проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"01" лютого 2021 р. Справа № 922/2433/20
Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий (суддя-доповідач): Судді: Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І.
при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 не з'явився; не з'явився; Харківської міської ради м.Харків
на рішення господарського суду Харківської області
від16.11.2020р.
у справі №922/2433/20 (суддя Буракова А.М.)
за позовом: Харківської міської ради м.Харків
до про Приватного акціонерного товариства “Харківський ювелірний завод” м.Харків стягнення 205 093,78 грн.
У серпні 2020 року до господарського суду Харківської області звернулась Харківська міська рада (далі-Позивач) з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" (далі-Відповідач) про стягнення 205 093,78 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м.Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 року № 8865/05, а також понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 076,41грн.
Рішенням господарського суду Харківської області 16.11.2020 року закрито провадження у справі №922/2433/20 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" на користь Харківської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 року № 8865/05 за період з 14.08.2017 по 01.12.2018, в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за послідуючий період відмовлено.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки:
- суд безпідставно відхилив висновки наведені у постанові Верховного Суду від 26.04.2020 року у справі № 905/21/19;
- у рішенні суду міститься хибний розрахунок щодо обчислення суми заборгованості зі сплати орендної плати;
- спірна земельна ділянка протягом тривалого строку використовується Відповідачем без належної сплати орендної плати в повному обсязі;
- суд безпідставно дійшов висновків про тотожність предмету та підстав позову, а також обставин у справі №922/2433/20 та у справі №922/3771/19 в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період 14.08.2017 по 01.12.2018, що стало наслідком безпідставного закриття провадження у справі №922/2433/20 в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 14.08.2017 по 01.12.2018.
Інших доводів апеляційна скарга Харківської міської ради м. Харків не містить.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 року у справі №922/2433/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2020 року та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 11.01.2021 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого він просив суд апеляційну скаргу Харківської міської ради м. Харків залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 16.11.2020 року по справі №922/2433/20 - без змін.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 29.01.2021 року від Відповідача надійшло клопотання, за змістом якого останній прохав суд розглядати справу №922/2433/20 без участі представника Відповідача.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін, які не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними в постанові, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється наявність наступних обставин справи:
- укладення між Позивачем та Відповідачем договору оренди землі, який було зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 27.04.2005 за № 8865/05 (далі-Договір). Відповідно до умов договору земельну ділянку загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові (далі-земельна ділянка, спірна земельна ділянка) надано Відповідачу для комплексної реконструкції заводу (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації строком до 01.01.2028 року. Згідно з п. 9 Договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку з 2007 року становив 25 101,72 грн. Пунктом 10 Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції;
- внесення змін до Договору на підставі рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 у справі №922/750/15, що набрало законної сили, шляхом визнання укладеної додаткової угоди в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013, відповідно до яких розмір орендної плати за користування Відповідачем спірною земельною ділянкою на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 518 126,16 грн., або в місяць - 43 177,18 грн.;
- повідомлення Головним управлінням ДПС у Харківській області про те, що загальна сума орендної плати за користування земельною ділянкою по проспекту Гагаріна, 12, в м. Харкові становить 787 600,38 грн., в тому числі у січні і лютому по 65 604,00 грн., у березні - 65 594,00 грн., квітні - 65 588,90 грн., травні - 65 586,00 грн., червні - 68 900, 00 грн., липні - 62 684,40 грн., серпні - 65 604,00 грн., у вересні, жовтні, листопаді по 65 594,00 грн., грудні - 65 654,00 грн., а також про відсутність заборгованості з орендної плати за зазначену земельну ділянку станом на 31.12.2019 рік.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач, як землекористувач за Договором, фактично сплатив за період з 14.08.2017 по 31.12.2019 орендну плату у неповному розмірі в сумі 1 797 839,68 грн., решта орендної плати, яку мав сплатити Відповідач, за відповідний період складає 205 093,78 грн. Саме відмова оплатити зазначену заборгованість і стала причиною до звернення Позивача до суду за захистом порушеного права.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Договором не передбачена автоматична зміна базової орендної ставки у зв'язку з застосуванням відповідного індексу інфляції, а Позивач застосував Методику індексації орендної плати, яка не передбачена умовами Договору, суперечить приписам Податкового кодексу України, а також дія даного документа не розповсюджується на оренду земельних ділянок комунальної власності. Також Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень, посилався на рішення Східного апеляційного господарського суду у справі №922/3771/19 від 18.06.2020 року, яким Відповідача визначено добросовісним орендарем, який своєчасно та у повному розмірі сплачував орендні платежі з урахуванням індексів інфляції за звітній місяць.
Закриваючи провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у справі в частині позову про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 14.08.2017 по 01.12.2018 суд першої інстанції посилався на існування рішення суду у справі №922/3771/19, яке набрало законної сили, що постановлене по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет в межах зазначеного періоду, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що Відповідач своєчасно та у повному розмірі сплачував орендні платежі за період з 02.12.2018 по 31.12.2019 в передбаченому Договором розмірі, а тому у Відповідача відсутня заборгованість перед Позивачем.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Так, 27.04.2005 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого Відповідачу надано земельну ділянку загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові для комплексної реконструкції заводу (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації строком до 01.01.2028 року. Згідно з п. 9 Договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку з 2007 року становив 25 101,72 грн.
За наслідками внесення змін до умов Договору на підставі рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 у справі №922/750/15, що набрало законної сили, розмір орендної плати за користування Відповідачем спірною земельною ділянкою на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 518 126,16 грн., або в місяць - 43 177,18 грн.
Інших змін до умов Договору щодо розміру орендної плати сторонами не вносилося.
Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
В свою чергу, ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України містить імперативні приписи про те, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Тобто, вказана норма передбачає можливість встановлення рішенням суду строку, з якого до умов договору вносяться зміни - моменту з якого у сторін виникає зобов'язання виконувати договір на нових умовах.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 916/170/18, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2019 року Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відповідача про стягнення з останнього 482 177,79 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр. Гагаріна, 12 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 27.04.2005 № 8865/05 за період з 01.11.2016 по 01.12.2018 (справа № 922/3771/19).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №922/3771/19 прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у розмірі 473 183,19 грн за період з 01.11.2016 по 01.12.2018 відповідно до Договору відмовлено.
Судовою колегією встановлено, що предметом спору в межах цієї справи були вимоги Позивача щодо покладення на Відповідача обов'язку сплатити орендну плату з урахуванням щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за спірний період, всупереч узгодженого сторонами в Договорі щорічного розміру орендної плати.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з відсутності у Відповідача обов'язку сплачувати розмір орендної плати з урахуванням додаткових коефіцієнтів, судом встановлено, що Відповідач своєчасно та у повному розмірі сплачував орендні платежі за спірний період.
Також апеляційною інстанцію в межах зазначеної справи №922/3771/19 було проаналізовано посилання Позивача на п.10 Договору оренди землі, якою сторони передбачили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а також зміст п. 13 Договору, яким однією з підстав перегляду сторонами розміру орендної плати є наявність щорічних інфляційних процесів.
Саме відсутність внесення сторонами змін до умов Договору щодо обчислення розміру орендної плати і слугувала підставою до відмови в задоволенні вимог Позивача про покладення на Відповідача обов'язку сплачувати орендну плату в більшому, ніж встановлено в п. п. 9, 10 Договору її розмірі.
За таких обставин судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що виходячи зі змісту позовної заяви у даній справі №922/2433/20, а також судового рішення у справі №922/3771/19, склад сторін, предмет та підстави позову у цих справах є тими ж самими, оскільки йдеться про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 14.08.2017 по 01.12.2018.
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо відмінності предмету позову через те, що в попередній справі Позивач вимагав стягнення суми боргу з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель за спірний період, а в даній справі - з урахуванням інфляції, оскільки самим предметом спору між сторонами є визначення вірної суми орендної плати за Договором за спірний період, отже у якості предмету позову Позивач визначає стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати, а підставою позову - порушення останнім вимог Договору щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
За встановлених обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що провадження в даній справі в зазначеній частині підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка протягом тривалого періоду використовується Відповідачем без належної сплати орендної плати в повному обсязі, а також висновків суду що стосуються решти періоду заявленого в позовній заяви який не охоплювався постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №922/3771/19, а саме період часу з 02.12.2018 по 31.12.2019, колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.10 Договору, Відповідач має сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем, з урахуванням вимог п. п. 9, 10 Договору, орендну плату сплачено своєчасно та в повному обсязі, з урахуванням щорічних індексів інфляції.
Досліджуючи вимоги Позивача щодо аналізованого періоду, судова колегія вважає такими, що не засновані на нормах закону та Договору вимоги про покладення на Відповідача обов'язку зі сплати додаткової суми у вигляді щомісячного збільшення базової розрахункової величини на індекс інфляції, виходячи з вимог Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою КМУ від 4 жовтня 1995 року № 786, оскільки зазначену Методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду державного майна, а не земельної ділянки, що знаходиться в комунальній власності, Позивачем не доведено узгодження між сторонами в Договорі зазначених умов.
Отже, Відповідачем на підставі п. п. 9, 10 Договору вірно обраховувався та сплачувався щорічний розмір орендної плати із застосуванням індексів інфляції минулого року, що були оприлюднені органом державної статистики, із залишенням незмінної базової ставки.
Крім того, висновок суду першої інстанції щодо відсутності заборгованості Відповідача зі сплати орендних платежів за спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями ГУ ДПС у Харківській області за №3273/9/20-40-58-04-17 від 24.10.2019 та №14692/9/20-40-04-03-17 від 15.07.2020.
Також вірність наведеного Відповідачем порядку обрахування розміру орендної плати в порядку п. п. 9, 10 Договору підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07.10.2019, за змістом якої конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку та умови її сплати мають бути зазначені лише в договорі оренди.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне незастосування судом першої інстанції висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 26.04.2020 року у справі №905/21/19 з підстав відмінності правовідносин в цих двох справах, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, так як зазначені висновки Верховного Суду стосуються правовідносин з постачання природного газу, а не стягнення орендної плати за договором оренди землі.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги, що у рішення суду першої інстанції міститься хибний розрахунок щодо обчислення суми заборгованості зі сплати орендної плати, колегія суддів вважає їх необґрунтованими за вищенаведених мотивів.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2020 року у справі №922/2433/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги (Харківська міська рада м. Харків)
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2020 року у справі № 922/2433/20 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2020 року у справі №922/2433/20 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Харківську міську раду м. Харків.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08.02.2021
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя В.І. Пушай