09 лютого 2021 року
м. Рівне
Справа № 556/1491/17
Провадження № 22-ц/4815/127/21
Головуючий у Володимирецькому районному суді
Рівненської області: суддя Іванків О.В.
Рішення суду першої інстанції проголошено
(вступна і резолютивна частини):
о 09 год. 52 хв. 06.10.2020 в
смт. Володимирець Рівненської області
Повний текст рішення складено: 16.10.2020.
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;
відповідач: ОСОБА_3 ;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Головне управління Держземагенства в Рівненській області та Володимирецька районна державна адміністрація Рівненської області;
представники учасників справи:
позивача - адвокат Слободін Антон Сергійович;
відповідача - адвокат Полюхович Оксана Іванівна;
за участі: ОСОБА_3 та представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Головне управління Держземагенства в Рівненській області та Володимирецька районна державна адміністрація Рівненської області; про поділ земельної ділянки,
У вересні 2017 року в суд звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області і Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області; про виділення в натурі (на місцевості) частини земельної ділянки. Мотивуючи вимоги, вказувалося про те, ними успадковано земельну ділянку площею 0, 1023 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту на землях Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №277672, кадастровий номер: земельної ділянки: 5620889300:04:001:0552. Частка кожного з позивачів склала по ј частині, які для належного використання заявляють про намір її поділити. В подальшому, 23 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подано заяву про зміну підстави позову, з огляду на що до участі у справі як відповідача залучено ОСОБА_3 , а як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області і Володимирецьку районну державну адміністрацію Рівненської області.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Поділено земельну ділянку площею 0, 1023 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту на землях Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №277672, кадастровий номер земельної ділянки: 5620889300:04:001:0552, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Виділено позивачам на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області у спільну власність земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва площею 228 м2 з урахуванням забудови, яка розташована в межах лінійних промірів між поворотними точками:
від 20 до 7 межа проходить в південно-східному напрямку по городу - 7, 57 м;
від 7 до 15 межа проходить в південно-західному напрямку по городу - НОМЕР_1 , 36 м;
від 15 до 1 межа проходить в північно-західному напрямку по городу - 13, 69 м;
від 1 до 20 межа проходить в північно-східному напрямку по городу - 19, 75 м.
Виділено у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва площею 142 м2, яка розташована в межах лінійних промірів між поворотними точками:
від 7 до 18 межа проходить в південно-східному напрямку по городу - НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;
від 18 до 17 межа проходить в південно-західному напрямку по городу - НОМЕР_4 , 45 м;
від 17 до 15 межа проходить в північно-західному напрямку по городу - 5, 12 м;
від 15 до 7 межа проходить в північно-східному напрямку по городу - 26, 36 м.
Виділено у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва площею 142 м2, яка розташована в межах лінійних промірів між поворотними точками:
від 18 до 19 межа проходить в південно-східному напрямку по городу - 7, 37 м;
від 19 до 16 межа проходить в південно-західному напрямку по городу - НОМЕР_4 , 73 м;
від 16 до 17 межа проходить в північно-західному напрямку по городу - 6, 42 м;
від 17 до 18 межа проходить в північно-східному напрямку по городу - 20, 45 м.
Виділено у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва площею 511 м2, яка з урахуванням забудови розташована в межах лінійних промірів між поворотними точками:
від 2 до 3 межа проходить в південно-східному напрямку по будівлі "кн.", городу - 25, 32 м;
від 3 до 19 межа проходить в південно-західному напрямку по городу - НОМЕР_5 , 87 м;
від 19 до 20 межа проходить в північно-західному напрямку по городу - 25, 33 м;
від 20 до 2 межа проходить в північно-східному напрямку по городу - НОМЕР_4 , 65 м.
При цьому розташовані по всій довжині землеволодіння з північно-західної сторони матеріали та обладнання, використані для спорудження незавершеного будівництва садового будинку і господарських будівель, виділено співвласникам разом з частинами земельної ділянки таким чином:
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - незавершене будівництво садового будинку, фундамент (вимощення) під садовий будинок, огорожа з металевої сітки на бетонному вимощенні на металевих стовпах, ворота з хвірткою довжиною 4, 2 м, бетонне вимощення для спорудження бесідки;
ОСОБА_3 - доріжка з бетону загальною площею 28 м2, огорожа з металевої сітки на бетонному вимощенні, сарай, дощата огорожа довжиною 9, 3 м, дощата в залізобетонних стовпах хвіртка довжиною 0, 9 м, металева в металевих стовпах хвіртка довжиною 0, 9 м.
Припинено право спільної часткової власності позивачів та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0, 1023 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту на землях Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №277672, кадастровий номер земельної ділянки: 5620889300:04:001:0552.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки, що утворилися внаслідок поділу земельної ділянки площею 0, 1023 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту на землях Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, Держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №277672, кадастровий номер земельної ділянки: 562:0889300:04:001:0552.
Встановлено безстроковий безоплатний сервітут у вигляді проходу із земельної ділянки відповідача до колодязя, розташованого на земельній ділянці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішено питання про судові витрати у справі.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, які фактично полягали у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На її обґрунтування зазначалося про незгоду із оскаржуваним рішенням в частині встановлення безстрокового безоплатного сервітуту, оскільки позивачі вимог про це не пред'являли і відповідач зустрічного позову з цього приводу також не подавала. Тобто судом недодержано правил ст.ст. 2, 12,13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, з огляду на що ним неправильно застосовано положення ст.ст. 98, 99 ЗК України щодо права земельного сервітуту. З наведених міркувань просить рішення суду першої інстанції, яким встановлено безстроковий безоплатний сервітут у вигляді права проходу з земельної ділянки ОСОБА_3 до колодязя, розташованого на земельній ділянці позивачів, скасувати і прийняти нову постанову - про відмову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в цій частині позовних вимог.
У поданому відзиві ОСОБА_3 вважаючи рішення суду в оскаржуваній частині законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому покликалася на те, що їй не було відомо, який варіант поділу земельної ділянки відповідно до судової експертизи обере суд, а тому вона і не пред'являла зустрічний позов про встановлення земельного сервітуту. Щодо існування свердловини на належній їй земельній ділянці, то вказувала про хибність таких доводів апеляційної скарги через те, що вона користується винятково колодязем, а до свердловини доступу не має.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявників, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тому рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту для проходу із земельної ділянки відповідача до колодязя, що розміщений на ділянці ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Ухвалюючи судове рішення, суд попередньої інстанції виходив із обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 набули право власності по ј частці, а ОСОБА_3 - на Ѕ частку спірної земельної ділянки, а також матеріалів та обладнання, що використані для спорудження незавершеного будівництвом садового будинку і господарських будівель. Врахувавши наведене і беручи до уваги висновок експерта №9491 від 07.04.2020 у додатковій судовій земельно-технічній експертизі, судом було поділено між сторонами спірну земельну ділянку та матеріали і обладнання, використані для спорудження незавершеного будівництвом садового будинку та господарських будівель, виділивши у власність в натурі належні їм частки. Щодо можливості проходу з земельної ділянки ОСОБА_3 до колодязя, розташованого на земельній ділянці позивачів, то судом встановлено безстроковий безоплатний сервітут.
Проте з висновками суду в частині встановлення земельного сервітуту колегія суддів погодитися не може.
Як з'ясовано судом, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 березня 2015 року, що набрало законної сили, за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано за кожним право власності по ј частці земельної ділянки площею 0, 1023 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту на землях Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №277672, кадастровий номер земельної ділянки: 5620889300:04:001:0552, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Право власності на Ѕ частку цієї ділянки визнано за відповідачем.
Так само за ОСОБА_3 визнано право власності і на Ѕ частку розташованих на цій ділянці покращень, а саме на матеріали та обладнання загальною вартістю 118 434 гривні, що використані для спорудження незавершеного будівництвом садового будинку і господарських будівель, в т.ч. фундаменту (вимощення) під садовий будинок та доріжку з бетону загальною площею 28 м2; огорожі з металевої сітки на бетонному вимощенні; металевих в металевих стовпах воріт з хвірткою довжиною 4, 2 м2, сараю, дощатої огорожі довжиною 9, 3 м, дощатої в залізобетонних стовпах хвіртки довжиною 0, 9 м, металевої в металевих стовпах хвіртки довжиною 0, 9 м, бетонне вимощення для спорудження бесідки.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2019 року за позивачами визнано за кожним право власності по ј частці покращень, розташованих на земельній ділянці за межами населеного пункту на землях Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №277672, кадастровий номер земельної ділянки: 5620889300:04:001:0552, а саме на матеріали та обладнання загальною вартістю 118 434 гривні, що використані для спорудження незавершеного будівництвом садового будинку і господарських будівель, в т.ч. фундаменту (вимощення) під садовий будинок та доріжку з бетону загальною площею 28 м2; огорожі з металевої сітки на бетонному вимощенні; металевих в металевих стовпах воріт з хвірткою довжиною 4, 2 м2, сараю, дощатої огорожі довжиною 9, 3 м, дощатої в залізобетонних стовпах хвіртки довжиною 0, 9 м, металевої в металевих стовпах хвіртки довжиною 0, 9 м, бетонне вимощення для спорудження бесідки.
Вважаючи, що їхні права на землю є порушені, у вересні 2017 року в суд звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Держземагенства України в Рівненській області та Володимирецької районної державної адміністрації, яких замінено в подальшому на ОСОБА_3 , про виділ в натурі (на місцевості) належної кожному з позивачів частки спірної земельної ділянки.
Судом першої інстанції 27 лютого 2019 року призначалася судова земельно-технічна експертиза, за результатами виконання якої 24 травня 2019 року було складено висновок експерта №9302 і запропоновано два можливі варіанти розподілу земельної ділянки згідно з частками ј, ј, Ѕ (Плани №№1, 2) (а.с. 119-130).
Окрім того, на виконання ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 січня 2020 року експертом складено висновок №9491 від 07 квітня 2020 року у додатковій судовій земельно-технічній експертизі, де зазначено про технічну можливість розподілу земельної ділянки відповідно до часток ј, ј, Ѕ на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер: 5620889300:04:001:0552, а також підтверджено поділ земельної ділянки за двома варіантами (Плани №№1, 2), обставини про що наведено в дослідницькій частині, із взаєморозрахунком грошової компенсації вартості нерухомого майна між сторонами (а.с. 152-168).
При цьому в дослідницькій частині висновку експерта у додатковій судовій експертизі експертом зазначено про те, що в разі застосування варіанту №2 при поділі земельної ділянки встановлюється земельний сервітут шириною 1, 5 м, площею 7 м2 (на Плані №2 - фіолетовий колір) для проходу співвласнику з часткою ј до власної частки частини матеріалів та обладнання, використаних для спорудження незавершеного будівництва садового будинку, фундамент (вимощення) під садовий будинок, огорожа з металевої сітки на бетонному вимощенні, на металевих стовпах ворота з хвірткою довжиною 4, 2 м, бетонне вимощення для спорудження бесідки.
Є очевидним, що районний суд при ухваленні свого рішення обрав варіант №2 розподілу земельної ділянки згідно з частками ј, ј, Ѕ (План №2) висновку експерта №9491 від 07 квітня 2020 року у додатковій судовій земельно-технічній експертизі, одночасно встановивши безстроковий безоплатний сервітут, чим забезпечив ОСОБА_3 право проходу з належної їй земельної ділянки до колодязя, розташованого на земельній ділянці позивачів.
Між тим, встановлення земельного сервітуту суперечить вимогам закону і обставинам справи. Так, згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Тобто даними правилами процесуального законодавства закріплено правила диспозитивності цивільного судочинства, які полягають у наданні особам, що беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Зміст принципу диспозитивності розкривається через такі положення:
-хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це;
-особа, якій належить право, може від нього відмовитися;
-нікого не можна примушувати пред'явити позов (подати апеляційну чи касаційну скаргу) проти своєї волі;
-суд не повинен виходити за межі вимог сторін, за винятками, встановленими законом.
Диспозитивність діє на усіх стадіях цивільного процесу.
Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегією суддів береться до уваги, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позову про встановлення земельного сервітуту не пред'являлося, як не подавала такого зустрічного позову і ОСОБА_3 . Тобто судом попередньої інстанції не додержано принципу диспозитивності цивільного судочинства через вирішення вимоги, яка не заявлялася позивачами чи відповідачем, з огляду на що він вийшов за межі позову і це призвело до ухвалення частково хибного судового рішення.
Відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Не містить вказівок про необхідність встановлення земельного сервітуту для ОСОБА_3 як власника Ѕ частки спірної земельної ділянки й висновок експерта №9491 від 07 квітня 2020 року у додатковій судовій земельно-технічній експертизі, на що необґрунтовано покликається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.
Тому рішення суду першої інстанції в частині встановлення безстрокового безоплатного сервітуту у вигляді права проходу з земельної ділянки ОСОБА_3 до колодязя, розташованого на земельній ділянці позивачів, підлягає скасуванню.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 368, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2020 рокув частині встановлення безстрокового безоплатного сервітуту у вигляді права проходу з земельної ділянки ОСОБА_3 до колодязя, розташованого на земельній ділянці ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , скасувати.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 09.02.2021
Головуючий : С.В. Хилевич
Судді: С.В.Боймиструк
Н.М.Ковальчук