проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"08" лютого 2021 р. Справа №922/3091/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Міланіч Олександра Борисовича (вх.№3392Х/1 від 08.12.2020) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 (м. Харків, суддя Прохоров С.А., повний текст рішення складено 10.11.2020) у справі №922/3091/20,
за позовом Фізичної особи-підприємця Міланіч Олександра Борисовича, м. Дніпро,
до Приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект», м. Харків,
про стягнення 21000,00 грн, -
Фізична особа-підприємець Міланіч Олександр Борисович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» 21000,00 грн заборгованості за виконані роботи згідно договору №35-04/Х від 16.04.2018. Судові витрати в сумі 2102,00 грн сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 в позові відмовлено повністю.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 по справі №922/3091/20 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача; справу слухати за відсутністю представника позивача.
Одночасно, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що позивач отримав вказане рішення 14.11.2020, що підтверджується відміткою на копії оскаржуваного рішення та конверті суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає наступне:
- в ході проведення позивачем згідно Методики робіт по ідентифікації об'єкта, останній за своїми характеристиками було визнано потенційно небезпечним об'єктом, про що позивачем було складено Ідентифікацію ПНО; виготовлено Паспорт ПНО; складено повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки; розроблено повідомлення форми ОПН-1. Вказані документи були направлені Замовнику засобами поштового зв'язку «Нова пошта» (копії квитанцій поштового оператора додані до апеляційної скарги). Незважаючи на те, що Повідомлення було надано позивачем до суду першої інстанції, воно судом першої інстанції взагалі не досліджувалося;
- оскільки фактичний обсяг робіт, який можливо було встановити тільки після початку виконання робіт, а саме: проведення відповідної ідентифікації об'єкта, виявився меншим, ніж було визначено Договором, то і загальна вартість робіт виявилась менша і склала 54000,00 грн замість 66000,00 грн. Тому, позивачем було виставлено до оплати рахунок №36 від 24.04.2019 та акт виконаних робіт №38 від 25.04.2019 з вартістю послуг 21000,00 грн;
- судом не з'ясовувались строки, у які замовник надавав дані виконавцю, необхідні для виконання цього Договору, а тому строк виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем встановлений судом - до 04.06.2018, є лише припущенням суду;
- акт виконаних робіт №38 помилково містить дату 2020 рік, оскільки направлялася у 2020 році. За домовленістю сторін, дата в акті виконаних робіт за позивачем не проставлялась, так як дату мав поставити замовник.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 поновлено Фізичній особі-підприємцю Міланіч Олександру Борисовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/3091/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Міланіч Олександра Борисовича. Ухвалено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Міланіч Олександра Борисовича здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. У випадку надіслання відзиву засобами поштового зв'язку, в цей же день направити його на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.gov.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Повідомлено учасників справи про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана позивачем - 14.12.2020, представником відповідача - 21.12.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1, а.с.100, 101). Крім того, згідно телефонограми №001339 від 25.01.2021 відповідач був додатково сповіщений про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Однак, відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.3 ст.263 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2018 між ПрАТ «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» (Замовник, Відповдіач) та ФОП Міланіч О.Б. (Виконавець, Позивач) був укладений Договір № 35-04/Х.
Згідно з умовами п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці, погодженню та затвердженню наступних нормативних документів:
Плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій - ПЛАС з територіальним управління ДСНС та отриманням експертного висновку;
Ідентифікація ПНО (у відповідності з вимогами Наказу МНС України від 23.02.2006 № 98);
Підготовка форми ОПН-1 з подальшим проведенням процедури ідентифікації у відповідності і з вимогами ЗУ «Про об'єкти підвищеної небезпеки»;
Розділ проекту «Інженерно технічний захід цивільної оборони ЦО»
Декларація безпеки об'єкта;
Технічне завдання робочого проекту та робочої документації для системи раннього оповіщення;
Паспорт потенційного небезпечного об'єкта у відповідності з вимогами постанови КМУ № 122 від 07.02.2001.
Послуги будуть надаватися для об'єкта «БІО Електрик», місце розміщення: вул. Заводська, 1, с. Клубівка, Хмельницької область.
Відповідно до п. 2.2 Договору замовник зобов'язаний виконати послуги, вказані в п. 1.1 даного Договору протягом 45 календарних днів з моменту підписання даного договору, надходження передплати на рахунок Виконавця та надання всіх необхідних даних.
Відповідно до п. 5.1. Договору, вартість робіт по даному Договору складає 66000,00 грн Передплата - 50%.
Відповідно до п. 4.1. Договору, факт виконання робіт підтверджується підписаним сторонами «Актом приймання - передачі виконаних робіт». Замовник зобов'язаний в триденний строк підписати акт приймання - передачі робіт або направити на адресу Виконавця мотивовану відмову. В іншому випадку ці роботи вважаються прийнятими з моменту закінчення трьох діб після отримання Замовником Акту виконаних робіт.
У випадку мотивованої відмови Замовника, Сторонами складається двосторонній Акт з переліком необхідних доопрацювань та строків їх виконання (п. 4.2. Договору).
Після підписання акту приймання-передачі претензії один до одного не пред'являються (п. 4.4. Договору).
Відповідно до п. 6.1. сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно з чинним законодавством України.
Як зазначає позивач, відповідачем 20.04.2018 було внесено передплату за даним Договором в розмірі 33000,00 грн згідно виставленого рахунку №35 від 19.04.2018, що підтверджується відповідним рахунком №35 від 19.04.2018 та платіжним дорученням №656 від 20.04.2018 на суму 66000,00 грн (т.1, а.с. 21-22).
При цьому, позивач зазначає, що згідно платіжного доручення №656 від.20.06.2018, Відповідачем було здійснено передплату в загальному розмірі 66000,00 грн за двома Договорами № 35-04/Х від 16.04.2018 в сумі 33000,00 грн та Договором № 37-04/Х від 17.04.2018 в сумі 33000,00 грн (т.1, а.с. 22).
В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що на виконання своїх зобов'язань за Договором № 35-04/Х, він надав Замовнику весь обсяг послуг, погоджених Договором. Зазначені роботи були виконані Виконавцем та фактично в повному обсязі прийняті Замовником 25.04.2019, однак, відповідачем виконані роботи оплачені не були, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21000,00 грн заборгованості.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не надав доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за Договором №35-04/Х від 16.04.2018, зокрема відсутні належно складений акт виконаних робіт, докази направлення відповідачу листів з актом виконаних робіт №38 та рахунок на оплату №36 в сумі 21000,00 грн, а тому відмовив в задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В даному випадку, звертаючись до позову та стверджуючи про обов'язок здійснити оплату, позивач повинен довести факт надання послуг за спірним договором.
Ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сторони при укладанні договору передбачили оформлення виконаних робіт актами приймання-передачі. Так, відповідно до п. 4.1. Договору, факт надання робіт підтверджується підписаним сторонами «Актом приймання - передачі виконаних робіт». Замовник зобов'язаний в триденний строк підписати акт приймання - передачі робіт або направити на адресу Виконавця мотивовану відмову. В іншому випадку ці роботи вважаються прийнятими з моменту закінчення трьох діб після отримання Замовником Акту виконаних робіт. У випадку мотивованої відмови Замовника, Сторонами складається двосторонній Акт з переліком необхідних доопрацювань та строків їх виконання (п. 4.2. Договору). Після підписання акту приймання-здачі претензії один до одного не пред'являються (п. 4.4. Договору).
Тобто, колегія суддів зазначає, що по-перше, позивач повинен надати суду докази направлення Акту виконаних робіт на адресу відповідача. По-друге, вказаний Акт повинен відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
1. Вимоги позивача ґрунтуються на підставі акту №38. Так, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що до матеріалів справи позивачем не було надано доказів направлення листа №32 разом з Актом виконаних робіт №38 для підписання та рахунку №36 на оплату в сумі 21000 грн.
Стосовно наявної в матеріалах справи претензії вих.№46 від 01.06.2020 на суму 21000,00 грн (т.1, а.с.26-27), то докази її отримання 10.06.2020 в матеріалах справи містяться (т.1.,а.с.28-30), однак із вказаних доказів неможливо встановити, що на адресу відповідача був надісланий Акт виконаних робіт №38. Так, відповідно до додатку претензії вих.№46 від 01.06.2020 на адресу відповідача направляються акт №38 в двох примірниках та рахунок на оплату №36. Між тим, опис вкладення у цінний лист містить інформацію про направлення претензії на 21000,00 грн у кількості 3-х аркушів. Тобто, колегія суддів не може достеменно встановити, що саме було направлено відповідачу разом із текстом претензії, яка складається з двох аркушів. Оскільки кількість аркушів претензії та вказаних додатків не співпадає із кількістю аркушів, вказаних в описі вкладення у цінний лист. Таким чином, позивачем не доведено того, що ним було надіслано Акт виконаних робіт №38 на адресу відповідача.
Твердження апелянта про направлення Акту виконаних робіт №38 разом із листом №32 від 06.04.2020 електронною поштою на електронну адресу відповідача не можуть буті взяті до уваги з огляду на наступне. По-перше, в порушення вимог ст.74 ГПК України, позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних доводів; матеріали справи не містять ані скриншотів електронних скриньок, ані інших доказів створення та направлення такого листа. По-друге, умовами договору №35-04/Х від 16.04.2018 не визначено можливість використання електронного листування нарівні з паперовими носіями, а в реквізитах сторін договору не вказані електронні адреси, які для цього використовуються.
Таким чином, колегія суддів вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення акту №38 на адресу відповідача у справі.
2. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як унормовано ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, №88: 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Акт №38 не містить дату і місце його складання, змісту та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (переліку робіт, виконаних позивачем, їх вартість, не зазначено в чому виражено їх результат. З даного акту не вбачається які саме послуги надав позивач з тих, що були обумовлені сторонами у договорі. Крім того, апелянт не надає суду доказів того, що істотні умови договору сторонами були змінені.
Крім того, частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивачем в порушення вищезазначених положень законодавства в апеляційній скарзі не надано доказів неможливості подання документів, наданих до апеляції до суду першої інстанції.
Ураховуючи вищевикладене, докази, на які посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі не досліджуються колегією суддів.
Отже, колегія суддів вважає, що Акт №38 не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже не може бути доказом виконання робіт у певному розмірі.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Міланіч Олександра Борисовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/3091/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя Н.М. Дучал
Суддя О.І. Склярук