007 року державним виконавцем відділу ДВС Звенигородського районного управління юстиції прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ПСП ім.Гончарука при примусовому виконанні рішення господарського суду Черкаської області у справі №09/784.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 14.08.2007 року ВП №18595 встановлено, що вимоги виконавчого документа виконано повністю, кошти на користь стягувача перераховано платіжним дорученням №536 від 14.08.2007 року, виконавче провадження закінчено.
14 серпня 2007 року між ПСП ім.Гончарука в особі директора Кудим Я.П. та СФГ «Поліщук»в особі голови Поліщука О.В. був укладений договір купівлі-продажу будівлі, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець (ПСП ім.Гончарука, позивач у справі) зобов'язався передати у власність покупцеві (СФГ «Поліщук», відповідач у справі), наступне майно:
- станок токарний, заводський №1130, модель 1Б-61, 1959 року випуску;
- станок токарний, заводський №14187, модель 16 Б20П-061;
- станок деревообробний, заводський №1014;
- станок деревообробний, модель 02Ф4, заводський №94120, 1977 року випуску;
- ваги (500 кілограмові) без № 2 (дві) штуки;
- пилорама, 1974 року випуску.
Відповідно до п.1.2 даного Договору покупець зобов'язаний прийняти майно і сплатити ціну відповідно до Акта експортної оцінки.
У пункті 1.3. Договору зазначено, що згідно з Актом оцінки вартість придбаного майна становить 15000,00 грн.
Згідно п.1.4 Договору продавець гарантував, що вище перелічене майно знаходиться в переліку об'єктів, які виділені для погашення кредиторської заборгованості та реалізації.
На виконання умов даного Договору відповідачем було сплачено 15000 грн. (без ПДВ), що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 14.08.2007 року, головною книгою №1 на 2007 рік.
Позивачем умови договору виконані, майно передано відповідачу, та поставлено ним на баланс, що підтверджується накладною №4 від 14.08.2007 року, балансом на 31 грудня 2007 року.
14 серпня 2007 року між ПСП ім.Гончарука в особі директора Кудим Я.П. та СФГ «Поліщук»в особі голови Поліщука О.В. був укладений договір купівлі-продажу будівлі, відповідно до пункту 1 якого продавець (ПСП ім.Гончарука, позивач у справі) зобов'язався передати у власність покупцеві (СФГ «Поліщук», відповідач у справі) приміщення хімскладу, яке знаходиться на території с.Чемериське Звенигородського району.
Відповідно до п.2 даного Договору покупець зобов'язаний прийняти приміщення хімскладу і сплатити ціну відповідно Акта експертної комісії.
У пункті 3 Договору зазначено, що згідно з Актом оцінки вартість приміщення хімскладу становить 12000,00 грн.
Згідно п.4 Договору продавець гарантував, що приміщення хімскладу знаходиться в переліку об'єктів, які виділені для реалізації та погашення кредиторської заборгованості.
На виконання умов даного Договору відповідачем було сплачено 12000 грн. (без ПДВ), що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 14.08.2007 року, головною книгою №1 на 2007 рік.
Позивачем умови договору виконані, приміщення хімскладу передано відповідачу, поставлено ним на баланс, що підтверджується накладною №5 від 14.08.2007 року, балансом на 31 грудня 2007 року.
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №24872977 від 02.10.2009 року у реєстрі містяться наступні обтяжень стосовно ПСП ім.Гончарука:
- запис 1: стан реєстрації -запис вилучено за завершенням п'ятирічного терміну зберігання; вид обтяження -публічне обтяження; тип обтяження -податкова застава (архівний запис); зареєстровано -20.05.1999 16:14 за №24-174; підстава -не вказана; об'єкт обтяження -невизначено майно, все рухоме майно та майнові права; відомості про обмеження відчуження - не вказано; обтяжувач -Звенигородська МДПІ; термін дії -19.05.2004; змінено -06.05.2003 (заміна боржника із КСП ім.Гончарука на ПСП ім.Гончарука); змінено -06.05.2003 09:15; додано об'єкт -невизначене майно, все рухоме майно, нерухоме майно та майнові права, крім майна, на яке не можу бути звернене стягнення згідно законодавства; термін дії після змін -24.05.2009;
- запис 2: вид обтяження -публічне обтяження; зарежєстровано 26.05.2009 12:00 за №8746711, підстава - постанова б/н, 22.05.2009 відділу ДВС Звенигородського районного управління юстиції; об'єкт обтяження -всі майно; відомості про обмеження відчуження -заборонено відчужувати; обтяжувач -відділ ДВС Звенигородського районного управління юстиції; термін дії -26.05.2014.
Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №24872913 від 02.10.2009 у реєстрі містяться наступні обтяження стосовно ПСП ім.Гончарука:
- запис 1: тип обтяження -арешт нерухомого майна; зареєстровано -27.07.2007 16:03; підстава обтяження - постанова про арешт боржника АА№976179; об'єкт обтяження -все майно;
- запис 2: тип обтяження -арешт нерухомого майна; зареєстровано -25.05.2009 11:59; підстава обтяження -постанова, б/н 22.05.2009, відділ ДВС Звенигородського районного управління юстиції; об'єкт обтяження -все майно.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.04.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника -ПСП імені Гончарука за ст.52 Закону про банкрутство.
Постановою господарського суду Черкаської області від 04.06.2009 року у справі №18/1238 позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора Ярмолінського Ю.В.
01 жовтня 2009 року ліквідатором проведено контрольну перевірку інвентаризації цінностей на ПСП ім.Гончарука, за результатами якої складено акт, у якому серед фактично виявлених матеріальних цінностей значиться «Хімсклад».
Згідно листа ДПІ у Звенигородському районі від 10.03.2010 року №248/24-014 по ПСП ім.Гончарука в період з 01.05.2005 року по 24.05.2009 року діяла застава, і в період дії застави дозволи на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі не надавались.
Відповідно до листа ДПІ у Звенигородському району від 03.03.2010 року №2274/24-014 податкова застава виникла з 06.08.1998 року, запис про реєстрацію дійсний до 19.05.2004 року та продовжено до 24.05.2009 року.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги безпідставними, з огляду на наступне.
Предметом спору у справі є вимоги ліквідатора банкрута про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, які були укладені боржником до порушення стосовно нього провадження у справі про банкрутство, та повернення цього майна до ліквідаційної маси банкрута.
З матеріалів справи вбачається, що банкрутство боржника здійснюється на підставі ст.52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника. Ініціюючим кредитором є ДПІ у Звенигородському районі з кредиторськими вимогами в сумі 9754,35 грн. Спірні договори були укладені до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, договори виконані: майно передане, прийняте покупцем (відповідач у справі) за нього сплачені грошові кошти в сумі, обумовленій умовами договорів.
Повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі банкрутства визначені ст.25 Закону про банкрутство. Положення частини 1 цієї статті надають ліквідатору право подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника на підставах, передбачених ст.17 Закону про банкрутство.
Підстави визнання угод боржника недійсними встановлені у ч.11 ст.17 Закону про банкрутство, а саме це коли: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.
Позивач не навів доказів та обгрунтувань наявності обставин для визнання недійсними спірних договорів, на підставі ч.11 ст.17 Закону про банкрутство.
Частина 10 ст.17 Закону про банкрутство передбачає розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково. Вказані в ч.10 ст.17 Закону про банкрутство підстави не відповідають умовам та меті визнання недійсними договорів боржника у ліквідаційній процедурі. Це виключає можливість визнання ліквідатором банкрута на підставі ч.10 ст.17 Закону про банкрутство недійсними договорів, які повністю виконані, а отже, і повернення цього майна до ліквідаційної маси боржника з метою більш повного задоволення вимог кредиторів.
Отже ліквідатор може звертатися з вимогами про визнання недійсними договорів, укладених боржником лише з підстав, передбачених ч.11 ст.17 Закону про банкрутство.
При визнанні договорів боржника недійсними, завдання ліквідатора полягає у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси завдяки використання засобів процедури банкрутства.
З огляду на приписи Закону про банкрутство суд вважає, що ліквідатор боржника вправі звернутися з позовом про визнання недійсними, укладених боржником угод, відповідно до цивільного, господарського законодавства України, однак на підставах, передбачених Законом про банкрутство, а саме ч.11 ст.17 цього Закону. Наведені у ч.11 ст.17 Закону про банкрутство підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства). Застосування у ліквідаційній процедурі підстав визнання недійсними договорів боржника, встановлених ч.10 ст.17 Закону про банкрутство для розірвання договорів боржника є юридично неспроможним.
Стосовно доводів ліквідатора про визнання спірних договорів недійсними з підстав порушення норм ЦК України та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі -ЗУ№2181), суд виходить з наступного.
Боржник, як суб'єкт господарювання, відповідно до ст.ст.133-135,139,140 ГК України, вправі на свій розсуд розпоряджатися належним йому майном. Отже він вправі був продати майно, яке йому передане, і за рішенням зборів реформованого КСП було виділено для погашення боргів та розвитку. При цьому майно, у тому числі хімсклад та пилорама були продані, як основні засоби, тому нотаріальне посвідчення в цьому випадку не є обов'язковим (ст.139 ГК України).
Стосовно доводів позивача про застосування наслідків порушення права податкової застави, суд виходить з того, що п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 ЗУ №2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми податкового боргу не відповідає Конституції України, на що вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі №1-9/2005. Доказів, які б свідчили про те, що саме продане боржником майно, було включено до переліку активів платника податків, які знаходились у податковій заставі, позивачем не надано.
Доводи позивача про те, що договори купівлі-продажу нерухомості, є неукладеними, оскільки договори не посвідчені нотаріально та не проведено їх державної реєстрації, суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити у позові повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя Н.М. Курченко