проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"01" лютого 2021 р. Справа № 922/1651/20
Cхідний апеляційний господарський суд у складі:
Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Стойка О.В. Пушай В.І., Пелипенко Н.М. Склярук С.І Парахіна В.В. - за довіреністю (адвокат); не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького” м.Харків
на рішення господарського суду Харківської області
від 06.10.2020 року
у справі№922/1651/20 (суддя Шарко Л.В.)
за позовом до відповідача: про Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут” м.Харків Комунального підприємства “Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького” м.Харків стягнення 1 091 310, 25 грн.
У травні 2020 року до господарського суду Харківської області завернулось Приватне акціонерного товариство "Харківенергозбут", м.Харків (далі-Позивач) з позовною заявою, в якій просить стягнути з Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку ім. Горького", м. Харків (далі-Відповідач) заборгованість за Договором №2-0262С від 01.01.19р. в сумі 1 091 310,25 грн., яка складається з: 1 078 574,61 грн. - сума основного боргу; 10962,64 грн. - сума пені; 1 773,00 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Харківської області 06.10.2020 року у справі №922/1651/20 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу - 1 078 574,61 грн., пеню - 10 962,64 грн., 3% річних - 1 773,00 грн., а також судовий збір в розмірі 16 369,66 грн.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки:
- суд проігнорував відсутність в матеріалах справи належних первинних документів, які підтверджували факт постачання електричної енергії Відповідачу в січні 2020 року на загальну суму 1 244 204,54 грн.;
- судом не було враховано факт переплати за спожиту електроенергію Відповідачем в лютому 2019 році на загальну суму 424 499,07 грн.;
- суд дійшов помилкових висновків про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені та 3 % річних, нарахованих за період з 11.04.2020 року по 30.04.2020 року, оскільки Відповідач мав бути звільнений від сплати неустойки, штрафів та пені, починаючи з 12.03.2020 року на підставі ЗУ “ Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19” від 16.06.2020 року.
Інших доводів апеляційна скарга Відповідача не містить.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 року у справі №922/1651/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2020 та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 21.12.2020 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого він просив суд апеляційну скаргу Комунального підприємства “Центральний парк культури та відпочинку ім.М.Горького” м.Харків залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 06.10.2020 року по справі №922/1651/20-без змін.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
Представник Позивача в судовому засіданні 01.02.2021 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на скаргу, вважав рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2020 року законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Представник Відповідача в судове засідання 01.02.2021 року не з'явився, заяв чи клопотань з цього приводу до початку засідання не надав, був повідомлений належним чином про час там місце розгляду справи.
Ухвалою, занесеної до протоколу судового засідання від 18.01.2020 року, судова колегія ухвалила розглянути справу за відсутності представника Відповідача, що не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства “Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького” м.Харків не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області по справі №922/1651/20 від 06.10.2020 року підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлено, що між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії на об'єкти Відповідача, шляхом подання останнім заяви-приєднання до зазначеного публічного договору, опублікованого на сайті Позивача. Подана Відповідачем заява-приєднання (а. с. 27-28), на підставі якої останній приєднався до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2-0262С від 01.01.2019 (далі - Договір) містить посилання на об'єкти, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго.
Згідно з п. 2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.7 Договору).
За умовами комерційної пропозиції №4/9, 4/70/1, та 4/71/1 розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата електричної енергії здійснюється Споживачем з плановими платежами у формі оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період, а остаточний розрахунок за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку.
Позивачем Відповідачу 03.04.2020 надісланий рахунок за січень 2020 року у розмірі 1 224 204,54 грн., згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго”
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію у встановлений в договорі строк не виконав, що стало підставою звернення Позивача до суду з метою захисту порушених прав.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Звертаючись із даним позовом до суду, Позивач зазначав, що Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме - не здійснив оплату за електроенергію за січень 2020 року у сумі 1 224 204,54 грн.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції встановлений факт порушення Відповідачем умов Договору у вигляді нездійснення оплати за спожиту в січні 2020 року електроенергію на загальну суму 1 224 204,54 грн.
Судом також стягнуто нараховані Позивачем суми пені в розмірі 10962,64 грн. та 3% річних в сумі 1773,00 грн., через невиконання Відповідачем грошових обов'язків за Договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (публічний договір про постачання електричної енергії споживачу розміщений на офіційному сайті ПрАТ “Харківенергозбут”: zbutenergo.kharkov.ua).
Так, на підставі поданої Відповідачем Заяви - приєднання Комунальне підприємство “Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького” приєднався до умов Договору за вказаними у заяві об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго” (а. с. 9).
Відповідно до змісту комерційної пропозиції №4/9, 4/70/1, та 4/71/1 розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем з плановими платежами у формі оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період.
Остаточний розрахунок за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію, що має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку.
Виходячи з додатків до Договору (а. с. 28) у Відповідача знаходяться 3 (три) об'єкти постачання електричної енергії за Договором з шістьма точками комерційного обліку з відповідними розрахунковими засобами.
Згідно з переданими даними від АТ “Харівобленерго” Позивачем проведені нарахування та за результатами розрахункового періоду сформований рахунок за електричну енергію за січень 2020 року. Рахунок за січень 2020 у розмірі 1 224 204,54 грн. (рахунок надіслано 03.04.2020, строк сплати - 10.04.2020) (а. с. 30). В січні 2020 року оплата повністю не проводилась, загальна сума заборгованості склала - 1 078 574,61 грн.
В рахунку за електричну енергію, що спожита в січні 2020 року за Договором (а. с. 30) на об'єктах Відповідача, зазначений загальний обсяг спожитої електричної енергії в 491 392 кВт*г., що визначений на підставі показів вищенаведених 6 (шести) розрахункових засобів.
Так, а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції Відповідач не заперечував та не надав жодних доказів на спростування вищенаведеного розрахунку спожитої електричної енергії за січень 2020 року на належних йому об'єктах.
Приписами п. п. 4.13., 4.14. затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 “ Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії”, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до умов Договору, а також додатків до нього, а саме комерційних пропозицій, підставою до оплати є саме Рахунок, із відповідними відомостями, а не акт приймання-передачі електричної енергії, як стверджує Відповідач в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 8 Договору, Споживач має право вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірення розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку.
Але ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції Відповідачем не надано доказів звернення до Позивача після отримання рахунку за спожиту у січні 2020 електричну енергію щодо наявної незгоди з обсягом спожитої електричної енергії, а також не вимагав проведення відповідних звірянь розрахункових даних.
Отже доводи апеляційної скарги щодо недоведеності обсягу та вартості спожитої електричної енергії належними доказами через відсутність в акті приймання-передачі підпису та печатки Відповідача, визнаються судовою колегією необґрунтованими та такими, шо не підтверджені будь-якими доказами, так як Відповідач мав можливість в порядку п. 8 Договору надати відповідні заперечення та вимагати проведення звіряння рахункових даних.
Доводи апеляційної скарги про неврахування Позивачем факту переплати за спожиту електроенергію Відповідачем в лютому 2019 році на загальну суму 424 499,07 грн.,, яка повинна була бути ним врахована в січні 2020 року, колегія суддів безпідставними, так як вони не підтверджуються будь-якими доказами, а Позивачем цей факт заперечується.
Також зі спірного рахунку (а. с. 30) вбачається, що наявна у Відповідача переплата в сумі 138 024,94 грн. врахована Позивачем станом на 01.01.2020 року.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).
За умовою п. 5.8 Договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати, споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У зв'язку з несплатою за електричну енергію за Договором в обумовлений термін Позивачем Відповідачу була нарахована пеня в розмірі 10 962,64 грн та 3% річних в сумі 1 773,00 грн. за період квітня 2020 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 078 574,61 грн. заборгованості, а також пені в розмірі 10 962,64 грн та 3% річних в сумі 1 773,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а також такими, що не спростовані Відповідачем, тому вони підлягають задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Відповідач звільнений від сплати неустойки, штрафів та пені, починаючи з 12.03.2020 року на підставі ЗУ “ Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19” від 16.06.2020 року, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення, то в силу приписів п. 4 ст. 165 ГПК України дані доводи не можуть братися колегією суддів до уваги, оскільки предметом спору не є виконання сторонами кредитних зобов'язань.
Також, колегія суддів зазначає, що Відповідачем до апеляційної скарги долучено наступні документи: копії актів № 2/0262 від 13.02.2019 року, № 2/0262-2 від 04.03.2019 року; копії платіжних доручень № 37 від 19.02.2019 року, № 58 від 12.03.2019 року; копію додаткової угоди № 6 від 05.12.2019 року за додатковим № 1, проте клопотання щодо долучення додаткових доказів в порядку ст. 269 ГПК України Відповідачем заявлено не було, а відтак вони не беруться до уваги судовою колегією.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2020 року у справі №922/1651/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги (Комунальне підприємство "Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького", м. Харків)
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького” м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2020 року у справі №922/1651/20 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2020 року у справі №922/1651/20 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Комунальне підприємство “Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького” м.Харків.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08.02.2021
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя В.І. Пушай
Суддя Н.М. Пелипенко