Справа № 22ц-1535/2009
Категорія ЦП:48
Головуючий у першій інстанції Дранікова С.М.
Доповідач Журавльов О.Г.
1 квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Доценко Л.І., Оверіної О.В.,
при секретарі Яні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 300 гривень щомісячно.
ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила суд стягнути з нього аліменти на утримання трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1\2 частини від усіх видів доходу ОСОБА_2, та стягнути з нього на її користь судові витрати у розмірі 1500 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги, та пояснив суду, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мешкають з ним, неповнолітня ОСОБА_5 мешкає з відповідачкою. На утримання дітей, які мешкають з ним, відповідачка коштів не сплачує, тому він наполягає на своїх позовних вимогах. Зустрічний позов ОСОБА_1 не визнає.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 не визнала, заперечувала проти його задоволення. На своєму зустрічному позові вона наполягала, та просила суд його задовольнити, посилаючись на те, що діти повинні мешкати з нею, та ОСОБА_2 повинен сплачувати аліменти на утримання дітей на її користь. Зараз з нею мешкає донька ОСОБА_5
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 грудня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 300 (триста) гривень щомісячно, починаючи з 10 вересня 2008 року та до досягнення ним повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави державне мито у розмірі 51 гривни.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітної плати, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 вересня 2008 року та до досягнення нею повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави державне мито у розмірі 51 гривни. В іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказуючи на необґрунтованість оскаржуваного рішення суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не працює, на облік у службі зайнятості населення не вставала, що дає підстави вважати, що вона має неофіційні заробітки.
Проте, погодитись з таким висновками суду першої інстанції не можна, оскільки данні висновки районного суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На порушення вищезазначеної статті, надані докази по справі оцінені односторонньо.
Апеляційним судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонам не заперечується, що батьком неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є ОСОБА_2, матір'ю ОСОБА_1
Згідно з поясненнями сторін, з ОСОБА_2 мешкають неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з ОСОБА_1 мешкає неповнолітня ОСОБА_5
Сторони не звертались до суду із позовами про встановлення місця проживання дітей та не надають один одному допомоги на утримання тих дітей, що мешкають окремо від кожної сторони. Стан здоров'я сторін та дітей добрий. Інших аліментних зобов'язань сторони не мають.
ОСОБА_2 працює механіком фірми «Оданг-Сервіс», отримує середньомісячну заробітну плату у розмірі 1300 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що працює у ПП «Леонова», отримує середньомісячну заробітну плату у розмірі 666 грн. Дані обставини підтверджуються довідкою з ПП «Леонова».
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України та роз'яснень викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд вирішуючи питання щодо розміру аліментів, повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК.
Дані вимоги закону при вирішенні питання про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в твердій грошовій сумі районним судом не враховано і доводи апелянта переконливими доказами по справі не спростованні.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права і висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів на підставі ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 209,303,307 ч. 1 п. 3,309 ч. 1 п.п. 3,4, 314,315,319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 грудня 2008 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітної плати, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 вересня 2008 року та до досягнення ним повноліття. В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.