Справа № 22ц-1552/09
Категорія ЦП:21
Головуючий у першій інстанції Турецька І.О.
Доповідач Мартинова К.П.
01 квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Мартинової К.П.,
суддів - Доценко Л.І., Журавльова О.Г.,
за участю секретаря - Карпової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселенні та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2008 року,
У січні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила усунути перешкоди у користуванні, належним їй на праві приватної власності нерухомим майном у вигляді 387/1000 частин квартири АДРЕСА_1, шляхом виселення останнього з квартири. При цьому позивачка посилалась на те, що вона є власником вказаного спірного житла на підставі договору дарування від 17.12.2002 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 Однак, відповідач ОСОБА_2 проживає в цій квартирі, чим порушує її права на володіння, користування та розпорядження своїм майном.
В процесі слухання справи в березні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсними: договір дарування 387/1000 частин квартири АДРЕСА_2, укладений 05.12.2000 року між ним та ОСОБА_3; договір дарування названої квартири від 17.12.2002 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1
ОСОБА_2 посилався на те, що він був власником з 1995 року 387/1000 частин квартири АДРЕСА_2. В листопаді 2000 року він отримав черепно-мозкову травму та позичив на своє лікування у ОСОБА_3 1000 доларів США. В забезпечення позики ОСОБА_3 запропонував йому укласти договір дарування квартири. Позивач змушений був укласти 05.12.2000 року договір дарування, за яким подарував ОСОБА_3 своє житло.
17.12.2002 року ОСОБА_3 подарував спірне житло ОСОБА_1, яка тепер його виселяє з квартири. ОСОБА_2 вважає, що квартира вибула з його володіння поза його волею.
Протягом всього часу слухання справи ОСОБА_2 неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно 25.04.2008 року просив визнати недійсним договір дарування спірної квартири від 05.12.2000 року, укладений між ним та ОСОБА_3, на підставі ст. 58 ЦК України в редакції 1963 року; визнати недійсним договір дарування квартири від 17.12.2002 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1; витребувати у ОСОБА_1 спірну квартиру та повернути її йому.
Представник позивачки за первісним позовом заперечував проти позову ОСОБА_2 та зазначав, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем житла. Угода, яка була укладена 17.12.2002 року між нею та ОСОБА_3 не суперечить вимогам закону і тому не має підстав для витребування спірного нерухомого майна у його довірительки.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселенні відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволений частково. Суд визнав договір дарування 387/1000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним. Витребував у ОСОБА_1 387/1000 частин квартири АДРЕСА_1 та визнав за ОСОБА_2 право власності на 387/1000 частин квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, у зустрічному позову ОСОБА_2 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що справа була розглянута з порушенням норм процесуального та матеріального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що справу розглянуто без участі відповідача ОСОБА_3 та при відсутності даних про його сповіщення про час та місце судового засідання. Протягом всього часу розгляду справи відповідач ОСОБА_3, будучи стороною оспорюваних правочинів, жодного разу не приймав участі у судових засіданнях та не був належним чином викликаний до судового засідання.
25.12.2008 року справа розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_3, який не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання відповідно до вимог цивільного процесуального закону, який регулює порядок виклику до судового засідання та вручення судових повісток. Також відсутні дані про належне сповіщення ОСОБА_3 про час та місце судового засідання, яке відбулося також без його участі 20.11.2008 року.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання на 20.11.2008 року та на 25.12.2008 року судом взагалі не викликався.
Відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка-повідомлення повинна відповідати вимогам ст. 75 ЦПК України.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України судові повістки вручаються фізичній особі під розписку, яка з поміткою про дату вручення повертається до суду.
В матеріалах справи відсутні розписки або інші відомості про належне повідомлення відповідача про слухання справи 20.11.2008 року та 25.12.2008 року, а справа розглянута у його відсутності.
Встановлене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України встановлені порушення є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Допущені судом й інші порушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за заявою фізичної особи, в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 неодноразово змінював підстави свого позову. В останньому його уточненні позовних вимог від 25.04.2008 року ОСОБА_2 просив визнати недійсними договори дарування 387/1000 частин квартири АДРЕСА_1 від 05.12.2000 року та від 17.12.2002 року на підставі ст. 58 ЦК України в редакції 1963 року та витребувати її у ОСОБА_1 / а.с. 89-92/. В подальшому 14.08.2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою в якій просив ОСОБА_3 вважати відповідачем, а не третьою особою, як було вказано в його позовних заявах / а.с. 98/.
Рішенням суду від 25.12.2008 року визнано недійсним договір дарування 387/1000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на підставі ст. 56 ЦК України в редакції 1963 року, що свідчить про те, що при розгляді справи суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Крім того, як стверджує сам ОСОБА_2, про порушення своїх прав йому стало відомо у лютому 2003 року, однак з позовом про визнання недійсними договорів дарування спірної квартири від 05.12.2000 року та від 17.12.2002 року він звернувся з позовом до суду тільки у вересні 2007 року / том 2 а.с. 17-19/. При розгляді справи суд першої інстанції не розглянув питання про поважність причин пропуску строку.
Розглянувши справу з порушенням встановлених законом правил /процедур/ судового розгляду, за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про час і місце судового засідання, вийшовши за межі заявлених позовних вимог, суд не з'ясував належним чином обставини справи, не визначив характер спірних правовідносин.
При встановлених порушеннях норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішення спору по суті.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення, відповідно до ст. 10 ЦПК України сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередити про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК, викликати в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі у відповідності з вимогами ст. ст. 74-76 ЦПК України та ухвалити рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального закону.
Керуючись ст. ст. 209,303,304,305,307,311 ч. 1 п. 3,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.